G20: Як світові лідери Путіна «лікували»

Завдяки «нормандцям», зустріч «четвірки мінус один», яку так хотіли організувати в Кремлі, на полях G20 не відбулася

Саміт Великої двадцятки, що закінчився учора в китайському Ханчжоу, не став проривом ні в питаннях глобальної економіки та безпеки, ні навіть екології. Та все ж Україні є з чого радіти. Зустріч G20 стала свідченням підтримки світової спільноти та своєрідною гарантією, що наодинці з агресором не залишимося. І як Росія не розвертала ситуацію на свою користь, намагаючись просунути ідею звуження «нормандського формату», їй цього не вдалося: м'яко, але жорстко (ну, наче доктор з пацієнтом) лідери Європи сказали Путіну, що його ідея перевести «нормандський формат» у позицію «4 мінус 1» не проходить.

СТАТУС «КУЛЬГАВОЇ КАЧКИ» ОБАМІ НЕ ЗАВАДИВ

Незважаючи на статус «кульгавої качки» (час, коли посадовець добуває на посаді, а про його звільнення, припинення повноважень, тощо, відомо заздалегідь - Ред.), Барак Обама намагався максимально ефективно використати саміт Великої двадцятки цього року. Власне, очікувати іншого від Вашингтону і не доводилося, адже зовнішня політика набула важливої ролі у внутрішній передвиборній боротьбі. Втім, хоч Україна і займала важливе місце в порядку денному президента США, основне його та світової спільноти занепокоєння все ж стосувалося Сирії. Йшлося також про боротьбу зі змінами клімату, захист критичної інфраструктури від кібератак та стимулювання світового економічного зростання, що, за задумом організаторів, мало б стати головним питанням дводенного саміту, натомість поступилося першістю геополітиці.

Однак, з жодного питання, окрім змін клімату, США домогтися конкретного результату не вдалося. Перемовини ж щодо припинення вогню у Сирії навіть відсунулися назад, адже Росія відмовилася від раніше вже узгоджених позицій.

Взагалі, під час саміту Барак Обама кілька разів коротко зустрічався із президентом РФ Володимиром Путіним «на ногах» і одного разу провів із ним тривалу півторигодинну розмову у вузькому колі. На своєму рівні працював і Державний секретар США Джон Керрі, який кілька годин спілкувався з Сергієм Лавровим.

Втім, жодна із зустрічей, схоже, прориву ні Україні, ні решті світу не принесла. Під час зустрічі із Путіним Барак Обама нагадав президенту РФ, що Росії не вдасться позбутися американських санкцій, аж поки Вашингтон не переконається у повному виконанні Москвою мінських угод. Про це сам Обама розповів після завершення зустрічі із Путіним. Кволі коментарі президента Росії про «вимушену необхідність» спілкування з Порошенком та важливість «нормандського формату» лише підтвердили, що позицію стосовно мінських угод керівництво Росії хоч і вимушено, але сприйняло.

Однак, Барак Обама визнав, що розмова була конструктивною, втім не стала вирішальною. «Треба ще побачити, чи Путін, усупереч своїм заявам про бажання знайти вихід, почуває себе комфортно при постійному конфлікті низької інтенсивності на українсько-російському кордоні», - сказав Обама.

«По гарячих слідах» достеменно встановити суть спілкування та домовленості між керівництвом США та Росії не видається можливим. Дипломатія ніколи не належала до відкритих публічних галузей, тим паче на найвищому рівні. Утім, навіть короткі заяви, які робили президент та державний секретар США, а також їх російські колеги - Володимир Путін і Сергій Лавров - дають змогу стверджувати, що позиція Штатів стосовно недоторканності суверенітету України та непорушності її міжнародно визнаних кордонів залишилася незмінною і була чітко донесена до керівництва РФ і, що важливіше, сприйнята ним.

ЄС: КОМУНІКАЦІЮ З ПУТІНИМ ДОРУЧИЛИ БЕРЛІНУ Й ПАРИЖУ

Європейський Союз, за статусами своїх посад, на саміті представляли президенти Європейської ради Дональд Туск і Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. Кажучи об'єктивно, питання України, потерпаючої від російської агресії, не перебувало у порядку денному зустрічі високого рівня лідерів інституцій ЄС. Більше того, у виступах, ані Туска, ані Юнкера жодного разу не звучала назва нашої держави, так само, як не згадувалася й Росія.

Це не означає, що ЄС, як найпотужніше економічне співтовариство, забув про Україну або втомився від українських проблем, ескалацію яких засобами гібдридної війни намагається посилити Кремль. Просто від ЄС повноваження і відповідальність щодо впливу на Росію покладено на Францію і Німеччину, які здійснюють разом з українським керівництвом комунікацію з Путіним у «нормандському форматі», та у контексті Мінського процесу. І це має відчутну підтримку і рівень довіри на вищому політичному рівні лідерів країн-членів.

Загалом Євросоюз, як член G20, порушив на саміті шість пріоритетних для себе і усього світового співтовариства питань. Йдеться про подолання на глобальному рівні кризи біженців; забезпечення економічного зростання, інвестицій та створення робочих місць; підвищення на міжнародному рівні прозорості систем оподаткування та боротьбі з фінансуванням тероризму; створення стійкої міжнародної монетарно-фінансової системи; забезпечення відкритості міжнародної торгівлі та інвестицій; просування імплементації порядку денного сталого розвитку до 2030 року та Паризької угоди щодо клімату.

Слід нагадати, що напередодні саміту «Великої двадцятки» міністри закордонних справ країн Євросоюзу обговорили шляхи підвищення ефективності ролі Співтовариства у процесі імплементації «Мінську». Глави МЗС попередньо домовилися, що ЄС має відігравати провідну роль у відновленні зруйнованої російською агресією інфраструктури сходу України, надаючи технічну, фінансову та гуманітарну допомогу.

Ці пропозиції разом з аналізом стану імплементації Мінських домовленостей будуть винесені на саміт ЄС у жовтні, де лідери обговорять також й питання продовження економічних санкцій проти РФ.

МЕРКЕЛЬ ПРОТИ ПЕРЕМОВИН ЗА СПИНОЮ УКРАЇНИ

Ще перед відльотом у Ханчжоу та у ході роботи форуму G20 канцлер ФРН Ангела Меркель закликала не забувати, що головною темою безпосередньо самого саміту «Двадцятки» є проблеми суто економічні або пов'язані з ними. Під час перебування в Китаї на канцлера звалилася вкрай неприємна новина внутрішньополітичного характеру - програш її партії на виборах в її «рідній» землі Мекленбург Передня Померанія.

Однак, ані те, ані інше, не змусили Меркель забути про українську тематику. Її вона «дуже предметно» обговорила з трьома лідерами - президентами США Бараком Обамою, Франції Франсуа Олландом і Росії Володимиром Путіним. Втім, як прокоментувала в понеділок сама канцлер, це не були стратегічні переговори. Відбувся обмін думками. З Вашингтоном, за її словами, тут існує повний консенсус - вони чітко продовжують підтримувати Мінські домовленості. З Парижем, очевидно, теж.

Щодо Москви... Нічого конкретного про цю зустріч, що відбулася вночі з неділі на понеділок і тривала, за версією німецьких ЗМІ, три чверті години, за версією російських - майже дві години, в ці самі ЗМІ не просочилося. Ну хіба що те, що Путін у перших рядках свого звернення висловив сподівання, що Меркель ще залишилися сили щось обговорювати в цей час доби. «Не хвилюйтеся, все гаразд... В Європі ще день. Я думаю, що ті питання, які нам належить обговорювати, настільки важливі, що добре, що ми зараз маємо можливість у двосторонньому порядку обговорити, наприклад, Україну», - відповіла Меркель, яка славиться своєю нечуваною витривалістю.

Примітним є те, що Ангела Меркель, підводячи підсумок двосторонніх зустрічей у Ханчжоу, підкреслила: «стратегічно важливого тут нічого не сталося. Для цього нам потрібна Україна». Вона чітко дала зрозуміти, що обговорювати Україну та шляхи врегулювання ситуації в ній у відсутності представника самої цієї держави негоже. Думається, завдяки, в тому числі, й Меркель не відбулася на полях G20 зустріч «четвірки мінус один», яку так хотіли організувати в Кремлі.

Що ж стосується зустрічі на вищому рівні в «нормандському форматі», то Меркель проведення такої «не виключає», але ніякі дати називати не береться. Важко щось прогнозувати в умовах тотальної непередбачуваності одній з чотирьох сторін цієї діалогової платформи...

ОЛЛАНД ПРАГНЕ ЗУСТРІЧІ «НОРМАНДСЬКОЇ ЧЕТВІРКИ»

Про свої наміри говорити з Путіним про Україну на саміті G20 президент Франції Франсуа Олланд заявив задовго до того, як його дипломатичні радники Жак Одібер, Сіріл Пікмаль і Клодін Ріпер-Ландлер почали пакувати валізи до Ханчжоу. Ще у серпні, після провокацій Кремля у Криму та заяв Путіна про неефективність «нормандського формату», французький лідер висловив сподівання на відновлення дискусії «четвірки».

А вже у Китаї, поки лідери G20 влаштовувалися у залі для участі у пленарному засіданні, Єлисейський палац оголосив, що зустріч віч-на-віч Олланда з Путіним відбудеться вночі. Вона, за інформацією ЗМІ, розпочалася із запізненням і тривала довше запланованого, 1 год 20 хвилин. Опівночі журналісти, посилаючись на дипломатів, констатували, що жодна зі сторін не поступилася, а розбіжності як були, так і залишилися. «Ні для кого не є таємницею, що відносини між Росією і Францією характеризуються принциповими розбіжностями, які досі не сприяли налагодженню особистих відносин між Путіним і Олландом», - написало RFI. І хоча обидва лідери багато говорили про можливості досягнення мирного врегулювання в Україні, розбіжності були суттєвими. Щодо Криму, то президенти лише в чергове підтвердили свої позиції. І якщо, для Путіна - це питання «закрите», то для Олланда, як і для всієї світової спільноти, Крим лишається Україною, суверенітет і територіальна цілісність якої не підлягають жодним сумнівам та перегляду. 

Єдиний позитивний момент, який відзначили ЗМІ, це те, що обидва лідери погодилися з думкою, що дискусії з української тематики повинні продовжуватися в рамках «нормандського формату». Напевно завдяки цьому «спільному» баченню, Олланд і вирішив рятувати переговори, започатковані ним два роки тому у Нормандії. Вже за кілька годин він оголосив через свою сторінку в Facebook про нову зустріч «нормандської четвірки» на рівні глав держав. «Ми повинні вирішити питання, які блокують (виконання Мінських угод - Ред.)» - з надією написав французький президент, при цьому, всупереч логіці мирного врегулювання, по-своєму виклав порядок обговорення «вузьких місць» Мінська. «Зокрема, надання спеціального статусу (окремим районам Донецької та Луганської областей - Ред.), безпекову ситуацію та відсутність довіри між сторонами», - йшлося у дописі Олланда.

Кремль, у свою чергу, неохоче підтвердив факт обговорення цих питань, але офіційної згоди на зустріч «нормандської четвірки» не дав. Між іншим, посольство РФ у Франції активно готує офіційний візит Володимира Путіна, запланований на жовтень з нагоди відкриття російської церкви святої Трійці на набережній Бранлі у Парижі. Чотири останні, з п'яти, куполів храму були поспіхом встановлені 24 серпня ц.р., напередодні початку російських військових навчань біля кордонів України.

Судячи з усього, зустріч лідерів «нормандського формату» відбудеться перед візитом російського президента до Парижа. Востаннє лідери «четвірки» збиралися в Єлисейському палаці майже рік тому, 2 жовтня. Враховуючи, що ініціатива виходила з боку Олланда, то майже з впевненістю можна очікувати, що чотири лідери знову прилетять до Франції, звісно якщо нічого не станеться.

ПУТІНУ ВЖЕ НЕМАЄ «КУДИ ПОДІТИСЯ»

Для президента Росії саміт в Ханчжоу мав величезне значення. Але не політичне, а терапевтичне. Він допоміг остаточно подолати спогади про ганебну зустріч G20 в Брісбені-2014, коли з ним ніхто не хотів спілкуватися... Метод починати війни або переводити ті, що вже йдуть, в більш гарячу стадію, виявився ефективним. З Путіним, принаймні, спілкуються. А ось чи домовляються - це вже інша справа. Та для Кремля значно менш важлива.

Оскільки Путін дочекався того солодкого моменту, коли може дивитися на західних лідерів зверхньо. Їм скоро йти. Комусь точно – як Обамі, комусь ймовірно – як Меркель і Олланду. А от, він, Путін, залишиться, скільки захоче - які ж його роки в 63!

У далекому Ханчжоу багато говорили про Україну. Принаймні з Путіним. А потім ті, хто говорили з Путіним, ділилися враженнями, напружено обговорюючи, що ж робити з цією блідою живучою кремлівської міллю. Та російське ТБ подавало це так: «Меркель і Олланд відзвітували перед Обамою». Марно. Всі ці переговори «відчутних результатів не принесли», тобто закінчувалися безрезультатно.

Виявилася марною і спроба звузити формат до трьох держав, Путіну довелося змиритися, але у своїй звичній манері. На питання: «Ви будете спілкуватися з Порошенком?» відповів: «Напевно, куди подітися, доведеться спілкуватися». Ось це «куди подітися» здалося ВВП занадто капітулянтським і він продовжив, аби нагрубіянити в бік «мінус 1»: «... Я вважаю, що немає сенсу просто відзначатися самим фактом зустрічей. У мене склалося враження, що просто так зустрічатися заради зустрічей ніхто і не хоче. Може, крім самого Порошенка. Я не знаю, я з ним вже давно не розмовляв».

Це констатація, не перша вже, марності для ВВП «нормандського формату» і Мінську-2. І в той же час, констатація - перша! - того, що зіскочити з цього формату Росії найближчим часом не вдасться. А значить, його надія в цей період дискомфортних, безглуздих переговорів тільки на «зміну варти» в західних столицях.

На підсумковій прес-конференції, що проходила в комфортних для нього умовах (російські журналісти, розбавлені церемоніально ввічливими китайськими) Путін не запинався. Це показник його гарного настрою, врівноваженого стану («саміт пройшов з душею»). Але при цьому російський президент часто кашляв, відкашлювався. А це свідчення того, що йому доводилося надто багато лукавити, ховати думки. «Куди подітися» - він втомився від спілкування з цими партнерами. І з нетерпінням чекає наступних, від яких очікує не тільки злої вимушеної ввічливості, а й розуміння. Ба, навіть - любові. Диктатори не можуть без неї.

Максим Наливайко (Оттава), Андрій Лавренюк (Брюссель), Ольга Танасійчук (Берлін), Роман Сущенко (Париж), Олег Кудрін (Москва).

Перше фото AFP