Вибори у Молдові: на кого Україні робити ставку

Очевидним є факт: боротьба між основними кандидатами - більше геополітична, ніж внутрішньомолдовська

13 листопада 2016 р. в Молдові пройде другий тур виборів президента цієї країни. В них «схрестять шпаги» політик, що використовує проросійську передвиборчу риторику, представник Партії соціалістів Ігор Додон та проєвропейська голова «Партії дії і солідарності» Майя Санду. Із позиціонування кандидатів та їхніх передвиборчих гасел нібито стає зрозумілим, чия перемога є більше бажаною для України.

Ще більше про наслідки їх обрання на головну посаду в Молдові для України можуть говорити заяви основних кандидатів на президентство в цій країні в ході передвиборчої кампанії.

Наприкінці жовтня ц.р. ЗМІ в Україні повідомили, що Лідер президентських перегонів на посаду президента Молдови, голова Партії соціалістів Ігор Додон переконаний, що Крим належить Російській Федерації. Про це він заявив в ефірі місцевого телеканалу RTR Moldova під час зустрічі із кандидатом в президенти від Демократичної партії Маріаном Лупу. Відповідаючи на запитання ведучого Анатолія Голя про те, кому належить Крим, Ігор Додон дав коротку відповідь: «Російській Федерації».

Пізніше вже кореспондент Радіо Свобода поставив Ігорю Додону прямі запитання про його оцінки приналежності Криму та перспектив розвитку з Україною на які кандидат, що вже відчув перспективу обрання на пост президента країни, дав більш дипломатичні відповіді. Не виключається, що він може розуміти, що в разі його обрання лідером країни, йому прийдеться не тільки будувати свої відносини з Україною, але й намагатись бути президентом для всіх громадян Молдови, а не лише тих, хто прагне повернутись в радянське минуле.

Так, кандидат в президенти Молдови Ігор Додон пояснив, що про його відповідь на запитання стосовно приналежності Криму нібито надмірно спекулюють і додав, що «відповідь була наступною: Де-факто, Крим зараз є частиною Російської Федерації, юридично цей факт не визнаний Заходом і більшістю країн. І не знаю, чи буде визнаний в осяжному для огляду майбутньому. Як вчинить Додон – визнає чи ні? Тут надто багато ризиків. У нас є Придністров’я. І я не думаю, що ми можемо дозволити собі якісь помилки в цьому напрямку, не викликаючи проблем із Придністров’ям. Але по факту, зараз Крим є частиною Російської Федерації. Юридично це ніким не визнано, в тому числі Республікою Молдова».

На запитання ж кореспондента Радіо Свобода стосовно перспектив розвитку відносин з Україною Додон відповів також дипломатичними банальностями: «Хороші відносини з сусідами справа свята. І обіцяю, що як президент буду виступати за гарне партнерство з нашими сусідами. З Україною у нас будуть найтісніші відносини. У нас багато спільних проблем, які нам доведеться вирішувати. Я довгі роки був співголовою молдовсько-української міжурядової комісії, прекрасно знаю спільний порядок двосторонніх відносин. Є питання і з демаркацією кордону, і багато інших питань, які необхідно вирішувати – і які будуть вирішені».

Більш відверта та послідовна в своїх заявах є лідер «Партії дії і солідарності» Майя Санду. Зокрема, в нещодавньому розлогому інтерв’ю для газети «Adevărul», кандидат в президенти Молдови на запитання кореспондента стосовно заяви Додона по Криму та її позиції з цього питання відповіла: «Моя позиція дуже чітка. Крим є частиною України. Якщо мій опонент дозволяє висловлювання, які ображають наших сусідів, то це показує, що у нього немає задатків президента. Президент не може дозволити собі робити такі заяви. Ми повинні радіти тому, що Україна вибрала європейський шлях, і ми маємо радіти кожному досягненню цієї країни. Ми повинні проявити солідарність, коли у них є проблеми. Тим більше, що у нас вже є досвід Придністров'я, і ми повинні проявляти більше розуміння до країн, які проходять через ту ж ситуацію, що і ми. Україна мала мужність і продемонстрували в тому числі у конфлікті на Донбасі, як можна добитися успіху, вийшовши з гідністю в цьому конфлікті, і це повинно спонукати і нас з вами мати національну гідність і захищати територіальну цілісності та інтереси наших громадяни».

Таке глибоке розуміння теми та того, що відбувається в Україні, а також довкола України та Молдови, не може не викликати симпатії, особливо в часи, коли Російська Федерація намагається усіма способами нав’язати в сусідніх та далеких від неї країнах свій порядок денний. Яскравими прикладами тут є передвиборчі кампанії в Болгарії, Молдові, Франції, Німеччині, США насамкінець.

В цих умовах є дуже важливим, щоб інформаційна полова, яку нав’язують російські ЗМІ, не вибила в людей, що обирають своє майбутнє, головні теми – забезпечення їх персонального добробуту та безпеки, процвітання та сталого розвитку їх країн і не замінили їх лозунгами про необхідність повернення в щасливе комуністичне дитинство…

І тут для України та Молдови є більш приземлені та прагматичні речі, над якими слід наполегливо працювати разом. Нещодавно київський Інститут світової політики (ІСП) підготував дослідження «Аудит зовнішньої політики: Україна-Молдова» в якому дослідники, що оцінювали сучасні двосторонні відносини наших країн, прийшли до таких висновків: «Обидві сторони сьогодні демонструють волю виконати попередні домовленості і перейти до нового етапу відносин. Зокрема, кожна зі сторін пропонує фокусуватися на діалозі як найкращому форматі для виконання пакетних домовленостей, трактуючи відповідні напрямки двостороннього співробітництва не проблемами, а питаннями, які уже вирішуються. Відповідно, є привід до попереднього оптимізму, що визначені раніше експертами чотири блоки проблем у відносинах – демаркація кордонів, взаємні претензії на майно, умови функціонування Новодністровської гідроелектростанції та питання навколишнього середовища — перейдуть у категорію розв’язаних питань.»

Експерти ІСП також, окрім ефективного та швидкого виконання пакетних домовленостей та успішної імплементації Угоди про Асоціацію (УА) і Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) з ЄС, що є взаємним інтересом обох держав, серед інших інтересів виокремили такі:

України щодо Молдови:

- контроль державного кордону між Україною та Молдовою, особливо придністровської ділянки, від чого залежить безпека України;

- протистояння російській пропаганді та збільшення впливу «м’якої сили» України в Молдові;

- розгортання економічного співробітництва та доброзичлива економічна політика Кишинева, що унеможливить використання інструменту «торговельних воєн» у майбутньому;

- багатостороння співпраця з українською діаспорою у  Молдові;

- врегулювання конфлікту у Придністров’ї.

Молдови щодо України:

- міжнародна безпека та встановлення територіальної цілісності України;

- розвиток інфраструктурних проектів як платформи для глибшого співробітництва та туризму;

- екологічна ситуація;

- облаштування міждержавного кордону;

- розвиток економічних відносин;

- співпраця з регіонами України;

- підтримка молдовської меншини в Україні;

- врегулювання конфлікту у Придністров’ї.

З огляду на результати дослідження ІСП можна констатувати – питань взаємного інтересу є дуже багато і в Молдови з Україною їх значно більше, ніж таких же з Російською Федерацією. Тож будь-який з кандидатів, що переможе на президентських виборах в Молдові, буде вимушений рахуватись із цим фактом, якщо він не є відвертим агентом впливу чужої держави (як це, наприклад, було в Україні у випадку з Віктором Януковичем).

Якими будуть результати виборів у Молдові, ми вже побачимо незабаром, але той факт, що боротьба між основними кандидатами є вже більше геополітичною, ніж внутрішньомолдовською, є очевидним. І результати цієї боротьби можуть мати далекосяжні наслідки для самої Молдови. А, як наслідок, і для її найближчих сусідів – в першу чергу України. До того ж, на основі навіть побіжного аналізу передвиборчих компаній в Молдові, Болгарії та США можна говорити і про тенденцію виникнення геополітичного дискурсу у внутрішньополітичній боротьбі в сучасних суспільствах, чого не можна не враховувати.

Отже, за будь-яких результатів президентських виборів в Молдові, Україні не слід заспокоюватись в питанні розвитку відносин з цією країною, а постійно і наполегливо працювати над нівелюванням спірних питань та розбудовою міцних двосторонніх відносин та – заради спільного безпечного майбутнього двох процвітаючих сусідів у спільному європейському домі.

Валерій Рябих