Німецька теледуель за три тижні до виборів

Меркель обійшла Шульца по всіх пунктах, окрім «войовничості»

На першу і єдину дуель між основними претендентами на посаду канцлера в Німеччині дуже чекали. Інтерес до неї був особливо відчутний на тлі як і раніше не надто яскравої, скажімо відверто, передвиборної кампанії.

І ось сталося: у неділю, рівно за 3 тижні до виборів, о 20.15 за берлінським (21.15 за київським) часом «дуелянти» зійшлися на сцені перед двома парами ведучих, і декількома особами «за кадром». Жодної публіки. Чотири модератори ставлять запитання. Так вирішила Ангела Меркель, відкинувши пропозиції телеканалів щодо проведення двох дуелей по два ведучих у кожній, і відстоюючи те, щоб залишилося так, як це було раніше в 2009 і 2013-му, виключивши при цьому будь-яку можливість для імпровізацій. В іншому випадку канцлер не стала б брати участі у ТВ-поєдинку зовсім. Наступом на свободу слова вона це зовсім не вважає. Свобода в тому, щоб політик міг вибрати – йти йому на ефір чи ні, за її словами. Телеканалам довелося це «проковтнути»: краще вже такі дебати, аніж ніяких. Для Меркель вони стали 4-ми за рахунком. Всього у ФРН їх було лише шість.

БАГАТО ЧОГО ЗАЛИШИЛОСЯ ЗА РАМКАМИ

Розрахований прямий ефір був на 90 хвилин, тривав 97 і при цьому не було порушено багато важливих питань. Передбачалося, що відповіді повинні були бути обмеженими 60-90 секундами, деякі питання вимагали короткої відповіді – «так» або «ні». Сказати, щоб кандидати надто вже порушували це правило, то ні, але регламенту дотримувалися аж ніяк не завжди. Перше запитання було адресоване Шульцу, так випало в лотереї. Заключне слово залишилося за нинішнім канцлером.

Всю першу годину обговорювали питання, так чи інакше пов'язані із міжнародною політикою: біженці, безпека, Туреччина, США. У підсумку на власне внутрішні проблеми – безробіття, пенсії, автопром, дитячі садки – залишилося лише півгодини часу.

Щодо Туреччини обидва зайняли жорстку позицію: Шульц взагалі заявив, що якщо буде канцлером, то негайно припинить будь-яку допомогу Анкарі і будь-які переговори про вступ до Євросоюзу. Меркель була не настільки радикальною, але зазначила, що теж «не бачить Туреччину в ЄС».

Щодо біженців канцлер знову стала на захист свого рішення пустити в країну сотні тисяч шукачів притулку. Шульц не те щоб надто критикував її, але поремствував на те, що вона не провела достатню роботу з партнерами в ЄС, через що тепер і трапилася така «несолідарність». Колишній президент Європейської Комісії обурений тим, що Німеччина фінансує, наприклад, якісь проекти в країнах тієї ж Східної Європи, а вони у відповідь не бажають розділити з ФРН тягар відповідальності. «Так далі не піде», – пригрозив кандидат.

Слово «Україна» не пролунало взагалі.

Росію згадали один раз – і то між іншим, у контексті того, що Меркель має намір обговорити з лідерами США, Росії, КНР, Південної Кореї, Японії північнокорейську кризу, якій потрібно, будь що не сталося б, знайти мирне вирішення. Аналогічно і Путіна, якого Шульц у заключному слові поставив в один ряд з Ердоганом і Трампом, назвавши їх людьми, які ставлять під питання саме поняття демократії та цінностей.

Згадали екс-канцлера Герхарда Шредера незлим тихим словом. Питання, чи схвалюють вони рішення цього політика обійняти керівну посаду в «Роснєфті», виявилося єдиним серед інших, на яке обидва кандидати дали відразу відповідь одним словом: «погано».

ДУЕТ ЗАМІСТЬ ДУЕЛІ

Ще напередодні дуелі соратники Шульца радили йому зайняти жорстку наступальну позицію, вбачаючи в цьому шлях до перемоги. В СДПН дуже сподівалися на ці теледебати, на те, що вони зможуть таки переламати ситуацію, коли партія істотно відстає від основних конкурентів – християнського блоку (ХДС/ХСС). Шульц спробував це зробити, але якось мляво, непереконливо. Він стрепенувся, за великим рахунком, лише на питанні про «маут» – оплату проїзду німецькими автобанами автомобілів з іноземними номерами (суперечка про введення такого заходу ведеться не перший рік між Берліном і Брюсселем).

Були ще пара-трійка моментів, коли Шульц ніби пішов у наступ, але нічого, за великим рахунком, не вийшло. Хіба що модератори здивувалися і закликали повернутися в рамки.

Так що «бійки» не вийшло. І на дуель між Клінтон і Трампом навіть і близько не було схоже. Хоча на яскраве а-ля американське шоу ніхто і не розраховував з самого початку.

Але аж занадто гладко все пройшло: ніяких особистих образ і навіть підтрунювання, конкуренти часом задоволено кивали на зауваження одне одного, навіть підхвалювали одне одного, і як здалося, залишилися задоволеними одне одним. У цілому дуель виглядала швидше як діалог, як ділове обговорення проблем, коли з багатьох питань є схоже бачення, з деяких – різниця позицій, причому, не непримиренних. Ну ніби як партнери у «великій коаліції» (нині правлячої – ХДС/ХСС/СДПН) продовжують розпочату раніше розмову. Що ж, не виключено, що саме така коаліція і складеться після виборів 24 вересня. Обидва кандидати не сказали «ні» на питання про ймовірність такого розвитку подій.

До речі, на недавнє літнє інтерв'ю з журналістами Меркель з'явилася в чорних брюках і червоному піджаку, що любителі «знаків» розцінили як натяк на готовність до великої коаліції – чорні християнські союзи і червоні соціал-демократи; 3 вересня піджак був нейтрально синій.

Минулу дуель 2013 року з Пеєром Штайнбрюком Меркель завершила словами: «Ви мене знаєте». Це прозвучало як запевнення у стабільності курсу. І спрацювало. Цього разу канцлер-ветеран сказала: «Хочу працювати для вас і разом з вами. Разом ми впораємося. Прошу вас – довіртеся мені!»

Шульц побудував своє заключне слово на тому (і це не дивно, враховуючи його європейський досвід), що завданням Європи в переломні часи є встановлення справедливості, безпеки та миру в усьому світі. Спостерігачі оцінили його заключний акорд як слабкий.

ВСІ ЗАЛИШИЛИСЯ ПРИ СВОЇХ

За оцінками, пряму трансляцію подивилися близько 17 млн глядачів (виборче право мають 61,5 млн).

Чи визначилися зі своїм вибором ті 46% виборців, хто ще вагається, допоки не зрозуміло.

Зате відразу була оприлюднена «гаряча» реакція на теледуель. На питання, кого вони вважать більш переконливим, 55% респондентів експрес-опитування назвали Меркель, Шульца – 35%; 44% назвали аргументацію Меркель кращою, тоді як Щульца – 38%. З компетентністю і зовсім великий розрив: 64% у чинної глави уряду проти 20% у її конкурента. І єдина позиція, за якою Шульц залишив Меркель далеко позаду, це «войовничість» – його 87% проти її 5%. Втім, це навряд чи можна назвати великою перемогою.

Так що, не схоже, щоб цей телепоєдинок сильно змінив існуючу розстановку політичних сил. Хоч СДПН робила велику ставку на неї, сподівалася змінити ситуацію, тому що таку втрату популярності після рідкісного зльоту рейтингів на тлі номінування колишнього президента Європарламенту кандидатом на пост канцлера інакше як гнітючою не назвеш.

У 2005 році соціал-демократ Герхард Шредер після дебатів зумів залучити на свій бік додатково 3,7% голосів (щоправда йому це не допомогло виграти у Меркель, але небезпечно скоротило тоді розрив між кандидатами). У Шульца теж були шанси поліпшити свої позиції: він хороший і досвідчений оратор, вміє вести словесні баталії, тоді як Меркель не дуже любить цей «жанр». Але не сталося. Шанс свій він утратив.

Схоже, що вже і в самій партії пошкодували, що зробили ставки на Шульца, який більше відомий на європейській арені, ніж у рідній Німеччині. Але не зізнаються. Хоча останніми днями колишній лідер партії, віце-канцлер та глава МЗС Зігмар Габріель натякнув, що не вірить у перемогу своєї партії на виборах. Крім нього є ще дуже багато тих, хто вже не вірить бравурній обіцянці Шульца: «Я буду канцлером!». Між тим, на початку року зміна керівництва СДПН сталася тому, що серед соціал-демократів були побоювання, що не надто популярний Габріель не зможе привести їх до перемоги. Сьогодні, однак, як видається, його шанси виглядали б куди краще, ніж півроку тому. Меркель, погодившись на призначення Габріеля шефом німецької дипломатії, цілком очевидно, красиво нейтралізувала сильного конкурента. Вона це взагалі вміє робити віртуозно.

Як там не було б, але Меркель провела свою четверту теледуель з найкращим для себе показником (згідно з опитуваннями громадської думки). І тепер їй залишається сподіватися, що почуто її та її заклик: «Довіртеся мені!».

Втім, надії надіями, але все вирішиться 24 вересня.

Ольга Танасійчук, Берлін

Перше фото: DPA