Українська міграція до Польщі: якою вона стане?

Українська трудова міграція до Польщі є фактором, який помітно впливатиме на відносини між Києвом та Варшавою у 2018 році

Ще кілька років тому до Польщі їхали працювати здебільшого лише жителі західних областей України. З початком війни в 2014 році українські заробітчани з сусідньої, але такої вже чужої і небезпечної Росії, спрямували свою увагу у бік іншої сусідки. 

Упродовж останніх трьох років змінилися як географія, так і масштаби трудової міграції українців до Польщі: приїжджає чимало людей з лівобережної України, а кількість українських громадян з кількасот тисяч зросла до мільйона. Польська влада намагається використовувати цей фактор у суперечці з Єврокомісією щодо міграційної кризи в Європі. Це питання залишатиметься серед основних чинників, які формуватимуть порядок денний відносин України з Польщею в 2018 році. 

УКРАЇНЦІ - ЦІЛЬОВА ГРУПА МІСЦЕВОГО БІЗНЕСУ

Українців у Польщі і справді стало багато. Часом, прогулюючись у центрі великих польських міст або відвідуючи торговельні центри, може скластися враження, що це поляки приїхали в Україну, а не навпаки. Українську чи російську мови з характерним українським акцентом чути всюди і постійно. У багатьох супермаркетах і магазинах польської столиці, закладах швидкого харчування персонал - майже повністю з України. І якщо раніше українці намагалися розмовляти між собою пошепки, аби не виділятися і не звертати на себе увагу, то зараз гучна фраза у супермаркеті “Іване, допоможи розвантажити товар!” вже не дивує  навіть поляків. 

Кількість українців зросла в усіх регіонах Польщі, але найбільші осередки компактного проживання українців сформувалися у Варшаві, Познані та Вроцлаві. Українці стали фактором, на який усе частіше звертає увагу місцева влада. Наприклад, у Познані, офіційний сайт міста, де можна знайти усю необхідну інформацію про регіон, отримав повноцінну українську версію. Довідкове бюро у Вроцлавському аеропорту має багато інформаційних матеріалів українською мовою з картою міста і детальним описом, де і що можна знайти, як функціонує місцева комунікація тощо.

Польський бізнес також намагається не втратити свій шанс. Українці для нього - не лише робоча сила, а й окрема цільова група реалізації товарів та послуг. Пропозиції для потенційних клієнтів українською мовою вже мають банки, мобільні оператори, компанії поштового зв'язку, страхові агентства тощо.

МІЛЬЙОН УКРАЇНЦІВ 

Порахувати хоча б приблизну кількість українців, які перебувають на даний момент в Польщі, досить складно. Значна кількість наших співвітчизників приїздить лише на сезонні роботи на період від кількох місяців до півроку. Частина ж громадян України використовують польську робочу візу лише для в'їзду до ЄС, а далі - прямують за доброю копійкою до тієї ж Франції чи Німеччини і працюють там нелегально. Власне, складність в оцінці є приводом для спекуляцій у самій Польщі, де називаються абсолютно різноманітні цифри, часом досить космічні - від мільйона і до двох з половиною. 

Утім, можна хоча б приблизно оцінити масштаби української міграції до Польщі за кількістю виданих українським громадянам у польських консульствах віз - близько 2,5 млн упродовж 2016-2017 років. При цьому зростає частка довгострокових національних віз з правом на роботу. В 2015 році у Польщі у повітових (районних) відділах праці було зареєстровано 763 тис. заяв від працедавців про працевлаштування українців, у 2016 році ця цифра майже подвоїлася - 1,3 млн, а в 2017 році виросла до 1,8 млн. Окремо треба сказати, що станом на кінець року близько 143 тисяч українців отримали право на тимчасове чи постійне перебування в Польщі. Відтак, за приблизними підрахунками й оцінками експертів, приблизно мільйон українців перебуває на даний момент у Польщі і цей показник має тенденцію до зростання. 

З метою покращення контролю з боку держави над міграцією працівників зі Сходу, у першу чергу - з України, з 1 січня у Польщі запроваджено нові правила сезонного працевлаштування іноземців. Зокрема, працедавці зобов'язані інформувати відповідні органи про всі зміни щодо працевлаштування громадян України, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови та Росії, які користуються спрощеною процедурою доступу до польського ринку праці. 

Поряд із дозволами на працевлаштування, які видаються воєводами на три роки, запроваджуються дозволи на сезонні роботи, які видаватимуться на дев'ять місяців упродовж календарного року. Нове законодавство також передбачає створення спеціального реєстру іноземців з повною інформацією про дозволи на працю, зокрема й сезонну, заяви щодо намірів працевлаштувати іноземців, а також дані місцевих органів влади про кадрові проблеми на локальному ринку праці. За реєстрацію заяви про працевлаштування іноземця польський працедавець тепер змушений буде заплатити до казни 30 злотих (близько 240 грн). Усі ці заходи спрямовані на те, щоб краще контролювати потік трудової міграції до Польщі зі Сходу, принагідно заробивши на цьому додаткову копійку.

КСЕНОФОБНІ «СТРАШИЛКИ» ТА МАНІПУЛЯТИВНІ «АРГУМЕНТИ»

Минулорічне соцопитування центру СBOS показало, що більшість поляків позитивно (36%) або нейтрально (26%) ставляться до українців, негативно - 32%. Цей показник дещо покращився у порівнянні з 2016 роком, коли позитивне ставлення декларувало на 2% менше, а противників, відповідно, було на стільки ж більше. І це - попри спроби окремих політиків, активістів та російської пропаганди “підігріти” ворожість поляків до українців.

Утім, все ще періодично трапляються випадки нападів на українців через їх національну приналежність. Місцева влада намагається це списати на звичайне хуліганство, хоча часто злочини усе ж мають ознаки ксенофобії. На щастя, масового характеру проблема не має, проте складно її зовсім не помічати. Трапляються також випадки дискримінаційного ставлення до українців. Наприклад, торік на півночі Польщі власник одного з магазинів розпорядився, аби охорона перевіряла усіх українців після проходження каси. Або ж зовсім свіжий випадок: власник підприємства поблизу Варшави переодягнув усіх українців в синьо-жовту форму, аби їх було видно здалеку. Варто відзначити, що урядові органи, наприклад польський Омбудсмен, та неурядові організації із захисту прав людини намагаються оперативно реагувати на подібні інциденти.

Разом з тим, польське суспільство легко піддається фобії щодо мігрантів, особливо з Близького Сходу та Північної Африки, що культивується у польському публічному просторі з боку провладних політиків та ЗМІ. Частково це розповсюджується і на мігрантів зі Сходу, зокрема - з України. Цю ситуацію намагається використовувати російська пропаганда в Польщі, яка через нішеві проросійські портали, “дружніх” блогерів та Кресові організації сіє неприязнь у польському суспільстві до українських мігрантів. 

Найбільш популярною “страшилкою” є те, що, мовляв, приїжджають українці і забирають у поляків роботу. І це попри те, що у Польщі зараз спостерігається рекордно низький рівень безробіття (6,6%), а економіка країни, яка успішно розвивається, потребує усе більше робочих рук. А в Польщі їх останнім часом справді бракує, оскільки кількість працездатного населення в РП зменшується, а у пошуках кращого життя і вищих заробітків мільйони поляків виїхали на Захід.

Іншим маніпулятивним твердженням є те, що українці гальмують зростання заробітної плати в Польщі. Слід зазначити, що уряд нещодавно підняв мінімальний рівень погодинної оплати праці до 13 злотих брутто (близько 100 грн), нижче якої працедавець просто не може опуститися. 

Торік проросійське видання Kresy.pl почало лякати поляків іще однією історією, яка навіть вийшла на парламентський й урядовий рівень. Йшлося про теорію, що польський платник податків змушений буде з власної кишені утримувати українських заробітчан на пенсії в Польщі. Міністерство соціальної політики країни змушене було спростувати це твердження, наголошуючи, що пенсії українцям зможуть нараховуватися виключно із розрахунку суми, яку українець заплатив в Управління соціального страхування (ZUS), ніяк не більше. До речі, на кінець третього кварталу 2017 року 307 тис. українців сплачували соціальні внески до ZUS, що на 44% більше ніж рік до цього. Відтак, польські експерти наголошують, що українські заробітчани значною мірою допомагають покривати зростання витрат на виплату пенсій полякам з урахуванням зниження пенсійного віку в Польщі з 1 жовтня 2017 року.

Крім суто економічних, в арсеналі українофобів у Польщі є й інші “аргументи”, які складно не взяти у лапки. Наприклад, про те, що українці об'єднаються, створюватимуть свої партії і вимагатимуть автономій в Польщі. Або й те, що з приїздом українців погіршуватиметься криміногенна ситуація тощо. 

Видання Gosc Niedzielny нещодавно опублікувало статтю “Українці нас рятують”. Українців в Польщі стало настільки багато, що деякі політики на антиіммігрантській риториці, приправленій історичними проблемами, намагаються збудувати собі політичний капітал, зауважує автор. Він наводить чимало вагомих аргументів. По-перше, складні історичні проблеми між Польщею та Україною слабо впливають на ставлення поляків до українців. По-друге, якщо поляку не подобається його рівень зарплати, який буцімто не піднімається через українця, то в нього завжди є вибір - поїхати за кордон, адже, на відміну від українців, для поляків відкриті ринки праці у країнах Заходу. По-третє, культурна близькість поляків та українців сприяє швидкій інтеграції українського мігранта у польському суспільстві. І по-четверте, українці врешті-решт врятували польську економіку від серйозної кризи, адже дуже багато людей працездатного віку виїхали з Польщі в багатші країни ЄС, у першу чергу до Великої Британії. “Тому, перш ніж хтось нарікатиме на українців, нехай подумає, скільки без них було б зачинених невеликих магазинів чи як довго хтось чекав би на ремонт свого помешкання”,- підсумовує автор статті.

ФАКТОР БІЖЕНЦЯ 

Пересічний український трудовий мігрант зазвичай заповнює вільну нішу дешевої робочої сили на польському ринку праці, справно платить податки і добре інтегрується до польського соціуму. Попри усі ці фактори, польська влада усе ж намагається використати питання українця як політичний чинник, зокрема на зовнішньополітичній арені. Польща постійно веде баталії з Єврокомісією, відмовляючись приймати біженців з Близького Сходу та Північної Африки. Брюссель у грудні подав за це на Польщу разом з Чехією та Угорщиною до суду ЄС. У перспективі така позиція може загрожувати Варшаві серйозними штрафами, з чим Польща, звісно, не бажає миритися. Відтак, висовуються аргументи на свій захист. 

Термін “український біженець” не є ноу-хау чинного польського уряду. Він твердо увійшов до польського політичного лексикону ще в 2015 році, коли ліберальний уряд Еви Копач вів переговори з Єврокомісією про розподіл мігрантів з Півдня серед країн ЄС. Офіційна позиція урядів Копач, Беати Шидло, а зараз і Матеуша Моравецького у переговорах з Єврокомісією така: ми не хочемо приймати біженців з Півдня, оскільки прийняли багато біженців з України, яка потерпає від війни з Росією. 

Зрозуміло, що українці в Польщі - не біженці, а трудові мігранти, такі ж як і мільйони поляків у Великій Британії, Ірландії та Німеччині. Там їх ніхто так не називає. 

До слова, на юридичному рівні навіть у Польщі українців біженцями не вважають, адже цей статус з 2015 року в Польщі отримало лише 90 громадян України, а ще понад 200 осіб - статус додаткового захисту. Критичні заяви з боку української влади змусили польську владу дещо змінити риторику. Прем'єр Моравецький упродовж останніх декількох днів підкреслює, що українці в Польщі усе ж трудові мігранти, але при цьому зауважує, що кількадесят тисяч втекли від війни з Донбасу. Тому, де-факто вони є біженцями, щоправда без офіційного статусу.

Позицію Польщі можна зрозуміти: вона просто використовує політичні “козирі” в дискусії з Єврокомісією. Утім, варто враховувати й етичний та економічний моменти. Українці в Польщі важко працюють і сплачують усі податки. Біженці ж за своїм статусом мають перебувати на повному утриманні держави. 

Без сумніву, фактором “українського біженця”, який періодично використовують представники польської влади, продовжуватимуть вміло маніпулювати антиукраїнські сили та російська пропаганда у Польщі, підбурюючи пересічних громадян. Їм нескладно буде заявляти, що утримання українців в Польщі як біженців фінансує польський бюджет, особливо коли такий аргумент польська влада підкидає сама. На якомусь етапі це може сприяти зростанню хвилі агресії проти українців з боку “підігрітих” антиіммігрантською риторикою певних прошарків польського суспільства. А цього навряд чи хоче польська влада. 

І ще одне. З одного боку, у Польщі трохи зверхньо говорять про “українського біженця”, а з іншого боку дуже побоюються, аби цей “біженець” не чкурнув далі на Захід, як тільки інші країни Європи відкриють свої ринки праці. І це добре відчувалося у публікаціях польських ЗМІ, заявах політиків та оцінках експертів, коли йшлося про безвізовий режим України з ЄС. Можливо, у публічній площині польській владі усе ж краще було б оцінювати українця в економічних категоріях? А політичні використовувати лише у затишку брюссельських кабінетів та провідних європейських столиць?

Без сумніву, трудова міграція українців до Польщі буде в 2018 році одним з основних чинників формування відносин Києва з Варшавою. І саме від Польщі більшою мірою залежатиме, чи стане це «доданою вартістю» для польсько-українських відносини, а не черговим проблемним пунктом. 

Юрій Банахевич, Варшава