Мирослав Попович уперто повторював, що Київ та Варшава повинні подолати те, що розділяє, та діяти спільно

Видатний філософ і гуманіст очима польської еліти

Впливове польське видання "Gazeta Wyborcza" в недільному номері опублікувала статтю «Відійшов проф. Мирослав Попович – філософ, академік, великий гуманіст».

Інколи не перемоги, а трагічні події об'єднують людей різних національностей. На тлі сумних звісток суперечки, особливо про далеке минуле, видаються такими дрібними. Лише постаті, які височіють, як гладіатори серед євнухів, можуть бути орієнтирами для оцінки минулих подій.

Відомий вчений Вацлав Радівінович (Wacław Radziwinowicz) висловлює спільну думку своїх колег про великого українця:

«Слід пам'ятати, які великі та незворотні втрати понесли еліти України в радянські часи. В жахливий період Сталіна були жертвами чисток. При його «більш вегетаріанських наступниках» Москва ніби помпа висмоктувала із України найбільш талановитих.

Колись ми разом з Поповичем замислились, яким було б обличчя Києва, якби на батьківщині лишились і працювали хоча б наші спільні знайомі, яких висмоктала «московська помпа». Що ж, видатних постатей бракує Україні. А Попович, який в часи СРСР виріс на цій наміренно обезплідненій замлі, був більше, ніж видатний. І надзвичайно потрібний.

Поглиблював, відкривав та представляв у своїх працях традиції, культуру, історію народу та країни. Учив українців їх незнаної раніше – бо звідки могли це знати – України.

Дуже ввічливо, без блукань по манівцях ідеології, допомагав їм віднайти національну ідентичність. Це велика вправа!

Хоча був прихильником проєвропейського курсу держави, завжди мав холодну голову та об'єктивізм академіка. В гарячих публічних дебатах міг спокійно розгледіти, хто є ким, з якої політичної традиції вийшов, якими можуть бути результати його справ.

Попович мав до Польщі величезну терплячість і дуже багато доброзичливості. Вперто повторював, що Київ та Варшава повинні подолати те, що розділяє, та діяти спільно.

Попри свої великі знання та значний науковий доробок, залишався просто милим, дуже гостинним паном. Ще кілька днів тому пробували з ним сконтактувати, поговорити про те, як дивиться на розпалюваний на наших очах спір польсько-український. Але родина сказала, що професор переніс складну, можливо навіть не потрібну операцію і є в тяжкому стані.

Великий жаль, бо Попович завжди мав щось важливе і мудре для розмови. Переглядаючи в польській, українській, російській Вікіпедії інформацію про Поповича – дивуємось. Серед нагород і відзнак є навіть орден Франції. Та немає ані одного польського. А Він заслужив!"

Сергій Шевчук