Виведення російських військ з Придністров'я: слово за ООН

Влада невизнаної ПМР і... президент Молдови Додон – проти виведення військ РФ

Генеральна асамблея Організації Об'єднаних Націй 22 червня розпочне обговорення питання про повне і беззастережне виведення російських військ з Придністровського регіону Молдови. Підготовлено і відповідний проект резолюції, про що на спеціальному брифінгу в Кишиневі повідомив днями міністр закордонних справ і європейської інтеграції Молдови Тудор Ульяновський.

А ВІЗ І НИНІ ТАМ...

Включення такого важливого для Придністровського врегулювання питання в порядок денний ООН – безсумнівний успіх молдавської дипломатії і вельми обнадійлива перспектива. Але, з іншого боку, якщо навіть резолюція Генеральної асамблеї виявиться позитивною, далеко не факт, що на другий день після її прийняття Росія почне виведення військ і озброєння з Придністровського регіону.

Аналогічна резолюція вже мала місце бути у 1999 році на Стамбульському саміті ОБСЄ, де Росія взяла на себе зобов'язання вивести свої війська. Цьому знаменному документу скоро виповниться 20 років, а Обмежена група російських військ, як і раніше, розташована на території невизнаного Придністров'я. І не тільки: на військових складах села Колбасна Рибницького району, що на лівому березі Дністра, як і 20 років тому зберігається понад 20 тисяч тонн боєприпасів, «забутих» там випадково ще за радянських часів і які Росія також погодилася вивести з цієї території.

Щоб уникнути недоречних спекуляцій на цей рахунок, глава зовнішньополітичного відомства Молдови Тудор Ульяновський на брифінгу в Кишиневі поінформував журналістів, що на засіданні Генеральної асамблеї ООН мова буде йти виключно про виведення Обмеженої групи російських військ і озброєння (близько 1400 військовослужбовців), а не про виведення російських миротворців із Зони безпеки на Дністрі (близько 400 осіб), що неодноразово підкреслювалося також представниками ОБСЄ та України.

Доречно нагадати, що Обмежена (часто її називають і Оперативною) група російських військ з'явилася у Придністров'ї в 1995 році після розформування розквартированої раніше в регіоні 14-ї російської армії. Фактично, група є її спадкоємицею. До складу миротворчої місії, розташованої в Зоні безпеки на Дністрі (протяжність Зони – понад 200 км уздовж Дністра) входять російські (близько 400 осіб) та молдавські (трохи більше 300 осіб) військовослужбовці та 10 військових спостерігачів від України. Миротворча місія була створена у 1992 році.

МАСЛО У ВОГОНЬ...

На фоні цих конструктивних вимог та очікувань заява президента Молдови Ігоря Додона, який виступив проти ініціативи обговорення на Генеральній асамблеї ООН питання про виведення російських військ з Придністровського регіону, викликала подив. На його думку, обговорення даної проблематики буде тільки погіршувати позиції Кишинева, у тому числі з точки зору якнайшвидшого досягнення політичного врегулювання придністровського конфлікту. Додон назвав майбутнє обговорення в ООН питання про виведення російських військ «дешевою піар-кампанією», висловившись за збереження статусу-кво для російського військового контингенту.

У цій ситуації викликає подив і те, що президент Молдови ніяк не відреагував на зареєстроване днями представниками Об'єднаної контрольної комісії незаконне пересування російської військової техніки територією Зони безпеки на Дністрі.

Нагадаємо, що головним завданням членів ОКК залишається моніторинг ситуації в Зоні безпеки на Дністрі і прийняття на основі консенсусу рішень, спрямованих на підтримку миру та стабільності в Зоні безпеки. До складу ОКК входять представники Молдови, Придністров'я та Росії, в її роботі як спостерігачі беруть участь представники України та місії ОБСЄ в Молдові.

Треба уточнити, що траса Тирасполь-Григоріополь-Дубоссари-Рибниця, а саме там були помічені близько 40 одиниць російської військової техніки у супроводі спеціальних автомобілів МВС невизнаного Придністров'я, і є Зоною безпеки. А перед марш-кидком техніка влаштувала «розминку», продефілювавши головною вулицею Тирасполя (адміністративний центр Придністров'я).

Бюро реінтеграції при уряді Молдови звертає особливу увагу на те, що ці маневри з військовою технікою грубо порушують «Угоду про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова». Підписана вона була ще у 1992 році, а один з пунктів цього документа категорично забороняє пересування військової техніки територією Зони безпеки на Дністрі.

Незважаючи на заявлений офіційним Кишиневом протест у зв'язку з незаконним пересуванням військової техніки, російські військовослужбовці зі складу ОГРВ проводять цими днями військові навчання на території Придністров'я, які цього разу отримали назву «антитерористичні». Згідно з командуванням ОГРВ, навчання проводяться у зв'язку з можливими викликами під час чемпіонату світу з футболу в Росії. Правда, ніде не уточнюється, які саме загрози для чемпіонату світу, який проводять в Росії, очікуються цими днями з Придністров'я. І чим саме можуть перешкодити їм війська ОГРВ.

Хоча якісь «рухи» все ж на території відбуваються. Напередодні засідання Генеральної асамблеї ООН влада невизнаного Придністров'я висунула доволі несподівану версію. За словами так званого міністра закордонних справ невизнаного Придністров'я Віталія Ігнатьєва, «у Придністров'ї розквартировані тільки російські миротворці», а військовослужбовці зі складу ОГРВ, на його думку, знаходяться там виключно для проведення ротації миротворців. Цікаво, чи відреагують на цю версію в Західному військовому окрузі РФ, де ОГРВ розглядається як окрема військова структура, і аж ніяк не як миротворці.

Офіційний Кишинів ніколи не виступав за «застосування силових інструментів» проти миротворців, проте наполягає на заміну російських миротворців місією цивільних спостерігачів під егідою ОБСЄ або ООН. Особливу актуальність ця версія знайшла після того, як на початку січня 2012 року на одному з миротворчих постів у Зоні безпеки на Дністрі миротворцем був смертельно поранений громадянин Молдови Вадим Пісарь.

У цій непростій ситуації Молдова, незважаючи на жорсткий опір з боку Росії, посилено готується до нелегкого обговорення цього питання на засіданні Генасамблеї, заручившись підтримкою низки країн-членів ООН, які підписалися під проектом резолюції Генеральної асамблеї ООН про виведення російських військ з Молдови як співавтори.

РІЧНИЦЯ БЕНДЕРСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

Обговорення питання про повне виведення російських військ з Придністровського регіону Молдови, як і незаконне пересування російської військової техніки територією Зони безпеки на Дністрі, збіглися з однією з трагічних дат збройного конфлікту. Цими червневими днями і на лівому, і на правому березі Дністра згадують одну з найкривавіших сторінок в історії сучасної Молдови.

Два з гаком десятиліття тому, 19 червня 1992 року, Молдова пережила найбільш гостру фазу збройного конфлікту на Дністрі.

У центрі збройного протистояння тоді опинився найбільший на той час промисловий центр Молдови – місто Бендери. Багато міських будівель на околицях міста і донині зберігають у своїх стінах «осколки» братовбивчої війни. Не випадково, ті далекі вже події увійшли в історію Молдови як «Бендерська трагедія».

Протистояння тривало майже місяць – до 21 липня 1992 року, коли президент Росії Борис Єльцин і перший президент Молдови Мірча Снєгур підписали в Москві згадану вже Угоду про принципи мирного врегулювання Придністровського конфлікту.

РОЗДІЛЕНА НАДВОЄ КРАЇНА

Відтоді на Дністрі більше не стріляють. Конфлікт сьогодні називають «замороженим», але людям по обидва боки Дністра від цього не легше, адже Молдова залишається розділеною надвоє.

Переговорний процес щодо Придністровського врегулювання, формат якого неодноразово змінювався, триває більше чверті століття. Сьогодні працює оптимальний, на думку учасників переговорів, формат «5+2», в якому Молдова і Придністров'я мають статус сторін конфлікту, Україна, ОБСЄ і Росія виступають як посередники та гаранти, а Євросоюз і США включені в цей формат на правах спостерігачів. Не секрет, що за останні два роки вирішення багатьох питань зрушилося з мертвої точки. Йдеться в основному про досягнуті між Кишиневом і Тирасполем домовленості з соціально-економічних питань. І це не може не обнадіювати.

Однак учасники переговорів з Придністровського врегулювання чудово розуміють, що на порядку денного переговорного процесу залишаються головні питання, від вирішення яких залежить, чи стане можливим найближчими місяцями або роками говорити про остаточне врегулювання Придністровського конфлікту. І одне з цих питань – виведення російських військ з Придністровського регіону.

Зінаїда Гурська, Кишинів