У сфері охорони психічного здоров’я – хронічний брак послуг. Причім, по всьому світу
Що все ж таке – mhGAP?
Психічні розлади, в тому числі й внаслідок вживання психоактивних речовин, – дуже поширені в світі, однак існує величезний розрив між потребою надання послуг та їх наданням у всьому світі.
На початку 2018 року, в лютому місяці, в м. Варшава до мене звернувся керівник секції дитячої психіатрії Всесвітньої психіатричної асоціації проф. Норберт Скoкаускас і запитав, яке моє відношення до mhGAP? Відверто кажучи, відношення ніякого не було на той момент. Я знала, що у мене на робочому столі, й удома, й в інституті знаходяться 2 друкованих матеріали, які я ще не пропрацювала. Один – це посібник mhGAP з надання допомоги за гуманітарних надзвичайних станів; другий – оцінка та ведення розладів, безпосередньо пов’язаних зі стресом: модуль посібника mhGAP з надання допомоги. Тираж цих матеріалів ми отримали від офісу ВООЗ в Україні й розповсюдили по регіонах та організаціях, які їх потребують.
В Україні, звичайно, повернулася до цього питання і відкрила для себе вчергове наявність поруч дивовижних речей, добре відпрацьованих колегами, таких, що мають достатню доказову базу, і вже частково імплементованих в інших країнах.
Що все ж таке mhGAP? Це програма ВООЗ, метою якої є вирішення проблеми браку послуг у сфері охорони здоров’я, спрямованих на людей, які страждають від психічних розладів, в тому числі, пов’язаних зі вживанням психоактивних речовин. В рамках виконання даної програми ще у 2010 році було видано “Посібник mhGAP з надання допомоги”, що є клінічним посібником для медичних працівників, які не є вузькими спеціалістами в галузі психіатрії та працюють у неспеціалізованих закладах охорони здоров’я (керівники медичних закладів різного рівня, терапевти, медичні сестри, акушерки та інші), але також використовується урядовими міністерствами, неурядовими організаціями та академічними центрами для розширення послуг у сфері охорони психічного здоров'я в більш ніж 90 країнах світу. Друга версія посібника була опублікована в 2016 році й відображає оновлені дані та відгуки користувачів польових організацій.
Особливо корисним даний клінічний посібник є для країн з низьким і середнім рівнем доходу. Окрім моделі клінічного ведення захворювання, в підручнику запропоновано низку інструментів, корисних для проведення ситуаційного аналізу, адаптації клінічних протоколів до місцевого контексту, планування, навчання, супервізії й моніторингу, а також чіткі протоколи для прийняття клінічних рішень. Перший mhGAP був використаний у більш ніж 80 країнах та перекладено більш ніж на 20 мов, як частина пакету робіт з розробки національних планів дій щодо психічного здоров'я.
Неймовірно! Що ще треба? Для виконання деяких положень Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1018-р., необхідно брати цей важливий посібник і впроваджувати в клінічну практику.
В квітні цього року під час щорічній науково-практичній конференції з міжнародною участю, яку проводив Український науково-дослідний Інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, разом із Асоціацією психіатрів України, знов виникла розмова про брак послуг у сфері охорони психічного здоров’я з проф. Норбертом Скакаускасом. Представники психіатричних асоціацій різних країн вирішили спільно вивчити питання імплементації деяких розділів даної програми в клінічну практику, зокрема, модуль з питань психічного здоров’я дітей та підлітків. Тому в межах програми 23-го Всесвітнього конгресу Міжнародної асоціації дитячої та підліткової психіатрії та суміжних професій (IACAPAP) у Празі (Чехія), було проведено круглий стіл з питань обміну досвідом різних країн щодо роботи з даною клінічною програмою. У зустрічі взяли участь представники з 22 країн: Норвегія, Україна, Сінгапур, Сербія, Катар, Нігерія, Киргизстан, Китай, Литва, США, Афганістан, Казахстан, Ліберія, Словенія, Грузія, Японія, Хорватія, Об'єднані Арабські Емірати, Пакистан, Туніс, Ліберія. Крім мене, в даному заході брала участь проректор Національного Донецького медичного університету – представник регіону, де сьогодні конче актуальним є навчання різних спеціалістів питанням охорони психічного здоров’я та впровадження цих знань в клінічну діяльність. Особливо актуальним є питання психічного здоров’я дітей, які живуть в зоні операції об’єднаних сил.
Там, у Празі, вперше було озвучено Асоціацією психіатрів України про необхідність, бажання та готовність України адаптувати моделі “Посібника mhGAP з надання допомоги” в Україні в освітніх закладах. Там, у Празі було проговорено про можливість проведення в кінці року чергового заходу в межах співробітництва психіатричних асоціацій різних країн в Україні, в Києві, для представників освітніх закладів України, Казахстану, Киргизстану, Вірменії, Норвегії та інших, звичайно з запрошенням представників офісу ВООЗ.
Після Праги була Женева, щорічний mhGAP форум. Звичайно Асоціація психіатрів України не могла не взяти участь у даному заході, бажаючи розповсюджувати цей важливий посібник, аби сприяти зменшенню страждань осіб із психічними розладами.
Не можу не написати про дуже делікатну і емоційну ситуацію, що трапилися зі мною на форумі. Дана участь у подібному форумі для мене – вперше в житті. Цікавим було все, починаючи з реєстрації учасників, і завершуючи словами модератора форуму.
Коли я входила до основної зали, де відкривався форум, мені сказали, що я є єдиним представником України, тому мені видали табличку з надписом “Україна” і показали моє місце в залі. Це було в першому колі, напроти керівництва ВООЗ. Чомусь мені стало незручно бути в центрі, в першому колі, в цьому офіційно-вишуканому залі. Поруч стояли таблички і сиділи представники Франції, Іспанії, Нігерії та інших. Я забрала табличку й сіла в передостаннє коло, далеко від центру. Це були місця для представників різних організацій, про що говорили їхні таблички. Тут мені було зручно, я бачила всіх, перед очима була повна картинка даного заходу. І раптом я побачила, що в першому колі, майже поруч із моїм попереднім місцем, напроти керівництва ВООЗ встановлюється табличка “Росія”. Представником від Росії був директор Інституту психіатрії ім. Сербського. Мені здалося, що на мить я втратила свідомість. Десятки картинок і думок пронеслися в моїй голові. Я чітко зрозуміла, що табличка “Україна” має стояти на своєму місці, в першому колі, поруч з іншими країнами. Мені захотілося показати всьому світу, що Україна присутня на цьому форумі, Україна спроможна і готова вирішувати важливі світові питання з усіма державами. Не зважаючи, що засідання вже почалося, привернувши увагу багатьох у залі, я миттю повернулася на своє попереднє місце, яке стало таким зручним і комфортним, і встановила табличку “Україна” поруч з іншими країнами.
На другий день форуму на засіданні робочої групи я розповіла про плани Асоціації психіатрів України разом із представниками освітніх закладів працювати з “Посібником mhGAP з надання допомоги”.
Запланований на кінець року захід готується. До України вперше приїдуть представники деяких освітніх закладів країн минулого СРСР, представники асоціацій психіатрів даних країн. Ми впевнені, що ВООЗ підтримає наші намагання щодо впровадження комплексних, інтегрованих спільнотних послуг у сфері психічного здоров’я та соціальної допомоги.
Впевнена, що в недалекому майбутньому наші пацієнти зможуть отримати кваліфіковану якісну допомогу, яку вони потребують, але не можуть отримати сьогодні.
Ірина Пінчук