Імператор Японії Нарухіто — що відомо про втілення епохи “рейва”?

Чому передача імператорської влади є такою важливою для Японії

На початку травня в Японії закінчилася ціла епоха. Зрікся правління імператор Акіхіто, а престол посів його син Нарухіто. Передача імператорської влади в Японії є надзвичайно важливою подією, і те, як вона відбувається, дуже багато що говорить про особливості політики та життя потужної далекосхідної держави. А особистість та перші публічні виступи нового імператора свідчать, що хоч зміни та прогрес тривають, відданість традиціям у Японії залишається незмінною

Прекрасна гармонія прийшла на зміну встановленню миру

Однією з найхарактерніших рис сучасного японського суспільства, поряд з надзвичайною увагою до високих технологій, є глибоко вкорінена вірність тисячолітнім традиціям. І важко назвати більш виразний символ японського традиціоналізму, ніж Імператор Японії, господар «Трону Хризантем», глава тисячолітньої династії.

Сьогодні країна Сонця, що сходить, вперше за два століття має двох живих імператорів. 125-й імператор Акіхіто, чиїм девізом правління ( а в майбутньому і посмертним ім’ям, під яким він увійде до традиційних хронік) стало “Встановлення миру” - “Хейсей”, ще кілька місяців тому висловив прагнення зректися престолу через похилий вік, і японському парламенту довелося своїм рішенням дозволити 85-річному тенно піти на заслужений відпочинок — адже зрікатися престолу імператорам було заборонено ще в далекому 18 столітті, в епоху сьогунату Токугава. 1 травня була проведена церемонія формального зведення на престол старшого сина Акіхіто — Нарухіто, і його імператорським ім’ям та девізом правління стала “прекрасна гармонія” - “Рейва”. Всі прописані традицією церемонії та ритуали зведення нового імператора на престол відбудуться аж восени цього року.

Хоча відповідно до Конституції Японії імператор не має реальної влади, враховуючи фанатичну відданість японців традиціям, зміна імператора має величезне значення для острівної країни. Зрештою, 126-й імператор є представником найстарішої на нашій планеті правлячої династії, і, відповідно є прямим потомком богині Сонця Аматерасу, верховної богині Сінто — традиційної японської релігії. Хоча дід Нарухіто — імператор Хірухіто спеціальними актами зрікався божественного походження своєї династії ще в 1946, місце імператора як провідника божественного благословення для японського народу в ритуалах та постулатах Сінто не змінилося, як і легенди про божественне походження імператора не зникли з японських шкільних підручників. Також імператор займає центральне місце і в світському державному церемоніалі, затверджує склад уряду та ряд законодавчих актів, і відіграє дуже важливу роль в дипломатичних відносинах держави. Тому зречення Акіхіто та інтронізація Нарухіто — одна з найважливіших подій в житті сучасної Японії.

Нарухіто — між традиціями та реформами

Імператор Нарухіто багато в чому є першим. Він є першим імператором, народженим в пацифістській післявоєнній Японії, він є першим імператором, що навчався за кордоном — в Оксфорді. Глибоке знайомство Нарухіто з реаліями європейських монархій, які є значно відкритішими і публічнішими за своїх далекосхідних острівних колег, свідчить, що саме в напрямку відкритості та близькості до народу, відповідно до європейського зразка, буде рухатися японська монархія. Але ключові основи імператорської традиції залишатимуться незмінними. Зокрема, заборона жінкам займати імператорський трон. У Нарухіто є лише донька, але японський парламент так і не прийняв закон, що б дозволив спадкування престолу жінкам, а тому спадкоємцем Нарухіто залишається його племінник. Тому “осучаснення” імператорського правління в Японії якщо і буде відбуватися, то обмежено і в дусі традицій.

Але в чому можна не сумніватися, так це у продовженні пацифістського курсу імператорської діяльності Нарухіто. Адже після поразки в Японії другій світовій війні японці та імператор Хірохіто доклали величезних зусиль, аби очистити репутацію імператора від злочинів мілітаристського режиму та й взагалі зберегти інститут монархії в країні. Саме тому імператор Хірохіто та його син Акіхіто у своїх виступах постійно говорили про мир, підтримуючи офіційний беззбройний статус Японії. Навіть символічні імена імператорів Акіхіто - “хейсей”, і Нарухіто - “рейва” ,містять в собі мирний посил. Сам Нарухіто має значний досвід міжнародної діяльності, зокрема в сфері екології, і з великою вірогідністю саме в напрямку екологічних ініціатив будуть направлені його основні зусилля.

Чи віджила своє “пацифістська монархія” у Японії?

Втім, чи не головною тенденцією правління нового імператора Японії є те, що правити Нарухіто доведеться вже далеко не такою пацифістською країною, як його батьку.

Перед сучасною Японією стоять дуже серйозні виклики, в тому числі й безпекові. Багаторічна стагнація економіки а також остаточна втрата звання азійського лідера, як в економічному, так і в значній мірі в технологічному плані (це місце зайняв Китай), а також закритість політичного життя країни формують очевидну потребу Японії в реформах. А для глибоко традиційного суспільства реформи — це завжди виклик.

Найбільшою зміною, що чекає на Японію в найближчому майбутньому, є зміна її воєнного статусу. Відповідно до вимог переможців після Другої світової війни в Конституції Японії прописане дуже жорстке обмеження військових сил країни. Формально, у Японії взагалі відсутня армія, адже Сили Самооборони Японії, попри оснащеність високотехнологічною сучасною зброєю і доволі значну чисельність, є цивільним формуванням — не підпорядковуються статуту, мають формально цивільну ієрархію командування та управління.

Сьогодні таке обмеження виглядає відвертим анахронізмом. Загроза з боку Північної Кореї, чия пропаганда просякнута антияпонською риторикою, наявність цілого ряду конфліктів у відносинах з Китаєм, що активно нарощує військовий потенціал і агресивна політика Російської Федерації однозначно свідчать про потребу для Японії мати повноцінну армію. Тому після важких та конфліктних суперечок Японський парламент ще в 2017 затвердив програму, відповідно до якої остаточно проблема заборони армії в Японії має бути вирішена до 2020 року.

Втім, відновлення військового статусу Японії не означатиме різкого зміну основ її зовнішньої політики. Десятиліттями Японія демонструвала повагу та дотримання норм міжнародного права, активно діяла в міжнародних гуманітарних та миротворчих місіях. Тому можна не хвилюватися, що мирні та пацифістські ініціативи імператора стануть пустим місцем. Відроджена військова сила японських островів стане проблемою для диктаторів та агресорів, а не демократії та свободи.

Вячеслав Масний. Київ