Двовладдя в Молдові: Чи буде світло в кінці тунелю?
Реалії сьогоднішньої квітучої Молдови дезорієнтують у першу чергу самих молдаван
Уперше з часів проголошення державної незалежності Молдова зіткнулася з глибокою політичною кризою. Більшість називають її ще інституціональною або конституційною, але... що є назва? Фактично, в країні встановилося затяжне двовладдя – патова ситуація, аналіз якої Укрінформ розпочав у попередній статті з цієї теми й продовжує нині.
ХТО Є ХТО, І КОМУ ПІДПОРЯДКОВУВАТИСЯ?
З одного боку, є, як стверджує більшість експертів і аналітиків, створена на законних підставах парламентська коаліція між політичним блоком «ACUM» і Партією соціалістів. Тимчасова, щоправда, як написано в самій угоді про її створення, але все ж коаліція. В когось у Молдові вона викликає питання, хтось її створення вітає, хтось не визнає. Але факт залишається фактом.
Коаліція одноголосно проголосувала за затвердження уряду на чолі з Майєю Санду. Засідання новий уряд проводить у будівлі парламенту, так як у будівлі самого уряду працює «старий» Кабінет міністрів під керівництвом Павла Філіпа. При цьому парламент – повністю функціональний, після того, як технічний персонал у повному складі приступив до роботи, тому якогось дискомфорту нова влада ніби не відчуває, і, потіснившись, розмістили там же й новий Кабмін.
Кожен уряд видає «свої» постанови і виконують їх теж «свої» підлеглі. Наприклад, кілька днів тому «старий» уряд прийняв дві нагальних постанови, зі здивуванням і вельми неоднозначно сприйнятих суспільством: про перенесення посольства Молдови з Тель-Авіва до Єрусалиму, і про передачу посольству США в Молдові ділянки землі (територія колишнього республіканського стадіону, знесеного років десять тому), в самому центрі Кишинева під будівництво нової будівлі дипломатичного представництва США.
І сталося це якраз перед поїздкою екс-спікера парламенту Адріана Канду в США.
МЗС Ізраїлю, при цьому, дещо засумнівався в правочинності уряду Філіпа приймати такі рішення в контексті нинішньої ситуації в країні. Більш жорстко виступила проти прийняття цього рішення Туреччина. А новий прем'єр Майя Санду і зовсім назвала рішення старого уряду «жестом відчаю».
І якщо на початку ситуації, що склалася, експерти й аналітики намагалися прогнозувати розвиток подій, то з кожним новим днем робити це все складніше, а країна, схоже, «в'їхала» в тунель, «світла» в кінці якого поки що не помітно.
Заяви і всередині країни, і з боку міжнародних партнерів про визнання нового уряду під керівництвом проєвропейського політика Майї Санду продовжують надходити. Буквально напередодні глава делегації ЄС в Молдові Петер Михалко ще раз підтвердив визнання ЄС нового Кабінету міністрів. Однак для стабілізації становища в країні це суттєвої ролі не зіграло.
СКЛАДНОСТІ ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ
Адміністративні будинки й державні інститути, як і раніше, заблоковані. Протестувальники все так же сидять (лежать) у наметах на прилеглих територіях: п'ють воду, їдять піцу, грають у карти.
Виразно пояснити – за що чи проти чого протестують – можуть далеко не всі. «Вуличні» інтерв'ю, що з'явилися в деяких ЗМІ, свідчать про те, що «протестують», особливо літні люди, за 500 леїв у день (25 євро).
Урядову будівлю, до того ж, «взято в кільце» ще й співробітниками правоохоронних органів. Нібито для недопущення ескалації ситуації.
Безпрецедентним у нинішній ситуації є й те, що вперше за роки незалежності Молдови так бурхливо і жваво піддаються обговоренню і критиці рішення Конституційного суду – про закінчення терміну формування уряду і про розпуск парламенту. На думку значної більшості експертів, серед яких – і колишні голови Конституційного суду, фахівці в галузі конституційного права, уряд і парламентська коаліція – абсолютно легітимні. З цього питання висловився і колишній керівник представництва ЄС у Молдові Кальман Міжеї, який заявив, що «Конституційний суд, будучи афільованим Демпартією, вкрай довільно підійшов до тлумачення Конституції».
Колишні голови КС Молдови Віктор Пушкашу і Думітру Пулбере вважають, що при винесенні рішень члени КС порушили «Кодекс конституційної юрисдикції», а колишній член Конституційного суду Микола Осмокеску – взагалі закликав нинішній склад конституційної інстанції «піти в почесну відставку». Осмокеску заявив, що новий уряд Молдови «абсолютно легітимний».
Аргументація для таких заяв – неправильне тлумачення Конституційним судом статті про розпуск парламенту (в статті вказано 3 місяці, а не 90 днів, які ніде не фігурують). З аналогічною заявою виступила й Спілка адвокатів Молдови.
А президент Ігор Додон не виключає можливість перегляду рішень конституційної інстанції.
ДІАЛОГ «ГЛУХОГО З НІМИМ»
Тим часом, Демократична партія, дещо помінявши тональність, вустами екс-спікера парламенту Андріана Канду закликала лідерів парламентської коаліції до діалогу. Представники парламентської більшості від діалогу не відмовилися, однак заявили, що відбутися він може лише в стінах парламенту, куди Демократичну партію й запросили... на правах парламентської опозиції. Але цей варіант не влаштував уже представників ДПМ, хоча вони продовжують наполягати на діалозі, який буде «сприяти врегулюванню ситуації».
А в перервах між цим своєрідним діалогом «глухого з німим» коаліційна більшість закликає демократів до мирної передачі влади. Ось, практично, і весь діалог. За винятком заяв, які «озвучуються», практично, в цілодобовому режимі з одного й іншого боків.
Зокрема, виступаючи на прес-конференції в Кишиневі, новий міністр закордонних справ і європейської інтеграції Молдови Ніку Попеску заявив, що дипломати зобов'язані служити країні, а не політичним партіям, назвавши блокування протестувальниками будівлі МЗС «національною ганьбою для Молдови». По тому було озвучено й одне з перших рішень Попеску: міністр відкликав (для консультацій) Посла Молдови в США Христину Балан. Причому, відкликав з досить жорстким формулюванням: «Відтепер будь-які кроки, що вживаються Христиною Балан, не відображають позицію законної влади Молдови».
У ситуації, що склалася, на початку тижня «лопнуло» терпіння у президента Румунії Клауса Йоханніса. Він направив відкритий лист Дональду Туску і Жан-Клоду Юнкеру з вимогою термінового втручання в процес врегулювання політичної кризи у Кишиневі, висловивши стурбованість можливою дестабілізацією ситуації у всьому регіоні.
Після заяви групи співробітників одного з управлінь МВС про підтримку нового уряду, всі вони в той же вечір були звільнені. Їх приклад наслідував і один зі співробітників Прикордонної поліції, який заявив, що «хотів би жити в своїй країні, зі своєю дружиною й дітьми, а не їздити, як півкраїни, по закордонах на заробітки», зазначивши, що так думають багато його колег. Дані про подальшу його долю поки невідомі, але сам прикордонник заявив, що не боїться звільнення.
Прибуття в Інспекторат поліції, де проходили обшуки після звільнення поліцейських, міністра МВС в уряді Санду Андрія Нестасе (в будівлю Інспекторату його так і не пустили) ледь не завершилося бійкою між ним і головою Генерального інспекторату поліції Олександром Пинзарем (звільненим, до речі, зі свого поста тим же міністром Нестасе).
В цей же день новий прем'єр Майя Санду виступила зі спеціальним зверненням до начальника Генерального Інспекторату поліції. Вона закликала Пинзаря не ставати співучасником узурпації державної влади, так як це, згідно з Конституцією, – найтяжчий злочин проти держави і карається тюремним ув'язненням, терміном від 15 до 20 років, і зазначила, що Главою Генерального інспекторату вже призначений Георге Балан.
Ще однією несподіваною відвертістю була заява президента Молдови Ігоря Додона (вона прозвучала в ефірі громадського телебачення), який заявив, що його політичні опоненти погрожують його сім'ї й готують на нього замах, тобто фізичне його усунення, що, за словами президента, на руку Демократичної партії.
Демократи заяву поки ніяк не прокоментували, а Служба державної охорони заявила, що «взяла до відома» заяву президента.
ЗАЯВОЮ НЕ ПООБІДАЄШ
В одній із заяв, що «виливаються» на голови громадян країни, як із Рогу достатку, міністр економіки й інфраструктури Молдови Вадим Бринзан заявив, що, згідно з наявною у нього певною інформацією, з рахунків підприємств із державним капіталом в офшори виводяться величезні фінансові суми, причому готівкою. Чи так це насправді, може підтвердити лише обіцяний міністром аудит усіх підприємств. Однак, народ задумався. Міністр же обмежився поки закликом до державних чиновників – не стати співучасниками фінансових злочинів.
У цій неймовірній плутанині думок і заяв, в якій простій людині просто немислимо зрозуміти – де чий уряд і хто проти чого протестує, а тим більше, до кого з яких питань звертатися, не кажучи вже про те, коли країна повернеться до нормального життя, так як рішення простих соціальних питань і життєво важливих проблем у цій битві за «комфортне місце під сонцем» «зависло» на невизначений час. А заявами про визнання або невизнання уряду – дітей, як кажуть, не нагодуєш.
На неділю, в день Святої Трійці в молдовській столиці запланований «народний марш» на підтримку нової влади. Про це заявили і президент Додон, і прем'єр Санду, і новий глава МВС Нестасе. Демократи, у свою чергу, назвали цей крок безвідповідальним, так як він може призвести до небажаних зіткнень між протиборчими сторонами.
Чи стане прийдешній «народний марш» підмогою у врегулюванні політичної кризи? Доживемо, як то кажуть, до неділі.
А паралельно з триваючим протистоянням, Центральна виборча комісія вже заявила про початок підготовки до дострокових виборів, оголошених «старим» урядом на 6 вересня, проте – один з лідерів парламентської коаліції, новий глава МВС Андрій Нестасе, в свою чергу, заявив, що «поки коаліція не звільнить країну від мафії, ніяких виборів не буде». Такі, на жаль, реалії сьогоднішньої квітучої Молдови.
(Далі буде).
Зінаїда Гурська, Кишинів