Чи далеко втік молдавський олігарх Плахотнюк?

З'являються все нові деталі біографії колишнього «господаря» Молдови

У попередніх публікаціях (першій та другій) Укрінформ розповідав про найбільшому за всю історію незалежності Молдови політичну і конституційну кризу. На сьогодні найбільш обговорюваною в Молдові темою залишається доля лідера правлячої донедавна Демократичної партії, олігарха Володимира Плахотнюка. Точніше, його таємниче зникнення з країни, яке породило безліч чуток та домислів.

Наприкінці минулого тижня, 14 червня, коли в країні почався мирний процес передачі влади від опозиційної вже Демократичної партії до представників нової парламентської коаліції, Влад Плахотнюк дещо несподівано, але й цілком передбачувано – покинув країну.

Його соратник по партії, колишній спікер парламенту Андріан Канду, повернувшись із Вашингтона, де шукав підтримки під час подій, які стрімко розгорталися у Молдові, заявив днями, що по дорозі зі США до Кишинева зустрічався із Плахотнюком в одній із країн Європи. В якій саме країні, поки що залишається загадкою, яку розгадати належить тепер уже новій владі країни.

ЯК ЦЕ БУЛО…

Коли протестні акції в Кишиневі пішли на спад, а самі учасники протесту в наметах навколо «заблокованих» держустанов у сорокаградусну спеку попивали пиво, закушуючи доставленою піцою, ліниво прогулювалися по газонах або грали в карти, всюдисущим журналістам «достовірні джерела» повідомили, що посол США в Молдові Дерек Хоган відвідав офіс Демпартії, і незабаром демократи таки передадуть мирно владу недавно створеній парламентської коаліції.

Журналісти, в буквальному сенсі на всіх парах, помчали в офіс Демократичної партії в надії «з перших рук» від лідера ДПМ Влада Плахотнюка отримати коментарі з приводу подій, що відбуваються. Але їх чекало розчарування. «Пояснювати» до численних представників ЗМІ вийшов не Володимир Плахотнюк, а його заступник по партії Володимир Чеботар. Годиною пізніше на заявленій урядом прес-конференції Плахотнюк теж не з'явився. Про відставку уряду демократів оголосив прем'єр Павел Філіп. Таким чином, двовладдю в Молдові було покладено край.

Прес-конференція Павла Філіпа, до речі, була анонсована на той самий час (о 18.30), що й прес-конференція нового глави молдовської уряду Майї Санду. Навряд чи це можна назвати випадковим збігом. Але журналістам довелося робити непростий вибір – куди бігти: на прес-конференцію «старого» прем'єра чи ж іти в парламент, щоб дізнатися новини від нового глави уряду.

А в цей самий час з'явилася інформація (з відео) про те, що на злітній смузі Кишинівського міжнародного аеропорту можна побачити цілу низку красенів-приватних літаків, чого не спостерігалося за всю історію аеропорту. Дорога в бік аеропорту виявилася настільки завантаженою, що люди не могли потрапити на планові рейси. А на під'їздах до аеропорту вже чергували прихильники нової влади, щоб не дати можливості, за їхніми словами, лідеру Демпартії покинути країну.

Через якийсь час один із бортів відвіз до Москви сім'ю відомого бізнесмена, ексмера міста Оргіїв Ілана Шора. Про долю самого Шора поки нічого не відомо. З'явилася лише неперевірена інформація, що він іншим рейсом полетів до Ізраїлю. А інший борт – вже «із запущеними двигунами» – чекав Влада Плахотнюка в аеропорту. Але лідер Демпартії в аеропорту так і не з'явився.

Як заявив пізніше новий глава МВС Молдови Андрій Нестасе, Плахотнюк через страх, що йому не дадуть вилетіти з країни, на автомобілі (через територію невизнаної республіки Придністров'я) в'їхав в Україну, звідки далі вилетів в одну з країн Європи, а може Африки. За інформацією молдовських ЗМІ, він нібито вилетів до Лондона.

Не можна при цьому не помітити, що це єдиний в історії сучасної Молдови випадок, коли передача влади від однієї коаліції до іншої відбувається на тлі такої стрімкої втечі з країни олігархів.

Новий міністр закордонних справ і європейської інтеграції Ніку Попеску, коментуючи ситуацію в країні, поставив «риторичне» запитання – що ж таке сталося в Молдові минулого тижня, що змусило деяких лідерів Демократичної партії відчути гостру необхідність поспіхом бігти з країни? На відміну від всіх попередніх президентів, прем'єрів, колишніх голів парламенту і просто лідерів, які свого часу змушені були «віддати» владу. І у яких не було приводу і думки покинути країну.

ХТО ВІН, ПАН ПЛАХОТНЮК

Напевно, саме час зробити екскурс у минуле олігарха Влада Плахотнюка і його стрімке сходження на політичний Олімп Молдови.

Уродженець села Пітушка Каларашського району (земляк, до речі, нинішнього президента Ігоря Додона, який також родом із цього району, але з села Садова) своє дитинство (народився він у 1966 році) Влад Плахотнюк провів у селі Грозешть Ніспоренського району (центр Молдови).

У лихі 90-ті він зумів «сколотити» чималий капітал, ставши одним із найбагатших і водночас суперечливих персонажів у Молдові. За його словами, починав він свою бізнесову діяльність у дев'яностих роках поставками вина в Росію. Однак у нещодавній заяві для преси новий міністр МВС і лідер партії «Платформа «Гідність і правда» Андрій Нестасе «розширив» рамки біографії Плахотнюка, звинувативши його в тому, що «в той час, коли наші хлопці воювали на Дністрі під час збройного конфлікту в 1992 році, захищаючи незалежність молодої держави, Плахотнюк займався сутенерством, продаючи наших дівчат за кордон і змушуючи їх там займатися проституцією».

Поки що жодних доказів міністр не навів, але пообіцяв ближчим часом підняти «завісу» над джерелами грошей лідера ДПМ.

Уже з 2001 по 2011 роки Плахотнюк був комерційним директором, а потім генеральним директором і віце-президентом найбільшої в країні нафтокомпанії «Petrom Moldova». Був ще й власником одного з найбільших у країні банків – «Vicnoriabank», який незадовго до кризи був проданий румунам.

Під час правління Партії комуністів (2001-2009 рр.) його називали ще «сірим кардиналом» цієї партії, а після відходу комуністів від влади Плахотнюк прийняв рішення сам піти в політику, ставши одним із неформальних лідерів, а водночас – і фінансистом Демократичної партії. Експерти стверджували, що саме з його подачі в 2009 році один із колишніх лідерів Демпартії, нині голова Рахункової палати Молдови Маріан Лупу, разом із групою депутатів покинули Партію комуністів, приєднавшись до Демпартії. Тим самим «послабивши» позиції комуністів, які з часом і зовсім зникли з політичної сцени країни: на останніх парламентських виборах партія під керівництвом екс-президента Володимира Вороніна не отримала жодного депутатського мандата.

Подейкують ще, що стрімкому сходженню Влада Плахотнюка політичними щаблями багато в чому сприяв відомий румунський політконсультант, колишній радник експрезидента Румунії Траяна Бесеску Козмін Гуше. Увійшовши, за підсумками парламентських виборів 2010 року, до складу створеного в тих роках Альянсу за європейську інтеграцію, що складається з чотирьох партій – Демократичної, Ліберальної, Ліберально-демократичної й Альянсу «Наша Молдова» – Влад Плахотнюк займає крісло першого заступника голови парламенту Молдови. До речі, такої посади доти не було, тобто вона спеціально була створена під Плахотнюка.

Саме після рішення Влада Плахотнюка увійти в політику ЗМІ почали «копати» в пошуках компромату на нього. Аж надто стрімко й завзято він підіймався у владі, хоча за ним незмінно тягнувся шлейф суперечливих чуток і домислів. Подейкували, що у нього – свій «спецназ» і охороняють його «люди зі служби охорони Путіна». Як би там було, але ім'я Влада Плахотнюка намагалися вимовляти в «приглушеному» варіанті. На публіці сам він з'являвся вкрай рідко. Коли в ЗМІ таки просочилася інформація про наявність у Плахотнюка другого паспорта, громадянина Румунії, в якому у нього було вже інше прізвище – не Плахотнюк, а Улинич, – особливо ніхто не здивувався. Подейкували навіть, що у нього є й російське громадянство. Але, знову ж таки, багато хто в Молдові має і  російське громадянство. Законом не заборонено.

Трьома роками пізніше, в 2013 році, на тлі «війни компроматів» і взаємних звинувачень між лідером Ліберально-демократичної партії Владом Філатом (нині він відбуває тюремний термін за корупцію) і Владом Плахотнюком, останній, отримавши прізвисько «ляльковод молдавської політики», прийняв рішення нібито піти з політики. Але Демократична партія продовжувала зміцнювати свої позиції. Поступово пост керівника НЦБК (Національний центр по боротьбі з корупцією) зайняла «людина Плахотнюка», генеральним прокурором також стала «людина Плахотнюка», міністром МВС – член ДПМ.

А в 2016 році Влад Плахотнюк офіційно повернувся на політичну арену Молдови в якості голови ДПМ. І першим гучним «кроком» нового лідера стало усунення Влада Філата. Його прямо на засіданні парламенту позбавили депутатської недоторканності, одягли наручники й відправили за ґрати. Де він і перебуває по сьогодні. Керована ним Ліберально-демократична партія поступово розвалюється: частина ліберал-демократів переходить до ДПМ, а інші примикають до Європейської народної партії, створеної колишнім соратником Влада Філата, екс-міністром закордонних справ, Юріє Лянке.

Через деякий час Демпартія орендувала в самому центрі молдавської столиці розкішний офіс площею близько 7-ми тисяч квадратних метрів. За даними журналістського розслідування RISE Moldova, офіс був орендований у однієї з офшорних компаній. Згідно з даними того ж розслідування, йому належить найбільша компанія Finpar Invest, яка володіє об'єктами нерухомості, придбаними «задешево» за часів правління комуністів, загальною вартістю в десятки мільйонів доларів. Один із таких об'єктів – колишній урядовий готель «Кодру» в самому центрі столиці, «свіжознесений» вщент для будівництва поки невідомо чого.

Молдавські ЗМІ оприлюднили також інформацію про те, що до недавнього часу керівником компанії Finpar Invest вважалася екс-посол Молдови в США Крістіна Балан, призначена на цей високий дипломатичний пост Демпартією, а нині відкликана в терміновому порядку новим міністром закордонних справ Ніку Попеску.

Частина приватної власності, що належить Владу Плахотнюку, і, як свідчать журналістські розслідування, складає близько 30 мільйонів євро, перебуває в Румунії, Швейцарії та Франції.

У Молдові Плахотнюк є ще й власником медіахолдингу, до складу якого входять кілька телеканалів і радіостанцій. До речі, в олігарха є ще й договір на ретрансляцію на території Молдови Першого російського телеканалу (в Молдові він відомий під назвою «PRIME»). Це при тому, що Демократична партія ініціювала свого часу закон про заборону трансляції на території країни інших російських телеканалів, точніше – політичних.

Водночас, саме під час правління Демократичної партії на чолі з Володимиром Плахотнюком у Молдові вперше з'явилося поняття «захоплена держава» і слово «диктатура».

ЧИ СТАНЕ МОЛДОВА І СПРАВДІ ВІЛЬНОЮ?

Сьогодні, як кажуть, «кулька стрімко покотилася вниз». Створена 8 червня парламентська коаліція вже прийняла спеціальну Декларацію «про захоплений характер молдавської держави», а один із лідерів нинішньої парламентської коаліції закликав парламентаріїв ухвалити постанову про позбавлення Плахотнюка депутатської недоторканності і про його притягнення до кримінальної відповідальності: за спробу узурпації державної влади.

Створена в парламенті країни спеціальна комісія з розслідування спроби державного перевороту та узурпації влади з боку Демократичної партії та її лідера Плахотнюка – розгляне «під мікроскопом» всі дії Влада Плахотнюка і лідерів Демпартії. Його звинувачують у підкупі депутатів, у розвалі політичних партій, а також у тому, що він «підім'яв під себе» всі державні інститути: правоохоронну систему, правосуддя, підпорядкувавши собі не тільки органи прокуратури, включаючи генеральну прокуратуру, Вищу раду магістратури, Верховний суд, але й Конституційний суд, який виніс 7 червня нинішнього року фатальний вердикт про закінчення терміну формування коаліції й затвердження уряду.

Це рішення і стало каталізатором найбільшої в країні політичної кризи. До речі, з шести членів Конституційного суду, п'ять – члени Демократичної партії, а суддя Раїса Апольскі перебуває в родинних стосунках із Владом Плахотнюком.

Багато політичних експертів вважають, що саме Плахотнюк винен у розвалі Ліберально-демократичної партії, Партії комуністів і Ліберальної партії. Остання донедавна була союзником демократів по Альянсу за європейську інтеграцію. Чашу терпіння, як молдавських, так і європейських політиків, переповнило рішення Верховного суду Молдови про скасування підсумків голосування на виборах мера Кишинева в 2018 році, коли переможцем марафону став представник тодішньої опозиції, лідер партії «Платформа «Гідність і правда» Андрій Нестасе. До слова, саме ця дія Верховного суду і стала головним аргументом для Європейського Союзу при ухваленні рішення про заморожування макрофінансової допомоги для Молдови (близько 100 мільйонів євро).

Значна більшість молдавських і європейських експертів, представників Європарламенту відкрито заявляли, що за цим рішенням Верховного суду Молдови стоїть не хто інший, як саме Влад Плахотнюк. Це при тому, що всі суперники Андрія Нестасе на виборах мера погодилися зі своєю поразкою, визнавши переможцем саме його.

На думку представників парламентського політичного блоку «ACUM» (союзника Партії соціалістів по коаліції), діючи за принципом «хто не з нами, той проти нас», Влад Плахотнюк через підконтрольні йому правоохоронні органи і прокуратуру «розправлявся» з політичними опонентами шляхом шантажу, погроз і порушення кримінальних справ на політичних та інших опонентів.

Не випадково, виступаючи на одній із прес-конференцій, прем'єр-міністр Молдови Майя Санду заявила, що після завершення процедури мирної передачі влади Молдова стане по-справжньому вільною – і від корупції, і від політичного тиску та шантажу, а згодом у країні будуть закладені основи незалежного правосуддя. І ЗМІ зможуть працювати вільно, не маючи жодних обмежень в отриманні будь-якої інформації для об'єктивного інформування громадян.

Вона не виключила при цьому, що посада майбутнього генерального прокурора може бути запропонована відомій у Румунії (і не тільки в Румунії) Лаурі Кодруц Ковесі. При цьому, глава молдавського уряду наполягає на негайній відставці нинішнього генпрокурора Едуарда Харунжена.

Прем'єр пообіцяла також, що «ті, хто втік 14 червня з Молдови, обов'язково будуть повернуті в країну, постануть перед незалежними суддями, щоб відповісти за всі зловживання і скоєні злочини».

Політичну кризу в Молдові успішно подолали. Однак, попереду – ще дуже багато «підводних каменів», і чи вистачить стійкості й мудрості новому уряду впоратися з проблемами, покаже тільки час. Тим більше, що кожен день розкриває все нові й нові «фурункули», серед яких – «копійчана» приватизація великих державних компаній, продаж великих об'єктів нерухомості (теж за «мізерні гроші»), мільйонні контракти на надання публічних послуг фірмам, які належали виключно людям з найближчого оточення Влада Плахотнюка.

Оприлюднена також інформація з вимогою прем'єра про відставку керівника «Пошти Молдови» (за навмисну відмову поширювати при попередній владі опозиційні газети) і необхідність проведення аудиту в компанії «Молдтелеком» (за виділення коштів на фінансування Демпартії).

На порядку денному країни – і найбільш важливе для всіх громадян Молдови питання: чи знайде нова влада викрадений із банківської системи країни мільярд доларів, повернення якого попередня влада поклала на громадян країни. Не на останньому місці стоїть і вселенське зло, яке роз'їдає основи не тільки Молдови, а й багатьох європейських держав – корупція, яка пустила свої щупальця в усі без винятку структури влади. Як прийнято говорити в таких випадках, є «фронт робіт» – і народ країни чекає від нового керівництва найрішучіших кроків у цьому напрямку. І вірить. Поки що.

А тим часом подав у відставку глава Конституційного суду Міхай Поалелунжь. І що примітно, – якраз напередодні вердикту Венеціанської комісії, яка дасть оцінку рішенням, прийнятим конституційним судом, і спровокував політичну й конституційну кризу в країні.

Зінаїда Гурська, Кишинів