Дональд Трамп запланував серйозний поворот у “корейській проблемі”

Що стоїть за візитом президента США на кордон КНДР та черговим “рукостисканням” з Кімом

Саміт “Великої двадцятки” та подорож Дональда Трампа до Східної Азії завершилась історичним моментом: американський президент вперше в історії ступив на землю КНДР. Символізм такої події важно переоцінити, особливо в контексті далекосхідних культурних особливостей, але міжнародні відносини символізму приділяють значно менше уваги, аніж реальним домовленостям. І в тому, яких саме домовленостей досягли президент США та Верховний Керівник КНДР на цій зустрічі, полягає найбільше інтересу для світової спільноти.

Як Трамп та Кім дійшли до життя такого

Єдиними стабільними і постійними речами в зовнішній політиці Дональда Трампа були і залишається неочікувані і дещо незрозумілі демарші. Північно-корейська ініціатива президента США якраз і є таким випадком. Вочевидь, спираючись на свій “унікальний” талант підтримувати приязні стосунки з різного штибу диктаторами, яких Трамп полюбляє після міжнародних самітів називати “хорошими хлопцями”, чинний президент США вперто взявся вирішувати проблему, що десятиліттями висить на шиї світової політики. Нагадаємо, що осяяні світлом чучхе пхеньянські диктатори десятиліттями нарощують ядерні можливості своєї тоталітарної держави, а американські президенти один за один набивають лоба на граблях оманливих обіцянок чергового Кіма. Але для Дональда Трампа досвід попередників — не надто важлива заувага, тож вже після першої зустрічі з Кім Чен Ином минулого року очільник Білого Дому демонстрував щиру “віру” у готовність Пхеньяну просто так взяти і ліквідувати ядерну та ракетну програму. Щоправда, супутникові фото корейських ядерних об’єктів та продовження ракетних випробувань дещо охолодили оптимізм трампівського істеблішменту, і справа забуксувала. Другий саміт між США та КНДР був зірваний і жодного документу не було підписано.

Тим не менш, як виявилося, від свого специфічного ставлення до Кім Чен Ина Трамп не відмовився. І неждано-негадано, через свій улюблений Твіттер президент США запропонував за зворотному шляху з саміту G20 у Японії, заскочити на кордон Південної та Північної Кореї, аби “потиснути руки” з Кімом. Пхеньян радо відгукнувся, і в результаті Дональд Трамп не просто потиснув руку Кім Чен Ину, а й став першим в історії президентом США, що ступив на територію КНДР, хоча і всього на два кроки. Символізм символізмом, але далі президент та диктатор закрились за дверима південнокорейської зали для зустрічей і обговорили нові підходи у справі “ядерного роззброєння” КНДР.

Отже, не дивлячись на попередні провали, Дональд Трамп знову вирішив піти на зустріч Кіму. Але попри те, що предмет торгу Вашингтону і Пхеньяну, звісно, опинився в центрі уваги, відомо досі про цю зустріч дуже мало. Такий зараз виробився стиль у міжнародної політиці щодо інформування про найболючіші проблеми.

Замороження замість роззброєння. Чим небезпечна така підміна понять

Єдиною і незмінною вимогою США до Північної Кореї була і залишається повна відмова Пхеньяну від ядерної зброї та засобів її доставки. Як показала історія, північно-корейські лідери радо роздають обіцянки, а от припиняти розробки та ліквідовувати ядерні об’єкти не поспішають. Саме тому всі попередні перемовини, в тому числі й минулорічні ініціативи Трампа, закінчувались нічим. А північнокорейський ядерний арсенал потихеньку зростав, все вище і дальше летіли ракети. Враховуючи, що в КНДР не демонстрували жодних намірів йти на поступки, вочевидь, задля досягнення “вау-ефекту” через прорив у північнокорейській проблемі, на поступки вирішив піти Дональд Трамп.

Свіжа публікація New York Times з посиланням на власні джерела стверджує, що поступкою США стала зміна вимоги повного ядерного роззброєння КНДР на “замороження” північнокорейської ядерної програми. Якщо свідчення NYT правдиві, то така підміна має дуже серйозні наслідки. Адже в разі “замороження” вже наявний ядерний арсенал Пхеньяна, який нараховує від 20 до 60 ядерних боєголовок та бомб, нікуди не дінеться. Більш того, замороження ядерної програми ніяк не зачіпає програму ракетну, яка є не менш важливою складовою “північнокорейської загрози”. Призупинення ядерної програми як умова продовження переговорів означає, що де-факто Штати визнають Північну Корею як ядерну державу. А це фактично буде тріумфом для КНДР та перекресленням всієї міжнародної політики в регіоні останніх 30-ти років.

На перший погляд, такий серйозний зсув стратегії США “попахує зрадою”. Значна поступка режиму, що досі не чинив жодних кроків у відповідь на вимоги міжнародної спільноти, але лише обманював та нарощував власні агресивні можливості, хоча і вкладається в тренд “прогинатись під диктаторів”, нещодавно прордовжений сумнозвісним поверненням Росії до ПАРЄ, не відповідає стратегічним інтересам США, а отже не може мати повної підтримки в американському істеблішменті. Тому і реалізувати її Дональду Трампу буде дуже важко, якщо взагалі не неможливо. Підтвердженням цього є те, що представники адміністрації США на публічному та приватному рівнях продовжують наполягати на тому, що головною і єдиною ціллю Америки залишається повна “денуклеаризація” Корейського півострову. А отже можна припустити, що на перший погляд необачний маневр Дональда Трампа є частиною стратегії, головною ціллю якої є все ж таки ліквідація північнокорейського комплексу з виробництва ядерних матеріалів. Не лише відповідного «публічного заводу», який вже давно став таким собі “потьомкінським селом” для Пхеньяну, але і прихованих і досі діючих підприємств.

Передвиборчі корені нової “корейської ініціативи” Дональда Трампа

Дональду Трампу дуже необхідний прорив на “північнокорейському фронті”. Не секрет, що в США вже стартувала виборча кампанія, а всі попередні досягнення президента у справі роззброєння КНДР не отримували “хвалебних од” у американській медіасфері. Саме тому короткостроковий успіх, хай і не надто вигідний з точки зору довготривалої стратегії, цілком відповідає тактичним цілям Трампа. Інша справа, чи зробить Пхеньян такий успіх можливим. Адже дійсно, а не декларативно, заморозивши ядерну програму та ліквідувавши ядерні об’єкти, північнокорейський режим втратить свій основний зовнішньополітичний інструмент. Досі чи не єдиним джерелом ваги КНДР у міжнародних відносинах було постійне нагнітання режимом загрози та страху перед ядерною зброєю. Без можливості нарощувати ядерний арсенал загроза від Пхеньяну сильно зменшиться, а отже в майбутньому режим буде більш скований у своїх планах та діях.

В будь-якому разі, надіятись на швидке вирішення північнокорейської проблеми не варто. Дональд Трамп може скільки завгодно розсипати передвиборчі обіцянки повністю роззброїти Пхеньян, і робити символічні кроки та необачні поступки, але найбільш вірогідний сценарій — що він стане просто черговим президентом, що “обламався” на Корейському півострові. Досі американська демократична система коли треба стримувала, а коли треба підштовхувала Дональда Трампа. Але якщо в якомусь з випадків вона не спрацює, і у США, і у Кореї і у всього світу буде дуже багато проблем.

Вячеслав Масний, Київ