Формула Штайнмайєра – капкан Путіна. Чи України?

Боротьба за Незалежність завжди триває довго. А капітуляція відбувається швидко

Війна з Росією триває. План Путіна – це не припинення війни чи вирішення питання мешканців Донбасу, а перетворення України в залежну від Росії державу, зупинка євроінтеграційних процесів та цілковита відмова України від вступу до НАТО.

Спробую пояснити – що таке «формула Штайнмайєра». І чим її прийняття та впровадження небезпечні для України. 

Спроби Російської Федерації змусити Україну до капітуляції і припинення протистояння на вигідних для Росії і неприйнятних для України умовах тривають з 2014 року. 

Спочатку нам пробували нав‘язати план П‘єра Мореля. Автором якого насправді був заступник очільника МІД Росії Григорій Красін. Він пропонував Україні негайно легалізувати усі незаконні збройні формування на непідконтрольних Києву територіях, потім провести на цих територіях місцеві вибори – і лише потім повертати їх у склад України. Цей план звичайно був відкинутий. 

Наприкінці 2015 року чергову формулу вирішення конфлікту запропонував тодішній міністр іноземних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр.

«Формула Штайнмайєра» була покликана ніби то запустити процес виконання Мінських домовленостей і пропонувала впроваджувати пункти Мінська «паралельно»: 

● Спочатку Україна вводить в дію Закон про вибори на Донбасі.

● Потім сторони відводять війська.

● Потім на непідконтрольних Києву територіях проводять вибори.

● ОБСЄ наглядає за виборами і підтверджує їх легітимність.

● Україна надає Донбасу окремий статус, вводячи в дію Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей».

● Тоді незаконні збройні формування та самопроголошені органи влади припиняють своє існування, до них застосовується повна амністія.

● І тоді Росія виводить свої війська, а Україна приймає Донбас із особливим статусом у свій склад та отримує контроль над кордоном.

Не сумніваюся, що цей план писався або у Кремлі, або ж у тісній співпраці з російським Генштабом. Бо насправді тут не йде мова ні про яку паралельність. А реалізація такого плану буде мати наступні тяжкі наслідки для Української Держави:

► Хто «переможе» на виборах на окупованих територіях – сумніву в нас немає: сьогоднішні проросійські терористи стануть тут владою, яку Київ буде змушений визнати.

► Саме ця «влада», «обрана» під контролем окупантів, буде мати не лише повний контроль над усією Донецькою та Луганською областями (так, над усією, а не лише над тією частиною, що окупована), але й буде домагатися права блокувати будь-які євроінтеграційні спроби України, не кажучи вже про вступ до НАТО.

► Збройні формування так званих ЛНР і ДНР стануть місцевими «правоохоронними органами» і будуть «пильнувати» за дотриманням місцевих «законів».

► Злочинці, які вбивали та калічили українських воїнів і мирних мешканців, отримають амністію.

► Україна буде нести абсолютну відповідальність за відновлення повністю зруйнованої інфраструктури Донбасу, за масове безробіття та злочинність. І, звичайно, на нашу державу лягає усе фінансове навантаження. У тому числі Україна довічно буде виплачувати пенсії бойовикам та їхнім родинам.

► А Росія в результаті з агресора та окупанта перетвориться на миротворця та благодійника для «народу Донбасу». З неї знімуть усі міжнародні санкції.

Звичайно що такий «план» капітуляції перед Росією не мав шансів на погодження Українською стороною.

А от в останні місяці події розвивались наступним чином. 

18 червня новообраний президент України Володимир Зеленський відвідав офіційну резиденцію тепер уже президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмайєра у Берліні.

8 серпня 2019 року президент Росії Владімір Путін і президент Франції Емманюель Макрон провели телефонні переговори щодо України. Російські відкриті джерела повідомили, що вони обговорили можливість розведення військових формувань на лінії зіткнення та ніби то погодились на закріпленні у письмовому вигляді «формули Штайнмайєра». 

Наступним про реалізацію «формули Штайнмайєра» як доконаний факт заговорив міністр іноземних справ Росії Сергій Лавров, називаючи дві умови проведення чергового саміту в Нормандському форматі: 1) розведення військ; 2) зафіксувати на папері та підписати сторонами «формулу Штайнмайєра».

І вже 2 вересня про необхідність узгодити «формулу Штайнмайєра» говорили на зустрічі помічники лідерів країн Нормандської четвірки. Російська сторона передала побажання Владіміра Путіна закріпити «формулу Штайнмайєра» як головний покроковий план для обговорення на зустрічі Нормандської четвірки.

Наша позиція повинна бути чіткою: доки російські війська будуть перебувати на окупованих територіях Донбасу, доки Україна не буде повністю контролювати свій східний кордон, доки український закон не буде діяти на всій території Донецької та Луганської областей – там не може бути встановлена легітимна українська влада. А значить не можуть бути проведені ніякі законні вибори.

Однак 12 вересня на спільній прес-конференції з президентом Фінляндії Саулі Нііністьо у Києві президент Володимир Зеленський все ж анонсував обговорення «формули Штайнмайєра» на зустрічі лідерів держав «Нормандської четвірки».

І цей тривожний факт не може пройти повз увагу українських державників!

Бо, на жаль, не виключено, що на переговорах може скластися вкрай загрозлива ситуація, коли близьку позицію щодо реалізації «формули Штайнмайєра» займуть і Росія, і Європа, й Сполучені штати. Причинами можуть стати певні зовнішньополітичні й внутрішньополітичні кон‘юнктури в цих країнах. І ключове слово тут буде за Україною. Чи здатна буде українська влада сказати у випадку необхідності тверде «ні»? І чи здатним буде українське суспільство тримати позицію? Переконаний – це ключове питання в порядку денному Української держави.

Вважаю, що зустрічатися керівникам країн у Нормандському форматі звичайно потрібно. Але змістовні переговори можуть бути продовжені лише після повного виводу російських військ із Донбасу та припинення поставок туди озброєння і боєприпасів з Російської Федерації. Саме такою повинна бути позиція української сторони. 

І ще: я вважаю, що говорячи про Донбас і навіть домовляючись про щось із російськими окупантами, українські дипломати не мають права виносити за дужки питання окупованого Криму. Крим – це Україна, як і Донбас. Тут не може бути жодних компромісів.

Боротьба за Незалежність завжди триває довго. А капітуляція відбувається швидко.

Андрій Парубій
FB