Від втечі американців з Сирії виграв не Ердоган, а Путін

Воєнна ситуація на сирійсько-турецькому кордоні за кілька днів докорінно змінилася

У вівторок, 22 жовтня, закінчилися 5 днів, на які Туреччина після переговорів президента країни Реджепа Тайіпа Ердогана та віцепрезидента США Майкла Пенса зупинила просування своїх військ у північній Сирії. За угодою, Туреччина погодилася дати курдським силам 120 годин для відступу від кордону, щоб дозволити Анкарі сформувати так звану "безпечну зону".

Попри взаємні звинувачення у порушенні перемир’я, п'ятиденне припинення вогню значною мірою діяло вздовж кордону Туреччини з Сирією. Сирійські курди, тим часом, обумовили свою готовність залишити прикордонні райони після того, як Туреччина дозволить евакуювати бійців та мирних жителів із оточеного міста на північному сході Сирії", - йдеться у повідомленні Al Jazeera.

Напередодні Туреччина заявила, що готова хвилина в хвилину відновити наступ, якщо курди не залишать зону безпеки. Про це сказав міністр зовнішніх справ країни Мевлют Чавушоглу.

Нові дипломатичні сторінки президента Ердогана

Між тим, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган у виступі перед учасниками TRT World Forum, критикував позицію ЄС та НАТО, які не підтримали його операцію в Сирії, але наголосив, що "ми домовились із США… Сподіваємося, досягнутий 17 жовтня консенсус відкриє нову сторінку в турецько-американських відносинах".

Паралельно Ердоган готує «нову сторінку» і у відносинах з РФ. Його термінові переговори з Путіним про подальші кроки в регіоні мають відбутися у вівторок в Сочі, передає DW. Ердоган заявив, що буде обговорено розміщення сирійських урядових сил у "зоні безпеки", а в разі, якщо йому з Путіним не вдасться, домовитися Анкара "реалізує свої власні плани".

Утім, на обох переговорних майданчиках Туреччина нині в складній позиції.

Держсекретар США Майкл Помпео в учорашньому інтерв'ю телеканалу CNBC не виключив навіть застосування військової сили проти Туреччини.

"Ви кажете про економічний вплив, який ми застосовували, - ми неодмінно це застосуємо, так само як і наші дипломатичні повноваження. Це наші переваги. Ми віддаємо перевагу миру перед війною", - зазначив Помпео. І водночас він підкреслив, що «…в разі, якщо будуть потрібні військові дії, всі мають знати, що президент Трамп повністю готовий до цього". І це, підкреслимо, йдеться про ймовірну війну між двома членами одного оборонного союзу – НАТО…

Але «власні плани» Туреччини в разі неуспіху переговорів її президента з Путіним, схоже, теж не мають шансів здійснитися. Оскільки ситуація на півночі Сирії сильно змінилася за ті дні, що минули після 9 жовтня, коли турецькі війська, дочекавшись втечі американців з курдського регіону, розпочали операцію «Джерело миру».

Не та тепер Сирія

Турецький наступ проти курдських загонів пішов не за планом. Не тільки тому, що опір курдів затримав просування армії – вона втратила два дні в боях за прикордонні курдські міста Рас-аль Айн і Тель-Аб’яд. І не тільки тому, що підконтрольні Туреччині загони сирійської опозиції, які мали діяти попереду наступу, виявилися слабшими за курдів у зіткненнях. Головне, що замість США курдів захистили армія Сирії та російські військові.

14 жовтня урядові сирійські війська та росіяни рушили вперед і захопили щойно залишені американцями міста Манбідж і Айн-ель-Араб - – останні великі населені пункти на сході провінції Халеб. За визначенням Newsweek, Вашингтон фактично передав контроль над Манбіджем російській армії. Водночас офіційний Дамаск припинив бойові дії проти курдів, тож нині курдські загони не тільки не затиснені між двома фронтами, а йдеться нібито про те, що їх навіть буде включено до збройних сил Башара Асада.

19 жовтня ВПС Росії завдали масштабного удару по об'єктах у провінції Ідліб – останній, яку ще контролювала сирійська опозиція, зокрема, зазнала удару авіабаза «Тафтаназ», яку угруповання «Хайат Тахрір аш-Шам» використовувало як командний центр. І тепер російсько-сирійський контингент може повністю зосередитися для дій проти Туреччини, не відволікаючись на інші протиборчі сторони сирійської війни.

Тож підсумуємо. Туреччина несподівано для себе програє на військовому фронті. Натомість регіональний суперник – Сирія - виявився у виграші: вихід американських військ став подарунком для Асада і Путіна, які тепер без перешкод можуть «відновити суверенітет Сирії», тобто отримати майже всю Сирію цілком – за що власне і велася багаторічна війна. І наступним кроком вони вимагатимуть повного повернення турецьких військ в межі своїх кордонів, ліквідуючи всі наслідки трьох наступів Туреччини на півночі Сирії: «Щита Євфрату» у 2016 році, «Оливкової гілки» в 2018-му та нинішнього «Джерела миру».

Програє Туреччина і на фронті дипломатичному – її наступ засудили як Ліга арабських держав, так і союзники по НАТО.

Тож нині коли Ердоган каже, що обговорить з Путіним ситуацію в Сирії, то всі козирі на сьогодні опинились у Путіна.

Зазначимо, принагідно, що на США – світового лідера – в цьому регіоні уже не зважають. Що й не кажи: «геніальна» дипломатія у виконанні Вашингтона.

Як він це робить

Залишається тільки вкотре з сумом дивуватися як це середньовіччя зі збройним переділом кордонів спокійно оселилося в (здавалося б!) цивілізованому –  цифровому і космічному XXI столітті. То невже Путін має рацію, коли каже, що час демократичних цінностей вичерпано, ліберальне правління себе не виправдало – воно завжди слабше за авторитарне. Відтак дотримання міжнародного права – це «для слабаків і дурнів», а світом правлять таємні служби, хабарі, вбивства, закулісні змови.

І справді – вдалося ж за якісь п’ять років просунути до влади Трампа, скерувати голосування за вихід Британії з Євросоюзу, корумпувати цілі політичні партії в Європі, зброєю відхопити шматок від «братньої» України, а Сирію безжально розстріляти – заразом і випробувавши на українцях і сирійцях весь спектр озброєнь.

А у відповідь від наївних лібералів: такі-сякі некритичні санкції, чергова «глибока стурбованість» та «збереження діалогу». Автократу, як хулігану в парку культури, тільки того і треба – поки не скрутили руки, роби що хочеш.

Олександр Волинський, Київ