«Нова філософія» космічної оборони проти старого доброго «вундерваффе»

У США призначили генерала, щоб керував військами майбутнього та протистояв путінським погрозам

У Сполучених Штатах Америки створюють Космічні сили, як шостий вид збройних сил країни - після сухопутних, військово-повітряних, військово морських сил, а також морської піхоти та берегової охорони.

Очолює їх генерал Джей Реймонд, який відтепер і відповідатиме за інформування про ракетні загрози, роботу супутників, управління космічними польотами та підтримку операцій у космосі, а також координуватиметься з Національним управлінням військово-космічної розвідки.

Кращий спосіб запобігання конфлікту – підготуватися до перемоги

Генерал урочисто склав присягу на своїй новій посаді – процедура більше церемонійна, адже пан Реймод отримав призначення ще в грудні 2019 року, тоді ж було відкрито фінансування нового виду збройних сил США. Віце-президент Майкл Пенс, який приймав присягу, зазначив, що сумнівів про те, хто має керувати космічними операціями не було, адже «…немає нікого більш кваліфікованого й підготовленого, ніж генерал Джей Реймонд».

Самі Космічні війська Реймонд ще має створити впродовж наступних 18 місяців. Очікується, що їх чисельність становитиме 16 тисяч військових фахівців і цивільного персоналу, бюджет на п’ять років – майже 13 млрд доларів.

"Новий підрозділ буде захищати ключові американські інтереси в космосі. Ми володіємо засобами, щоб виявити і знищити будь-яку ракету, запущену в напрямку США”, – заявив Трамп, коли приймалося рішення про створення Космічних військ. За його словами, командування забезпечує гарантію, «тому що ми знаємо кращий спосіб запобігання конфлікту – підготуватися до перемоги».

Блокбастери та мульфільми

Що ми, цивільні, знаємо про космічні війни? Наші знання про них формували переважно кіно та телебачення, де апокаліптичні зорельоти нищать суперзброєю геть усе. Для старшого покоління – це як Друга світова війна, тільки ще страшніше. Для середнього – щось між «Зоряними війнами» та «Армагеддоном»: бластери, світлові мечі, лазерні гармати. Для молодшого, завдяки індустрії комп’ютерних ігор – це рідне середовище, в якому проведено часу чи не більше, ніж у школі.

Шанувальникам мультфільмів також підкинув вражень керівник сусідньої з нами держави, коли два роки тому в прямому ефірі «вдарив» мальованою ракетою по Флориді.

Звісно, Джею Реймонду не до висміювання «ймовірного противника» - справжніх ракет і боєголовок у Путіна теж чимало. Але у відомстві, яке очолив генерал, нині триває робота «по-американськи»: без гучних погроз – натомість на хорошій економічній та науковій базі. І це, власне, є вирішальною перевагою: не треба вигадувати «вундерваффе», коли планомірно і скоординовано працюють сотні високотехнологічних підприємств та наукових закладів.

Космічну гонку Москва програє

За даними сайту Union of Concerned Scientists, станом на 30 листопада 2018 року Китай мав на космічних орбітах 284 апарати, США – 849. Іншим країнам – переважно Євросоюзу та частково Індії – належали 672 супутники.

Як вважають у самій Росії, близько 300 іноземних космічних апаратів ведуть розвідку її території, а саме «136 суто територіально-розвідувальних, 8 призначені для виявлення з космосу старту балістичних ракет і ядерних вибухів, 85 супутників забезпечують військову зв'язок, 60 - супутникову навігацію, 14 – для метеорологічного забезпечення військ. Крім того, на орбіті знаходиться 85 військово-експериментальних супутників».

Натомість орбітальне супутникове угруповання Росії, станом на грудень 2019 року, налічує близько 150 космічних апаратів, дві третини з яких – супутники військового призначення. «Більше 20 років в ВС РФ буксує створення системи космічних апаратів, призначених для виявлення стартів космічних ракет, запущені на орбіту лише одиниці супутників, здатних вести візуальну і радіоелектронну розвідку, тоді як в країнах НАТО і США їх діє понад сотню одиниць», – зазначає російський військовий фахівець.

Тим часом проблеми з імпортозаміщенням гальмують оновлення супутникового угруповання Росії. Навіть теоретично російська електронно-компонентна база стане можливою в лише за 10 років. Тобто говорити про якісь проривні технології безглуздо. Будь-яка космічна система Росії приречена на деградацію через якість супутників, які мають забезпечувати її боєздатність.

Змагання цивілізаційних виборів, або Чи можливе поетапне зняття гамівної сорочки

"Росія випереджає інші держави за рівнем розвитку сучасних систем зброї. Зокрема, в жодної країни, крім РФ, на сьогодні немає гіперзвукової зброї", - заявив 24 грудня 2019 року президент Росії. Ще раніше він повідомив, що нині в розробці сухопутний варіант гіперзвукової ракети «Циркон», швидкість якої в дев'ять разів швидше звуку, а дальність польоту - більше тисячі кілометрів.

Натомість, даючи старт новим космічним військам, навіть президент США Дональд Трамп зробив акцент не на смертоносній складовій, а на тому, що нові Космічні війська сприятимуть… розвиткові американської економіки. "Учора ввечері я був гордий, що підписав закон з найбільшим за всі часи бюджетом на оборону. Були створені життєво необхідні Космічні сили. Це нові літаки, кораблі, ракети, обладнання будь-якого типу – і все це зроблено тут, у США", - порадів очільник Білого дому через Twitter.

Засновник космічної корпорації SpaceX Ілон Маск, дізнавшись про рішення щодо створення SpaceForceDoD, одразу розцінив його як широке поле для бізнесу: «Рішення про організацію Космічних військ започатковує створення "зоряного флоту", - написав він.

Отут і видно різницю в цивілізаційних підходах. Замість аморального змагання за те, «хто може більше разів знищити життя на Землі» - розважлива турбота про власну безпеку та ще й так, щоб у виграші виявилися мирні сфери суспільного життя.

І тут слід зауважити, що саме санкції, накладені на путінський режим, зокрема, і через напад на Україну, критично обмежують його здатність створювати види зброї, небезпечні для всієї планети. Як, знаючи це, можна вести мову про зняття санкцій, навіть поетапне? Як можна поетапно знімати гамівну сорочку з буйного? Як можна, фінансуючи його ракети шляхом закупівлі вуглеводнів, потім тяжко вишукувати кошти на оборону, скажімо, Німеччини та й усього Євросоюзу?

Олександр Волинський, Київ