Новий уряд Росії: найбільше Путін цінує своїх силовиків

Які висновки можна зробити з оновленого складу Кабміну РФ

У вівторок ввечері російські медіа вибухнули новинами – сайт Кремля почав прицільно стріляти президентськими указами з новим складом російського уряду. Причому якраз так, щоб пік інтересу припав на 20:00, початок випуску «Вестей». Так-так, все говорить про те, що час публікації новин про нові призначення жорстко координувався з програмою передач «России-1». Тому що перед «Вестями» більше двох з половиною годин, точніше 155 хвилин, тривали скабєєвські «60 минут». Для чого було б затівати спецвипуск, якби не знання, як ефектно він завершиться.

НА ЧОЛІ МІНПРОСУ ТА МОЗ – «НАГЛЯДАЧІ»

І от список оприлюднено. Нічого сенсаційного чи просто несподіваного не сталося. Власне кажучи, цей склад кабміну не можна в повному розумінні називати новим, швидше – оновленим, причому рівно наполовину.

При цьому три-чотири посади, справді важливі для України, залишилися за тими ж персонажами. Глава МЗС Сергій Лавров, Міноборони – Сергій Шойгу, МВС Володимир Колокольцев. І міністр енергетики – Олександр Новак. Силовики, войнушки, геополітика, газово-нафтовий кийок – це все улюблені іграшки російського президента. З керівниками відповідних напрямків він спрацювався, до них звик і міняти їх не захотів. Найбільше питання, як кажуть, стояло перед кандидатурою Шойгу. Цього разу на посаду глави Міноборони було цілих шість кандидатур, але у підсумку православний тувинець встояв. Прогнози того, що це може означати для навколишніх країн (зокрема, України) прямо протилежні – від загострення конфліктів до підтримання їх у попередньому стані.

Пішли ж насамперед міністри соціального та економічного блоків. І це теж очікувано. Саме їх піддавали найбільшій критиці. А зараз в економіці та соціалці, як традиційно робиться при оновленнях, обіцяно поліпшення якості, фінансові вливання тощо. У зв'язку з цим показовими є фігури нових міністрів просвіти (освіти) та охорони здоров'я, які замінили чи не найбільш критикованих персонажів (Мінпрос – Васильєва; МОЗ – Скворцова). Це, так би мовити, «наглядачі» – представники наглядових відомств відповідних міністерств. Колишній глава Рособрнагляду Сергій Кравцов очолив Мінпрос, колишній глава Росздоровнагляду Михайло Мурашко – МОЗ.

Але звернімося до найцікавішого. Хто ж іде? Насамперед це очільник міністерства культури Мединський, відомий фальсифікатор історії і борець з архівами, який протримався на посаді цілих вісім років. Ліберальну інтелігенцію, яку накрило хвилювання з приводу цього, втішали, мовляв, радійте тому, що є, тому що наступник буде гірше – це щось настільки мракобісне, що Мединського будете згадувати з радістю.

КУЛЬТ КІНО В МІНКУЛЬТІ. І КУДИ ЙДЕ КОЗАК

Що ж, найгірші очікування не виправдалися, головою Мінкульту стала Ольга Любимова, яка раніше очолювала кіношний департамент у цьому ж міністерстві. Відразу після призначення деякі ЗМІ оперативно ледве не втопили її в єлеї: «Фигуры с такой мощной культурной родословной в кресле министра культуры у нас еще не было». Справді, її дід Микола Любимов був блискучим перекладачем, у доробку якого «Декамерон», «Дон Кіхот», «Міщанин-шляхтич», «Пані Боварі», «Тіль Уленшпігель» тощо, батько – ректор знаменитого Щукінського театрального училища. По материнській лінії – мхатовські діячі, серед яких прадід – великий Василій Качалов.

Але ронити сльози розчулення з цього приводу не варто. У 2016-2018 роках Любимова очолювала дирекцію соціальних і публіцистичних програм сумнозвісного «Первого канала». А у 2018 році, вже в Мінкульті, вона запам'яталася серед іншого відкликанням прокатного посвідчення британської кінокомедії «Смерть Сталіна». Тобто, це вірний провідник лінії партії.

Ба більше, Любимови – сусіди Михалкових на Ніколіній горі, вони десятиліттями дружать сім'ями. Близькість до колись великого режисера, а нині мракобісного «Никиты-Бесогона» (назва телепрограми Михалкова на России-24) – теж не краща атестація... Можна також припустити, що таке призначення говорить про ставки кремлівського керівництва на розширення кіновиробництва – патріотично-пропагандистського і комерційно успішного (Любимова – прихильник жорсткої фінансової дисципліни у кіновиробництві).

Три гучні відставки серед віцепрем'єрів. Насамперед це комічний Віталій Мутко (на прізвисько «лет ми спик фром май харт»), який раніше курував спорт і культуру. Мутко і у 2018 році залишили, лише щоб показати, що Путін під вимоги громадськості про відставку не прогинається. І от Мутко пішов тільки зараз. Вивіли з Кабміну Ольгу Голодець, яка перебувала там вісім років, і весь час на посаді віцепрем'єра. Кажуть, вона надто багато сперечалася з фінансово-економічним блоком.

Що особливо цікаво для України – залишив посаду віцепрем'єра Дмитро Козак. Він в Росії як би відповідав за регіональне самоврядування. Але паралельно також – сперечався з групою Суркова за вплив на території, відірвані від сусідніх держав. Можливо, на відставку вплинули нещодавні народні хвилювання в Абхазії. Дуже ймовірно, що Козак тепер більш щільно займеться «українським напрямком». І для нас це може бути важливо, враховуючи обстріли з окупованих територій, що останнім часом почастішили.

ЧИ ЗІГРАЄ СТАВКА НА «СТУДЕНЧЕСКИЙ СПОРТ»?

З інших відставок варто звернути увагу на дві. Скажімо, на міністра цифрового розвитку Костянтина Носкова. Його називають останнім членом уряду, що був близьким до колишнього прем'єра і ще більш колишнього президента Медведєва. При цьому можна сказати, що Носкову ще пощастило, принаймні поки що. Тому що для деяких людей з «команды Медведева» справа завершувалася не відставкою, а арештом (ексміністр Абизов, великі бізнесмени брати Магомедови).

А от Сергій Чеботарьов пішов не один, а разом зі всім міністерством у справах Північного Кавказу, тепер ліквідованим. Ця новина у Росії неодмінно супроводжується уточненням, що колишній генпрокурор РФ Юрій Чайка призначений повпредом президента по Північно-Кавказькому федеральному округу, мовляв, з таким потужним старим окреме міністерство у справах цього складного регіону не потрібне.

Показовою є заміна в міністерстві спорту. Чотири роки цю посаду обіймав фехтувальник, олімпійський чемпіон-2000 Павло Колобков. У тому катастрофічному обвалі, що стався з російським спортом, «забаненным» через систему державного допінгу, що склалася в Росії вже до Сочинської олімпіади-2014, є частка і його провини (він тоді був заступником міністра спорту Мутко). У 2018 році, коли в WADA розгорівся новий, ще більш гучний скандал у зв'язку з російським втручанням в базу даних РУСАДА, Колобков запам'ятався лише твердістю проведення лінії партії («вывсеврете»).

Тепер на зміну йому прийшов Олег Матицин. Вид спорту, яким займався в молодості новий міністр, простонародний, але в Росії не дуже сильний – настільний теніс. Однак посада, яку той обіймав з 2015 року – президент Міжнародної федерації студентського спорту (FISU). Таке призначення теж багато чого прояснює. В Росії вже досить давно робиться ставка на універсіади, так званий «студенческий спорт». В реальності в студенти записуються сильні професійні спортсмени, в результаті чого у медальному заліку Росія перемагає на таких турнірах з розгромним рахунком. Мабуть, зараз буде зроблена ставка на те, щоб хоча б в «студенческом спорте» санкції проти Росії були максимально пом'якшені.

Важлива деталь: преса в РФ багато говорить про відмінні ділові і душевні якості членів нового Кабміну, їх «кристальную честность». Матицин – гарний приклад. Коли в Москві у 2000-х роках розростався Черкізовський ринок, він був ректором Держуніверситету фізкультури, спорту, молоді і туризму. І в такій якості провернув операцію з передачею 66 гектарів землі, що належала університету, власнику «Черкизона» Тельману Ісмаїлову. Коли ж «президент» Медведєв при потуранні Путіна почав пресувати (і, зрештою, звільнив) мера Москви Лужкова, то почалися гоніння і на Ісмаїлова, і на Матицина. Порушили навіть кримінальну справу. Але для Матицина все закінчилося штрафом в 20 тисяч рублів, а пізніше, під час оскаржень, справу закрили у зв'язку із закінченням строку давності.

ПРИЗНАЧЕННЯ ДИНАСТИЧНІ ТА ГЕОПОЛІТИЧНІ

Інсайдери говорять, що призначення на посаду прем'єра саме податківця Михайла Мішустіна було наперед аж ніяк не визначеним. Нарівні з ним розглядався варіант з мером Москви Сергієм Собяніним. У підсумку «избранным» все ж став Мішустін. А Собянінська команда отримала відразу дві помітні посади в оновленому уряді. «Міністр економіки Москви» Максим Решетніков став главою Мінекономрозвитку всієї країни. А віцемер Москви з будівництва Марат Хуснуллін став тепер всеросійським віцепрем'єром.

Звичайно ж, не можна обійти увагою першу ластівку – появу в кабміні династичного представника «золотої молоді». Старший син Миколи Патрушева, секретаря Ради безпеки РФ (кажуть, що цей орган має в РФ більше значення, ніж двопалатний парламент разом з Кабінетом міністрів), Дмитро Патрушев став міністром сільського господарства. Раніше талановиті нащадки правителів путінського кола йшли у великий бізнес і, зрозуміло, швидко досягали там успіху. Тепер, схоже, почнеться прихід і безпосередньо у владні структури.

Останній акцент – посада першого віцепрем'єра. Антон Сілуанов, який обіймав її раніше, повернувся до колишньої, з 2011 року, посади просто міністра фінансів. А от першим віцепрем'єром став Андрій Бєлоусов, який тривалий час (з 2013-го) був «всего лишь» помічником президента Путіна з економічних питань. І дуже дивно чути, коли дехто говорить про Бєлоусова, як про «неприметного чиновника». В авторитарній державі близькість до вождя означає не менше, ніж великі посади. Бєлоусов – давній улюбленець Путіна, жорсткий державник, йому пророкували високу посаду в Кабміні ще у 2018 році, але тоді не склалося. До речі, кажуть, що у 2014 році, коли ухвалювалося рішення про окупацію та анексію Криму, всі фахівці економічного блоку були проти. І лише помпрезидента Бєлоусов – за.

Тому усі розповіді «прекраснодушных» навколокремлівських мрійників, що в Росії технократичний уряд – лише розповіді. Безумовно, якісь рішення «базовой степени разумности» там будуть ухвалюватися і проводитися. Але тільки для того, щоб підтримувати російську економіку в стані нехай не блискучому, але такому, що дозволить продовжувати втілювати агресивні геополітичні фантазії Вождя.

А загалом, цьому Кабміну довгого життя не пророкують. Після путінського «конституционного переворота» логічно буде знову поміняти уряд, знайти нових винних у невиконанні путінських вказівок, щоб народ жив багатше.

Олег Кудрін, Рига