Масові протести в Хабаровську як дзеркало часів пізнього путінізму

Чого чекати Україні від сьогоднішньої РФ і «прекрасної Росії майбутнього»

Після того, як Путін подався в «обнуленці» та успішно закріпив задумане на нелегітимному голосуванні 25 червня - 1 липня, сфальсифікованому просто блискуче – різноманітно, творчо, з вигадкою, – в Росії почалося свято душі для силовиків.

До того вони ненадовго ховалися під лавкою, по можливості стримуючи себе. Хапальні інстинкти акуратно демонстрували на прикладі, скажімо, учасника Pussy Riot і видавця «Медіазони» Петра Верзілова. Чому? Та тому що він учасник Pussy Riot і видавець «Медіазони», відв'язний Петро Верзілов. Того й гляди, на параді військ або на голосуванні за поправки в Конституцію РФ замутить якусь акцію, від якої світ буде голосно сміятися, а Сонцеликий і Обнулений залишиться вкрай незадоволеним.

У липні все змінилося, бо як передбачали Достоєвський і сучасні аналітики, якщо Бога і Конституції немає, – отже, все дозволено. Хорошим показником цього стали затримання за звинуваченням у шпигунстві Івана Сафронова, журналіста і радника глави Роскосмосу (7 липня), а також арешт за звинуваченням у вбивстві губернатора Хабаровського краю ЛДПР-івця Сергія Фургала (9 липня).

Паралельно були й інші милі подробиці – 9 липня ще пройшли затримання та обшуки у координаторів «Відкритої Росії» і «МБХ-медіа» (медіа-проекти МБХ, Михайла Ходорковського, який емігрував). Також російський суд розморозився і вийшов на судові вироки за давніми резонансними справами: журналістки Світлани Прокоп’євої, в публіцистичному тексті якої знайшли виправдання тероризму; історика Ігоря Дмитрієва, який відкрив розстрільне урочище Сандармох.

Такий збіг у часі й просторі не повинен залишатися непоміченим. Ці події та їх наслідки, особливо гучні в Хабаровську, добре показують сучасний стан російського суспільства – часів «пізнього путінізму».

ВПІЗНАВАНИЙ СТИЛЬ – ШПИГУН-ЖУРНАЛІСТ І ВБИВЦЯ-ГУБЕРНАТОР

Батько затриманого військового журналіста, що став чиновником, Іван Сафронов-старший також був військовим журналістом, і теж у «Комерсанті». Доля його була ще сумніша – у 2007 році випав з вікна через три дні після того, як сказав, що має інформацію про скандальний військовий контракт між РФ і Сирією. Матеріали Софронова-молодшого також були дуже резонансними (наприклад, про двохмільярдний контракт з Єгиптом, про таємне нагородження званням «Герой Росії» путінських наближених Кирієнка і Чемезова). При цьому Сафронов мав погляди, далеко не опозиційні, цілком собі «кримнашистські», завдяки чому працював і в президентському пулі.

Але він, схоже, так сильно дратував людей з погонами, що за першої ж нагоди вирішили позбутися його. При цьому обвинувачення приголомшує своєю логікою. Нібито Сафронов – шпигун, завербований чеською розвідкою ще у 2012 році. А перше завдання від неї отримав лише п'ять років по тому. Хоча всі знають, яка серйозна перевірка в кремлівському пулі, де на той час встиг попрацювати журналіст.

Історія вийшла резонансною, за Сафронова заступилися діячі, насамперед медійники, причому з протилежних сторін – і люди з російської системи, і більша частина опозиціонерів. Були як публічні виступи, так і пікети із затриманнями. Однак єдності не було. Наприклад, Навальний заявив, що Сафронов на цей час не журналіст, а високооплачуваний чиновник неефективної, корупційної російської структури...

Єднання навколо хабаровського губернатора, як не дивно, вийшло більш щільним. Це яскрава і багато в чому типова бізнес-особистість російського Далекого Сходу. До 2000-х років він вийшов на високий рівень в торговельних справах. У 2005-му вступив у ЛДПР, після чого відразу став депутатом місцевої крайової думи, а з 2007 року – Держдуми (в якій пропрацював два скликання).

Драматичний перелом в його долі відбувся у 2018 році. Тоді на губернаторських виборах Фургал мав відтіняти ефектну перемогу путінського улюбленця, чинного губернатора Шпорта. Але путінські ставленики вже так набридли, що Фургал буквально розгромив суперника – 70% проти 28% у другому турі. На цьому він не припинив свою шкідницьку діяльність. У 2019 на виборах в місцеву крайову думу «Єдиній Росії» було завдано, мабуть, найчутливішого удару по всій країні. Туди пройшли тільки 2 єдинороси і 28 елдепеерівців. Ну і, як кажуть, ордер на арешт губернатор сам собі виписав, коли на голосуванні за путінську правку Конституції керований ним край показав один з найгірших в країні результатів: явка – 44%, «за» – 63% (офіційні показники в цілому по РФ: явка – 68%, «за» – 78%).

У чому ж полягали причини місцевих електоральних успіхів Фургала? На тлі правителів сатрапій, які присилаються з Кремля, він виглядав пристойним, досить ефективним менеджером. І місцевим – тобто таким, що розуміє потреби регіону. Тому аналітики одразу ж після затримання Фургала сказали, що це не дуже розумний хід Кремля, у якого будуть негативні наслідки.

ЯК З'ЯВЛЯЄТЬСЯ І ЯК ЗЛИВАЄТЬСЯ ПРОТЕСТ

Так що, за великим рахунком, нічого несподіваного в масових протестах, які почалися в Хабаровську 11 липня, не було. Ну, хіба що масовість дійсно вразила: 50 тисяч протестувальників для крайового центру з населенням в 600 тисяч чоловік – це дуже багато. Влада виявилися в принципі не готовою до такої чисельності. Один із показників цього – дії силовиків, які добре описуються виразом «поліція з народом». Протестуючі в подяку за те, що їх не б'ють і не затримують, періодично кричали «Спасибі!». Зрозуміло, що якби були підозри на подібну масовість, то в Хабаровськ заздалегідь доставили б привізний ОМОН і росгвардійців, які поводилися б зовсім інакше.

Одним із важливих чинників, який підвищив активність, став запальний виступ глави ЛДПР Жириновського в Держдумі – по гарячих слідах затримання Фургала.

Для будь-якої мислячої людини зрозуміло, що ЛДПР не є реальною опозицією, що це бізнес зі збору голосів невдоволених із вигідним їх перепродажем владі. Однак виборців, особливо в РФ, важко назвати людьми мислячими. Тому на Далекому Сході, де зверхня байдужість влади до населення особливо очевидна, ЛДПР так популярна.

Місце в списку ЛДПР – окрема дуже прибуткова стаття бізнесу. І наявність в її депутатському складі людей з кримінальним душком – теж не секрет. Втім, для російського бізнесу не тільки в «лихі 90-і», а й пізніше, використання жорстких методів у бізнес-конкуренції – справа звичайна. У те, що в 2005-2007 роках Фургал дійсно міг усувати своїх конкурентів, повірити неважко. Однак ще зрозуміліше, що його судять не за це, а за надто великий рівень самостійності в наступні часи.

Для Жириновського арешт Фургала став великим ударом. Кому потрібне дороге місце в різних списках, якщо воно в майбутньому нікого не захищатиме? Тому жорсткість «революційної» мови «пана Ж.» була запрограмована. Питання, однак, у тому, що сталося після несподівано масових протестів.

До Хабаровська прибув повпред президента на Далекому Сході Юрій Трутнєв, який, рятуючи себе від можливого звільнення, почав «розрулювати ситуацію». Що означає: проводити інструктаж силовиків, звинувачувати в провокаційних діях місцеву владу, «заражену» елдепеерівським елементом.

При цьому важливо відзначити, що у протестувальників з самого початку не було настрою діяти «всупереч усьому». У суботу на акцію вийшли десятки тисяч учасників, у неділю – тисячі, в перший робочий день, понеділок – вже лише сотні. Зрозуміло, що протестувати по вихідних, особливо по суботах – комфортніше, і значить, наприкінці тижня знову можна буде чекати більшої активності. Але вона явно буде йти по низхідній. До того і Жириновський, щоб уникнути неприємностей, оперативно пом'якшив свою риторику. А майбутнім потенційним покупцям місць у партійному списку він пояснить, що абсолютної безпеки в Росії нема ні для кого, тому пропонований їм товар цілком якісний. Просто в подальшому треба бути акуратніше і не настільки сильно випинатися.

Так що в Хабаровську і Хабаровському краї все закінчиться так само, як було під час подібних протестів – з різних приводів – у Приморському краї (2018-2019), Інгушетії (2018-2019), Бурятії (2019). Тобто протест у найдорожчому, в купюрному обчисленні, місті Росії (Хабаровськ зображений на найбільшій російській купюрі в 5 тисяч рублів) буде успішно купіруваний.

Але і це не спростовує важливості даного протесту, як такого.

ВСЕ БІЛЬШ НЕАДЕКВАТНИЙ КРЕМЛЬ І РОСІЯ МАЙБУТНЬОГО

Влада в авторитарній країні – за визначенням має сумнівну легітимність (а з новим варіантом Конституції – сумнівну подвійно), не має права так масово і різноманітно сваритися з різними регіонами, етносами, групами інтересів і т.д.

Розглянемо це на суміжних прикладах. ЛДПР поки що не посміє вийти за межі лояльності. Але елемент страху перед вищою владою і сильного невдоволення нею є і буде. Так само, як і в КПРФ. На початку липня ефективний бізнесмен-сталініст Павло Грудінін був засуджений до стягнення 1 млрд рублів (близько 14 млн доларів). Яким чином це обґрунтовується, неважливо, оскільки по суті є покаранням за необережну участь у президентських виборах-2018. Тоді господар знаменитого капіталістичного «Радгоспу ім. Леніна» виявився непристойно популярним у населення. За що тепер і розплачується – в прямому сенсі слова.

Інший лівий діяч, лідер руху «За новий соціалізм» Микола Платошкін, який перебуває під домашнім арештом, 13 липня був визнаний «Меморіалом» політичним в'язнем. Ще недавно він був відомий переважно як викривач США і України на пропагандистських токшоу на Рос-ТБ. Але ось став занадто жорстко висловлюватися на адресу влади – і йому вже загрожує 10 років позбавлення волі за підготовку масових заворушень.

Таким чином, влада робить усе, щоб і системну опозицію, їй лояльну, в імперській політиці абсолютно союзницьку, розлютити, причому, наскільки це можливо, – найбільше. Поки влада ще занадто сильна і тримає ситуацію під контролем, ці настрої не так помітні. Але як тільки Кремль часів «пізнього путінізму» почне слабшати, втрачати хватку, – системна до пори опозиція накинеться на нього з не меншим ентузіазмом, ніж несистемна.

Під час протестів у Хабаровську особливу увагу привернула фотографія плаката, на якому Фургал названий «народним губернатором». Для українців пам'ятні подібні визначення, широко рекламовані окупантами під час «російської весни». Чим важлива ця деталь?

У Росії системно обпльовують і дискредитують усе, що стосується Майдану. Але паралельно звеличують реалії «народних республік», які були лише цинічною, диверсантською пародією на Майдан. Але росіяни думають, що це було по-справжньому. Таким парадоксальним чином наша «політична творчість мас», нехай і в спотвореному, віддзеркаленому вигляді, стає прикладом для російського суспільства. І в «годину Х» те, що російські спецслужби готували для України, стане реальністю й у самій РФ.

Тобто, після кардинальних змін у Росії (які відбудуться бозна-коли, може, й не скоро) влада в цій великій країні та її величезних регіонах буде в руках людей у межах від умовного Грудініна-Фургала до умовного Навального-Ходорковського. І це, до речі, саме по собі дуже важливе для розуміння й засвоєння в Україні. У такій «прекрасній Росії майбутнього» україножерство поменшає, але зовсім не зникне. І до цього потрібно бути готовими. Що означає – бути сильними і не чекати легкого життя зі зручним сусідом.

А історія описуваного краю дає сумний приклад того, що може статися в іншому випадку. Південь Хабаровського краю, включаючи Хабаровськ, входить в Зелений Клин, Закитайщину. Колись українські переселенці становили тут такий великий відсоток населення, що при розпаді імперії в 1917-1921 роках місцеві українці мали своє військо, проводили Всеукраїнські з'їзди Далекого Сходу і намагалися встановити контакти з УНР. Все це закінчилося з приходом більшовиків у 1922 році. А далі репресії й асиміляція сильно змінили ситуацію. І вже в наш час визнання в минулому році Світового конгресу українців небажаною організацією в РФ – вкрай ускладнює українське життя в регіоні.

Олег Кудрін, Рига
Фото Олександра Колбіна, карикатура Сергія Йолкіна