Як Москва руйнує систему міжнародної безпеки

Тепер і Віденський документ – під загрозою припинення через агресивні дії Російської Федерації

Отримавши у спадок після розпаду СРСР членство у міжнародних безпекових організаціях, Російська Федерація не лише не виправдала сподівань світової спільноти на гарантії підтримання миру і порядку, а й, користуючись статусом ядерної держави, вперше з часів Другої світової війни наважилася розв’язати міжнародний конфлікт у межах Європи. Анексія Криму, розв’язування гібридної війни на Донбасі, перетворення окремих територій Донецької та Луганської областей на військовий полігон для збройних сил російської армії й найманців – ось наслідки «миротворчої» діяльності Кремля та захисту «російськомовного населення».

А тим часом  Росія збирається й надалі «захищати російськомовне населення» в Україні, попри застереження США про те, що Москві доведеться рахуватися з наслідками агресивних дій на Донбасі. Про це 13 квітня заявив заступник голови МЗС РФ Сергій Рябков, аргументуючи це потребою відстоювання інтересів громадян. Російський чиновник також вдався до звинувачень США у прагненні підірвати позиції Росії на світовій арені та звинуватив держави-члени НАТО у тому, що вони перетворюють Україну на «порохову діжку», нібито постачаючи  «різноманітне озброєння» для нашої країни. Фантазія Рябкова просуналася ще далі – аж  до розгортання «мережі біолабораторій» та проведення вишкільних заходів для НАТО на території України. По все це йшлося у коментарях російського чиновника, оприлюднених в ЗМІ. Подібні закиди та висновки, а точніше – погрози, дозволяють собі й інші посадовці РФ. Так, заступник голови адміністрації президента Росії Дмитро Козак уже робив заяви про «початок кінця» України, коментуючи ситуацію з загостренням протистояння у зоні військового конфлікту на Донбасі.

А тим часом Росія продовжує стягувати війська до кордону з Україною під виглядом підготовки до навчань «Захід-2021». Одночасно активізуються і військові контингенти в Криму, Придністров’ї, у Чорному та Азовському морях. Аналітики вбачають у таких діях те, що росіяни готуються до провокацій та намагаються загострити ситуацію в зоні військового конфлікту. Однією з причин такої посиленої ескалація російських військ біля українських кордонів, на думку експертів, є намагання домогтися поступок у рамках нормандського формату, зокрема прямих переговорів між Україною і терористичними організаціями «ДНР» і «ЛНР». Адже Кремль традиційно перекладає усю відповідальність за окупацію частини Донецької й Луганської областей на Україну та  закликає Київ до «налагодження прямого діалогу з Донецьком і Луганськом».

Продовжує  Кремль відверто ігнорувати та порушувати і норми міжнародного права та правових документів. Нагадаємо, що 10 квітня Україна задіяла параграф 16 Віденського документа й ініціювала в ОБСЄ засідання з приводу нарощування Росією військ біля кордонів з нашою країною. Положення Віденського документу включають щорічний обмін військовою інформацією про сили, розташовані на територіях країн-учасників, повідомлення військового характеру для зменшення ризику, включаючи консультації про незвичайну військову діяльність і небезпечні інциденти зокрема.  Цей документ також передбачає, що  країни-учасниці консультуються і співпрацюють у випадку будь-якої незвичайної чи незапланованої активності своїх збройних сил за межами їх звичайного місця розташування в мирний час.

Росія ж вкотре продемонструвала світові свою зверхність і дозволила собі не виконувати вимоги Віденського документа. Попередньо Москві було направлено офіційний запит з вимогою пояснити зростання військової присутності РФ уздовж кордону з Україною і на тимчасово окупованих територіях України. МЗС України закликало російську сторону відвести війська від кордону з Україною, припинити войовничу риторику й дезінформацію і почати сумлінно виконувати оборонні становища мінських домовленостей і її зобов’язання за Віденським документом ОБСЄ. Вкотре закликають Росію відреагувати і країни-учасниці  ОБСЄ. Та, очевидно, для Путіна не   існує авторитетів, окрім самого себе. Тому Росія просто ігнорує та відмовляється не лише брати участь в ініційованих Україною консультаціях, а й надати будь-які пояснення своїх дій. Як то кажуть – я не я  і хата не моя! При цьому в Кремлі переконані, що РФ не є загрозою для України, а стягування своїх військ вважають  «внутрішньою справою». На жаль, така «внутрішня справа» дуже часто стає причиною зовнішніх агресивних дій країни-терориста з непередбачуваними фіналами.

Анексія Криму та агресія Росії на Донбасі, на жаль,  вкотре відкрила світові неспроможність сучасної системи міжнародних відносин адекватно реагувати на порушення норм міжнародного права та вчасно протидіяти новим викликам і загрозам. Світове співтовариство вже неодноразово стикалося з проблемами порушення усталених принципів міжнародних відносин, які часто супроводжувалися локальними та глобальними конфліктами. Це й не дивно, адже Москва безсоромно експлуатує свій статус «миротворця» та постійно намагається лобіювати власні інтереси, ефективно створюючи прикриття для своїх військових злочинів. Росія, як країна, що має виняткову відповідальність за підтримку миру, постійно порушує міжнародні угоди, зокрема й ті, що стосуються контролю над озброєнням. Згадаємо лише кілька фактів, що це підтверджують. Так, договір про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь – під загрозою через незгоду РФ у створенні ефективного механізму контролю та перевірки ядерного арсеналу. Договір про звичайні збройні сили в Європі повністю припинено для РФ у 2015 році. Договір з відкритого неба постійно порушується Росією, через що США хочуть вийти з угоди, а тепер і Віденський документ – під загрозою припинення через агресивні дії Російської Федерації.

У Москві варто згадати, що міжнародні договори, зокрема ті, що пов’язані з контролем над озброєннями, мають на меті сприяти міжнародній безпеці, але аж ніяк не служити певним цілям обраних учасників. Та, на жаль, саме таку тенденцію демонструє Росія, що останнім часом все частіше і відвертіше порушує не лише умови договорів, а й руйнує усю систему міжнародної безпеки. 

Тарас Попович