Як запобігти путінській агресії? Нелінійні методи рефлексивного управління
Якщо Путін все ж таки нападе на Україну, Європі доведеться мати справу з легітимними українськими біженцями
Як пише у своїй колонці директор Інституту Росії при King’s College London Сем Грін, питання України та Донбасу є, практично, єдиним переговорним треком, який, на даний момент, однаково гостро турбує і Джо Байдена, і Володимира Путіна.
Стосовно інших питань, на думку Сема Гріна, позиція Вашингтона полягає в тому, що перемовини з Путіним, у першу чергу, потрібні самому Путіну для формування пропагандистсько-репутаційного фону “вставанія с колєн” всередині Росії.
ХТО МОЖЕ І ПОВИНЕН ДОПОМОГТИ КИЄВУ ЗУПИНИТИ ПУТІНСЬКУ АГРЕСІЮ?
Грін стверджує, що “стягування російських військ до українського кордону, безумовно, турбує Вашингтон – і, швидше за все, саме тому вони туди і стягуються”. Іншими словами, як я й писав, вистава зі стотисячною військовою масовкою біля кордонів України розрахована на одного-єдиного глядача, що сидить у “овальному кабінеті”.
Однак, хоч Вашингтон і роздумує над цим питанням, потрібно пам’ятати, що НАТО є колективною організацією, в якій ще є Франція та Німеччина, які не хочуть протистояння з Москвою та заблокували спробу надання ПДЧ Грузії та Україні, яку хотів зробити Джордж Буш-молодший на саміті НАТО у Бухаресті в 2008 році. А є ж іще й Угорщина, яка вже блокувала і більш прості етапи відносин між Україною та НАТО.
Таким чином, Києву потрібно переконати Париж, Берлін та Брюссель у тому, що протистояння Путіну буде коштувати їм значно дешевше, ніж потурання його амбіціям. Потрібно довести європейським елітам, що в разі, якщо Путін таки посуне на Україну, то збитки і втрати від цього будуть настільки нищівними, що жодні доходи від “Північного потоку-2” або інвестиції французької “Тоталь” у російські газові родовища не зможуть їх покрити.
ЗАГРОЗА, ЯКА МОЖЕ МОТИВУВАТИ БЕРЛІН І ПАРИЖ ДОПОМОГТИ УКРАЇНІ
Восени 2015 року, після того, як Путін домовився з сирійським Башаром Асадом про співробітництво і відправив йому авіацію для підтримки режиму, який от-от мав упасти, у Європейському Союзі вибухнула міграційна криза.
Населення Сирії до війни у 2010 році становило 21,3 мільйона осіб. У 2019-му – вже 17 мільйонів. Точної статистики щодо мігрантів, які осіли в країнах Європи, знайти майже не реально. За різними оцінками, у 2015 році до ЄС прибуло від 1 до 1,8 мільйонів осіб. Окрім Сирії, джерелом мігрантів стала і Лівія, де Путін надає військову допомогу фельдмаршалу Халіфі Хафтару, який воює з міжнародно визнаним урядом Тріполі.
З 2015 по 2019 роки притулку в Німеччині попросили більше 1,5 мільйона осіб. На тлі постійних медіа-скандалів, які розгорнулися через звинувачення мігрантів у нападах на європейців. На фоні дискусій, рейтинги партій націоналістичного спрямування (таких як “Національний фронт” або “Альтернатива для Німеччини”) драматично зростали. Такі партії отримували все більше підтримки на виборах до представницьких органів, а у 2019 році вони вже змогли створити свою потужну групу в Європейському Парламенті.
Міграційна криза Європейського Союзу назавжди змінила політичний ландшафт Франції, Німеччини, Італії та інших країн. А Еммануель Макрон навіть розгорнув антиісламську кампанію, сподіваючись отримати таким чином симпатії виборців. Він навіть примудрився потрапити у скандал: даючи інтерв’ю правому журналу Valeurs Actuelles, він сказав, що “Краще мати справу з людьми, які легально приїхали з Гвінеї чи Кот-д'Івуар, ...аніж з нелегальними болгарськими або українськими мережами”.
Але якщо Путін все ж таки нападе на Україну, то і Макрону, й Меркель, і її наступнику, і решті європейських лідерів – доведеться мати справу з легітимними українськими біженцями, які цілком законно будуть просити притулку в країнах Європи, через війну, яка точиться в Україні.
А ми ж з вами розуміємо, українці – це не мусульмани. Вони, звичайно, створюватимуть свої общини, але разом з тим, вони будуть дуже легко і швидко асимілюватися, а вже через кілька років, можливо, стануть виборцями у країнах Європи. Так само, як і мешканці російського Зеленого Клину, де з минулого року точаться протести.
БІЖЕНЦІ З УКРАЇНИ ЗАПОЛОНЯТЬ ЗАХІДНУ ЄВРОПУ
Згідно з офіційними даними ООН та українського уряду, в Україні з початку війни з Росією у 2014 році було зафіксовано 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб. За даними Агенції ООН у справах біженців, під час російської агресії українці втікали і до країн Європи. Однак, більша їх частина залишилася в Україні. Трохи менше перебралося до Росії.
Україна є великою країною, з великою чисельністю населення. Однак не розмір є ключовим, а те, що, насправді, разючої відмінності між українцями на заході та на сході країни не існує, як це хочуть показати російські пропагандисти та їх посіпаки в Україні. Тому Україна не легко, але без кризових наслідків проковтнула таку кількість людей, яким довелося починати життя спочатку.
Якщо ж ми говоримо про велику путінську повномасштабну військову агресію з Криму, зі сходу та з півночі, то ці цифри будуть здаватися мізерними. А оскільки, в разі агресії Путіна, в жодному місті України не буде безпечно, то усі ці люди посунуть на захід, незважаючи на карантини, закриті кордони, поліцейські режими і таке інше.
Населення Сумської, Чернігівської, Миколаївської та Херсонської областей становить біля 4 мільйонів осіб. Населення Харківської області – 2,65 мільйона, а Одеської – 1,5 мільйона. Населення Києва, який, безумовно, також може опинитися під ударом – до 3 мільйонів осіб. Всього – 11 мільйонів.
Навіть, якщо лише десята частина цих людей будуть намагатися забратися геть з України, то Європу очікує міграційна криза, яка, щонайменше, не поступається тій, що відбулася 2015 року. Не думаю, що хтось із європейських політиків хоче повторення тих подій. Тим більше, в умовах виснаженості бюджетів коронавірусною кризою.
Саме тому Париж і Берлін потрібно переконати, що вони мають докласти максимум зусиль, щоб знайти можливість натиснути на Путіна та переконати його у безперспективності його зазіхань.
ДІЙ: ЗАКОРДОНОМ. ЛАГІДНА УКРАЇНІЗАЦІЯ ЄВРОПИ
Національна рада з питань розвідки США у березні цього року опублікувала черговий звіт – “Глобальні тренди 2040”, який я зараз ретельно опрацьовую.
За його даними, станом на 2020 рік 270 мільйонів людей на планеті жили в країні, до якої вони емігрували. Це на 100 мільйонів більше, ніж у 2000 році.
У Польщі в докарантинні часи працювало до 1,5 мільйона українців. Думаю, що й зараз там знаходяться багато наших співвітчизників.
Такі переміщення людей створюють потребу в ефективному управлінні цим процесом, як з боку тих країн, які приймають у себе іноземців, так і з боку тих, звідки ці люди їдуть.
Механізми управління міграційними процесами з Польщею та Угорщиною вже давно обговорюють в експертних колах. Зокрема, ряд пропозицій оформив для Міністерства закордонних справ України Роман Хіміч. Однак, ситуація з потенційною агресією Путіна на Україну має спонукати до більш швидких та креативних рішень.
Одним із таких рішень може стати використання платформи “Дія” Міністерства цифрової трансформації України для того, щоб створити для українців документи для потенційного тимчасового виїзду з України, в разі широкомасштабної путінської агресії.
Розробку таких цифрових рішень необхідно узгодити та синхронізувати з урядами країн ЄС, також, завчасно отримавши від них сигнали про те, що вони готові прийняти до себе українських біженців, які будуть тікати від війни з Путіним.
Таким чином, ми могли б запропонувати нашим європейським партнерам завчасно підготуватися до потенційної міграційної кризи та підготувати громадян, які захочуть врятувати свої сім’ї, беручи в руки зброю та йдучи у партизанські загони.
В результаті, кожен громадянин, який не підлягає обов’язковій мобілізації (жінки з дітьми, люди похилого віку, інваліди), отримає до свого додатку “Дія” в смартфоні додатковий документ, який буде синхронізовано з інформаційними базами країн ЄС на випадок необхідності перетину кордонів.
Така діяльність була б дуже потрібною та інноваційною і в контексті розробки країнами ЄС паспортів вакцинації. За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова: “Україна – перша держава світу, в якій цифрові паспорти у смартфоні стали повними юридичними аналогами звичайних документів”.
Чому б Україні не стати першою державою світу, яка запропонує своїм західним партнерам розробити і синхронізувати паспорти вакцинації та документи потенційних біженців.
Таким чином, ми вбиваємо декількох зайців одразу…
По-перше, кількість потенційних заявок на можливість втекти від реальної війни може дуже швидко переважити кількість бажаючих вакцинуватися, та стати потужним і дуже прозорим меседжем до лідерів європейських країн щодо того, з чим їм доведеться зіткнутися, якщо вони не зупинять Путіна.
По-друге, той самий звіт “Глобальні тренди 2040”, до якого ми ще повернемося у своїх публікаціях, запевняє, що глобальні виклики, такі як COVID-19, не припиняться і будуть продовжувати “хитати світ”. Одна з найбільших вразливостей, з якими зіткнулося людство – це низька інституційна спроможність міжнародної співпраці та міжнародних інституцій, починаючи з ВОЗ, закінчуючи РБ ООН.
Таким чином, ініціативою створення ідентифікаційних документів “громадян світу” Україна може увірватися до топової світової адженди, адже паспорти вакцинації – це вже, практично, вирішене питання. Ідентифікаційні документи є засобом контролю та безпеки, яку держави пропонують своїм громадянам. Отже документи забезпечення безпеки від зараження COVID-19, а також від путінської агресії – є реальним і актуальним інструментом боротьби з невизначеністю та загрозами.
По-третє, процес розробки такого адміністративного інструменту міг би стати для українського суспільства кроком по здійсненню реальної турботи про своїх громадян, на фоні вивчених уроків внутрішньої міграції 2014-2018 років.
Якщо правильно подати цю ідею, то вона б могла не тільки бути вирішенням ряду проблем, а й засобом підняття рейтингу Володимира Зеленського.
Дмитро Золотухін