Санкції у відповідь на агресію

Росія звикла діяти безкарно, і нині все ще силкується хоча б у власній уяві залишатися "великою й могутньою"

На фоні ескалації агресії Росії проти України Вашингтон вкотре дав зрозуміти Москві, що активно протидіятиме порушенням норм міжнародного права. І не лише на словах, а й на ділі, застосовуючи важелі економічного та політичного характеру.

Як відомо, 15 квітня США запровадили нові санкційні обмеження та заборони проти Росії за втручання у вибори і зловмисну ​​кібердіяльність. Нагадаємо, що 11 вересня 2020 року хакери, яких пов’язують із російськими спецслужбами, організували масштабну кібератаку з метою доступу до інформації урядових агентств США. Чергові санкції стосуються шести російських технологічний компаній, які допомагали у хакерських атаках проти США російським спецслужбам, та 32 юридичних і фізичних осіб, які намагалися вплинути на вибори президента США у 2020 році. Окрім того, під санкції потрапили ще 8 фізичних і юридичних осіб, які пов’язані із окупацією Криму та репресіями на півострові. Президент США Джо Байден заявив, що готовий ввести ще санкції проти Росії, якщо це буде необхідно, додавши, що не дозволить іноземній державі безкарно втручатися в демократичні процеси країни.

Відповідь Москви на такі дії Вашингтона не забарилася і, звичайно ж, виявилася прогнозованою. Така «агресивна поведінка» США, за словами представниці МЗС Росії Марії Захарової, отримає «рішучу відсіч», а у Вашингтоні повинні усвідомити, що за «деградацію двосторонніх відносин доведеться розплачуватися».

А ось прессекретар російського президента Дмитро Пєсков запевняє, що нові санкції США проти РФ «не вплинуть на стабільність макроекономічної ситуації в Росії». Раніше Москва вже заявляла про бажання відмовитися від долара та міжнародних платіжних систем через посилення санкцій. Так, голова російського міністерства закордонних справ Сергій Лавров запропонував використовувати альтернативні долару світові валюти для зміцнення самостійності. Крім того, голова російського МЗС назвав санкції примхами західних країн і додав, що карати кого-небудь на сучасній міжнародній арені неправильно, а Росію – ще й нерозумно. 

Росія звикла діяти безкарно, хизуючись своєю силою та намагаючись зберегти статус наддержави, свій політичний та економічний вплив у світі. Утім, нинішня ситуація ускладнює і унеможливлює для Кремля досягнення своїх омріяних геополітичних цілей. Загострення відносин Росії з країнами Заходу не лише у військово-політичній, а й в економічній сферах стає дедалі очевиднішим. Та і всередині країни відбувається деструктивні зміни. Кількість громадян Росії, які проживають за межею бідності, повсякчас зростає.

А поки російський народ продовжує зубожіти, військово-пропагандистська машина Путіна нарощує свої деструктивні дії по всіх напрямках: для України – загострення в зоні військового конфлікту на тимчасово окупованих територіях, для Європи і США – дезінформація, кібератаки і погрози застосування сили. Такі політичні ігри з боку Кремля стають чудовим приводом відволікання уваги власних громадян від реальних проблем, соціально-економічної ситуації всередині самої РФ та, як наслідок, відвертого падіння рейтингу Путіна.

З приходом до влади Джо Байдена питання про скасування вже введених санкцій проти Росії, безперечно, не стояло, навпаки – мова йде про посилення таких обмежень. У своїх виступах та коментарях Байден неодноразово наголошував, що Росія перебуває в глибокому занепаді, повністю залежить від цін на енергоресурси, нездатна конкурувати з Заходом та водночас намагається послабити країни Заходу зсередини, підірвати єдність НАТО, ЄС та існуючий світовий правопорядок. Тому Росія для Байдена – не лише загроза, а й агресивна реваншистська сила, яка намагається протистояти США, як це робив свого часу СРСР, але не маючи вже тих ресурсів і можливостей.

Відповідаючи на запитання ЗМІ, Байден відверто назвав Путіна вбивцею, чітко розуміючи усю небезпеку режиму й політики Путіна та демонструючи своє ставлення до нього. Чи піде Путін далі у своєму протистоянні та залякуванні світу, фактично підтвердивши «статус убивці», чи почне застосовувати свої важелі впливу, серед яких – і можливі власні санкції. Та, якщо західні санкційні обмеження здатні реально вдарити по секторах економіки Росії, то відповідь Росії навряд чи зможе похизуватися такими «здібностями». Згадаємо хоча б сумнозвісні санкції проти США і ЄС, введені у 2014 році, які заборонили продукти харчування, вироблені у Євросоюзі. Тоді росіяни демонстративно знищували та викидали на звалища якісні продукти, коли у той же час прості громадяни, дорослі й діти, вихованці дитбудинків елементарно не доїдали. Такий собі, сміх крізь сльози з сумнівними і сумними амбіціями, головне для яких – демонстрація сили. На жаль, у цьому вся суть сучасної російської політики: хоча б у власних уявах залишатися великою і могутньою.

Тарас Попович