Розвідка майбутнього. Який зі сценаріїв справдиться?
Як слід діяти Україні, аби не стати ресурсом для реалізації сценаріїв, написаних іншими світовими гравцями
Згідно з тлумачним словником української мови, слово “розвідка” має, принаймні, одну суттєву відмінність від тлумачення російського слова “разведка”.
В українській мові слово “розвідка” часто вживається у значенні “наукове дослідження або наукова праця з будь-якого питання”. Іншими словами, це слово в українській мові означає не тільки процес розвідувальної роботи (як у російській мові), але й результат дослідження. Саме так і англійське слово “intelligence” має, серед інших, значення, яке вказує на результат людської діяльності, а не тільки на властивість, чи процесс.
Одне зі значень слова “intelligence” – це вже опрацьовані та проаналізовані дані про об’єкт зацікавленості, які були зібрані спеціальними службами раніше (“raw data”).
Таким чином, так само, слова, винесені у заголовок до цього матеріалу, можуть тлумачитися у різний спосіб. З однієї точки зору, “розвідка майбутнього” – це готове до прочитання, проведене дослідження, з яким можна ознайомитися, про те, що на нас очікує завтра і в наступні дні.
З іншої точки зору, – це процес здійснення розвідувальних дій щодо майбутнього. Тобто діяльність розвідувальних органів по отриманню інформації про те, що буде завтра і потім.
Ну, і, нарешті, – третім можливим тлумаченням цих слів може бути те, як взагалі у майбутньому виглядатиме державна функція розвідувальної діяльності, яка в Україні здійснюється Службою зовнішньої розвідки України, Головним управлінням розвідки МО України та відповідним департаментом Державної прикордонної служби України.
Тобто, “розвідка майбутнього” – це те, яким чином розвідувальні органи будуть виглядати завтра, і, взагалі, після прийняття відповідного закону в 2020-му році.
ГРА У РОЗВІДНИКІВ
Нещодавно одне з моїх улюблених українських видань Texty.org.ua опублікувало шикарний переклад статті британського журналіста Шашанка Джоші. Він є колишнім співробітником найстарішого think tank у світі, британського RUSI (Royal United Services Institute for Defence and Security Studies), заснованого у 1831 році. Стаття була розміщена у поважному британському виданні The Economist.
У матеріалі йшлося про те, як британські спецслужби створили спеціальний закритий сервіс “Cosmic Bazaar”, щоб гейміфікувати (перетворити на гру) процес передбачення майбутнього.
За даними Шашанка Джоші, рік тому, у квітні 2020-го, британський уряд змусив 1300 чиновників з 41 урядової структури регулярно (в ідеалі, щодня) заходити на, закритий для широкої громадськості, онлайн-сервіс “Cosmic Bazaar”, щоб відповідати на питання про те, що, на їх думку, відбудеться, чи не відбудеться в майбутньому.
Принцип такого сервісу полягає в тому, що відповіді на питання не треба придумувати. Питання сформульовані максимально конкретно. Наприклад, “Вкажіть, який відсоток вірогідності того, що Путін прийме рішення розпочати військову агресію проти України до 22 червня 2021 року?”
Користувач закритої платформи, який грає у цю гру, має вказати (або обрати) відповідь – скільки відсотків вірогідності він дає такому розвитку подій? 10%, 25% або 80%?
У зв’язку з тим, що такі питання задаються щодня, а збір відповідей відбувається протягом довгого часу, засновники платформи можуть визначити точність відповідей усіх учасників вже після того, як прогнози справдяться, чи не справдяться.
Відповідно, ті, хто у своїх оцінках були більш точними за інших, отримують звання “супер-передбачувача” (або “суперванги” – superforcaster) та, безумовно, мають більші шанси на подальше просування по службі, аніж ті, хто таких здібностей у грі не проявили.
Насправді, саме під таким результатом найкращі спецслужби світу і розуміють (уявляють) “розвідувальну діяльність”. Цим результатом є якісний інформаційний продукт.
Він полягає не у знанні того, скільки танків, літаків та особового складу Володимир Путін зібрав на кордонах України. Те, що такі дані мають бути на столі у президента, зрозуміло само собою.
Результатом розвідувальної діяльності має бути саме максимально точне передбачення майбутнього. Воно є можливим, у першу чергу, за умови розуміння споживачами розвідінформації того, що 100-відсоткової точності передбачення домогтися просто неможливо. Воно є недосяжним як філософський камінь, або Святий Грааль. Розвідувальна діяльність, як і підприємництво, не можлива без помилок. Але якісна розвідувальна діяльність дає високий відсоток правильних передбачень.
СКІЛЬКИ ВАЖИТЬ МЕРТВИЙ БИК?
Я вивчаю мистецтво передбачень уже тривалий час. Майже шість років тому я написав про це мистецтво оглядову статтю: “Звіринець передбачень: лебеді, страуси, їжаки, лисиці та мертвий бик”.
Зокрема, у статті йшлося про те, яким чином був відкритий статистичний закон, що був покладений у основу британського онлайн-сервісу передбачень “Cosmic Bazaar”.
Двоюрідний брат Чарльза Дарвіна, британський експерт з антропології та статистики Френсіс Гальтон у 1906 році потрапив на ярмарок, де організатори запропонували лотерейний розіграш туші забитого бика.
Навколо зібралася юрба з близько 800 чоловік. Завдання було – найточніше вгадати точну вагу мертвого бика. Той, хто дав би максимально точну відповідь, міг забрати приз собі. Присутні намагалася наввипередки вгадати точну цифру, змагаючись за приз. Гальтон ретельно записав усі озвучені варіанти відповідей і порахував відхилення від середньої оцінки, яка була висловлена.
Виявилось, що більшість відповідей значно коливалися від завеликої оцінки до занадто низької. Тоді, Гальтон порахував середню величину між ними. Результат його вразив. Насправді, бик важив 1198 фунтів. Обрахована Гальтоном середня арифметична оцінка натовпу становила 1197 фунтів.
Тобто, кожна поодинока оцінка була хибною, однак середня оцінка, зроблена великою чисельністю людей, виявилася близькою до істини.
Цей феномен назвали – “мудрість натовпу”, а потім, набагато пізніше, втілили у декількох комерційних, державних та академічних проєктах. Одним з найбільш відомих став масштабний проєкт американського дослідника Філіпа Тетлока “Good Judgement Project”, який здійснювався на гроші розвідувальної спільноти США.
ФЕНОМЕН ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ
Головним результатом проєкту Good Judgement Project Філіпа Тетлока стало розуміння того, що досить точні прогнози можна отримувати і без доступу до надсекретної інформації, яка дуже ретельно охороняється супротивником.
Якщо математична модель передбачень працює ефективно та з низьким відсотком помилок, то яка тоді необхідність у небезпечних та високовартісних розвідувальних заходах? Особливо, враховуючи те, що надзвичайно цінна розвідінформація має бути відповідним чином проаналізована та інтерпретована, оскільки, сама по собі, вона не надає автоматичну перевагу ні над ворогом, ні над такими методами, як “мудрість натовпу”.
Ще до появи проєкту “Good Judgement Project”, колишній дайвер та рятувальних ВМС США, а потім – серійний підприємець, Джим Фаулер почав використовувати прийоми гейміфікації та краудсорсингу в конкурентній розвідці (competitive intelligence).
У 2012 році він запустив стартап “InfoArmy”. Це була онлайн-платформа, схожа на британський сервіс “Cosmic Bazaar”, однак, замість передбачувачів вона об’єднувала практиків OSINT (Open Source Intelligence) з усього світу. Учасники платформи повинні були шукати інформацію про американські та світові компанії у відкритих джерелах та допомагати платформі продавати звіти про ці компанії, складені на підставі відкритих даних. В разі успішного продажу, вони отримували процент за ці продажі.
Однак, проєкт тоді провалився і онлайн-сервіс “осінтерів” був переформатований у сервіс “передбачувачів” Owler, який працює і до сьогодні. Owler, так само як і Good Judgment Project, збирав та обраховував передбачення експертів ринку та просто користувачів для відповіді на прості бізнес-питання: «Чи піднімуться акції Apple і на скільки?», «Чи вийде новий успішний стартап на закордонний ринок?» і т.д. На сьогодні, сервіс надає оглядову інформацію про світові компанії.
За словами The Economist та Шашанка Джоші, британські урядовці, які запустили проєкт “Cosmic Bazaar”, надихалися саме працями Філіпа Тетлока. А той, у свою чергу, мабуть – частково – проєктами Джима Фаулера. Однак, насправді, у Великій Британії такий формат роботи, до якої залучені представники розвідувальної спільноти, працює вже давно.
Так, Адам Сігель, співзасновник фірми, яка написала комп'ютерну програму для Cosmic Bazaar, каже, що нині Чехія також використовує його платформу для публічних турнірів з передбачень, у яких беруть участь державні структури та їх працівники. Ще одна європейська країна, за словами Сігеля, використовує засекречену версію подібної платформи.
Подібні прогностичні турніри для уряду Нідерландів і для ОБСЄ проводила консалтингова компанія Sibylink Регіна Йозефа.
ГЛОБАЛЬНІ ТРЕНДИ 2040
У березні 2021 року Національна рада з питань розвідки США опублікувала свій регулярний звіт “Global Trends 2040”, який публікується кожні чотири роки, починаючи з 1997-го.
У звіті експерти Strategic Futures Group, яка працює у складі Офісу директора Національної розвідки США, що об’єднує та координує американську розвідувальну спільноту, виклали свої погляди на те, куди та як буде рухатися світ у наступні два десятиліття. З 2021-го по 2040-й…
Звіт складається з більш ніж 150-ти сторінок та вміщує десятки й сотні інтерпретованих фактів та спостережень, які були зібрані як з відкритих джерел, так і з особистих інтерв’ю з експертами. А також з окремих шматків інформації, отриманих оперативним шляхом, які можуть бути оприлюднені.
Переповідати увесь звіт дуже складно. Однак, це і не є метою даної публікації. Мене, в першу чергу, цікавить методологія та інструментарій, які були покладені у основу цієї фундаментальної роботи.
З перших же сторінок звіту стає зрозумілим, що наші американські колеги при створенні звіту “Глобальні тренди 2040” не використали нових інструментів, оскільки створити чи придумати щось кардинально нове у цій царині є достатньо важким завданням.
Натомість, автори використали традиційну методологію сценарного прогнозування, яка була описана теоретиком і практиком конкурентної розвідки Бенджаміном Джиладом, у його книгах про конкурентну розвідку та ризик-менеджмент. Засади цієї методології я викладав на публічних конференціях ще з 2011-го року.
Головним своїм викликом автори вважали – об'єднати усі аналітичні тренди у одну “сторі”, збалансовану, інтегровану та повноцінну. Загалом, дослідження формується з трьох шарів аналізу отриманої інформації про сьогоденну реальність.
На першому етапі автори здійснили аналіз “структурних сил” (structural forces) у чотирьох ключових галузях: демографія, навколишнє середовище, економіка, технології.
У теорії конкурентної розвідки за Бенджаміном Джиладом, фактори, які впливають на реальність у таких галузях, називаються “драйверами змін”. Вони потребують детальної ідентифікації та обліку, а потім – ретельного й прискіпливого моніторингу. По суті, це сили, які здійснюють вплив на середовище, у якому ми плануємо та реалізуємо своє існування.
На другому етапі автори звіту досліджували “динаміку змін” (emerging dynamics), яка формується під впливом того, як ключові суб’єкти реагують та взаємодіють з викликами структурних сил, формуючи простір подій, в якому ми живемо.
Цими суб’єктами є: люди – особи та спільноти різного рівня (individuals and society), держави та міжнародна система. Усі три категорії суб’єктів реагують на дію структурних сил (драйверів змін) та, своїми діями, впливають на формування майбутньої реальності.
На третьому етапі, врахування й аналіз впливу структурних сил (драйверів змін) та того, як на них реагують та з ними взаємодіють суб’єкти – автори формують потенційні сценарії майбутнього (від 3-х до 5-ти).
В ідеальному середовищі, досягнення якого майже не можливе, ретельний моніторинг того, як поводяться драйвери змін та як на них реагують суб’єкти, може дати спостерігачу достатньо чіткий і надійний сигнал про те, який саме вірогідний сценарій реалізовується саме в цю хвилину.
Конвергенція (гібридизація) сценаріїв буде, звичайно, вимагати додаткового аналізу і прогнозування. Однак, по суті, нічого нового за останні два десятиріччя у сфері методології прогнозування майбутнього у світі запропоновано не було.
СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО
При формуванні сценаріїв розвитку людства на планеті Земля, дослідники шукали відповіді на такі питання:
● Наскільки серйозними є глобальні виклики та що вони з собою несуть?
● Як держави та недержавні суб'єкти беруть участь у реагуванні на них, включаючи фокус їхньої уваги та тип і глибину участі у подоланні проблем?
● Як держави та міжнародні організації визначають пріоритети на майбутнє?
В результаті аналізу відповідей на ці питання, авторами звіту було сформовано п’ять ключових сценаріїв. Особисто мені вони більше здаються формами реклами та просування інтересів США у світі, що є абсолютно нормальним, оскільки автором дослідження є Національна розвідка США, що існує на податки американців. Однак, оскільки українська розвідка не формує подібних документів, то доводиться аналізувати те, що є.
П’ять сценаріїв майбутнього від Національної розвідки США:
● Відродження демократій (Renaissance of democracies).
Сценарій обіцяє технологічний та культурний розвиток, за лідерством США й їхніх союзників, що, за умов державно-приватного партнерства, буде працювати над удосконаленням якості життя людей, трансформувати глобальну економіку та підвищувати доходи громадян. Натомість темпи інновацій у Росії та Китаї будуть падати, саме через підвищення державного контролю над громадянським суспільством та обмеженнями свобод.
● Роз’єднання світу (A world adrift).
Світова система стає хаотичною та втрачає свої пріоритети і напрямки. Міжнародні правила й заклики міжнародних організацій ігноруються державами. Економічний розвиток сповільнюється, а атомізація спільнот наростає. На фоні неспроможності західних держав відповідати на нові виклики, Китай розширює свій вплив. В той час як багато глобальних викликів залишаються поза увагою світу.
● Конкурентне співіснування (Competitive coexistence);
США та Китай сфокусувалися на протистоянні в економічній та комерційній площинах, однак взаємна торговельна залежність розвивається поряд з активною політичною боротьбою та нарощуванням впливу через управлінські системи й технологічне домінування, переслідуючи отримання стратегічної переваги. Ризик глобальної війни є низьким, що робить можливим спільну роботу над глобальними викликами на фоні співпраці у сфері технологій.
● Розділені світи (Separate silos);
Світ фрагментований на кілька економічних та безпекових блоків різного розміру й сили із центрами у США, Китаї, ЄС, Росії, та декілька регіональних лідерів, з фокусом на власну безпеку, стійкість та самодостатність. Торгові ланцюжки переорієнтовано, а інформація циркулює здебільшого у сепарованих кібер-сегментах. Міжнародна торгівля перепрофільована та знижена. Вразливі країни, що розвиваються, змушені або робити драматичний та небезпечний вибір на користь свого світового лідера, або страждати від низької включеності у світовий комерційний та інформаційний простір.
● Трагедія та мобілізація (Tragedy and mobilization).
Глобальна коаліція держав під проводом ЄС та Китаю (цікаво, що США не згадується в цьому сценарії), разом з НГО працюють над відновленням міжнародних організацій, для впровадження змін з метою впливу на загрози клімату, бідності та браку продовольства, після глобальної катастрофи, викликаної кліматичними катаклізмами та деградації навколишнього середовища. Світова економіка переходить до безвуглецевих виробництв через глобальні програми підтримки і допомоги з боку багатших країн та передачу технологій.
ЧИЙ СЦЕНАРІЙ – ТОГО Й МАЙБУТНЄ
Кожен охочий зможе самотужки ознайомитися зі сценаріями детальніше. Однак, насправді, їх деталізація не має для України серйозного значення – з однієї дуже простої причини.
Якщо Україна не зможе створити та намагатись втілювати свої бажані (чи вірогідні) сценарії, то завжди буде змушена бути тільки “актором другого плану” в чужих сценаріях.
Для того, щоб цього уникнути, слід відноситися до розвідувальної діяльності не як до засобу отримання інформації про зовнішній світ, а як до інструменту, який може змінювати його.
На жаль, українськими законотворцями на перше місце серед ключових завдань розвідки поставлено “своєчасне забезпечення споживачів розвідувальною інформацією”. А вже на друге – “сприяння реалізації національних інтересів України”.
Іншими словами, в першу чергу українські розвідоргани уважно спостерігають за змінами, щоб інформувати тих, хто приймає рішення. А вони вже, на підставі отриманих відомостей, будуть коригувати свої стратегії (якщо вони в них є).
Однак, окрім того, що цей управлінський цикл стає дедалі дорожчим у виконанні, концепція використання розвідувального органу тільки для уважного “слухання світу” – стрімко застаріває. На перше місце виходить саме проактивна діяльність з агресивного просування інтересів.
Сприяння реалізації національних інтересів може мати місце виключно за двох умов. По-перше, це наявність та усвідомлення цих самих національних інтересів, бажано, закріплених у існуючих паперових документах. По-друге, це виключно проактивні дії по здійсненню впливу, як на “драйвери змін”, так і на суб’єктів, що реагують і взаємодіють з цими драйверами, з метою зміни реальності на користь України.
В іншому разі, Україна так і залишатиметься ресурсом для реалізації сценаріїв, написаних іншими.
Дмитро Золотухін