Газова криза 2021: європейські причини та українські наслідки

Чому за рік природний газ подорожчав майже в 10 разів та як Європа зменшуватиме платіжки для споживачів

Енергетична криза 2021 року вплине на розвиток європейської економіки, політичний ландшафт ЄС та опалювальний сезон в Україні. Чому за рік природний газ подорожчав майже в 10 разів та як Європа зменшуватиме платіжки для споживачів?

Два тижні тому пікова ціна на ф'ючерсному ринку газу в Нідерландах досягнула позначки рекордних 1960 доларів за тисячу кубів. Попри подальший відкат, зараз вона тримається на рівні 1000 доларів. Для порівняння, у лютому 2021 року вартість газу на нідерландському хабі становила лише 199 доларів.

Така ситуація вже викликала занепокоєння багатьох урядів. Наприклад, Молдова оголосила надзвичайний стан. Інші країни шукають способи компенсувати надмірно зростаючі витрати для бізнесу та населення. В Британії почали скорочувати виробництво аміачних добрив, для яких потрібно багато природного газу.

Дефіцит газу в ЄС, за оцінками експертів, складає близько 15 мільярдів кубометрів. Загальне споживання країн Європи досягає 600 мільярдів кубічних метрів газу щороку. Попри нібито невелику різницю, її виявилось неможливо покрити у короткострокові терміни. Через низькі ціни на блакитне паливо наприкінці 2020 року – чимало виробників та продавців скрапленого газу переорієнтувалися на країни Азії. Там уже відбувалось масове відновлення економік після коронавірусу, тому спостерігався високий попит на енергетичні ресурси. Одним із великих постачальників, який теоретично міг би збільшити обсяги постачання – є Росія. Натомість Москва вирішила дотримуватися положень укладених раніше довгострокових контрактів, а умовою швидкого збільшення постачання називають запуск «Північного Потоку-2». Стратегічна ціль РФ – зафіксувати довгострокові контракти з країнами ЄС, які закінчуються в 2022 році.

Глобально, причин для виникнення дефіциту кілька. Країни ЄС з весни 2021 року почали активно виходити із жорстких локдаунів, що призвело до відновлення економік. До цього пандемія значно уповільнила розробку і введення в дію нових потужностей з видобутку та зрідження газу. Коли ж економічний ріст відновився, попит на енергетичні ресурси, серед яких одне з ключових місць зберігає природний газ, почав зростати.

Одночасно з цим, запаси газу в сховищах знаходяться на рекордно низьких показниках перед холодним сезоном. Якщо у 2020 році сховища були заповнені на 90%, сьогодні цей рівень становить близько 78-80%. Велика кількість газу до цього була витрачена через холодну зиму та спекотне літо. Також аномальні температури вплинули на вітри, зменшивши обсяги енергії, виробленої за допомогою вітряків. Наприклад, у Британії на вітрогенерацію в 2020 році прийшлось понад 25% усієї електроенергії, однак на початку вересня 2021 її частка становила лише 6%.

Ще один фактор – невелика різниця між цінами на газ влітку й взимку, яка спостерігалася в останні роки. Трейдерам стало невигідно закачувати газ у сховища літом, щоб продавати зимою.

Далі спіральний ефект збільшення ціни газу вплинув на вартість решти викопних ресурсів – почали дорожчати нафта та кам’яне вугілля, які частково виступають альтернативою природному газу. Нещодавно вартість бензину в Португалії перевищила 2 євро.

Варто зауважити, що коли говорять про рекордні ціни, мають на увазі вартість ресурсів на біржах. Останнім часом Європа активно відходила від практики укладання довгострокових контрактів, особливо з РФ. Натомість усе більше закупівель переводили у формат покупок через біржу. І якщо наприкінці 2020 та на початку 2021 року це дозволило значно скоротити витрати на фоні помірного попиту, з другого півріччя 2021 року ситуація стала зворотною.

Криза викликала цілий набір полярних думок. З одного боку, очевидним є нездатність відновлювальних джерел повністю замістити викопне паливо. Адже серед причин нинішньої кризи – неконтрольоване зменшення обсягів вітрогенерації. Збільшення видобутку вугілля Польщею, на яке відреагував Європейський Союз, присудивши країні штрафи за роботу великої шахти, поглибило вже існуючу кризу між цією державою та ЄС. І навіть перспектива отримання екологічного гранту загальною сумою 23 млрд євро не змогла втримати поляків від протестів проти рішення ЄС.

Однак саме залежність від викопного палива робить економіки країн вразливими до кон’юнктури на світових ринках, а тому логічним напрямком є подальший розвиток альтернативних джерел. Особливим акцентом має стати створення можливостей взаємозаміщення різних відновлювальних джерел. Для цього роботи виключно з виробництвом буде недостатньо. У рамках переходу на повністю «зелену» енергетику треба, наскільки це можливо, змінювати підхід до споживання енергії. Піки попиту на електричну енергію відбуваються зранку та увечері. Також збільшується споживання енергії взимку, коли будинки треба цілодобово опалювати. При цьому сонячна енергія, яка є одним із головних відновлювальних джерел, не може забезпечити потреби впродовж часу пік.

Для прикладу, один із проєктів американського технологічного гіганта Google передбачає перехід дата-центрів компанії на графік роботи, сумісний з основними зеленими джерелами, що виробляють енергію для кожного центру. Це означає, що якщо певний центр живиться від сонячних панелей, енергомісткі процеси оновлення програмного забезпечення будуть плануватися на день, коли виробництво енергії є максимальним.

Повертаючись до енергетичної кризи 2021 року, зараз багато країн уже напрацьовують способи зменшення впливу рекордних цін ресурсів на населення. Заходи включають зниження податків на паливо, а також прямі дотації для підприємств та окремих категорій споживачів.

Глобально, також слід пам'ятати, що "зелений" енергетичний перехід, про який заявили більшість розвинених економік світу, передбачає відмову, в першу чергу, від "найбруднішого палива" – вугілля, нафти. Тому в перехідному періоді до "зеленого майбутнього" відбуватиметься ріст попиту на газ. Отже, у найближче десятиліття ціни на блакитне паливо точно не впадуть, а, навпаки – спостерігатимемо стійке зростання вартості газу.

Що стосується України, ми сильно залежимо саме від цін на європейському ринку, звідки купуємо різницю між власним видобутком та споживанням. Річний обсяг газових потреб держави становить понад 30 млрд кубів, тоді як показники власного видобутку знаходяться на позначці 20 мільярдів кубометрів.

На фоні подорожчання газу і нафти першим кроком має стати зниження фіскального навантаження при формуванні ціни на газ для споживачів та виробництва, а також пального, і перегляд сум, виділених на субсидії. Це дозволить позбавити економіку шокових наслідків зростання цін на ресурси. Другий напрямок роботи є довгостроковим і включає розвиток альтернативних джерел, енергетичну модернізацію будинків та виробництв, а також нарощування внутрішнього видобутку газу. Отримання грантового та кредитного ресурсу для співфінансування розвитку енергетичного сектора є обов’язковою умовою реалізації масштабних заходів. Разом ці активності можуть вплинути на зниження потреб України у придбанні закордонного блакитного палива, перефокусувавши економіку на самостійне забезпечення ключовими енергетичними ресурсами.

Рекордні ціни на блакитне паливо нагадали ЄС, наскільки небезпечно залежати від кон’юнктури на сировинних ринках, коли мова йде про стратегічні напрямки. Комбінація причин, кожна з яких окремо не могла б сильно вплинути на вартість палива, призвели до радикального стрибка цін. Через відсутність фінансової подушки, для України наслідки можуть бути ще серйознішими, а тому найпершими кроками є антишокові заходи для населення та бізнесу. Енергетична модернізація та розвиток внутрішнього виробництва енергії – довгострокова державна стратегія, активна фаза реалізації якої має розпочатися одразу після стабілізації критичної ситуації.

Ярослав Бєлов, політичний та економічний експерт