Фемінізація Канади
Усі основні позиції в останньому уряді Трюдо віддав жінкам, за гендерною рівністю – народна підтримка
За даними Глобального звіту про гендерний розрив, який щороку готує Всесвітній економічний форум, Канада знаходиться на 24 місці у світі за показником гендерної рівності (для порівняння, Україна – 74-та). Хоча до ідеалу ще далеко, Канада багато робить, аби урівняти в правах та можливостях жінок і чоловіків. Це було ще раз підтверджено після останніх парламентських виборів у Канаді, коли всі ключові посади в уряді посіли жінки. Оборона, економіка та зовнішні зносини десятої економіки світу тепер знаходяться у жіночих руках, що поки веде до дуже позитивних результатів.
ЖІНОЧИЙ УРЯД
Коли Джастін Трюдо вперше виграв парламентські вибори у Канаді в 2015 році, він одразу оголосив, що його уряд буде гендерно рівним. Новий прем’єр-міністр дотримався своєї обіцянки, призначивши 15 жінок та 15 чоловіків. “Тому що зараз – 2015-ий рік”, – спокійно відповів тоді Трюдо на запитання, чому гендерна рівність була для нього важливою. Він також доклав зусиль, аби представництво в уряді мали всі регіони Канади, її основні релігії та народності. Одним зі своїх пріоритетів Ліберальна партія назвала досягнення гендерної рівності й послідовно докладала до цього зусиль. Приміром, з 2015-го року всі урядові законопроєкти та програми обов’язково містять у собі гендерний аналіз.
Послідовно, хоч і повільно зростала протягом останніх шести років і пропорція жінок у канадському парламенті. Якщо в 2015-му їх було 25%, то в 2019-му – 29%, а в 2021 – 30,5%. Знову-таки, для порівняння: в Україні за цей час пропорція жінок у парламенті зросла з 11,8% до 20,8%.
Утім, Трюдо регулярно критикували за те, що жінки в його уряді, хоч і за кількістю рівні чоловікам, – на практиці мали значно менше повноважень, посідаючи менш відповідальні посади. Дослухавшись до критиків, у своєму останньому уряді Трюдо віддав усі основні позиції жінкам. Віце-прем’єр-міністр, міністри фінансів, закордонних справ та оборони, глава податкового агентства, голова держказначейства та навіть генерал-губернатор – усі ці ролі зараз у Канаді виконують жінки. Що важливо, їх було призначено не через необхідність досягнення певних квот, а завдяки їхньому високому професійному рівню.
СЕКСУАЛЬНІ СКАНДАЛИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ
У жовтні міністром оборони Канади було призначено Аніту Ананд. Вона стала всього другою жінкою на цій посаді в історії країни й замінила “ветерана” уряду Трюдо – Харджита Саджана, який очолював Міноборони з 2015-го по 2021-ий. До цього Ананд була міністром державних закупівель й успішно провела перемовини із виробниками COVID-вакцин, що дало Канаді змогу одній із перших у світі отримати рятівні вакцини та досягти вражаючого показника щеплення: понад 85% вакцинованого населення, старшого 12 років. Ананд вдалося раніше інших забронювати сотні мільйонів доз COVID-вакцин при тому, що на території Канади не вироблялося жодної.
Натомість Харджит Саджан був значно менш успішним у своєму портфоліо. Незважаючи на видатні особисті заслуги (Саджан провів три ротації у Афганістані, де здобув медалі), його відомство протягом останнього року стрімко втрачало суспільний авторитет через гучні скандали, пов’язані з масовими випадками сексуальних домагань та загалом токсичної гендерної культури у війську. На цьому тлі пішли у відставку або понесли покарання багато військових керівників, в тому числі колишній та чинний начальники штабу оборони.
На переконання чинного в.о. начальника штабу оборони Канади Вейна Ейрі, ця токсична гендерна культура суттєво завадила рекрутингу в збройні сили, які нині недораховуються близько 7,5 тисячі регулярних членів. З огляду на те, що загальна чисельність Збройних сил Канади становить 70 тисяч, – недобір суттєвий.
Докорінна зміна ставлення до гендерних питань у війську та пов’язане із цим підвищення обороноздатності країни й стало першочерговим завданням Ананад на новій посаді. Успішний менеджер в іншій сфері, вона активно взялася за цей процес, негайно вивівши розслідування сексуальних злочинів із-під військової юрисдикції й віддавши їх цивільним судам, які мають значно більший досвід у цьому. Очікується, що найближчими днями Ананд та військове керівництво спільно вибачаться перед численними жертвами цих правопорушень та оголосять про подальші кроки з реформування. Складається враження, що у цьому аспекті, за неповні два місяці на посаді, Ананд зробила більше, ніж Саджан за всю каденцію.
ПОСЛАБЛЕННЯ НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ
Складне портфоліо дісталося й Мелані Джолі, яка замінила на посаді міністра закордонних справ Канади Марка Гарно. Подібно до Саджана, Гарно теж багато досяг до того, як прийти в політику. Знавець кількох мов, він став першим канадцем, який побував у відкритому космосі та загалом здійснив три місії на космічних шатлах. На жаль, ці досягнення не допомогли йому вправно пройти бурхливим морем міжнародної політики в складні ковідні часи. Призначений на посаду в розпал пандемії, він не зміг продемонструвати успіхів на міжнародній арені на жодному з напрямів, послабивши контакти навіть із головним союзником Канади – США. Коли Америка уклала нову оборонну угоду з Австралією й Великобританією, Канада залишилася поза грою, незважаючи на своє давнє членство у розвідувальному союзі “п’яти очей”. Звісно, глобальна криза охорони здоров’я зовсім не сприяла порозумінню на світовій арені, оскільки кожна країна намагалася вибороти для себе місце під сонцем (або ближче до вакцин), але результатами роботи свого головного дипломата Трюдо задоволений не був.
Натомість Джолі, яка за три свої парламентські каденції встигла очолити чотири різні міністерства, вдавалося досягати результату на всіх посадах. З листопада 2019 року вона була міністром економічного розвитку й безпосередньо долучилася до того, що Канада з відносно малими економічними втратами пройшла пік пандемії та почала швидке відновлення. Хоча країна зареєструвала найвищу за останні кілька десятиліть інфляцію, економічний підйом відбувається настільки швидко, що більшості галузей банально не вистачає працівників.
Після переходу до міністерства закордонних справ – Джолі активно взялася за налагодження втрачених зв’язків, уже здійcнивши подорожі до Мексики та США – двох ключових економічних партнерів Канада. Хоча остаточні висновки робити ще рано, поки Джолі почувається у новій ролі досить упевнено.
БЛИСКУЧІ ФІНАНСИ
Одним із небагатьох членів попереднього уряду Трюдо, кому вдалося зберегти своє портфоліо, стала віце-прем’єр-міністр й міністр фінансів Христя Фріланд. Ця неймовірно обдарована українська канадка блискуче показувала себе на всіх посадах і всюди була на своєму місці. Про рівень довіри до неї очільника Ліберальної партії свідчить те, що в списку спадкоємності ролі прем’єр-міністра (тобто в короткому переліку людей, які виконуватимуть обов’язки глави уряду в разі недієспроможності прем’єр-міністра) Христя Фріланд значиться на першому місці.
За шість років на держслужбі Христі Фріланд завжди “таланило” на найскладніші кейси. Вона була міністром міжнародної торгівлі, коли Канада вимушено вела перемовини про оновлення Північноамериканської угоди про вільну торгівлю. Вона очолювала МЗС, коли в США хаотично правив Дональд Трамп. І вона керувала фінансами Канади, коли країна занурилася в економічну прірву пандемії COVID-19. Аби успішно проявити себе в таких складних і різних ролях, дійсно треба мати неабиякий талант.
Недарма саме Фріланд вбачають наступницею Трюдо у ролі очільниці Ліберальної партії. За деякими прогнозами, вже на наступних парламентських виборах, що можуть відбутися в Канаді за два роки, саме вона може повести лібералів до перемоги.
ПРОВАЛЬНЕ КОРОЛІВСТВО
Утім, слід визнати, що не всі “жіночі” кадрові рішення Трюдо були вдалими. Колишній генерал-губернатор Джулі Пайєт із ганьбою пішла цього року у відставку, коли стало відомо про порушення нею професійної етики й погане ставлення до підлеглих.
Відомий астронавт Пайєт (перша канадка, яка побувала на борту МКС), була одним із “зіркових” призначень Трюдо. В 2017-му році вона замінила на посаді генерал-губернатора академіка Девіда Джонстона, який відповідально, але абсолютно неяскраво представляв Британську королеву в Канаді протягом семи років. Блискуче виголосивши свою інавгураційну промову, Пайєт регулярно потрапляла у скандали, пов’язані то з небажанням жити в офіційній резиденції, то з величезними витратами на переобладнання цієї резиденції, то з відмовою від виконання деяких своїх функцій. Останньою краплею стала поява інформації про масові звільнення співробітників її офісу через постійні образи та дошкульні зауваження. Коли справа набула розголосу, стало відомо, що вона неодноразово дозволяла собі підвищувати голос на підлеглих та вживати супроти них інші неетичні дії. Коли журналісти встановили, що через подібні обвинувачення Пайєт звільнилася зі своєї колишньої роботи, їй не залишалося нічого іншого, як після серйозної розмови із прем’єр-міністром добровільно піти у відставку.
Того ж року її було замінено, вперше в історії Канади, на представницю північних корінних народів Мері Саймон. На тлі нещодавно виявлених масових безіменних поховань на території шкіл-інтернатів корінних народів, її призначення допомогло послабити напруження у відносинах між офіційною Оттавою та численними корінними національними меншинами, розлюченими тривалою колоніальною політикою.
ФЕМІНІЗАЦІЯ ВСЬОГО
Зауважимо, що одними лише урядовими призначеннями феміністична політика Джастіна Трюдо не обмежується. Вбачаючи користь від залучення більшої кількості жіночих робочих рук до економіки, чинний канадський уряд активно намагається здешевити дитячі садочки, які на більшості території Канади не входять до системи загальної освіти, тож оплачуються батьками й за дуже високим тарифом. Кілька років тому було також змінено правила декрету, що заохотило чоловіків брати відпустку по догляду за дитиною, оскільки за це вони отримували п’ять додаткових “декретних” тижнів. Оновилися й правила нарахування допомоги при народженні дитини та податкові знижки.
Паралельно Канада намагається розширити гендерне різноманіття силових та правоохоронних органів, що поки вдається їй не дуже успішно, з огляду на, в тому числі, токсичну культуру, з якою активно бореться нова очільниця міноборони.
Утім, головне у канадській фемінізації – народна підтримка, без якої неможливо було б втілити жодне рішення. Хоча тут, звісно, присутні борці за “традиційні родинні цінності”, більшість населення країни схвалює роботу з покращення ситуації з гендерною рівністю, про що свідчить значна підтримка Ліберальної партії на третіх виборах поспіль. З огляду на високі показники Канади у всіх світових рейтингах добробуту, політика максимального збільшення ролі жінок та досягнення гендерної рівності дає свої позитивні плоди.
Максим Наливайко, Оттава