Україна в центрі уваги, німецький «Світлофор» та білоруські паралелі

Останні заяви Володимира Зеленського спричинили підвищення уваги до ситуації в Україні.

У Німеччині офіційно постала нова парламентська коаліція, до якої увійшли три політичних сили. Олександр Лукашенко та Світлана Тихановська на фініші осені помітно активізувалися.

Заява Володимира Зеленського про підготовку державного перевороту в Україні швидко знайшла відгук за океаном, де Джозеф Байден висловив занепокоєння з цього приводу. Ангела Меркель телефоном поговорила з українським президентом напередодні його спілкування з журналістами, обговоривши ситуацію на Донбасі та кризу з мігрантами. Владімір Путін провів ввечері у п’ятницю нараду з постійними членами Ради Безпеки, до якої був долучений і Дмітрій Козак, переговори котрого з Андрієм Єрмаком фактично анонсував Зеленський. Цікаво, що секретар Радбезу Ніколай Патрушев припустив, що в Україні може «спалахнути» настільки сильно, що мільйони людей стануть біженцями. Цей меседж не варто залишати поза увагою, оскільки Кремль часто здійснює зондаж суспільної думки напередодні власної активізації.

Тим часом у Німеччині Соціал-демократична партія, Вільна демократична партія та партія «Союз90/Зелені» оголосили про створення коаліції, лідером якої на посаді канцлера стане  представник СДПН Олаф Шольц. Формальне призначення уряду відбудеться на початку грудня, проте майбутні члени уряду вже оголошені. Зовнішню політику ФРН очолить співголова «зелених» Анналена Бербок, відома критичним ставленням до Росії та газопроводу NordStream2. Разом з тим варто зауважити, що цей енергетичний проєкт «випав» з тексту коаліційної угоди, у якій Росію закликають припинити війну на Донбасі та повернути Україні Крим, а країнам Асоційованого тріо анонсують підтримку їхніх євроінтеграційних прагнень. Навряд чи варто очікувати, що у німецькому «Світлофорі» для України завжди горітиме зелене світло.

Помітно пожвавилися лідери протидіючих політичних таборів Білорусі. Світлана Тихановська минулого тижня взяла участь у Конференції високого рівня, яка була присвячена проблемам розвитку РБ. У Відні разом з європейськими дипломатами вона обговорювала майбутнє країни, наголосивши, що в ситуації  з Лукашенком працює лише тиск. Єврокомісар Олівер Варгеї повідомив, що п’ятий пакет санкції проти влади Білорусі поки перебуває на стадії підготовки. Також Світлана Тихановська виступила 24 листопада у Європарламенті, піддавши критиці м’яку політику ЄС щодо Лукашенка та закликавши посилити санкції проти білоруської влади.

Сам Лукашенко також не сидів, склавши руки. У спілкуванні з журналістом Бі-Бі-Сі Стівом Розенбергом він обрав підкреслено брутальну тональність, наголосивши, що ЄС 25 років не визнає його президентом, але це не завадить «вирізати всіх негідників», яких фінансує Захід. Схильність Лукашенка до гучних заяв відома, проте цього разу його інформаційний сигнал був спрямований не всередину країни, де завдяки діям силовиків вщухли протести, а слухачам у Москві, Брюсселі та Вашингтоні. Аналогічно можна оцінити і зразково-показове спілкування Лукашенка з мігрантами неподалік логістичного центру в Брузгах: «батьківська тональність»  мала продемонструвати не лише контрольованість ситуації, але і готовність дати новий імпульс кризі на кордоні. Хоча частина мігрантів повернулася евакуаційними рейсами до Іраку, констатувати повне припинення кризи зарано.

Євген МАГДА, Інститут світової політики