Кристалізація навколо України, забаганка Путіна та капітуляція Лукашенка

НАТО та ЄС достатньо чітко визначилися стосовно агресивних маневрів російських військ на кордонах України

Путін вголос озвучив власну вимогу: надання письмових гарантій нерозширення НАТО у східному напрямі. Лукашенко, який назвав Крим «російським де-факто та де-юре», остаточно розписався у власній залежності від Путіна.  Прем’єри Асоційованого тріо побували у Брюсселі.

Зустріч  міністрів закордонних справ країн НАТО у Ризі  і міністерська нарада ОБСЄ у Стокгольмі, які пройшли минулого тижня, переконливо продемонстрували, що Захід не лише уважно стежить за ситуацією навколо України, але і готує комплекс заходів для стримування Росії. Зараз звучать політичні заяви на рівні генерального секретаря НАТО, керівника дипломатії ЄС, державного секретаря США, проте тривають і переговори на випадок активізації агресивних дій Росії. За великим рахунком, подібні плани у НАТО повинні були бути напоготові ще з 2014 року, однак демонструвати їхню наявність Альянс не поспішає.

Тим часом Владімір Путін гучно озвучив власні прагнення: він вважає за потрібне отримати від НАТО гарантії нерозширення Альянсу на схід. Мовляв, усні запевнення з цього питання є неефективними. Російський президент не лише повторив міф, який Кремль використовує протягом понад 20 років, але і намагається диктувати власний порядок денний світовій спільноті. Білий дім та Кремль вже підтвердили, що президенти США та Росії обговорять ситуацію навколо України та інші світові проблеми у режимі відео-дзвінка. Джозеф Байден вже встигнув підкреслити, що не сприйматиме жодні «червоні лінії» з боку Росії, проте ця заява – далеко не останній етап у війні інтерпретацій міжнародного становища. У всякому разі Сергєй Лавров вже закликав примусити Україну виконати Мінські домовленості, а головний російський «яструб» Патрушев назвав російський та український народи «об’єднаними кров’ю, історією та мовою».

Александр Лукашенко вирішив тісніше «пригорнутися» до Росії, заявивши, що Крим після «референдуму» «і де-факто, і де-юре є російським». Він висловив готовність полетіти на півострів разом з Путіним. Лукашенко вже не вперше робить заяви у річищі російської зовнішньої політики, стаючи все більш схожим на ватажків самопроголошених ДНР та ЛНР (нагадаю, що Пушилін та Пасечник отримали минулими вихідними партійні квитки «Єдиної Росії»). Лукашенко продовжує розмінювати суверенітет Білорусі на очах у всіх, тому заява міністра закордонних справ РБ Владіміра Макея про можливу втрату суверенітету РБ внаслідок посилення санкцій ЄС виглядає щонайменше дивною.

P.S. Денис Шмигаль та його колеги-прем’єри Грузії та Молдови минулого тижня провели переговори у Брюсселі в контексті підготовки до саміту «Східного партнерства». Є підстави припускати, що всередині грудня відбудеться остаточний поділ шістки пострадянських держав на тих, хто прагне євроінеграції, та тих, хто хоче просто говорити з Європейським Союзом про різні проблеми. Головне, щоб зовнішньополітична кон’юнктура не завадила цьому процесу.

Євген МАГДА, Інститут світової політики

Перше фото: NATO