Міхаель Мозер, австрійський професор

Професора мовознавства Інституту славістики Віденського університету Міхаеля Мозера єднає з Україною не лише любов до української мови, але й українська родина. А тому масштабне вторгнення росії в Україну стало для нього і особистою трагедією.

За його словами, у перші дні війни він не міг нічого коментувати і говорити, настільки глибокими були шок і переживання за рідних. Зараз родина нарешті разом у Відні, то ж австрійський професор, який ідентифікує себе й українцем, зміг поговорити про війну та її ймовірні наслідки.

В інтерв’ю Укрінформу президент Міжнародної асоціації україністів Міхаель Мозер прокоментував те, як в Австрії сприйняли війну рф проти України, що б він сказав злочинцю путіну, прізвище якого треба писати тепер з маленької букви, а також вказав на очікуваний рух рф напрямком російського військового корабля та перспективи перетворення рф у "велику північну корею".

Розмова відбувалася українською мовою.

СИЛА І ХОРОБРІСТЬ УКРАЇНЦІВ І УКРАЇНОК ПРОСТО ВРАЖАЄ

- Пане професоре, як ви сприйняли 24 лютого повідомлення про масштабне вторгнення російської федерації в Україну?

- Я був просто шокований. На той час моя дружина із синами були в Україні, і я просто не міг ні про що більше думати. Нарешті вони через тиждень вже дісталися до Відня, ми разом, і мені стало трохи легше. Я вже можу ось із вами тут говорити, коментувати. До цього я просто не міг – таким глибоким був шок. І він все ще триває.

Попри різні ознаки наближення війни, я до останнього моменту не міг собі уявити, що вона все таки розпочнеться і що таке божевілля може трапитися. Коли я 19 лютого вилітав із української столиці до Відня, то мав дуже погане передчуття і з тривогою дивився на свій Київ. Тоді я вперше за час перебування в Україні не спілкувався з таксистом і коли ми приїхали до летовища, то я потиснув йому руку і побажав нам мирного неба. Мирного неба, яке ми знову матимемо. І у соборній Україні.

Інакше й не може бути, адже сила і хоробрість українців і українок просто вражає. При цьому не тільки нас, українців, але й весь світ. Увесь світ вражений такою силою, мужністю та хоробрістю. І весь світ молиться зараз за Україну.

ІСТОРИЧНИМ НАРАТИВАМ ПУТІНА МІСЦЕ НА СМІТНИКУ

- Ви сказали, що були різні ознаки наближення війни. Однією з них, вочевидь, можна вважати і великий виступ путіна, де він, спираючись на "історичні факти", по суті, обґрунтовував масштабне вторгнення в Україну. Як ви сприйняли ці абсурдні й псевдоісторичні аргументи путіна?

- Усі ці пояснення – це просто продовження брехні, яка лилася роками. І, думаю, зараз банда навколо нього вже зрозуміла, що аргумент про проведення якоїсь там "денацифікації" є абсолютно непереконливим. Особливо на тому тлі, що в Україні воюють "вагнерівці" – справжні нацисти, але російські. І тому зараз ця брехня майже не звучить, а мова йде вже більше про якусь "демілітаризацію".

А те, що Україна, начебто, завжди була російською територією, і що українці – це росіяни, то це, вибачте, така дурниця, про яку навіть не варто говорити.

Днями ми провели в Інституті славістики інформаційний вечір під назвою "Україна – не Росія. Філологічна перспектива". Там ми, зокрема, детально говорили про те, чому це – просто безглуздя.

Не можна так просто взяти і повернутися до якихось історичних наративів 19 століття, до того ж, найменш переконливих. Лише дуже неосвічені люди можуть таке сприймати всерйоз. Будь-який фахівець з історії скаже, що історичним наративам путіна місце на смітнику.

ВІЙСЬКОВОЇ ПЕРЕМОГИ РОСІЯН НЕ БУДЕ!

- Зараз вже все більш очевидним стає те, наскільки сильно керівництво рф, передусім путін, не розуміли Україну – чим живе країна, чого прагнуть українці й які серед них панують настрої. Недооцінивши спротив українського народу, російська армія несе величезні втрати, кремлівський бліцкриг провалився. На вашу думку, чим керувався путін, розпочинаючи війну проти України?

- Думаю, що путін хотів обов’язково увійти в історію Росії. Ми ж знаємо, що в його оточенні знаходяться і такі порадники, як Олександр Дугін, – коли читаєш його імперську, фашистську маячню, то складається враження, що це написано якоюсь божевільною людиною.

А різні російські матеріали про "англосаксонські сили, які керують Європою", і про те, що підкорення України зробить Росію сильнішою і забезпечить їй гегемонію у Європі. Ці матеріали готувалися під "парад у Києві", але через незграбність виконавців були опубліковані в російських медіа. Вони вже думали, що святкуватимуть перемогу у Києві! Але цього не буде – не буде ані їх перемоги, ані святкування у Києві!

- Тобто, з російського боку, це виглядає як спроба путіна увійти в історію як такого собі "збирача земель рускіх", приєднавши до рф ще частину території. З українського ж боку – це справді вітчизняна війна, але й також війна за цінності.

- Україна зараз відстоює європейські цінності й захищає всю Європу – це очевидно. Вона бореться проти чудернацької кремлівської ідеї про якусь там "триєдину Русь" чи щось подібне.

Навіщо росії додаткова земля – мені просто незрозуміло. У неї величезна територія, але проблема у тому, що не вистачає людей – їх стає дедалі менше, адже бажання жити в росії путіна все більше зменшується.

Росія не цінує своїх людей, але вона ще й нападає на сусідні держави. І це – ганьба!

До того ж, навіть якщо уявити якусь військову перемогу росіян – якої не буде! – то виникає питання, а як вони потім планують керувати цією окупованою територією України. Для цього у них не вистачає ні людей, ні фінансів. Це – просто неможливо.

ПОГРОЗИ ПУТІНА ЯДЕРНОЮ ЗБРОЄЮ ВІДЛЯКАЛИ ЙОГО ОСТАННІХ ПРИХИЛЬНИКІВ У ЄВРОПІ

- Початок війни, кадри бомбардувань міст та вбивства цивільних людей шокували всіх – в Україні й за кордоном. За вашими спостереженнями, як австрійці сприйняли цю війну?

- Не можу сказати за всіх, але я був свідком того, як частина австрійців спочатку зовсім не зрозуміли ситуацію. Скажімо чесно – дурні люди! Вони ще залишалися під враженням того, що їм розповідали російські ЗМІ, яких в Австрії, до речі, вже не буде. Але, на щастя, мова йде про меншість.

Путін зробив дуже велику помилку, коли почав погрожувати ядерною зброєю і можливими небезпечними інцидентами на Чорнобильській АЕС. Тоді вже стало остаточно зрозумілим, що всім тим, хто захищає путіна, який нібито зіткнувся із загрозою з боку НАТО (а такі байки у нас були доволі поширені), – немає місця у поважному товаристві та їх вже не сприймають адекватно. Отже, путін втратив останніх союзників на Заході й, натомість, змобілізував дуже багато людей на підтримку українців.

АВСТРІЙЦІ НЕ ПІДТРИМУЮТЬ ТИХ, ХТО ВИПРАВДОВУЄ ПУТІНА

- У політичному плані в Австрії спостерігається надпартійне єднання щодо підтримки України, за винятком однієї політичної сили – ультраправої Австрійської партії свободи, яка ніби й засуджує війну, але, при цьому, критикує позицію уряду, заявляючи, що підтримка ним України нібито порушує нейтралітет Австрії.

- Я глибоко переконаний, що така позиція цієї партії піде їй лише на шкоду і призведе до подальшої втрати електоральної підтримки, яка й так була невеликою. Дуже багато австрійців засуджують розпочату росією війну і хочуть допомагати українцям.

Освічені і культурні люди виступають проти будь-яких спроб виправдати путіна. Лише останні дурні можуть сприймати війну як нібито комп’ютерну гру і не розуміти ту катастрофу і ті страждання, які вона несе. Особисто я досить жорстко реагував у дискусіях із такими людьми.

- А як у вашому інституті – що говорять колеги чи студенти про війну?

- Загалом я відокремлюю свою навчальну діяльність від політики. Хоча бувають такі моменти, коли все ж це питання обговорюється.

Я не хочу від кожного студента чути, що він думає з цього приводу. Водночас я виходжу з того, що окремі потенційні студенти з Росії, які можуть поділяти якісь путінські божевільні думки, не дуже хочуть навчатися у мене, адже їм відома моя позиція. І вони розуміють, що я точно не буду тут пропагувати якісь дурні путінські ідеї.

ДЕ ТІ ГОРДОВИТІ РОСІЙСЬКІ ІНТЕЛЕКТУАЛИ, ЯКІ ВИСТУПИЛИ ПРОТИ ВІЙНИ?

- Як Ви оцінюєте реакцію колективного Заходу загалом і Євросоюзу зокрема? Чи була вона достатньою, що ще має бути зроблено?

- Ми, українці, хочемо більшого – закриття неба над Україною. Чи так станеться, ми не знаємо, але мусимо вимагати найбільшого.

Але й вже прийнятті рішення не дозволяють говорити, що Захід нічого не робить. Вжиті ним санкції справді є пекельними для росії і дуже боляче вдарять по ній, хоча також будуть частково болючими і для самого Заходу.

На моє переконання, санкції матимуть ефект. Ми вже бачимо ріст невдоволення в росії і воно лише збільшуватиметься.

На превеликий жаль, ми розуміємо, що це – не лише війна путіна, а за ним також стоїть суспільство, свідомість якого отруювали десятиліттями. Тому ми чекаємо зараз на кожного окремого розумного росіянина, який скаже, що не готовий брати участь у цьому злочині, і вийде на вулиці російських міст на протест. У рф вже всі мали б зрозуміти, що нинішня війна – це не лише пекло для України, але й для росії також. Росіяни та росіянки, ваші хлопці там вмирають тисячами, а в цей час ваше власне життя йде вниз із кожним новим днем!

- Але поки в рф не дуже виступають проти війни, у тому числі представники наукових і культурних кіл. Як, на вашу думку, в Європі має у подальшому вибудовуватися співпраця з такими людьми, які своїм мовчанням, а дехто навіть відкрито, підтримали війну?

- На державному рівні, але також і на рівні різних наукових закладів і спільнот, уже почали займатися цією проблемою. Передусім, хочу сказати, що підтримка України поширюється й у науковій сфері, українські науковці почали отримувати більше сприяння.

Крім того, все більше зростає розуміння: не можна говорити про те, що російські науковці не мають жодного відношення до війни, яка триває. Де ті гордовиті російські інтелектуали, які так сильно пишаються власними традиціями? Чи ми їх чули? Був якийсь лист, там були певні люди, яких я досі поважаю, але цього не достатньо.

Загалом я очікую припинення наукової співпраці з росією у багатьох сферах. Тобто окремі люди зможуть й надалі користуватися деякими західними моментами підтримки, але, швидше за все, доступність для росіян стипендій і грантів значно зменшиться.

Різні програми вже скорочуються і ми також працюємо у цьому напрямі. Як президент Міжнародної асоціації україністів я виступив із закликом до наукової спільноти підтримати наших українських колег і водночас добре продумати те, як нам продовжувати різні програми з рф. Також я є членом двох комісії Міжнародної асоціації славістів, у яких традиційно росіяни відігравали дуже поважну роль, – ми вже працюємо і там.

РОСІЯ МОЖЕ НЕВДОВЗІ ПЕРЕТВОРИТИСЯ НА ВЕЛИКУ ПІВНІЧНУ КОРЕЮ

- Як ця війна, розпочата путіним, але загалом підтримана і росіянами, відобразиться на сприйнятті росії і російських громадян у світі? Раніше часто в Європі, коли говорили про Росію, то згадували якісь колишні російські здобутки у культурі чи літературі. Як буде далі?

- Мені здається, що це сприйняття вже трохи пішло шляхом російського військового корабля. Перша асоціація з росією – це вже не якась там висока культура, а просто варварство.

- У своїх відповідях ви вже двічі сказали "нас, українців", "ми, українці"...

- Так.

- Ви вважаєте себе українцем?

- Однозначно! І, звісно, австрійцем водночас. Хто сумнівається в тому, що я українець? (посміхається)

- Що чекає далі на Росію?

- Ми не знаємо, що відбувається і що відбудеться у бункерах путіна, але це може мати величезний ефект на подальші події. Якщо ж там не дійде до якогось великого повороту, то Росія невдовзі стане великою Північною Кореєю. Те люксове життя, яке було на деяких вулицях Москви та Петербурга, залишиться у минулому. Із рф уже пішли різні компанії та бренди, від російської нафти та газу відмовляються, країна рухається в бік дефолту. Але росіяни самі створили собі це пекло. І я не думаю, що ми будемо їм знову надсилати, як у 90ті роки, різні бандерольки.

УКРАЇНА ЗАРАЗ ДУЖЕ ПОПУЛЯРНА У СВІТІ

- Глава українського МЗС Дмитро Кулеба нещодавно сказав, що Україна зараз крутить колесо історії. Погоджуєтесь із таким твердженням?

- Мені здається, що це саме так і відбувається. Україна наразі є, і це не перебільшення, дуже популярною серед людей. Я це спостерігаю навколо себе. Зростає зацікавленість до української мови та літератури, все більше людей цікавляться історією України. На нас чекає багато змін.

Натомість росія втрачає свій колишній престиж і з часом багато традиційних російських наративів, які у нас де-не-де ще побутують, зникнуть.

ПУТІН УЖЕ УВІЙШОВ В ІСТОРІЮ ЯК ОДИН ІЗ НАЙОГИДНІШИХ ЗЛОЧИНЦІВ 21 СТОЛІТТЯ

- Якби ви мали змогу, щоб сказали путіну? До речі, як ви дивитися на рішення нашого агентства писати з маленької букви прізвище путіна та інших російських злочинців, саму назву держави-агресора?

- Як мовознавець, який останнім часом зосереджувався саме на питаннях історії українського правопису, висловлюю свою повну підтримку такій громадянській ініціативі. Відтепер маємо писати з малої літери (і бажано – якомога меншої!), все, що стосується злочинців із російської федерації.

Щодо звернення до путіна, то не бачу сенсу в цьому, адже він все одного нікого не слухає. Можливо, сказав би лише одне: "Зупиніть цей злочин, сьогодні! Вам не соромно? Ви вже ввійшли в історію, але точно не як герой. Ви увійшли в історію 21 століття, як один із найогидніших злочинців".

- А щоб сказали українцям?

- Ми вас підтримуємо. Ми хочемо вас підтримувати і підбадьорювати. Ми хочемо, щоб ця війна закінчилася якнайшвидше. Ми хочемо з вами і надалі зустрічатися на відвідинах, у кафе, пити каву чи пиво, сміятися і жартувати, під мирним небом – вести традиційне українське дружнє життя.

Ми не хочемо ненавидіти і ніколи не хотіли. Сподіваємося, що невдовзі ми не будемо ненавидіти так сильно, як тепер.

Василь Короткий, Відень