Точка тяжіння – Київ, союзні розбіжності та французьке дежа вю
Київ став точкою тяжіння для європейських політиків
Росія та Білорусь несподівано продемонстрували окремі тактичні розбіжності. На президентських виборах у Франції спостерігається ефект дежа вю.
Столиця України попри закрите для пасажирських польотів небо наш нашою державою минулого тижня стала місцем паломництва європейських політиків. Кожен з візитів виявився важливим. Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн передала Володимиру Зеленьскому опитувальник, заповнення якого необхідне для отримання статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу. Вона разом з шефом дипломатії ЄС Жозепом Боррелем та трьома дюжинами парламентаріїв побувала у Бучі, на власні очі переконавшись у здійсненні там російськими окупантами злочинах. Прем’єр-міністр Словаччини Едуард Хегер, який також прибув в Україну у складі європейської делегації, повідомив про передачу ЗСУ ЗРК С-300, спроможного посилити протиповітряну оборону країни.
Австрійський канцлер Карл Негаммер, як випливає з подальшого розвитку подій, спробував взяти на себе роль посередника у російсько-українській війні, очевидно, ознайомивши Володимира Зеленського з пропозиціями щодо врегулювання. Не встигли зачинитися двері за федеральним канцлером Австрії, як до Києва прибув не менш харизматичний персонаж – британський прем’єр Борис Джонсон. Велика Британія продовжує бути лідером у питаннях військової та політичної підтримки України. Експрес-візит Джонсона до Києва лише підтвердив цю роль.
Тим часом у росії продовжують здійснювати пошуки ідеологічного підгрунтя для війни проти України. Один за одним політтехнолог тимофій сєргєйцев та заступник секретаря радбезу дмітрій медвєдєв розповіли росії та світу про наміри деукраїнізації, яким міг би позаздрити і Адольф Гітлер. Схоже, у кремлі навіть не намагаються шукати можливості для пояснення власної позиції цивілізованому світу. Олександр Лукашенко, схоже, щось запідозрив, тому намагався «продати осетрину другої свіжості» власного посередництва для припинення російсько-української війни. Мабуть, зрозумів, що кремлівська «денацифікація» може торкнутися і його особисто, тому намагається одягнути на мундир союзника агресора тогу миротворця. Безуспішно.
Перший тур президентських виборів у Франції вже традиційно не виявив переможця. До другого кола вийшли діючий президент Еммануель Макрон та лідерка «Національного об’єднання» Марін Ле Пен. Ця пара вже зустрічалася у кандидатському герці у 2017 році, і тоді переміг Макрон. Ле Пен витратила чимало часу на ребрендинг своєї політичної сили, завдяки чому покращила результат першого туру. Проте Макрон все одно випередив її майже на 4%. Ще один цікавий факт: понад 20% голосів набрав Жан-Люк Меланшон, який відстоює крайньо ліві ідеї. Тобто французьке суспільство виглядає розділеним щонайменше на три кількамільойнних сегменти, і це не дозволяє прогнозувати його стабільний розвиток. Час до 24 квітня, коли пройде другий тур, обидва фіналісти використають для пошуку додаткових голосів (Меланшон закликав не підтримувати Ле Пен).
Євген МАГДА, Інститут світової політики
Перше фото: Офіс Президента