Анатомія однієї провокації: Беркофф і Боке проти України

Після 24 лютого антиукраїнська пропаганда в Європі є малоефективною

Під час російсько-грузинської війни 08.08.08 і на початку 2014-го війни проти України, тоді ще гібридної, російська пропаганда спрацювала достатньо ефективно. Причому не лише на внутрішньому інформринку, а й на зовнішньому. Зараз, під час великої війни, ситуація докорінно інша.

МІЖНАРОДНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОСПРОПУ – У МИНУЛОМУ?

По-перше, шантажистська увертюра кремля з вимогою від Заходу «гарантій безпеки» (фактично дипломатичної капітуляції) додала ситуації прозорості. По-друге, публічна лінія української влади напередодні війни «не піддаватися на провокації» та «думати про мирне майбутнє» робила надто різким, трагічно очевидним для всіх перехід від мирних планів до необхідності захищатися від агресора. Та й надалі наша влада добре працювала на інформполі, не залишаючи ворогу шансів.

Але гроші виділяють величезні. І на внутрішньому ринку їх відпрацьовують на повну. На федеральних телеканалах включено режим майже цілодобового розпалювання війни та ненависті до українців (під псевдонімом «неонацистів») – з 11:00 до 24:00 (це по буднях у програмі головного пропо-каналу Россия-1).

А от із пропагандою на експорт справи у ерефії значно гірші. Близько трьох місяців війна, а досягнень - жодних. Більш-менш гучною виявилася лише історія з французьким волонтером Адріаном Боке (Adrien Bocquet), яка розпочалася 10-11 травня. В українській пресі вже розглянули сумнівність його заяв. 14 травня – на платформі Stopfake.org. «Як француз Адріан Боке «відбілює» російські злочини у Бучі». … 15 травня – у матеріалі «Росія використала французького агента впливу для інформаційної атаки на ЗСУ» на «Інформаційному навігаторі». …Проаналізували добре, якісно (хоча дещо все ж таки можна уточнити і додати подробиць, що зробимо згодом).

Однак цей випадок виявився вкрай цікавим і промовистим щодо того, кого і як відбирає роспроп для вкидів.

ХОРОШИЙ ПІДБІР ВИКОНАВЦЯ – ОПТИМІСТИЧНИЙ МУЧЕНИК

Почнемо з постаті виконавця – ньюсмейкера Адріана Боке. Він – колишній військовий. 2010 року під час якихось армійських занять 21-річний хлопець отримав тяжку травму хребта, перелом. Два роки Боке був повністю паралізований. Тривалий час знадобився на лікування і боротьбу з пекучим болем. З його слів, біль був настільки сильний, що лікарі прописували морфій у великих кількостях: «Морфій! Морфій! Вони не знали, що мені ще давати». …У 2021 році у хребет Боке вживили три нейростимулятори, після чого розпочався період реабілітації. Він поступово почав рухатися. І написав книгу про свій досвід із привабливою оптимістичною назвою Lève-toi et marche! Grâce à la science («Підведись і йди! Завдяки науці»).

Не заперечиш – персонаж для пропагандистського ньюсмейкерства обрано дуже вдало. Колишній військовий. А значить, усе, що він говоритиме про війну, підсвідомо викликатиме більше довіри, ніж якби це був якийсь випадковий цивільний.

Людина складної долі, яка сама дивилася в очі смерті. Отже, апріорне співчуття, довіра йому забезпечені. До того ж завдяки участі в телешоу з розповідями про боротьбу з хворобою є якась первинна упізнаваність, нехай не дуже широка, зате цілком позитивна. Складніше запідозрити в політичній ангажованості: простий добрий хлопець, який розповідає за принципом «Що бачу, те й співаю».

«РАКЕТА ДЛЯ РОЗГОНУ» – ВІДОМИЙ ЖУРНАЛІСТ, ВЕТЕРАН

Непогано підібрано і журналіста, який запустив Боке «на орбіту» з його провокацією. Надзвичайно цікавий персонаж.

Отже, Андре Беркофф, батько – росіянин, мати – іспанка, народився 1940 року у Бейруті, який тоді входив до підмандатної території, керованої Францією. І хоча 1943 року в Лівані було проголошено незалежність, французький вплив там залишався. Так, російський іспанець Беркофф став французом і помітним франкомовним журналістом. Популярність його зросла після переїзду до Франції. У 80-х роках Беркофф був фігурою, близькою до Франсуа Міттерана (президент Франції у 1981-1995 роках). У 2000-х обіймав керівні пости в авторитетній газеті France-Soir (у таблоїд вона почала перетворюватися лише після 2006 року). А в 2004-2007 роках Беркофф узагалі був президентом Пресклубу Франції.

У 2010 р. сімдесятирічний уже журналіст повернув до правих. 2016-го він став першим журналістом, який зробив інтерв'ю для французької преси з кандидатом у президенти Трампом. Тоді Беркофф і почав вести щоденну двогодинну програму у прямому ефірі на правопопулістському Sud Radio. Він досі лишається «найгучнішим із французьких трампістів», а також любителем пограти в теорії змов (це взагалі одна з магістральних ліній Sud Radio).

Тож і тут персонаж для запуску провокації, скажемо відверто, не випадковий. Дуже відомий, з великим досвідом журналіст, який набив руку на маніпулюванні та демагогії. Свого часу він мав великий авторитет. А зараз?.. Ну що зараз, зауважить дехто, 81-річний старий прагне оригінальності. До того ж зачарований харизмою Трампа з його обіцянкою осушити лицемірні «політичні болота».

Щодо проросійських ниточок, то Беркофф засвітився в 2020 році, коли Естонія почала нарешті вести системну боротьбу з розсадником російської пропаганди Sputnik'ом, у якого на той час склався міцний медійний хаб у Таллінні. Роспропу вдалося тоді організувати виїзні гастролі до Парижа та Страсбурга керівництва «Sputnik Естонія» за підтримки М ІА «Россия Сегодня». Так от, у паризьких дебатах про естонський Sputnik', організованих асоціацією «Франко-російський діалог», брав участь і Андре Беркофф. На знак своєї запеклої опозиційності прийшов тоді в "жовтому жилеті" (фото з протестних акцій "жовтих жилетів" і досі є заставкою на його акаунті в Твіттері).

СТАРТ ПРОЄКТУ «БОКЕ В БУЧІ». РАДІО- І ТЕЛЕЕФІРИ

І ось 10 травня у традиційному денному ефірі Беркоффа на Sud Radio з'явився Боке зі своїми гучними "викриттями української воєнщини".

У Ютубі в коментарях до відео оперативно почали з'являтися слова на підтримку. Причому не тільки французькою, а й чимало російською. А також іншими мовами. Приміром, фінською, польською (які політично актуальні мови!). Причому в цих текстах йшлося про те, як важливо перекласти це зараз фінською чи польською… Минуло десять днів. Тепер коментарів уже 10,5 тисяч. Я, звісно, все не прочитав, але ті, що встиг подивитися, – усі позитивні та в найпрекрасніших тонах. Що, звісно, дуже нагадує штучну накрутку прокремлівських ботоферм.

Вже 11 травня російська пропаганда дала потужний залп із посиланнями на цей виступ. Хедлайнерами в цьому стали РІА «Новости» (входить до МІА «Россия Сегодня») та «найрейтинговіший російський «Первый канал». Також були оперативно забезпечені титрами та розміщені у Ютубі нарізки з ефіру Sud Radio. Після цього протягом найближчих днів Адріана запрошували на ефір кілька відомих французьких телеканалів – BFM, TF1.

Утім, там у нього не було такої комфортної теплої ванни, як на Sud Radio. Телеведучі дивилися на оповідача з великим скепсисом та пом'якшували його формулювання. Кумедно, але хоч Боке багато говорить про викривальні відео, що має, фоном до його телевиступу на новинному BFM йшли зовсім інші і відомі всім, можна сказати, вже класичні, фото і відео з війни в Україні.

А для «достовірності» своєї волонтерської діяльності Боке продемонстрував п'ять своїх фото, зроблених у шановній благодійній українській медустанові «Шпиталь Шептицького». Причому дві з п'яти фотографій – на тлі автомашин для перевезення вантажів із написом «Шпиталь».

РОЗБІЖНОСТІ МІЖ ТИМ, ЩО БУЛО І ПРО ЩО ЙДЕТЬСЯ

Я зателефонував до цієї організації, що базується у Львові, і дві його працівниці розповіли мені про відвідини Адріана Боке. Вперше це було 4 квітня приблизно о 13.30-14.00. Він приїхав разом із групою інших французів на двох машинах. Справді, було привезено гуманітарну допомогу.

Але яка дивна розбіжність з оповідками на Sud Radio. Там Боке, пояснюючи, як нібито встановлював контакт із бійцями «Азова», каже, що трохи розуміє російську та українську, а багато його співрозмовників говорили англійською (тобто можна припустити, що він теж знає цю мову).

Проте працівниця «Шпиталю Шептицького», яка спілкувалася з візитерами 4 квітня, розповіла мені, як непросто було встановити контакт із ними. З українською та російською мовами у цих французів було зовсім погано (тільки одна людина, яка на фото – в помаранчевому жилеті, могла сказати «вітаю», «дякую» та «Слава Україні» – і все. Не змогли вони говорити й англійською. Поспілкуватися вдалося лише після того, як у «Шпиталі» знайшли хлопця, котрий знає французьку мову.

Тож або Боке і тут відверто бреше, або він привіз гуманітарку і майстерно приховував у Львові своє знання мов. Але навіщо?..

Ще цікава деталь. Увечері того ж дня керівництву «Шпиталю» зателефонували відповідальні особи та запитали, чи приїжджала до їхньої установи група французів із гуманітарним вантажем? Виявилося, що хтось із цієї групи дорогою фотографував український блокпост. Після підтвердження, так, приїжджали, волонтерів відпустили. (Хто знає, можливо, з цього інциденту і виросла емоційна розповідь Боке про його багатогодинний допит українськими чи то військовими, чи силовиками та копирсання в його гаджеті).

Вдруге Боке приїжджав у «Шпиталь Шептицького» 6 квітня приблизно о 23:30. Але тоді особливо не спілкувалися. Він тільки-но передав охоронцеві гуманітарний вантаж і поїхав.

ЧИ МІГ БОКЕ ПОБУВАТИ В БУЧІ І КОГО Б ВІН ТАМ ЗУСТРІВ

Загалом із приїздами Адріана Боке в Україну виходить дивна історія.

З його слів, він був в Україні у квітні чи то «16 днів», чи то «три тижні». Перебував, як він каже, у Львові, Києві та Бучі (у деяких ефірах – «у районі Бучі»). Протягом цього часу займався волонтерською діяльністю – «допомагав жінкам та дітям, пологовим будинкам», а також нібито надавав допомогу українським військовим та спілкувався з ними наскільки тісно, що його допустили до місця розміщення російських військовослужбовців.

Так от, Укрінформ звернувся до держструктур, щоб перевірити дати перетину французьким громадянином Адріаном Боке українського кордону. З'ясувалося, що Боке відвідував нашу країну п'ять разів – у період 4-20 квітня. Прибував на різних авто – із французькою, польською та українською реєстраціями. Переважно приїжджав та виїжджав через Шегині (дорога Львів-Перемишль), один раз виїхав через Краковець (дорога Львів-Яворів-Жешув). Мінімальний термін перебування у перший приїзд – десять годин. Здебільшого перебував у країні близько доби. В один із приїздів – максимум дві доби.

А тепер рахуємо. Якщо їхати авто, дорога Львів-Київ займає приблизно 6 годин. Але це у мирний час, а у воєнний, з блокпостами та перевірками, які у квітні були частіше, – значно більше, складно навіть сказати на скільки. Тому вкрай сумнівно, що Боке встиг з'їздити до Києва-Бучі та ще й втертися там у довіру до українських військових.

Крім того, за даними української сторони, найдовше, дводобове, перебування Боке в Україні зафіксовано в середині квітня, коли Битва за Київ уже два тижні, як завершилася (тож про які мінометні обстріли він може розповідати – незрозуміло). І, до речі, 12 квітня до Бучі прибули зовсім інші та істинно благородні люди – 18 працівників Інституту криміналістики Національної жандармерії Франції: слідчі та експерти. Тож якби Боке справді дістався цього містечка, то він міг би з перших вуст отримати кваліфіковану інформацію про російські злочини в ньому…

СПРОБА ПЕРЕЗАПУСКУ АНТРЕПРИЗИ БЕРКОФФ-БОКЕ. НЕВДАЛО

Чому за таких дивних і непереконливих свідчень така людина, як Адріан Боке все-таки отримала доступ до популярних французьких телеканалів?

Через свободу слова та ключовий принцип журналістики – давати слово різним сторонам, усім поглядам. У нас, у країні, яка воює, може бути воєнна цензура, заборони та обмеження. У Франції, доки до неї не дійшла війна, – ні.

Після оприлюднених звірств окупантів у Бучі, Ірпені, Макарові, Гусарівці, інших населених пунктах легко припустити, що в деяких випадках ставлення українських військових до російських військовополонених може бути некоректним. Тому західні журналісти, заради об'єктивності, готові приймати та аналізувати подібні свідчення (що також роблять – про це наприкінці матеріалу). Тому певний інтерес до Адріана Боке спершу був. Але вже вивітрився.

Тож через тиждень, 16 травня, він повернувся до того, з чого почав, – в ефір Андре Беркоффа на Sud Radio. Відчувається, що Боке вже був пошарпаний журналістами, не настільки заангажованими, як Беркофф. Він одразу почав уточнювати, що не критикував усіх українських військових, лише полк «Азов». Що він не говорив ніби військові злочини вчиняє лише українська сторона, а лише хотів показати, мовляв, не можна наголошувати лише на російських злочинах. А як основний і, головне, свіжий та ексклюзивний доказ Боке приніс роздрукований на кольоровому принтері аркуш формату А4 з емблемою «Азова».

Відзначився і Беркофф. Втім, тут треба починати здалеку.

Річ у тім, що ще 16 березня в газеті Le Monde вийшла стаття з таким заголовком та підзагом: «Війна в Україні: у Франції у традиційних ЗМІ намагаються витіснити проросійські голоси. Оскільки RT та Sputnik були заборонені Європою у зв'язку з економічними санкціями, проросійські аргументи у традиційних французьких ЗМІ звучать рідше. За винятком деяких дуже правих ЗМІ чи шоу».

І ось далі як головний негативний приклад наводять саме двогодинне шоу на Sud Radio Андре Беркоффа, до якого з 24 лютого стікається натовп особистостей, щоб згадати «контекст» цієї війни та переглянути відповідальність владіміра путіна, поклавши провину на НАТО чи США.

У результаті, зі слів автора Le Monde, Андре Беркофф і йому подібні фактично посіли місце заборонених у Європі RT і Sputnik'а…

І ЩЕ ПРО ТЕ, ЗВІДКИ БОКЕ БЕРЕ СВОЇ «ДОКАЗИ»

Цей матеріал було включено до біографічної статті про журналіста у Вікіпедії. І зрозуміло, кожен, хто цікавився ним, дізнавався, що він за один. Це розлютило Беркоффа настільки, що він частину ефіру з Боке приділив відсічі ненависній газеті. А зробивши це, заявив, що Le Monde змінює свою позицію щодо війни в Україні, визнавши достовірність відео, яке є в Мережі, на якому зображено некоректне поводження з російськими військовополоненими.

"Так Так! – одразу підключився Боке, – І в моєму архіві це відео теж є!».

Після цього у своєму Твіттері Sud Radio показало високу майстерність заголовка, винісши такі слова. «Адріан Боке: "Всі засоби масової інформації, де я був, бачили наявні у мене відеозаписи, достовірність яких підтверджена газетою Le Monde"».

Оцініть витонченість перевертня! Насправді авторитетна газета 13 травня зробила матеріал на вказану тему (вона, до речі, писала про це, намагаючись розібратися, ще 8 квітня, тож закиди Беркоффа в необ'єктивності і тут недоречні). При цьому Le Monde використала відео з відкритих джерел. А простодушний Боке кричить, що й він має таке само відео. Проговорився, чи що?

І справді ... Кольоровий принт емблеми "Азова" на А4, записи з Мережі ... Мабуть, всі "докази" цього хлопця саме такі.

Але це не означає, що він не може бути небезпечним у майбутньому. У Росії зараз починаються брудні ігри навколо евакуйованих з Азовсталі та фактично взятих у полон бійців «Азова». Тож розкручений персонаж, з якіснішим набором «доказів» роспропу ще може стати в нагоді.

Ось тільки… Спливає в пам’яті історія хвороби Боке, його підвищена емоційність, фанатичний блиск в очах. Людина довго і тяжко хворіла, вживала значні дози морфію. Тому не факт, що російській пропаганді вдасться завантажити його складнішою та якіснішою програмою порівняно з тією, що у ньому вже є і повторюється.

Олег Кудрін, Рига