Андрій Мельник, Посол України в Німеччині

Позиція Німеччини щодо України протягом драматичних довоєнних і воєнних місяців викликала в українському суспільстві дуже різні оцінки та емоції. Нерідко було розчарування тим, що найпотужніша економіка ЄС вагається у наданні необхідної нашим воїнам зброї, ба більше, гальмує цей процес із боку інших держав. Утім, один із найбільших критиків німецького уряду та окремих політиків, Посол України у Федеративній Республіці Німеччина Андрій Мельник, сподівається на те, що Берлін прискориться в наданні нам не лише справді потужної економічної та гуманітарної допомоги, а й військової. Перші ознаки цього ми вже бачимо.

Про свої очікування, нинішні настрої у німецькому уряді та опозиції, народну дипломатію та інше Андрій Мельник розповів в інтерв’ю Укрінформу.

ГОЛОВНА ДОДАНА ВАРТІСТЬ ВІЗИТУ ШОЛЬЦА, ЩО САМЕ У КИЄВІ ВІН ВПЕРШЕ ПІДТРИМАВ СТАТУС КАНДИДАТА НА ВСТУП В ЄС ДЛЯ УКРАЇНИ

- Пане Посол, минулого тижня відбувся довгоочікуваний візит до Києва канцлера ФРН Олафа Шольца та ще й у компанії відомих прибічників «мирних планів» - президента Франції Еммануеля Макрона і прем’єра Італії Маріо Драгі. Перед візитом було чимало побоювань, що ця компанія тиснутиме на українське керівництво, намагаючись змусити його піти на поступки заради якнайшвидшого повернення до busines as usual із росією. Чи є ознаки того, що такий тиск насправді має місце?

- Дійсно, такі чутки курсували напередодні цього важливого візиту канцлера Олафа Шольца до Києва. На жаль, доводиться констатувати, що в самій Німеччині наростає кількість голосів на користь укладення якнайшвидшого перемир’я будь-якою ціною, адже мало хто дійсно може собі уявити поразку росії. Німців відверто лякає той факт, що ця війна, яка вже сьогодні призвела до небувалої інфляції, може тривати ще дуже довго і поставити під загрозу їх добробут. Насправді всі ці занепадницькі настрої є для нас значним викликом на майбутнє, адже вони підвищуватимуть тиск на німецький уряд. Водночас хотів би заспокоїти читачів: жодного викручування рук під час згаданого візиту європейського «квартету» не було.

- Ви активно висловлювали власні очікування щодо цього візиту: обіцянки поставок зброї та чітку підтримку євроінтеграційних прагнень України. В питанні озброєнь ми не почули чогось принципово нового, стосовно ЄС ніби пролунали обіцянки «із зауваженнями». Проведене опитування показало, що 55% німців позитивно оцінюють результати візиту Шольца. Як оцінили би їх ви?

- Насамперед важливим став сам факт, що цей візит канцлера Шольца таки відбувся. Якщо чесно, то не лише провідним політикам, але й більшості німців було дещо ніяково, що ця пауза так непристойно затягнулася, і що керівництво Німеччини так невиправдано довго вибиралося до Києва.

Як послу мені, звісно, хотілося б, щоб це був саме повноцінний двосторонній візит. Адже лише у такому форматі ми могли б порушити найбільш критичні теми, які нас сьогодні турбують, передусім щодо відвертого зволікання з направленням нам Берліном важкого озброєння. Втім, зрештою, як мені здається, ця спільна поїздка лідерів чотирьох європейських держав ЄС мала особливу користь, оскільки дала змогу зосередити всю увагу саме на стратегічному питанні майбутнього членства України в Євросоюзі. І я радий, що після тривалих і кулуарних, і публічних наших дипломатичних зусиль, докладених протягом останніх тижнів у німецькій столиці, саме у Києві канцлер Шольц вперше офіційно виступив за надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. Мабуть, саме у цьому і полягає головна додана вартість приїзду до Києва глави федерального уряду.

СПОДІВАЮСЬ НА МАКСИМАЛЬНО МОЖЛИВУ ВІЙСЬКОВУ ДОПОМОГУ ВІД НІМЕЧЧИНИ

- Глава Міноборони Німеччини Крістіне Ламбрехт оголосила після «Рамштайну-3» про наміри передати ЗСУ три реактивні системи залпового вогню Mars II замість обіцяних раніше чотирьох. І при цьому вчергове пожалілась на те, що Бундесвер на межі своїх можливостей і віддає буквально останнє. Передачу техніки промисловістю не схвалює уряд. Чи є вихід із цього замкненого кола?

- Ми розуміємо обмежені можливості Бундесверу після багатьох років економії. Водночас особисто я і досі переконаний, що наявний ресурс військової допомоги Україні для відбиття російської агресії цілком дозволяє подальші поставки нам озброєння. Ми володіємо інсайдерською інформацією. Ніщо не заважає Берліну ухвалити рішення про направлення нашим ЗСУ бодай частини із близько 800 одиниць транспортних танків Fuchs, 325 бойових танків Leopard-2 чи 380 бойових машин піхоти Marder, що жодною мірою не зменшить обороноздатність країни. Тож я дуже сподіваюся, що німецький уряд відкладе в сторону всі відмовки і надасть Україні максимально можливу військову допомогу, зокрема, і з власних резервів.

Другий блок, на якому ми зосереджуємо головну увагу, – це налагодження дійсно стратегічного діалогу з німецьким ВПК, який є четвертим за потужністю у світі. Нагадаю, що торік ФРН експортувала військової продукції на суму понад 9,4 млрд євро. Причому тут йдеться як про короткострокове постачання важкої зброї старих зразків, наприклад, 100 вже згаданих БМП Marder і 88 танків Leopard-1 могли б бути покроково поставлені в Україну протягом року по ходу їх модернізації (на жаль, уряд Німеччини і досі невиправдано блокує цей проєкт), так і про потужні проєкти у середньостроковій перспективі. Зокрема, я сподіваюся на підтримку з боку Берліна у закупівлі подальших 10 стаціонарних систем ППО IRIS-T, які вважаються одними з найкрутіших у світі та протягом наступних років можуть забезпечити безпечне небо над Україною.

Я пишаюся тим, що мені і нашій команді вдалося подолати шалений політичний опір і в тісній закулісній взаємодії з виробником – компанією Diehl Defence – домогтися укладення контракту на закупівлю першої такої системи вартістю 178 млн євро, причому коштом німецького уряду. За це окрема подяка канцлеру Шольцу. До речі, навіть у Бундесверу немає поки такої ППО.

Так само очікую на «зелене світло» з Берліна на придбання 100 нових САУ Panzerhaubitze 2000, відповідну пропозицію ми вже отримали від німецької промисловості.

Окрему увагу планую присвятити налагодженню стратегічної співпраці для розбудови вітчизняних ВМС, адже в Німеччині виробляються одні з найкращих у світі фрегатів, корветів, підводних човнів.

БЛОК ХДС/ХСС ІЗ НОВИМ ЛІДЕРОМ РОЗВЕРНУВСЯ НА 180 ГРАДУСІВ

- Наразі досить активно підтримує нас і критикує уряд блок ХДС/ХСС, який за 16 років при владі зробив чимало для того, щоб путін став тим, ким він є зараз. З чим пов’язана така зміна позиції?

- Насправді я дуже позитивно здивований таким розворотом на 180 градусів з боку ХДС/ХСС, який протягом останніх десятиліть займав, на жаль, негативну позицію щодо надання Україні зброї. Передусім, як на мене, це пов’язано з постаттю нового лідера християнських демократів Фрідріха Мерца, який – на відміну від Ангели Меркель – веде дуже проактивний курс і щодо військової допомоги Києву, і щодо підтримки майбутнього членства в ЄС. Я радий, що мені з перших днів вдалося встановити з паном Мерцем дуже тісний довірливий контакт. 

Значною мірою саме завдяки скоординованим з українською стороною крокам опозиційної фракції ХДС/ХСС вдалося домогтися історичного рішення Бундестагу від 28 квітня цього року про постачання Києву важкого озброєння.

Зрозуміло, що згадана політична сила керується передусім власними партійними інтересами, намагаючись розколоти так звану «світлофорну коаліцію», адже і «Зелені», і ліберали готові йти набагато далі задля військової допомоги Києву. Але саме такий курс найбільше підтримується виборцями: сьогодні саме ХДС/ХСС має найвищий рейтинг підтримки (28%), далі йдуть «Зелені» (23%) і лише на третьому місці – найбільша урядова партія СДПН (19%).

ВІДМОВКИ МЕРКЕЛЬ СТАВЛЯТЬ ПІД ЗАГРОЗУ ВСЮ ЇЇ ПОЛІТИЧНУ СПАДЩИНУ

- Ексканцлерка та колишня очільниця ХДС Ангела Меркель дала своє перше велике інтерв’ю та зробила кілька заяв, з яких випливає, що вона не вважає себе відповідальною за те, що її політика сприяла посиленню путіна та навіть підвищенню залежності її власної країни від рф. Вона також сказала, що питання її можливого посередництва наразі не стоїть на порядку денному. Як би ви це прокоментували?

- Якщо чесно, то я був реально в шоці, побачивши це перше інтерв’ю ексканцлерки. Річ у тім, що проводив його мій добрий знайомий – журналіст із журналу Spiegel Александер Осанг. Тож я відверто напросився поставити Меркель низку питань, на що він люб’язно погодився, і два з них таки пролунали. Перше стосувалося того, чи відчуває Меркель особисту вину й відповідальність за політику умиротворення путіна, яка призвела до агресії кремля, а друге – чи визнає ексканцлерка помилковим її рішення про блокування вступу України до НАТО у 2008 році, що уможливило війну на винищення українського народу.

Її відповіді всім відомі: Меркель рішуче заперечила, що допустилася будь-яких помилок щодо загравання з росією. Отже, саме мені довелося піддати ці висловлення жорсткій атаці у німецькій пресі.

Думаю, що така незрозуміла відсутність самокритики, всі ці абсурдні відмовки поставлять під загрозу всю політичну спадщину Меркель. Зрештою, навіть президент Франк-Вальтер Штайнмаєр знайшов у собі сили визнати хибність попереднього курсу ФРН щодо рф. 

- У самому «світлофорному» уряді канцлер і політики соціал-демократи перебувають під тиском партнерів по коаліції – «Зелених» і лібералів. Чи можлива, за вашим відчуттям, урядова криза у ФРН?

- Суперечності всередині коаліції постійно загострюються, до речі, саме у контексті політики стосовно військової підтримки України. Більшість оглядачів схиляються до думки, що якби не була прийнята згадана вище спільна з опозицією резолюція про направлення важкого озброєння для України, то існувала реальна небезпека стабільності коаліції. Їй вдалося запобігти. 

Не виключено, що внутрішні протиріччя будуть час від часу виходити на поверхню. Водночас я би не став говорити про загрозу урядової кризи. Для нас головне, що агресія проти України є і, переконаний, залишатиметься темою номер один, яка турбує як німецьку громадськість (70%), так і політичний клас. Це дає нам шанс на продовження ще більш дієвої підтримки Києва.

УКРАЇНА ЗАКЛИКАЄ НІМЕЦЬКІ КОМПАНІЇ ЗУПИНИТИ БІЗНЕС-КОНТАКТИ З РОСІЄЮ

- Ви привернули увагу до того, що, згідно з відкритими даними, після початку війни та дії санкцій торгівля між ФРН і рф не лише не скоротилась, але й збільшилася. Цю інформацію якось коментують офіційні чиновники?

- Дійсно, той факт, що протягом перших чотирьох місяців 2022 року, а отже і під час двох місяців агресії, російський імпорт до ФРН зріс майже на 60% або на близько 6 млрд євро (з 9,9 до 15,8 млрд євро) попри запроваджені санкції ЄС, став для багатьох холодним душем. І хоча німецький експорт до рф паралельно впав на 26,6%, загалом мало місце збільшення товарообігу між Берліном і москвою на цілих 20% до 21,9 млрд євро. Причому це було зумовлено не стільки зростанням цін на енергоносії, які були і залишаються основною статтею імпорту з росії, а саме ростом обсягів поставок.

На жаль, ця тема не знайшла особливого розголосу в самій Німеччині, адже уряду довелося б пояснювати цю ганебну статистику. Тож ми закликаємо німецькі компанії підтримати санкційну політику, проявивши моральну відповідальність, щоб зупинити будь-які бізнес-контакти з рф.

- Як виглядає в умовах війни українсько-німецький товарообіг?

- На жаль, російська війна на винищення української держави і нації призвела до різкого скорочення нашого товарообігу з Німеччиною. У період з січня по квітень цього року обсяги торгівлі скоротилися на 11,8% до 2,3 млрд євро (тобто, мінус 300 млн). При цьому вітчизняний експорт зменшився лише на 5,4% до 957 млн євро (мінус 50 млн).

Це дуже болісно.

НА ЖАЛЬ, І ДОСІ БАГАТО ХТО В НІМЕЧЧИНІ ПРАГНЕ ЯКНАЙШВИДШЕ ПОМИРИТИ УКРАЇНЦІВ І РОСІЯН

- Нещодавно ви закинули німецькій державі те, що до українських біженців (їх у ФРН, за офіційними даними, близько 865 тисяч) тут ставляться начебто не дуже гарно. Це викликало обурення багатьох німців. Що саме ви мали на увазі?

- Хотів би дещо уточнити. Я ніколи не стверджував те, що до наших біженців у Німеччині нібито погано ставляться. Дослівно сказав про те, що німці повинні задуматися над тим, чому багато українців не мають бажання залишатися у цій країні і повертаються додому. Це є очевидний факт.

Безумовно, головною причиною є покращення безпекової ситуації в Україні і бажання побачити рідних. Водночас мають місце й інші чинники, зокрема надмірна забюрократизованість процесу оформлення відповідного статусу втікачів від війни, а також той факт, що нерідко українцям доводиться стикатися з німцями російського походження, які працюють у відповідних відомствах з питань іноземців чи агенціях з питань зайнятості.

На жаль, і досі багато хто в Німеччині прагне якнайшвидше помирити українців і росіян, що є абсолютним кошмаром для наших співвітчизників після пережитих травм. Зрештою, моя фраза була штучно вирвана з контексту, адже вона була сказана під час бурхливих дебатів на одному з телевізійних ток-шоу країни, коли противники постачання зброї до України використовували свій улюблений залізобетонний аргумент «але ж ми так допомагаємо вашим біженцям». 

Попри ці обставини я публічно висловив вдячність і федеральному уряду, і земельним урядам, і громадам за підтримку наших співвітчизників, а також попросив вибачення перед тими десятками тисяч німецьких громадян-волонтерів, яких міг образити.

Я НЕ БУДУ ЕКОНОМИТИ СЛІВ ПОДЯКИ, ЯКЩО Є РЕАЛЬНИЙ ПРИВІД

- У ЗМІ, на різних ТБ-шоу в Німеччині дедалі більше лунають фаталістичні прогнози. Це добра робота російських лобістів і агентів? Наскільки це може вплинути на настрої німецького суспільства, які є до нас здебільшого позитивними?

- Слід визнати, що у медійному просторі Німеччини ведеться дуже активна інформаційна війна, щоб залякати німецьку громадськість найрізноманітнішими страшилками, мовляв, дальша підтримка України призведе до того, що Берлін стане стороною збройного конфлікту, до нової ескалації з москвою, а то й до ядерної війни. Ці ризики не варто недооцінювати, адже можлива зміна настроїв може вплинути на курс федерального уряду. Саме тому я день і ніч намагаюся у численних ТВ-ефірах спростовувати всі ці байки.

- Журналісти звернули увагу, що в останньому ток-шоу «Maybrit Illner» посол України «лише трохи нагадував» того Андрія Мельника, якого німці знають останнім часом. Що сталося?

- Дійсно, німці звикли бачити дуже наступальну, часто жорстку і не дуже дипломатичну позицію посла України, який нон-стоп вимагає від Німеччини більшої підтримки, насамперед у військовій сфері. Хочу запевнити: саме цей курс я маю намір продовжувати й далі, допоки Берлін не стане дійсно одним із найпотужніших наших союзників задля протидії російській агресії. 

Водночас, якщо для цього є реальний привід, то я не буду економити слів подяки. Саме це мало місце під час згаданого вами ток-шоу, коли я чи не вперше публічно подякував канцлеру Шольцу за його успішний візит до Києва, обіцяну підтримку на шляху нашого членства в ЄС, а також за надання нам системи ППО IRIS-T. 

ІСТОРІЯ З ЛІВЕРНОЮ КОВБАСОЮ ЗАВЕРШИЛАСЯ ХЕПІЕНДОМ

- Пане Андрію, днями ви приймали в Берліні незвичайного гостя – м’ясника, який прислав вам свою ліверну ковбасу після вашого гучного та навіть скандального порівняння із цим продуктом канцлера ФРН. Розкажіть про це, будь ласка.

- Історія з ліверною ковбасою справді спричинила в Німеччині бурхливі емоції, подекуди вельми контроверсійні дискусії. І це природно. Мені особливо припала до душі реакція одного колоритного м’ясника з містечка Герксгайм, що у Пфальці, який дав інтерв’ю місцевій газеті Rheinpfalz, захищаючи честь ліверної. Його звати Вальтер Адам. Через соцмережі я встановив із ним особистий контакт, він передав для дегустації цілий пакет своєї делікатесної продукції, у відповідь я запросив його до нас у гості. Він це запрошення прийняв і вже минулого тижня відвідав нас у Берліні. 

Все це викликало чималий медійний розголос, журналісти супроводжували Вальтера і Маріон, його дружину, буквально по п’ятах у цій незвичній подорожі. У результаті такої народної дипломатії тема ліверної ковбаси перетворилася із нібито каменю спотикання на справді об’єднуючий чинник між двома країнами. 

Сам Вальтер неймовірно перейнявся агресивною війною росії і тепер став одним із найбільших друзів України, активно мобілізує громадськість свого регіону для більшої підтримки України. Одне слово, завдяки таким душевним міжлюдським контактам ця історія завершилася справжнім хепіендом.

P.S.

Коли готувалося це інтерв’ю, в одному з німецьких ЗМІ Мельник визнав, що жалкує про те, що зробив таке порівняння канцлера та готовий особисто вибачитися перед Шольцем. Слід зауважити, що посол вжив німецьку ідіому: поводитися як «ліверна ковбаса» означає «вдавати із себе ображеного». 

Ольга Танасійчук, Берлін

Фото автора