Кривава Оленівка, тяжіння Африки та занепокоєння Санду

Воєнний злочин у Оленівці вчергове продемонстрував справжнє нутро Кремля. 

Африка стала центром тяжіння для Еммануеля Макрона та Сєргєя Лаврова. Мая Санду помітно пожвавилася у сфері національної безпеки Молдови. Косово та Сербія зробили черговий тур танго розставання.

Росія холоднокровно вбила понад 50 полонених захисників «Азовсталі» у таборі військовополонених у Оленівці. Варто наголосити, що ця трагедія відбулася практично одразу після оприлюднення відео з катуванням українського полоненого російськими військовими. Мова, безумовно, йде про багатоходову операцію системного психологічного впливу на супротивника, яким є для Росії українське суспільство.

Українські військові стали жертвами продуманої спецоперації, яка має перед собою одразу кілька цілей. По-перше, спробувати розхитати українське суспільство потужним дезінформаційним ударом, підсиленим шоковим станом після смерті полонених. По-друге, спробувати звинуватити Захід, адже маріонетки Кремля та російські медіа стверджують, ніби по Оленівці вдарили з РСЗВ HIMARS. Цей вид озброєння, який ЗСУ використовує трохи більше місяця, суттєво непокоїть Кремль через значні втрати, які несуть російські військові. По-третє, російське керівництво демонструє стовідсотковий цинізм: воєнний злочин у окупованому Донбасі був здійснений практично одразу після початку перемовин між Москвою та Вашингтоном про обмін громадянами, які перебувають в ув’язненні. У російській в’язниці перебувають Пол Вілан та Брітні Грайнер, Кремль хоче отримати назад торговця зброєю Віктора Бута і – якщо вийде – носія цінної інформації Владислава Клюшина. Перспективи обміну Ентоні Блінкен та Сєргєй Лавров обговорювали минулого тижня.

Африканський континент, країни якого не підтримали антиросійські санкції Заходу, стали об’єктом суперництва Сєргєя Лаврова та Еммануеля Макрона. Міністр закордонних справ Росії намагався не лише «помітити територію», але і підштовхнути своїх африканських візаві до відмови від українського зерна. Президент Франції наголосив, що Росія залишається однією з останніх колоніальних держав світу. Ця заочна дискусія нагадала не лише про потенціал Африки, але і про вплив КНР на Чорному континенті, попри відсутність свіжих гучних заяв з боку представників Пекіна.

Президент Молдови Мая Санду заявила, що в разі загрози безпеці країни  звернеться до Румунії за захистом. З одного боку, це цілком логічний крок, з іншого – розраховувати на дієву допомогу держави-члена НАТО без схвалення Альянсу не варто. Санду звернула увагу на протести у Гагаузії, давши зрозуміти, що неспокій у автономії з’явився внаслідок зовнішнього впливу. Тривожні настрої Санду виникли не сьогодні та щезнуть не завтра, проте у публічній сфері об’єктивно замало проявів зближення Кишиніва та Києва.

p.s. На Балканах знову було неспокійно. Косово, незалежність якого визнали біля сотні країн світу, вирішило зробити черговий крок щодо становлення як суверенної держави, чим спричинило обурення Сербії. Пролунали гучні заяви, прогуркотіли бронемашини, але на цьому криза практично зупинилася у своєму розвитку. Втім, нагадавши всьому світові, що спокій на Балканах – поняття відносне.

Євген МАГДА, Інститут світової політики