Чому лавров почав раптом погрожувати Молдові
Під приводом захисту «російськомовних» рф розпочала дипломатичну війну з Кишиневом на тлі газової
Традиційно 1 вересня вважають не лише початком нового навчального року, а й відкриттям нового сезону – телевізійного, театрального. І що менш приємно - політичного. На межі літа й осені промови глави російського МЗС сергія лаврова раптом виразно набули молдавського акценту. І це заслуговує на увагу, оскільки агресивна машина кремля працює в одному ритмі і за єдиною рознарядкою.
ЩО лавров І захарова ДАЛИ ЗНАТИ ПРО МОЛДОВУ ДО ДНЯ ЗНАНЬ
Як зазвичай трапляється в їхньому МЗС, на розігріві у російського дипломатичного хедлайнера була марія захарова. На ранковому брифінгу 31 серпня вона спершу заявила, мовляв, «ми уважно стежимо за внутрішньополітичною ситуацією в Молдавії, включаючи процесуальні дії над лідерами опозиції». Потім виступила на їхній захист і суворо вказала, що дії «керівництва республіки позбутися їх (проросійських опозиціонерів – ред.) усіма правдами й неправдами, не додають йому авторитету». Ось так, а російська дипломатія зараз має авторитет – хоч на експорт відвантажуй.
Потім захарова палко підтримала народ Молдови, який страждає від такого керівництва: «Судячи з усього, стійка алергія до таких неохайних способів політичної боротьби виробляється і у населення Молдови, про що свідчать акції протесту, які регулярно проходять по всій країні, мітинги на підтримку діячів [опозиції]». Ну і насамкінець пообіцяла скаржитися до ОБСЄ, Ради Європи тощо.
Сказане для України та українців – не новина, приблизно такі само промови доводилося чути щодо нас із 2014 року. Але вкрай активно - у 2020-2022 роках у процесі накачування істерії до початку повномасштабних військових дій. (Про що була і відповідна заява нашого МЗС)
Після того, як підмайстерка захарова намалювала тло, прийшов майстер лавров і почав зображати центральні постаті. При цьому використовував будь-який привід, що підвернувся. Скажімо, перший спіч відбувся того ж дня, 31 серпня, на всеросійському марафоні для дітей "Знання". лавров простою, зрозумілою, образною мовою дав знати дітлахам, що «кремль захищатиме інтереси російськомовного населення в Молдові…, щоб інтереси російськомовного, російського населення в Молдові не постраждали жодним чином». Але на цьому новоявлений педагог не зупинився, а нагадав молодим душам про особливі права невизнаної «Придністровської молдавської республіки», а також «автономного територіального утворення Гагаузія».
На обличчях дітей читалося, що знання проблем Придністров'я і особливо Гагаузії – саме те, чого їм бракувало в останній день літа. (Але хто сказав, що на марафоні має бути легко?). На завершення лавров по-доброму порадив владі Молдови «вчинити правильно і кинути грати в геополітичні ігри, що нав'язуються Заходом». Слова «грати в ігри» серед дітей, звісно, спричинили пожвавлення. Але пізно – тему закрито.
ДО ЧОГО БУЛО ОГОЛОШЕННЯ КИШИНЕВУ ДИПЛОМАТИЧНОЇ ВІЙНИ
Наступного дня, 1 вересня, лавров продовжив тему, тепер уже в аудиторії підготовленішій – перед студентами МДІМВ. «Усі повинні розуміти, що будь-які дії, які піддаватимуть загрозі безпеку наших військовослужбовців, розглядатимуться відповідно до міжнародного права як напад на росію, як це було в Південній Осетії, коли на наших миротворців напав Саакашвілі», – сказав міністр, вибачте за дослівну цитату (коли цитуєш лаврова, вибачитися ніколи не завадить, бо – чи хамство, чи брехня ).
Промови, повторюємо, стандартні, відпрацьовані - передвоєнні. Подібне доводилося чути і 2008-го, і 2014-го, і 2022-го. Так, у квітні цього року один російський генерал начебто випадково проговорився, що мета «спецоперації» – сухопутний коридор не лише до Криму, а й до Придністров'я. На той час ми жили тривожним очікуванням десанту в Бессарабію та прориву до Тирасполя через наш Дністровський лиман. Цього не сталося, навпаки, вогнева міць України в тому регіоні посилилася, і загарбникам довелося зовсім забратися з острова Зміїний.
Та чи не спостерігається відродження тих само планів?.. 31 серпня генеральний інспектор Бундесверу Еберхард Цорн в інтерв'ю сказав, що Захід не повинен недооцінювати військову міць росії. Та, враховуючи її ще наявні сухопутні резерви, військово-морські та військово-повітряні сили, цілком може відкрити другий театр бойових дій. Без уточнень незрозуміло, що саме він має на увазі, і взагалі, подібне рішення видається чистим божевіллям (але ж кремль уже демонстрував, наскільки авантюрні рішення здатен приймати). І все ж виглядає вкрай малоймовірним, що рф в умовах, що зараз погіршилися для неї, знову вирішила пробиватися до Придністров'я, до Молдови. До того ж це був би не так другий фронт, як розширення вже наявного українського фронту…
Але там, де росія, керована спецслужбістами, не може досягти чогось військовими способами, починаються таки-да спецоперації, гебістські. З початку літа пішло розгойдування ситуації в Молдові. Посилилася пропагандистська робота, активізувалася діяльність підконтрольних політиків і, звісно, став великим тиск у рамках загальноєвропейської газової війни.
Однак і Кишинів вжив захисних заходів – обмежені можливості роботи російських медіа (нарешті!), відбулися переговори з питань безпеки між президентами Молдови та Румунії Маєю Санду та Клаусом Йоганнісом. А в переговорах щодо газу з рф продовжилися тривалі обговорення подробиць аудиту газових боргів і з'ясування того, якою саме має бути ціна на газ на поточний момент ... Одне слово - рутина. Неприємно, але безпечно – на тлі великої війни поблизу.
І ось російський наступ на Молдову все ж таки почався. Поки що лише дипломатичний.
СТВОРЕННЯ УМОВ ІДЕАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ШТОРМУ
Чому зараз? Відповідь проста - оскільки літо скінчилося, попереду зимовий сезон, ціни на газ високі, а значить, ідеальний час для дестабілізації зсередини, якщо дійти до Кишинева військовим способом росія не може.
При цьому експерти неодноразово говорили, що за таких умов Україна може вирішити придністровську проблему силовим шляхом і допомогти демілітаризувати цей проросійський анклав. Для цього потрібен відповідний запит Кишинева. А політичної волі на такий різкий хід наразі немає.
Але скидається на те, що у москві до цієї можливості ставляться серйозно. Показово, що 31 серпня була ще одна помітна заява – російський ставленик у Тирасполі, голова так званої ПМР Вадим Красносельський запропонував учасникам переговорного формату "5+2" (Молдова, ПМР, росія, Україна, ОБСЄ + ЄС та США як спостерігачі) підписати спеціальний документ про гарантії миру та безпеки у Придністров'ї. Це при тому, що Україна після початку повномасштабної агресії росії скоротила діяльність у цьому форматі.
Парадоксальна ситуація виходить. кремль, називаючи Україну «державою, що не відбулася», «екстремістською державою», сам хоче відхоплювати від частини її території. Але при цьому московські ставленики пропонують, щоб та сама Україна підписувала, спільно з росією, документи про гарантії безпеки фейкового Придністров'я.
Отже, військову проблему для Кишинева зафіксували. Далі – численні економічні проблеми. По-перше, наслідки коронавірусу (про який на тлі всього іншого призабули, але він нікуди не подівся). По-друге, знову пущено в хід безвідмовну зброю –россільгоспнагляд, який обмежив експорт рослинної продукції з 31 району Молдови (терміново на замовлення в експортній продукції виявили «комах, хвороботворні мікроорганізми та бур'яни». Значить, надходження до бюджету і тут зменшаться. По-третє, в Молдові багато українських біженців, що також потребує витрат і в без того небагатій країні.
Ну і повертаємося до основної невоєнної зброї – енергетичної. Ціни на газ злетіли та нестабільні. "Молдовагаз" просить у "Газпрому" відстрочку до кінця року за платежами за серпень-вересень (для інформації: у листопаді-2021-го ціна на газ для Молдови була $450; у серпні-2022 – $1458,5; у вересні очікується – $1881). У свою чергу, і громадяни країни мають борги перед «Молдовагазом». Наразі, в принципі, може йтися про повне припинення постачання газу російським монополістом. Щоправда, у такому разі без палива залишиться і проросійське Придністров'я.
Але і за подальшого постачання ціни для молдавської економіки неймовірно високі, так що ситуація - у глухому куті. Президент Санду закликала населення за таких обставин максимально скорочувати споживання газу. «Уряд оголосив про програму підтримки населення. Сподіваюся, ми зможемо допомогти незаможним пережити цей складний період», – головне, чим змогла втішити глава держави.
ЧОТИРИ КОЛОНИ ПРОРОСІЙСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ У МОЛДОВІ
За таких умов пожвавилися проросійські політики. Але перш ніж говорити про це, треба поглянути на розстановку сил у парламенті Молдови (країна вважається парламентською республікою). Його було обрано зовсім недавно – 11 липня минулого року. Зі 101 депутатського місця – 63 у президентської партії «Дія та солідарність», 32 – у виборчого блоку комуністів та соціалістів (10+22) і 6 місць – у популістської партії «Шор»
З останньої і почнемо. 27 серпня її лідер Ілан Шор заявив, що «готовий особисто вирушити до москви на переговори щодо постачання газу до Молдови на умовах, які не знищуватимуть нашу з вами незалежність, не принижуватимуть громадян і не калічитимуть нашу економіку». Увесь шарм наведеної цитати полягає в тому, що Шор перебуває у міжнародному розшуку – через корупцію та відмивання грошей (резонансна справа про «крадіжку мільярда» з банківської системи країни). Смішно, але Шору заборонено в'їзд і до росії. Це сталося після скандалу із продажем дипломатичних автономерів Посольством Молдови у москві. На таких їздили сам Шор та його дружина, російська співачка Жасмін (виступила на підтримку російської агресії). Наразі Шор перебуває в Ізраїлі.
Незмінний голова молдавських комуністів Володимир Воронін (президент Молдови у 2001-2009 рр.) в інтерв'ю «Sputnik Молдова» також розповідає про необхідність «домовлятися з москвою», ставлячи нинішнє проєвропейське керівництво країни перед таким вибором: подати у відставку чи знайти газ за прийнятною ціною (тобто їхати у кремль із політичною капітуляцією).
За традицією значно різкіший і пряміший попередній президент Молдови і нещодавній лідер соціалістів Ігор Додон, який програв вибори-2020-го. Причому він від весни перебуває під домашнім арештом. Тут цілий букет звинувачень – незаконне збагачення та пасивна корупція, фінансування політичної партії злочинною організацією та зрада батьківщині. Але це все не заважає йому (а може, й допомагає – стимулює) прописувати в Телеграм-каналі сценарій боротьби з владою та за владу: «На нас чекають дуже важкі осінь та зима, і тільки від нас залежить, чи будуть вони останніми для Маї Санду та її режиму. Якщо ми не відправимо їх у відставку протягом найближчих місяців, Молдови не стане. Потрібно забути про ідеологічні та інші розбіжності та об'єднатися. Потрібно зібрати 100–150 тис. осіб на площі Великих національних зборів (у центрі Кишинева – ред.) у жовтні-листопаді та поставити крапку. Разом скинемо їх, а згодом нехай кожен іде на дострокові вибори зі своєю ідеологією, але боротися потрібно єдиним фронтом і до кінця!».
За таких умов важлива позиція столичної влади. І ось тут непросто, оскільки останні вибори в Кишиневі відбувалися за Додона. Тоді результат голосування 2018 року, на якому переміг проєвропейський кандидат Андрей Нестасе, скасували, а нові вибори (2019) виграв соціаліст Іон Чебан. За цей час «міцний господарник» Чебан дещо дистанціювався від надто явно промосковської Соціалістичної партії та заявив про створення свого проєкту – Національного альтернативного руху. Він зараз говорить про нейтралітет Молдови одночасно із її євроінтеграцією. Але також заявляє про необхідність змінити чітко проєвропейський уряд Санду.
УРЯД САНДУ СТІЙКИЙ. АЛЕ НА ЩО ПІДЕ КРЕМЛЬ?
Тобто кремлем у Молдові сформовано широкий, на всі смаки, набір партій, опозиційних до нинішнього проєвропейського курсу. А з урахуванням великих економічних проблем, обурення населення може призвести до значної мітингувальної активності.
Але, з іншого боку, при Санду було набуто статусу країни-кандидата в члени Євросоюзу, і в електораті оцінили це досягнення (у плюс – і нещодавня заява Шольца від 29 серпня, коли він назвав Молдову серед тих, хто має стати частиною ЄС). А проросійська опозиція може запропонувати країні лише одну альтернативу євроінтеграції – вкотре йти на уклін до москви, випрошуючи знижки. Раніше це спрацьовувало, але зараз, на тлі повномасштабної кривавої війни в Україні, така перспектива навіть найтугодумнішій частині електорату вже не видається нормальною, прийнятною – безпечною. Отже, уряд Санду, який виявляє в цих умовах рішучість (показник чому – навчання молдавського спецназу, проведені у проросійській Гагаузії), може сподіватися на згуртованість навколо нього та утримання ситуації.
Такою є ситуація на поточний момент. А далі… надто багато невідомих змінних, насамперед із російського боку. Наскільки сильно москва зможе розгойдати ситуацію щодо мітингувальної активності? Крім того, за відсутності необхідних путіним успіхів на українському фронті, кремль може піти на непередбачувано різкі кроки і в Молдові. Україна чекає та готова до всього.
Олег Кудрін, Рига.