Британські драми, центральноєвропейські парадокси та невгамовний путін

На вершині британської системи управління відбулися тектонічні зміни

Польща та Угорщина дають Центральний Європі уроки діалектичного сприйняття ситуації. путін вирішив помітити черговою брехнею територію Далекого Сходу.

Нова  керівниця британського уряду Ліз Трасс, складаючи формальну присягу перед королевою Єлизаветою ІІ, навряд чи могла уявити, що стане останньою прем’єркою, яка матиме можливість це зробити. Власне, і сама Трасс стала лише третьою керівницею британського уряду в історії країни, і їй навряд чи вдасться уникнути порівнянь з Маргарет Тетчер та Терезою Мей. Єлизавета ІІ померла 8 вересня 2022 року у шотландському замку Балморал у Шотландії, її смерть викликала хвилю співчуття в усьому світі. Зараз можна припустити, що на чолі з королем Чарльзом ІІІ та прем’єр-міністеркою Ліз Трасс Велика Британія продовжить нарощувати власну пост-Brexit-ну суб’єктність.

Показово, що Британію поряд з Україною назвав союзниками Польщі лідер партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський. Вплив цього «звичайного парламентарія» на польську політику навіть після нещодавнього відходу з віцепрем’єрської посади складно переоцінити. Прем’єр Матеуш Моравецький вчетверте протягом 2022 року відвідав Київ, встановивши рекорд інтенсивності діалогу на вищому рівні між Києвом та Варшавою. Проте Моравецький виступає і за нормалізацію відносин з Угорщиною хоча б всередині Вишеградської четвірки. Однак офіційний Будапешт продовжує підігравати на межі фолу Кремлю, раз по раз шантажуючи партнерів по ЄС та НАТО. Минулого тижня претензії Угорщини були персоналізованими – вона запропонувала зняти санкції з трьох російських олігархів – Усманова, Рашнікова та Авена.  Відтак можливості для зближення позицій Польщі та Угорщини виглядають сумнівними.

Президент росії обрав Далекий Схід для проголошення чергових нісенітниць, зокрема, про відсутність у України державності до радянського періоду. «Уроки історії» від путіна виглядають все більш абсурдними, очевидно, що він живе у своєму власному ілюзорному світі. Розвиток подій  у Харківській області минулого тижня зробив заяви путіна ще смішнішими. Прикро, що підігравати господарю кремля у окремих питаннях став президент Туреччини Реджеп Ердоган, який ретранслював низку «зернових» тез путіна. Проте цей альянс виглядає хитким і без констатації того факту, що українське зерно залишає порти не в обмін на зброю, як стверджують російські пропагандисти. Надто суттєві розбіжності спостерігаються у поглядах росії та Туреччини на власну роль у сучасному світі.

Євген МАГДА, Інститут світової політики