Крістос Крістоу, міжнародний президент організації «Лікарі без кордонів»

Міжнародна гуманітарна організація «Лікарі без кордонів» (Médecins Sans Frontières – MSF) існує вже понад пів століття, за цей час було врятовано мільйони життів. «Лікарі без кордонів» працюють по всьому світу, надаючи безкоштовну гуманітарну та невідкладну медичну допомогу населенню, яке постраждало від збройних конфліктів, голоду, епідемій, вимушеної міграції та стихійних лих у понад сімдесяти країнах світу.

З початком повномасштабної війни росії проти України у лютому «Лікарі без кордонів» розширили свою діяльність у нашій державі й тепер працюють у більшості її регіонів.

Під час десятиденного візиту в Україну міжнародний президент MSF Крістос Крістоу в інтерв’ю Укрінформу розповів про вже реалізовані та нові проєкти, труднощі та унікальний досвід, наміри розширити діяльність організації на тимчасово окупованих територіях.

В УКРАЇНІ ПРАЦЮЮТЬ ПОНАД 600 СПІВРОБІТНИКІВ «ЛІКАРІВ БЕЗ КОРДОНІВ» 

⁃ Пане Крістосе, яка основна мета вашого візиту в Україну? В яких регіонах ви вже побували?

⁃ Мій візит розпочався 7 вересня, я вже відвідав більшість регіонів, на які поширюється наша діяльність, – як на заході, так і на сході. Ми почали з приймального пункту в Івано-Франківську. Потім був медичний евакуаційний потяг, робота якого забезпечується у співпраці з Укрзалізницею. Відвідали Дніпро і Запоріжжя. Там ми мали змогу зустрітися з невеликими волонтерськими групами та неурядовими організаціями. Ми побували і дуже близько до нинішньої лінії фронту. Зараз займаємось розгортанням нашої діяльності в лікарні у Костянтинівці (Краматорський район, Донецька область – ред.) у співпраці з її керівництвом. Повертаючись із Дніпра до Києва, ми відвідали інші місця, де маємо проєкти з реабілітації поранених, які потребують фізіотерапії та підтримки психічного здоров'я.

MSF дуже тісно співпрацює з мережею волонтерів в Україні для надання медичної допомоги в районах, які постраждали від війни, що триває. Ми намагаємося лікувати пацієнтів із хронічними захворюваннями, забезпечувати їх першочергові потреби. Ми підтримуємо літніх людей. Ми вже евакуювали поранених, маленьких дітей із дитячих будинків на сході, людей, які потребують соціальної допомоги. Ми знаємо, що деякі території є поза контролем українського уряду, і ми також намагаємося дістатися до цих тимчасово окупованих територій.

⁃ Що ви робите на базі приймальних центрів?

⁃ Ці центри займаються прийомом внутрішньо переміщених осіб, і ми намагаємося забезпечити їх потреби – передусім забезпечити необхідними ліками. Також ми надаємо психологічну підтримку. Навіть якщо ми мобілізуємо всіх психологів України на таку підтримку – цього буде недостатньо. Звісно, потреби приймальних центрів різняться. Ми діємо, виходячи з цих потреб.

⁃ Скільки представників MSF сьогодні працюють в Україні?

⁃ Понад 120 іноземців з усіх куточків світу. І ще нам вдалося залучити до діяльності понад 500 українських колег. Серед них є внутрішньо переміщені особи. Я ніколи не забуду історію однієї нашої колеги, яка працювала в університеті й втекла від обстрілів разом зі своїми студентами. При виїзді з України, на кордоні, вона побачила постер MSF із поясненнями, як приєднатися до організації, і тепер працює з нами.

⁃ Ваші люди працюють по всій Україні?

⁃ Ми представлені у майже всіх регіонах України. Працюємо в Дніпрі, Івано-Франківську, Харкові, Києві, Одесі, Львові, Миколаєві, Полтаві, Покровську, Запоріжжі, Житомирі, Костянтинівці та інших населених пунктах. І кожен день ми бачимо нові місця, до яких нам потрібно дістатися, якщо це безпечно для нас. Хочу підкреслити, що безпека на першому місці. Ми не працюємо на передовій. Ми намагаємося бути якомога ближче до лінії фронту, але там, де безпечно.

⁃ Як ви зазначали, MSF має намір розширити місію на тимчасово окупованих територіях. Як ви збираєтеся це реалізувати?

⁃ Ми вже відправили запит у росію. Я й надалі докладатиму зусиль, аби відвідати москву. Наразі ми не маємо відповіді, але сподіваємося, що скоро її отримаємо. 50-річний досвід MSF показує, що нам завжди потрібно вести переговори з усіма сторонами, щоб мати змогу досягти своїх цілей. Цього тижня ми отримуємо дуже позитивні сигнали від української влади та маємо дуже продуктивну співпрацю.

⁃ Де MSF знаходить кошти на свою діяльність і в скільки обходиться робота «Лікарів без кордонів» в Україні?

⁃ Сьогодні MSF налічує 65 тисяч працівників по всьому світу. Ми отримуємо пожертвування від понад 7 мільйонів людей. Ми не маємо жодних коштів чи фінансової підтримки від урядів, установ чи ЄС. Ми покладаємося на щедрість людей, які довіряють MSF. Коли цей конфлікт почався і переріс у війну, ми попросили жертвувати більше. Ми намагалися розподілити отримані кошти пропорційно. Суми, які ми витратили в Україні, – дуже значні. Але ще важливіше, що ми намагаємося мобілізувати людські ресурси. З усього світу є зацікавленість приїхати і допомогти українцям.

⁃ Як я чи інші можуть стати членом сім’ї MSF?

⁃ У нас є фельдшери, фізіотерапевти, медсестри, фармацевти та багато інших спеціалістів, які підтримують і роблять можливою медичну діяльність. У нас є люди, які вміють керувати людськими ресурсами та логістикою. Час від часу ми відкриваємо нові вакансії та прозоро спілкуємося з українським суспільством. І ми насправді були вражені тим, скільки людей відгукнулися та хотіли приєднатися до MSF, щоб допомогти українцям. 

Також можна співпрацювати з MSF, і я хочу підкреслити важливість волонтерів і невеликих місцевих організацій, які намагаються відповідати нашим потребам. Вони працюють тут від самого початку, і залишаться, навіть коли всі великі міжнародні неурядові організації можуть піти. Цілком унікальним є те, що ці люди вміють і роблять.

НАМ Є У ЧОМУ ПОВЧИТИСЯ В УКРАЇНСЬКИХ КОЛЕГ 

⁃ З якими найбільшими проблемами MSF стикається в Україні. Якщо це можливо, будь ласка, визначте пріоритетність…

⁃ Якщо узагальнити всі виклики, з якими може стикатися кожна медична гуманітарна організація, то передусім важливо зрозуміти потреби людей, що не завжди легко. Йдеться і про базові речі, як-от притулки, забезпечення їжею, необхідними ліками та основними медичними послугами, і про довгострокові потреби. Наприклад, фізіотерапія не має бути розкішшю. Багато людей, які приїжджали зі сходу, були поранені й потребували фізіотерапії, особливо після операцій та ампутацій. Крім того, багатьом потрібна психологічна підтримка. Цей досвід маємо з інших конфліктів і воєн, наприклад, на Близькому Сході. І маємо позитивні відгуки від української влади та офіційних представників лікарень.

⁃ Як досвід інших конфліктів можна з користю застосувати в українських реаліях?

⁃ Це великий виклик для системи охорони здоров'я. Справа не тільки в інфраструктурі та потенціалі, а й у знаннях, готовності медичного персоналу. Більшість з наших європейських колег не були дуже знайомі з військовою медициною в такому масштабі. MSF має багато чого запропонувати, але також багато чому навчитися. Ми працюємо пліч-о-пліч з українськими колегами і спільно можемо діяти набагато ефективніше на благо людей.

⁃ Що, на вашу думку, доцільно взяти з досвіду України?

⁃ Передусім те, як діяти у випадках масових жертв, як визначати пріоритети потреб пацієнтів, як має працювати у таких умовах відділення невідкладної допомоги, надаватися хірургічна допомога. Ми також вчимося у наших українських колег їх відданості та хоробрості, їх стійкості у всьому, що сталося за останні 6 місяців. І це надихає всіх нас.

ПОТРЕБИ ЛЮДЕЙ У ПІДТРИМЦІ ЗАЛИШАТЬСЯ І ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ

⁃ Чи думали, що будете робити після перемоги?

⁃ Звичайно, ми думаємо про це. Кожна війна – особлива й унікальна. Але спільним є те, що потреби людей у підтримці після закінчення війни не зменшуються. І нам необхідно залишитися і забезпечити їх. Нас справді хвилює те, що зараз мало на виду, але з часом стає все більшою проблемою, як-от проблеми з психічним здоров’ям, нестача вакцин і спостереження за хронічними захворюваннями… Ми готові надати підтримку, але завжди перед тим, як виходити з пропозиціями, нам потрібен доступ для оцінки ситуації та потреб.

⁃ Пане Крістоу, ви мали зустріч із міністром охорони здоров’я України. Ви домовилися про якісь нові проєкти? Що ви збираєтеся робити спільно з МОЗ?

⁃ Це була дуже продуктивна зустріч. Ми підкреслили важливість і дуже хорошу практику медичної евакуації, роботу з хірургами, які перебувають дуже близько до лінії фронту та важливість реабілітаційних заходів. Але ми приїхали в Україну не для того, щоб тиражувати чи дублювати те, що вже зроблено. Тепер ми разом досліджуватимемо нові потреби та те, як ми можемо їх забезпечити. 

Я також наполягав на тому, що коли, як ми сподіваємось, закінчиться воєнний стан, українська влада має надати нам змогу продовжувати працювати в Україні – щоб наші іноземні лікарі та медичний персонал могли в’їхати до країни, здійснювати медичну діяльність, щоб забезпечувати медичним приладдям та медичним обладнанням. Ми також обговорили, наскільки важливо та можливо для MSF охопити тих людей, які живуть на територіях, непідконтрольних уряду.

ОКРІМ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ, НАШЕ ЗАВДАННЯ – ЗБЕРІГАТИ В ЛЮДЯХ НАДІЮ

⁃ Здебільшого ми говоримо про лікарів, які допомагають та рятують життя військовим та цивільним. Як можна допомогти лікарям працювати у таких надскладних умовах та відновлювати свої сили? 

⁃ Вірно говорите. Ми це знаємо та усвідомлюємо, наскільки важливо піклуватися про своїх колег і про себе. Тому ми розробили конкретні заходи соціально-фізичної підтримки. Ми обговорювали це з директорами в лікарнях, і нам це потрібно донести до персоналу. MSF готова поділитися своїм досвідом підтримки тих, хто сам надає підтримку. І я радий, що ми проводимо тренінги для медичного персоналу кол-центрів. І ми вчимо їх піклуватися про інших і про себе. Це дуже хороші практики.

⁃ Як лікар, який працював у воєнних умовах, що можете порадити?

⁃ Я дійсно знаю, як важко дивитися в очі своїх пацієнтів, наповнені болем і стражданням. Однак моя порада моїм людям і всьому медичному персоналу тут... Ми часто опиняємося в ситуаціях, коли можемо відчувати, що пропонуємо недостатньо або не маємо чого запропонувати людям. Але ми стоїмо поруч з ними, ми торкаємося їхніх рук, ми дивимося зі співчуттям, і вони не самотні. Це дуже допомагає, тому що зберігає в них надію. І надію як останній можливий засіб ніхто не повинен втрачати. І це те, про що MSF – мобілізацію людей з усього світу та задоволення потреб у всьому світі без кордонів. І наше завдання, окрім надання медичної допомоги, – залишатися з пацієнтами, тримати їхні руки та поводитися з ними гідно. І ця гідність є початком усього.

Ольга Будник