Віктор Орбан має знати: Тріанонський договір – фундамент сучасної Європи

Угорському прем’єру доводиться нагадувати: забувати минуле, звісно, не можна, але ставити в залежність від нього майбутнє – це ще гірше

Поява угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана на футбольному матчі у накинутому на плечі вболівальницькому шарфі з мапою т.зв. Великої Угорщини прогнозовано спровокувала міжнародний скандал. «Мапа Орбана «приєднала» до Угорщини величезні кусні сусідніх суверенних держав, тож безпосередні сусіди Угорщини, а це все, зауважте, - партнери по ЄС і союзники по НАТО, були ображені, якщо не розлючені – Румунія, Словаччина, Словенія, Хорватія… Словацький прем’єр, втім, дипломатичних демаршів не робив, а просто подарував Орбану інший шарфик – в кольорах словацького прапора...

Воюючу з росією нині за свої землю, життя та свободу Україну – мабуть, було зачеплено найбільшою мірою. МЗС України виступило з різкою заявою. Звісно, орбанівський шарфик напружив не лише українську дипломатію. МЗС Румунії передало послу Угорщини у Бухаресті "тверде несхвалення", а прем'єр-міністр Хорватії підкреслив, що будь-які територіальні претензії Угорщини до його держави є неприйнятними.

Навіщо все це було Орбану? Хіба ж він не розуміє нездійсненність усіх цих «вологих мрій», пов’язаних з новим переділом Європи у ХХІ столітті? Ба більше, це все давно вже нецікаво, хоч і відповідає повністю політичній стилістиці угорського найвищого керівництва, яку те демонструє останні кілька років. Тут варто подивитися, на що Віктор Орбан спирається у своїй брутальній поведінці та безвідповідальній риториці, яка так боляче крає українську душу – надто багато простежується паралелей між часами сторічної давнини і сьогоденням. Це про те, як Європу, нарешті, вдалося замирити після кривавого ХХ століття, і як декому хочеться за будь-яку ціну цей мир зруйнувати.

Це, власне, про Тріанон, Тріанонський договір 1920 року, про те, як Угорщина досі не може позбутися тягаря національної образи сторічної давнини.

Так, за результатами Першої світової війни Угорщина територіально втратила в Європі, може, й найбільше серед усіх держав Осі, яка програла. Королівство втратило 60% території. Але наскільки доречно звинувачувати у цьому Тріанон? Договір поклав початок складному процесу, який розтягнувся майже на все ХХ століття. На місці імперій, які зазнали катастрофи (те саме буде і з росією, яка розв’язала несправедливу і кривав війну у ХХІ столітті) поставали нові незалежні національні держави. І треба було, за можливості, справедливо розділити землі між ними, враховуючи структуру населення. Так, не всі тодішні рішення виявилися незаперечними. Але не лише угорці були ображені наслідками Першої світової. Скажімо, після розпаду Російської імперії, право поляків і фінів на свою державність Антанта підтримала, а українцям не дали нічого. Тоді ж було створено «малу імперію» - Югославію, яку роздирали етнічні протиріччя і яка криваво розпалася через 70 років.

Але тут є ще одна важлива деталь: на територіях, які, за Тріаноном, відійшли від Угорщини, етнічні угорці таки не складали ніде більшості.

Кордони, проведені кров’ю загиблих у двох світових війнах

Територія середньовічного Угорського королівства поширювалася на землі багатьох сучасних держав, чиї кордони нині визнані їхніми сусідами та підтверджені міжнародними договорами, під якими стоять й підписи попередників Віктора Орбана на посаді глави держави. Велика Угорщина - королівство, що формально проіснувало до падіння режиму Міклоша Горті, фактично кануло до Лети на чверть століття раніше, разом із Австро-Угорською імперією.

Теперішні, остаточні кордони Угорщини було проведено на мапі Європи після її поразки у Другій світовій війні. Так, те, що країна стала найвідданішим союзником нацистської Німеччини, величезною мірою було пов’язано з тією ж образою на Тріанон і розрахунком переглянути його статті. Це й називається – «помилкова ставка» - Угорщина поставила на Зло і розплатилася за це страшною ціною.

Один лише приклад. Друга угорська армія майже вся склала голови у битві під Воронежем. 148 тис. осіб вбитими, пораненими, зниклими безвісти і полоненими... Після цієї поразки угорські частини уже майже не брали активної участі у радянсько-німецькій війні на території СРСР.

Але ж образа на Тріанон, як виявляється, жевріє досі. Тріанонський договір 1920 року поклав край не лише існуванню двоєдиної монархії – Австро-Угорської імперії. На території Чехословаччини опинилося відразу два знакових для угорських націоналістів міста – Братислава, столиця незалежного Угорського королівства (угорською Пожонь) та Ужгород (угорською Унґвар) – місто, що, за угорськими легендами, було засновано Алмошем та Арпадом. До Румунії відійшла Трансильванія – Семиграддя у слов’янських хроніках, що пізніше стало батьківщиною угорських етнічних групи – секеїв та чанґо.

Тліючим кострищем угорського реваншизму оперативно скористалися фашистська Італія та нацистська Німеччина. У 1938 році у щойно захопленому нацистами Відні було проведено два «міжнародних арбітражі», якими було не тільки розшматовано Чехословаччину, але й задоволено територіальні претензії Будапешта. Угорщина отримала великі частини словацьких та румунських територій, Будапештові було видано карт-бланш на збройне захоплення української автономії у складі Чехословаччини – Карпатської Руси.

І лише за кілька років, повоєнний устрій Європи знову повернув Угорщину у кордони, визначені Тріанонським договором. Угорський реваншизм, здавалося, був назавжди похований. Але…

Політичні ігри угорського керівництва – фоли і попередження

Сучасні керівники Угорщини у зовнішній політиці нерідко дозволяють собі висловлювання та дії, як на грані фолу, так і поза нею. Ми не забули, як Віктор Орбан влітку 2022 року виступав у румунському місті Бейле-Тушнад, що є неофіційної столицею угорської меншості в Румунії, з відверто расистськими висловлюваннями та заперечив санкційну політику ЄС щодо Росії й надання українцям зброї. Такими ж є й заяви альтер его Орбана – міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто щодо становища етнічних угорців в Україні, можливі права та обов’язки яких щодо держави проживання керівництво Угорщини розглядає та трактує, відверто втручаючись у внутрішні справи України.

Позицію, яку займає Угорщина у відношенні до російської агресії проти України не можна назвати інакше як блюзнірською. Угорщина - це єдина країна – сусід України, яка заборонила поставки зброї через свою територію та виступила проти спільної позиції країн Євросоюзу щодо накладення санкцій на Росію, погрожує заблокувати фінансову допомогу ЄС Україні на 2023 рік у розмірі 18 млрд євро. Замість європейській стабільності та миру угорське керівництво віддає перевагу сумнівним та безперспективним економічним перевагам від дешевих російських енергоносіїв та кривавих московських грошей.

Тобто, офіційний Будапешт щоразу ставить під сумнів не що-небудь, а всю систему європейської безпеки та запобігання війнам, побудовану згадаємо тут Тріанон - ціною величезних людських жертв та територіальних і економічних компромісів у результаті двох світових війн та підтверджену Гельсінкськими угодами про непорушність та недоторканість європейських кордонів.

Орбан ризикує нарватися на рекцію сусідів та союзників

Сучасні держави та модернові нації не ставлять перед собою завдання розширення територій. Хибна і злочинна концепція «розширення життєвого простору», як іменували гітлерівці та їх союзники свої програми завоювань, продемонструвала неспроможність вирішити проблеми одного народу за рахунок інтересів та життів інших. Поведінка угорського керівництва, яке щоразу згадує про свої образи та фантомні історичні болі і натяки на Угорщину в рамках «Великої Угорщини», цілком може призвести до наслідків, подібних тим, з якими стикнулася Росія, яка наважилася на територіальну експансію в Україні.

Натяки угорської влади на можливе розчленування України, які звучали з вуст її керівництва, були рішуче опротестовані усіма українськими сусідами. І Румунія, і Польща, і Словаччина, які б могли також пригадати давню історію та династичні права зниклих володарів, чітко заявили, що вони виступають за непорушність кордонів і територіальну цілісність України, підтверджують її суверенітет над усіма землями, які входять до складу нашої держави згідно міжнародних договорів.

Висуваючи претензії сусідам, слід мати на увазі, що у відповідь можна наразитися і на дзеркальну відповідь. Угорщина, як складова Австро-Угорської імперії, дійсно втратила значну частину територій внаслідок Тріанонського договору, у тому числі й тих, які були населені етнічними угорцями. Знадобилася ще одна світова війна, щоб наслідки цього договору були нарешті увічнено у повоєнній Європі. Спроби перекраяти європейську, на догоду хибним трактуванням історичної пам’яті спрямовані на руйнацію єдності Європи й усього повоєнного світоустрою.

Заяви Орбана та Сіярто щодо співробітництва з Іраном, загравання з Росією, намагання проводити політику в дисонанс з ЄС та НАТО, можуть привести Угорщину до вкрай негативних наслідків. Якщо влада Угорщини всерйоз розглядає можливості збільшити територію своєї держави за рахунок сусідніх держав та виступає іранським та російським лобістом у ЄС та НАТО, то вона мусить враховувати й можливу реакцію фактично зраджених союзників.

Відповідальна амбітність vs реваншистські амбіції

Амбітність і лідерство сучасних політиків проявляється не у слідуванні застарілим патернам «збирання земель» і намаганням отримати історичний реванш за події давніх давен. Як колись кочовики-угорці часів Арпада збурили європейську цивілізацію кривавими нападами на сусідів, так і зараз тандем Орбана-Сіярто намагається внести у європейську єдність сум’яття, розкол.

Спроба створення – навіть на словах - на рівнині Панонії «нової Росії» з угорським акцентом і притрушену «паприкою» європейського лоску, однозначно не буде толеровано у європейських столицях. Більш ніж прозорі натяки лідерів Європи вже прозвучали. Зокрема, у заяві заступника голови Європейського парламенту Катаріни Барлі йшлося про те, що Угорщина має бути позбавлена ​​права голосу в Європейському Союзі при ухваленні рішень, оскільки ця країна остаточно загралася і зловживає принципом одностайності країн ЄС, як це було за ухвалення шостого пакета санкцій проти Росії. Канцлер Німеччини Олаф Шольц також робив заяви щодо необхідності перегляду принципу повної одностайності при голосуванні в ЄС.

Ніхто з нас не збирається зникати з європейської мапи. І не зникне

Забувати минуле, звісно, не можна, але ставити в залежність від нього майбутнє – це ще гірше. Ігри в історичні реконструкції вже завели Росію у стан держав-ізгоїв, Європарламент визнав її державою-спонсором тероризму. Прикро, що Угорщина, зусиллями свого уряду, намагається стати поруч з РФ, позиціонуючи себе як країну, ображену історією, сусідами і невдячним навколишнім середовищем.

Угорський народ має давню і славетну історію, кочові племена стали європейською нацією, яка дала світові славетних літераторів, композиторів, полководців. Українці, які потрапили до Угорщини, рятуючи дітей від нинішньої європейської еликої війни, розповідають про разючий контраст між заявами угорського керівництва і доброзичливістю та емпатією простих угорців. Чи є надія, що на заміну теперішньому піар-екстремізму Орбана і К прийде усвідомлення реальної ситуації у світовій політиці та економіці, які позбавляються від російської залежності й російської деструктивної пропаганди?

Угорщина завжди буде поруч з Україною, в осяжній перспективі ніхто з нас не збирається зникати з європейської мапи, географічно та історично нам судилося бути поруч. І ми прагнемо відчувати підтримку та дружній потиск руки, а не вузол орбанового шарфика на горлі.

Дмитро Редько, Київ

P.S.

У неділю, 27 листопада, прем’єр-міністр Угорщини неочікувано для всіх заявив, що світові потрібна суверенна Україна, щоб росія ніколи не загрожувала Європі й для цього необхідно зробити все можливе.

Чи можна це кваліфікувати, як зміни в політичній позиції, що стали безальтернативними через критику і несприйняття партнерами? Зарано робити такі далекосяжні висновки. Цілком можливо, що тут йдеться про маневри досвідченого політика, яким, безумовно, є Віктор Орбан. Але зауважимо й те, що соціологія показує: більшість угорців уже виступає проти загравань з терористичною росією. І це не випадає ігнорувати.