Заокеанський бліц-візит, нові горизонти дипломатії та виїзна модель Путіна

Володимир Зеленський здійснив перший з початку вторгнення Росії візит, відвідавши Сполучені Штати зі значним позитивним резонансом.

Нарада керівників дипломатичних представництв України залишила неоднозначні відчуття. Путін відвідав Білорусь. Низка політиків підтвердила власну ставку на хайп як спосіб нагадування про себе.

Президент України відвідав США, продемонструвавши одразу кілька аспектів. По-перше, за океан Володимир Зеленський вирушив після зустрічі з захисниками України у Бахмуті, найгарячішій на сьогодні точці російсько-українського протистояння. По-друге, бліц-візит Зеленського відбувся у день зимового сонцестояння та у розпал передріздвяних приготувань, коли допомагати ближньому (США та Україна – стратегічні партнери) вважається найбільш логічним. Чудовий час для розмов про Добро та Зло з головним стратегічним партнером. Володимир Зеленським став третім після Віктора Ющенка та Петра Порошенка українським президентом, який виступив на спільному засіданні обох палат Конгресу з добре відточеною промовою. Її виголошенню передували повідомлення про передачу Україні батареї ЗРК Patriot та зустріч президентів США та України у Білому домі, яка завершилася спільним брифінгом. Не зайвим буде відзначити, що на зворотному шляху Зеленський провів зустріч з польським президентом Анджеєм Дудою.

Виступаючи перед керівниками дипломатичних представництв України, які зібралися у Києві, Володимир Зеленський не виключив нових поїздок за кордон та закликав працювати над початком переговорів з ЄС, підготовкою до саміту НАТО та отриманням належного обсягу військової та енергетичної допомоги. Президент вважає, що під час війни у дипломатів нема часу на відпочинок. Дмитро Кулеба розповів про нові принципи роботи МЗС та наголосив, що для українських дипломатів немає нічого неможливого. Несподіваною ілюстрацією цієї тези стало призначення Олесі Ілащук новим послом у Болгарії попри відсутність у неї політичного та дипломатичного досвіду та навіть мінімального стажу перебування на державній службі.

Геополітичний шлюб за розрахунком Путіна та Лукашенка триває, і російський президент навіть вибрався до Мінська, як припускають – щоб зробити своєму давньому білоруському приятелеві пропозицію, від якої той не може відмовитися. Заразом «два найбільш токсичних персонажі, співагресори» (за визначенням Лукашенка) показово обговорювали перспективи перетворення білоруської військової авіації на носія ядерної зброї, що свідчить про чергову спробу ядерного шантажу НАТО під час брудершафту двох диктаторів ХХІ століття. Проте Лукашенко так і не продемонстрував готовності дати відмашку на участь білоруських військових у наземній операції проти України.

Минулого тижня кілька політиків вирішили осідлати хвилю хайпу. Керівник Служби інформації та безпеки Молдови Олександр Мустяце припустив, що країна наступного року стане жертвою агресії з боку Росії. Дещо дивно, адже межує Молдова лише з Україною та Румунією, а потенціал російського військового угруповання на території невизнанної ПМР не вражає. Схоже, суттєве збільшення військового бюджету Молдови спричинило мілітаристський запал серед урядовців. Ще далі пішов угорський прем’єр Віктор Орбан, який закликав розпустити Європарламент після футбольно-катарського скандалу за участі однієїз його віцепрезиденток. Проте Орбан не лише хайпує, угорського прем’єра часто виховують з Брюсселя, і він об’єктивно зацікавлений у послабленні позицій Європейської народної партії та формуванні нового складу Європейської Комісії.

Євген МАГДА, Інститут світової політики