Єврозустрічі з перспективою, історична істерія Путіна та Ізраїль за лаштунками

У Києві пройшли спільне засідання Кабінету Міністрів та Європейської Комісії та саміт Україна – ЄС

Європейська та євроатлантична інтеграція вже чотири роки як конституційно визначені пріоритетами зовнішньої політики України. Влітку минулого року Україна отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу, витративши рекордно короткий час від подачі відповідної заявки до позитивного рішення Брюсселя. Легка ейфорія від цього досі помітна на Печерських пагорбах, де минулого тижня пройшли заходи з європейськими VIP-чиновниками. Якщо президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн чи голова Європейської Ради Шарль Мішель неодноразово бували в Україні минулого року, то для низки єврокомісарів це був перший візит до Києва.

Саміт Україна – ЄС став швидше символічним: Володимир Зеленський та Денис Шмигаль всіляко демонстрували готовність до поглиблення євроінтеграції та прискорення процесу вступу до Європейського Союзу, їхні європейські візаві були більш стриманими в оцінках та обіцянках. Залишати Україну напризволяще з Росією у Євросоюзі не збираються, проте наступний рік буде відзначений виборами до європейських інституцій. Навряд чи хтось сьогодні може гарантувати збереження нинішньої конфігурації лідерів ЄК, ЄР та більшості ЄНП у ЄвроПарламенті, проте можна спрогнозувати активне використання «українського питання» під час виборів. Тому варто зосередитися на практичних аспектах співпраці, залишивши оптимізм сфері розваг та медіа.

Владімір Путін продовжує маніпуляювати історією, цього разу – у Волгограді, який окремі російські політики цілком серйозно пропонують перейменувати на Сталінград. Російський президент звично виголошував ахінею з високої трибуни, говорячи про «танки з хрестами» та «бандерівців, які служать нацистам». У Кремлі, схоже, не розуміють, що орієнтація виступів Путіна на внутрішню аудиторію б’є по його міжнародних позиціях не менше за санкції та успіхи ЗСУ. Не менш активним виглядає і колишній дипломат Лавров. Ні, формально він досі очолює російське МЗС, проте тональність та зміст заяв не дозволяють говорити про адекватність сприйняття ситуації. В інтерв’ю рупорам російської пропаганди «Россия 24» та РИА «Новости» Лавров примудрився збрехати про рекордну кількість держав світу, не замислюючись над наслідками своїх заяв.

Іран, який заперечує факт військово-технічної співпраці з Росією, отримав «не китайське» і «не попередження», а потужний удар безпілотниками по промислових та військово-політичних об’єктах. Почерк потужних та прорахованих дій вказує на Ізраїль, який звично не коментує подібні надзвичайні пригоди у традиційно вибухонебезпечному регіоні. Проте варто звернути увагу на підвищену активність прем’єра єврейської держави Беньяміна Нетаньягу, який висловив як готовність бути посередником між Росією та Україною, так і розглянути питання про постачання військового спорядження Україні.

Євген МАГДА, Інститут світової політики