«Череп-путін», намальований і вивішаний в Ризі, став символом явища
Малюнок, шарж, карикатура на путіна, зображена тут, дуже відома в Україні та й в усьому світі.
Можна сказати, що вона стала одним із самих промовистих символів країни-агресора та її вождя. Але мало хто знає автора цього зображення. Що, мабуть, неправильно. Тим більше, що вся історія навколо цього шаржу показова в своєму розвитки і варта того, або про не неї розповісти. Тим більше, що з’явилася нагода для цього.
А тепер – перейдемо до подробиць. Салманіс – відомий художник, закінчив Латвійську художню академію та Академію медіамистецтв в німецькому Кельні. В нього була безліч виставок в усьому світі, включаючи Венеціанську бієнале (2013). Мав номінації та нагороди. Салманіс не займається карикатурами, проте співпрацює з латвійським щотижневим журналом Ir. І от саме для нього, на обкладинку номера, який вийшов 3 березня, тобто вже через тиждень після російського вторгнення Салманіс зробив оцей «путін-череп». Портрет був супроводжений висловом, який є чи не в усіх мовах світу – «Ko sēj, to pļausi / Яке посієш, таке пожнеш».
На отримання «Кілограму культури» разом з художником вийшов в.о. головного редактора часопису Ir Паулс Раудсепс, який власне вибирав малюнок на обкладинку. На церемонії він зазначив, що «є дві людини, яким ми маємо бути вдячні, це – художник Андріс Бреже та Каспарс Ванагс». Так! Тому що при всій повазі до популярного журналу, якби зображення залишилося тільки на його обкладинці, воно б не мало такого розголосу.
Бреже та Ванагс висунули ідею зробити з журнальної обкладинки величезний постер і вивісити його навпроти російського посольства в Ризі. За великим рахунком був тільки один варіант, де це можна вчинити – фасад національного Музею історії медицини ім. П.Страдиня, котрий якраз дивиться у вікна дипустанови агресора. Музей не злякався зображення черепу (тим більше, що це за його профілем). Вже 8 березня «страдинці» звітували коротким відеороликом про вивішування грандпостера в своєму Твіттері. І ця новина, це зображення пішли світом.
Якийсь час російські «диппрацівники» (називати їх дипломатами язик не повертається) думали, що робити. Та тільки 18 березня подали ноту протесту до МЗС Латвії. Що за «ефектом Стрейзанд» додатково сприяло популярності зображення. Але після того величезний банер раптом зник. Люди, звісно, почали хвилюватися, чому так сталось. Може у Віденській конвенції є якийсь пункт, котрий забороняє таке?
Та ні. Виявилося, справа в іншому. Напередодні Ригою пройшов буревій, і плакат, який має велику парусність, надірвався. Тому його забрали з фасаду медичного музею на лікування. І за якийсь час він повернувся на своє місце – відреставрований. За цей час «череп-путін» став звичною частиною ландшафту протесту, котрий оточує російське посольство.
Про популярність зображення, його надзвичайну афористичну точність говорить те, що коли Український інститут національної пам’яті, Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки і Музей Революції Гідності підготували у співпраці виставку «Рашизм – це…», то саме це зображення стало головним, обкладинковим.
Скоро – річниця великого російського вторгнення. І, погодьтеся, за цей рік портрет путіна, зроблений латвійським художником, не те, що не втратив актуальності. А, навпаки, набрав глибини і точності, нових змістів. Адже сумнозвісна пригожинська пвк «вагнер» має на емблемі череп. Яка доречна рима. То може, тим «вагнерівцям» краще взяти на свою символіку цей череп-путін? Та взагалі російський вождь на цей час усе більше асоціюється зі смертю як такою. І якби робили такий рейтинг, то він певно з великим відривом зайняв би перше місце серед тих, кому бажають смерті мешканці нашої планети. «Ko sēj, to pļausi / Яке посієш, таке пожнеш.…»
А художнику Салманісу хочеться побажати подальших успіхів. Хоча, хто знає, можливо, саме оцей «путін» стане найбільшим його внеском не тільки в мистецтво, але й у світову історію. Життя сповнене парадоксів. Буває, що прохідна, конвеєрна робота стає для всіх сталим символом явища. Череп-путін схожий на такий варіант.
Олег Кудрін