російське вторгнення: білоруський контекст, лютий-2023

лукашенко відчайдушно намагався знайти можливості для діалогу з іншими державами

Небажання олександра лукашенка поглиблювати участь білорусі у російській агресії проти України залишалося незмінним, попри регулярні зустрічі й телефонні розмови з володимиром путіним та інформаційний фон, який їх супроводжував. Варто лише згадати обмовку о.лукашенка про те, що він не міг не погодитися на запрошення в.путіна провести чергову персональну зустріч у москві.

о.лукашенко продовжував наполягати на тому, що роль білорусі у війні – забезпечувати безпеку росії з тилу, охороняючи південні й західні кордони та припиняючи провокації сусідів. Під час спілкування з в.путіним 17 лютого він окремо підкреслив: «Усе, про що ми домовлялися з вами свого часу, зовсім недавно, місяці три тому, щодо оборони та безпеки, білоруська сторона 100% виконала минулого року. 100% і навіть більше зробили». Протягом місяця він не раз повертався до цієї теми, озвучуючи майже однакові заяви про те, що білорусь «хоче миру» й «у жодному разі не збирається вводити свої війська на територію України». Лунали твердження і про те, що білорусь готується до війни, однак виключно до оборонної. Зокрема, за словами голови міноборони рб віктора хреніна, всі завдання, над якими зараз працюють білоруські військові, спрямовані на те, щоб ніхто не прийшов із війною на білоруську територію. Мова про охорону кордону, злагодження регіонального угрупування Союзної держави, бойові чергування на землі та в повітрі.

Загрозою, яка може дестабілізувати ситуацію всередині країни та порушити керованість процесів, білоруський режим вважає зміцнення силового крила демократичного руху та можливість його посилення за рахунок української участі. Білоруські громадяни зараз воюють як добровольці у складі ЗСУ. Крім того, об’єднання колишніх білоруських силовиків BYPOL у тренувальному таборі в Польщі навчає білоруських добровольців, які приєдналися до плану «Перемога». Він об’єднує громадян рб, які висловили готовність діяти у відповідності до вказівок bypol, «коли з’явиться вікно можливостей» для політичних змін у білорусі. Також відомо про діяльність у Чехії білоруської організації Prague Support Team, яка займається військовою підготовкою білоруських добровольців.

Ці факти трактуються режимом як сприяння сусідніх держав у підготовці загонів, які згодом будуть готові проникнути в рб і повалити о.лукашенка силою. Як зазначив голова кдб рб іван тертель, представляючи зміни до кримінального кодексу, які передбачають запровадження смертної кари за держзраду, «наші противники планують подальші заходи щодо дестабілізації ситуації в країні на тлі тих подій, які відбуваються у нас на півдні, на тлі інших локальних конфліктів… весь контекст пов'язаний із прагненням їх до наших органів влади та управління, до здійснення акцій, спрямованих на підрив стабільності в країні».

У лютому значний резонанс мала партизанська акція, спрямована на послаблення військової присутності рф у рб – атака дронами на російський радіолокаційний літак А-50 на аеродромі в Мачулищах. Влада рб спочатку прямо не відреагувала на цей інцидент, проте мешканці рб у різних регіонах повідомляли про активізацію правоохоронців – появу блокпостів, посилені перевірки автомобілів (у тому числі, на білорусько-російському кордоні), обходи будинків поблизу інциденту з опитуванням місцевих жителів, відпрацювання користувачів соцмереж, які відгукувалися про подію. Також повідомлялося про затримання у Мачулищах, Фаніполі, Дзержинську. Нарешті, по білоруському телебаченню показали кадри польоту А-50, стверджуючи, що літак цілий, а інформація про його пошкодження, що поширюється, – фейк.

Викликом безпеці у білорусі вважають і знаходження на українсько-білоруському кордоні значного військового угруповання України. «Ймовірність виникнення збройних провокацій, здатних перерости в прикордонні інциденти, залишається високою протягом тривалого часу», зазначив з цього приводу представник міноборони рб валерій ревенко, спілкуючись із військовими аташе іноземних держав. При цьому він наголошував, що реакція рб буде максимально стримана. […]

З огляду на цей контекст заяви військово-політичного керівництва рб про створення народного ополчення та мобілізаційні можливості держави у 1,5-2 млн осіб (при штатній чисельності зс рб у 75 тис.) варто сприймати як демонстрацію сили. Також варто звернути увагу на завдання, які виконують білоруські силовики під час тренувань. Наприклад, з 17 лютого до 3 березня прикордонники рб відпрацьовували посилення охорони державного кордону, виявлення, блокування та ліквідацію збройних формувань, боротьбу з диверсійно-розвідувальними групами. А під час щорічних занять міноборони з обласними виконкомами з 28 лютого до 3 березня відбувалось відпрацювання формування територіальних військ.

Наприкінці лютого стало очевидним, що на цьому етапі кремль не має достатнього ресурсу і гострої необхідності в тому, щоб примушувати білорусь до застосування власних збройних сил. Тож російське керівництво принаймні на якийсь час погодилося на послуги тилового забезпечення, які пропонує о.лукашенко. В інтерв'ю сайту «Лента.ру» заступник голови мзс рф михайло галузін фактично повторив улюблену тезу о.лукашенка про те, що білорусь «послідовно та в повному обсязі виконує союзницькі зобов'язання». Він також зазначив, що зс рб не беруть безпосередньої участі у військових діях, «проте їхній бойовий потенціал, підкріплений контингентами спільного російсько-білоруського угруповання військ на території республіки, є серйозним фактором стримування для українського режиму». Важливою для росії є готовність білорусі й надалі проводити навчання та бойову підготовку російських солдатів для подальшої їх відправки на фронт в Україну. Крім того, росія використовує можливості білоруського військово-промислового комплексу. За словами голови держкомвійськпрому рб дмитра пантуса, за останній рік співпраця з рф у цій сфері інтенсифікувалася, реалізуються кілька спільних проєктів, в тому числі спільні дослідно-конструкторські роботи.

В той же час росія продовжувала наполягати на подальшій політичній інтеграції з рб. Зокрема, м.галузін дав зрозуміти, що кремль не має наміру відмовлятися від реалізації положень Договору про створення Союзної держави (1999), яким передбачено «створення спільних органів управління, а також союзного парламенту, суду та рахункової палати, запровадження єдиної грошової одиниці, об'єднання енергетичної та транспортної систем, створення єдиного митного та економічного простору, взаємодія в гуманітарній галузі, у сферах зовнішньої політики, оборони та безпеки». За оцінкою м.галузіна, значну частину цих умов уже «успішно виконано». І російське керівництво виходить із того, що зафіксовані в договорі цілі «крок за кроком» «втілюються в життя». «Якщо профільні відомства росії та білорусі не будуть знижувати набраних темпів, то у нас є всі шанси досягти очікуваного результату в найближчій перспективі», – додав м.галузін. Саме цього від о.лукашенка вимагав в.путін, під час зустрічі звертаючи особливу увагу на тому, що країнам необхідно «намітити шляхи подальшого розвитку», тобто зафіксувати конкретні інтеграційні плани під час засідання Вищої держради Союзної держави, що має відбутися цієї весни.

росія не приховувала своїх інтересів стосовно білорусі. Коментуючи «злитий» у ЗМІ план щодо посилення російського впливу в рб, нібито розроблений в адміністрації президента рф, речник кремля дмитро пєсков зазначив, що рф не збирається поглинати рб. Натомість йдеться про «сучасні форми інтеграції», «найпросунутішою» з яких на пострадянському просторі є Союзна держава росії та білорусі. У москві також натякали, що Союзна держава може стати підґрунтям для розширення цього досвіду на інші території. Так, 27 лютого держсекретар Союзної держави Дмитро Мєзєнцев зустрічався із головою «МЗС» невизнаної Абхазії Іналом Ардзінба, під час якої обговорювалися «умови для повноцінної участі Республіки Абхазія в інтеграційних процесах, що реалізуються з ініціативи та за участі російської федерації».

Розуміючи залежність від кремля, о.лукашенко відчайдушно намагався знайти можливості для діалогу з іншими державами. Спілкуючись із іноземними журналістами, він просив їх передати президенту США Джо Байдену запрошення приїхати до Мінська під час поїздки до Польщі на роковини російського вторгнення. У такий екстравагантний спосіб він натякав на готовність виступити посередником у можливих мирних переговорах, оскільки нібито має вплив на путіна. «Я, гарантую вам, (якщо Байден приїде до Білорусі – ред.), вплину на президента путіна, він прилетить до Мінська для того, щоб ми сіли втрьох і подумали, що можна зробити», – заявив він.

Варто також згадати дещо неочікуваний візит 13 лютого до Мінська голови МЗС Угорщини Петера Сіярто, як він висловився, із посланням про початок мирних переговорів та припинення вогню. В мзс рб візит П.Сійярто назвали сигналом «європейським партнерам для продовження діалогу з білоруссю». А напередодні візиту до КНР (28.02 - 2.03) о.лукашенко, спілкуючись із китайськими ЗМІ, говорив про підтримку позиції Китаю щодо війни проти України та висловлював сподівання на підтримку з боку Китаю у випадку, якщо рб зазнає агресії.

Читайте січневий погляд подій у білорусі за посиланням.

Володимир Головко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Ольга Кравченко, аналітик Центру політичного аналізу