російське вторгнення: білоруський контекст, квітень-2023
Вкотре не справдилися застороги щодо можливого більш активного залучення білорусі до військових дій
На початку квітня спостерігалась висока інтенсивність контактів на рівні керівництва білорусі та росії, що викликало побоювання в Україні та світі щодо більш активного залучення білорусі до військових дій. Зокрема, 5 квітня олександр лукашенко прилетів до москви на особисту зустріч із володимиром путіним. А наступного дня вони вдвох головували на засіданні Вищої державної ради (ВДР) Союзної держави за участі урядових делегацій двох країн.
Вочевидь, основною темою цих зустрічей були питання військово-політичної взаємодії, хоча в офіційній комунікації наголошувалося на двосторонньому співробітництві у соціально-економічній сфері. Всупереч очікуванням, це не призвело до суттєвих змін безпекової ситуації в регіоні. Швидше за все, сторони вирішували поточні питання, що стосуються розміщення та вишколу російських військових у білорусі.
Про це можуть свідчити досить туманні заяви обох лідерів. Зокрема, під час засідання ВДР в.путін виголосив: «росія та білорусія нарощують і продовжуватимуть… (нарощувати – ред.) свою взаємодію у сфері оборони та безпеки, розширюють співпрацю у військово-технічній сфері… олександр григорович порушив питання щодо продовження наших деяких колишніх домовленостей. Я цілком і повністю це підтримую». о.лукашенко, своєю чергою, додав, що під час зустрічі з президентом рф дійшов згоди з усіх питань, серед яких – безпека, розвиток військово-промислового комплексу, оборона Союзної держави: «Найближчим часом ви це все почуєте та побачите».
Згодом до мінська прибув міністр оборони росії сергій шойгу. Основною темою його зустрічі з о.лукашенком стали заходи щодо злагодження регіонального угруповання військ СД та навчання російських військових у білорусі, «які ви обговорювали разом із володимиром володимировичем». Зокрема, за даними с.шойгу, до навчання росіян у білорусі залучено близько 500 місцевих інструкторів, а тренування відбуваються на п'яти полігонах. Варто звернути увагу й на коментар о.лукашенка, який у розмові з с.шойгу говорив про гарантії безпеки, які росія може надати білорусі «у разі нападу» на неї. В цьому контексті зазначимо, що за підсумками засідання ВДР було дане доручення розпочати розробку оновленої Концепції безпеки Союзної держави, яку планують затвердити у 2024 р. У квітні нижня палата білоруського парламенту також затвердила проєкт закону про ратифікацію Угоди між урядами рб та рф щодо реалізації Програми військово-технічного співробітництва до 2025 року, що передбачає спільну розробку та виготовлення озброєнь.
Значною була увага лукашенка до питання співпраці російських та білоруських спецслужб. На зустрічі з головою служби зовнішньої розвідки рф сергієм наришкіним (4 квітня), який, до речі, приїхав до мінська для участі у спільній колегії сзр та кдб білорусі, він говорив, що «роботи у нас дуже багато», і білорусь «абсолютно відкрита» для співпраці. А під час засідання ВДР у москві о.лукашенко розповів про спільну операцію кдб та фсб щодо затримання терориста, якого нібито планували вивезти з білорусі через територію росії, а також – про взаємодію спецслужб у рамках боротьби з незаконним трафіком зброї територією рф та рб (в тому числі нібито з України).
Фоном для зустрічей о.лукашенка з різними представниками російського керівництва стала оголошена із 3 квітня чергова перевірка боєздатності збройних сил білорусі. Цього разу до заходів, які носять показовий характер і покликані створювати додаткову напругу для українських сил оборони, долучили не тільки професійних військових, а й військовозобов’язаних (щоб оновити їхні навички поводження з озброєнням та технікою), а також проводили перевірки підрозділів територіальної оборони та народного ополчення. Керівництво міноборони та ради безпеки білорусі пояснювало таку активність «недружніми діями» сусідів, вказуючи на те, що перевірки військових є інструментом стримування. На думку голови радбезу о.вольфовича, вони демонструють, що за потреби «у нас буде під 1,5 мільйона людей, які зі зброєю в руках захищатимуть свою країну». Ця цифра включає військових, міліцію, кдб, прикордонників, територіальну оборону та народне ополчення. Вочевидь така активність білоруських силовиків також може бути частиною домовленостей між рб та рф.
Наприкінці квітня о.лукашенко вирішив підняти тему участі білорусі у війні під час поїздки до Гомельської області, хоча на той час увага до цієї теми вже не була такою гострою, як одразу після його зустрічі із в.путіним. Спілкуючись із місцевими жителями, о.лукашенко намагався їх заспокоїти, заперечуючи будь-яке бажання воювати. «Ви не думайте, що я хочу розгорнути якусь війну», – говорив він. А згодом навіть заперечив можливість нападу на білорусь з боку Польщі або України, про що часто говорить державна пропаганда.
Цікаво, що після гучних заяв в.путіна про плани розмістити ядерну зброю в білорусі (03.23), лідери рф та рб майже не торкалися цієї теми у своїх публічних виступах. Обходили її, не надаючи конкретних деталей стосовно можливих строків розміщення, типу озброєння, його кількості та ін. і російські посадовці. Наприклад, спікер мзс рф м.захарова на уточнюючі питання журналістів пропонувала керуватися вже зробленою заявою путіна.
Примітним є коментар о.лукашенка, який на полях ВДР дещо відчайдушно запропонував ядерним державам «звезти в одну купу та знищити» усю наявну у них ядерну зброю, вирішивши таким чином питання ядерного протистояння. У кремлі зазначили, що навряд чи можна очікувати такого розгортання подій. А протягом квітня повідомлялося, що білоруські ракетники пройшли в росії курс навчання щодо поводження з тактичними ядерними ракетами для комплексів «Іскандер-М», а білоруські пілоти штурмовиків Су-25 завершили навчання «новим способам застосування сучасних авіаційних засобів ураження, у тому числі спеціальних боєприпасів» (тобто ядерних). міноборони білорусі також інформувало про проведення робіт з облаштування стартових майданчиків під ракетні стратегічні комплекси «Тополь» (з ядерним зарядом).
На цьому фоні з’явилось кілька заяв про необхідність переговорів між Україною та росією. На це натякав керівник міноборони білорусі в.хренін, а також згадував голова мзс рб с.алейник під час зустрічі з угорським колегою П.Сійярто в Будапешті. Більше того, останній закликав білорусь «вжити всіх можливостей для попередження розширення цієї війни».
росія вдавалася до практик гібридного впливу на білорусь. Так, на засіданні Держради Союзної держави було прийняте рішення про фінансування із союзного бюджету проєктів допомоги учням та освітнім установам на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Пізніше (18.04.23) відбувся візит голови окупаційної адміністрації Донецької області д.пушиліна до мінська, де він провів особисту зустріч із о.лукашенком. Мова також велася про допомогу регіону.
21 квітня у мінську пройшов позачерговий з'їзд комуністичної партії білорусі, участь у якому взяли лідер компартії росії геннадій зюганов, голова забороненої компартії України петро симоненко, низка російських політиків, серед яких – діючі члени держдуми, та представники комуністичних партій Вірменії, Грузії, Киргизстану, Узбекистану та окупованого росією грузинського регіону Абхазія. На з'їзді обговорювалася нова редакція статуту партії та підготовка до її перереєстрації. г.зюганов був обраний до президії з'їзду.
У своєму виступі г.зюганов (виголошуючи традиційну пропагандистську маячню рф, приправлену ідеологічним безглуздям комуністів – ред.) заявляв, що напад росії на Україну – це, виявляється, наслідок впливу «нацистів, фашистів, бандерівців під керівництвом американських провокаторів та цереушників». Вони, на його думку, причаїлися після Другої світової війни, а потім послідовно розв'язували війни по всьому світу, а їх головною війною була «війна проти русского мира» і росії. У схожому «комуністичному» дусі висловлювався і п.симоненко. За його словами, «прихід фашизму до влади в Україні ще раз підтверджує – це інтереси транснаціонального капіталу». […]
Крім того, г.зюганов та п.симоненко стали учасниками Міжнародного антифашистського форуму, який пройшов у мінську 22 квітня. За інформацією організаторів, до форуму по відеозв'язку приєднувалися комуністи Молдови, Азербайджану, Таджикистану, Казахстану, Придністров'я, Південної Осетії, Туркменістану, Литви, Латвії, Естонії та інших компартій із країн Європи, Азії, Америки. Були присутні, як стверджувалося, й представники компартії Вірменії, Грузії, окупованої Абхазії, Киргизстану, Узбекистану, Німеччини, Угорщини та Португалії, а також мав місце виступ посла КНР в рб.
Володимир Головко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України
Ольга Кравченко, аналітик Центру політичного аналізу