Єгор Чернєв, народний депутат, голова української делегації в ПА НАТО

Питання євроатлантичної інтеграції України останнім часом стало одним із найбільш обговорюваних у суспільстві. Українська влада прагне пришвидшити цей процес, тому активно працює над адаптацією законодавства та удосконаленням армії відповідно до стандартів Північноатлантичного Альянсу, а також готується до липневого саміту НАТО у Вільнюсі.

Укрінформ поговорив із заступником голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, головою української делегації в Парламентській Асамблеї НАТО Єгором Чернєвим про підготовку до вільнюського саміту, роботу над євроатлантичною інтеграцією в межах ПА НАТО, адаптацію українського законодавства до нормативно-правових актів Північноатлантичного Альянсу та процес імплементації стандартів НАТО в роботу Збройних Сил України. 

ОДНА З ГОЛОВНИХ ПЕРЕПОН НА ШЛЯХУ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО НАТО – ВІДСУТНІСТЬ КОНСЕНСУСНОГО ПОЛІТИЧНОГО РІШЕННЯ

- Питання євроатлантичної інтеграції України – нині одне з найважливіших на порядку денному українського політикуму. Вочевидь, ви часто комунікуєте з представниками держав-членів Північноатлантичного Альянсу, зокрема в межах Парламентської Асамблеї НАТО, які думки вони висловлюють щодо інтеграції України? 

- Почну з того, що позиції наших партнерів суттєво змінилися після 24 лютого 2022 року. До повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну частина світової спільноти підтримувала наші євроатлантичні прагнення, а частина була налаштована скептично. Зараз я не можу сказати, що залишилися скептики щодо вступу України до НАТО. 

Є різне бачення того, як і коли країни-члени хочуть бачити нас у складі Альянсу. Наприклад, наші найближчі сусіди – країни Балтії, Польща, Чехія хочуть бачити Україну в НАТО вже зараз. Водночас деякі країни центральної Європи вважають, що спочатку на території Української держави має закінчитися війна. 

Як на мене, зараз уже питання полягає не в тому, чи буде Україна в НАТО, а коли і як буде. У цьому позиції деяких країн різняться. Однак ніхто не сумнівається в тому, що Україна посилить НАТО та стане кордоном між західним і варварським світами.

- Можете назвати основні перепони, які перешкоджають євроатлантичній інтеграції України?

- Північноатлантичний Альянс – це військово-політичний блок. Наразі питання нашого членства розглядається не стільки у військовій, скільки в політичній площині, тобто Україна потребує політичного рішення і політичної волі країн-членів. 

Чи потрібно Україні й надалі адаптувати свої стандарти до стандартів НАТО? Так, потрібно. Чи необхідно нам ще щось реформувати? Так, звісно. Проте це не основна причина неготовності країн-членів ухвалити рішення щодо членства Української держави. Одна з головних причин – це різне бачення щодо термінів та умов нашої євроатлантичної інтеграції. 

Я вважаю, що Україна за виконанням стандартів НАТО – приблизно на одному рівні з середньою країною-членом, тому має право претендувати на членство в Альянсі вже зараз. На сьогодні технічних, правових чи якихось інших перепон немає. Потрібна лише політична воля та консенсус всіх країн-членів НАТО. 

НАМАГАЄМОСЯ СПРИЯТИ ПРОСУВАННЮ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У МЕЖАХ ПА НАТО

- Розкажіть про конкретні кроки для євроатлантичної інтеграції, які Україна виконує в межах Парламентської Асамблеї НАТО (ПА НАТО).

- Парламентська Асамблея НАТО – не складова НАТО як структури. Це – дорадчий орган, який складається з делегацій парламентів країн-членів Альянсу та партнерів. Цей орган може щось досліджувати, рекомендувати, але напряму не впливає на рішення щодо прийняття країни. 

Однак робота на цьому рівні також важлива, адже фінальні рішення щодо прийняття країни до НАТО все-таки ратифікуються в парламентах країн-членів після запрошення від штаб-квартири Альянсу. Крім того, у демократичних країнах парламенти формують політику для урядів, які ухвалюють рішення. Тому, працюючи з делегаціями інших парламентів, ми намагаємося впливати на рішення урядів країн-членів НАТО щодо подальшого євроатлантичного просування України. 

- Як ви оцінюєте рівень співпраці між Україною та іншими країнами-членами ПА НАТО? 

- Ми постійно співпрацюємо з парламентами інших країн із приводу багатьох питань. Наприклад, питання збільшення військової допомоги обговорюється і на рівні парламентів, і на рівні урядів, і на рівні президентів. Аналогічна ситуація з економічними та політичними питаннями. Завдяки цій співпраці ми поступово інтегруємося в Європейський Союз та НАТО.

У КОМЮНІКЕ ВІЛЬНЮСЬКОГО САМІТУ УКРАЇНА ПРАГНЕ ПОБАЧИТИ ЗАПЕВНЕННЯ ЩОДО ВСТУПУ ДО НАТО ЗА НАЯВНОСТІ БЕЗПЕКОВИХ УМОВ

- Як відомо, саміт НАТО відбудеться у Вільнюсі 11-12 липня. Як на ньому буде представлена Україна? Розкажіть про підготовку до цього заходу.

- Я сподіваюся, що Українська держава буде представлена на найвищому рівні, тобто Президентом. Він уже підтвердив свою присутність на саміті, але, на мою думку, це залежатиме від ситуації в країні. 

Як готуємося до цього заходу? Наше завдання – максимально адвокатувати своє бачення щодо місця України у фінальному комюніке саміту. У ньому має бути чітке запевнення партнерів, що Україна стане членом НАТО, коли це дозволятимуть безпекові умови. Ми прагнемо, щоб після перемоги Україна якомога швидше стала членом НАТО. 

Зараз на рівні парламентів, зокрема в межах Парламентської Асамблеї НАТО, доносимо партнерам це прагнення, щоб вони передавали його урядам своїх країн. Сподіваюсь, що це вплине на фінальне рішення вільнюського саміту.

Ми також працюємо у форматі двосторонніх зустрічей з різними парламентами. Нещодавно українська делегація була в Сполучених Штатах Америки, у Вашингтоні, де відбувалися зустрічі з конгресменами. Американці підтримали нашу позицію щодо бажаних результатів саміту. 

- Більшість українських посадовців, у тому числі вище військово-політичне керівництво, наполягають на тому, що на вільнюському саміті має бути ухвалено політичне рішення щодо графіку вступу України в НАТО. На вашу думку, наскільки це реалістично? 

- Знаєте, після 24 лютого 2022 року всім стало зрозуміло, що немає нічого неможливого. Скільки кардинальних змін у світовій політиці відбулося впродовж цього року, які раніше здавалися неможливими. Переконаний, що все можливо. Ми просимо максимум і будемо робити все, щоб цей максимум отримати. 

- Якої процедури євроатлантичної інтеграції прагне Україна? Можливо, перейматимемо досвід Фінляндії?

- До повномасштабного вторгнення нашою великою метою було отримання Плану дій щодо членства (ПДЧ) як передостаннього етапу перед вступом у НАТО. Зараз ми говоримо про те, що Україна не потребує ПДЧ і може бути прийнята до Альянсу так, як Фінляндія. У такому випадку не потрібно буде витрачати роки на бюрократичні процедури. Разом із тим, Україна не відмовляється від тієї “домашньої роботи”, яку потрібно виконати на шляху до НАТО. Ми вже її виконуємо.

​​ПОПРИ ВІЙНУ, УКРАЇНА РЕФОРМУЄТЬСЯ І ПРОДОВЖУВАТИМЕ  РЕФОРМУВАТИСЯ

- Зрозуміло, що євроатлантична інтеграція потребує адаптації національного законодавства до стандартів НАТО. Які сектори українського законодавства потребують цього найбільше?

- Північноатлантичний Альянс має певні принципи і стандарти. Стандарти НАТО – це більш технічні умови, які мають бути впроваджені на рівні підзаконних актів. Вони здебільшого військові, тому впроваджуються на рівні Міністерства оборони. Цей процес триває постійно.

Принципи НАТО – це фактично загальні підходи до того, як має бути побудована модель держави, щоб вона могла співпрацювати з іншими членами Альянсу. Наприклад, принципи цивільно-демократичного контролю над сферою оборони та національної безпеки. Україна вже дотримується їх: у нас цивільний міністр оборони, посилений парламентський контроль над сферою безпеки та оборони. 

Окрім того, Україна має відповідати принципам демократії, свободи слова. Судова система має бути без корупції. І безпосередньо рівень корупції має бути значно знижений. Це комплекс реформ, який уже впроваджується. 

На початку кожного року ми підписуємо зі штаб-квартирою НАТО документ, в якому йдеться про те, що необхідно зробити. Відповідно наприкінці кожного року аналізуємо, що зроблено, та підписуємо документ про підтвердження виконання певних процедур. Конкретного списку вимог від штаб-квартири НАТО немає, але ми розуміємо, що потрібно працювати над національним законодавством в усіх сферах. 

До речі, ці критерії перетинаються з вимогами, що необхідні для членства в Європейському Союзі. Тобто, крокуючи до Європейського Союзу, ми паралельно крокуємо до НАТО.

- Як ви оцінюєте поточні зусилля Верховної Ради щодо адаптації українського законодавства до нормативно-правових актів НАТО? 

- Такі документи постійно ухвалюються. Це можуть бути досить невеликі, на перший погляд, зміни в законодавстві, наприклад, щодо перерозподілу функцій між Генеральним штабом та Міністерством оборони, але це також про принципи та стандарти НАТО. 

Це також можуть бути великі реформи, серед іншого – реформа Служби безпеки України, яка ще не затверджена, але вже напрацьована. Відповідний законопроєкт ухвалено в першому читанні. До другого читання він також допрацьований. Я сподіваюся, що Верховна Рада найближчим часом його ухвалить, адже одна з основних вимог партнерів, – щоб спецслужба виконувала виключно антитерористичні та контррозвідувальні функції. Мета реформи – позбавлення СБУ невластивих функцій розслідування економічних або корупційних злочинів, бо в нас для цього є інші органи.

Окрім того, з метою наближення до стандартів НАТО ми маємо ухвалити законопроєкт про державну таємницю. Наразі класифікація таємної інформації в Україні відбувається, якщо не за радянськими, то за пострадянськими стандартами. Нам потрібно впроваджувати зміни у цю сферу за прикладом НАТО, де є конкретна градація документів за ступенем секретності.

Проєкт закону вже розроблено, він дозволить імплементувати нову модель функціонування системи державної таємниці, а також гармонізувати законодавство у цій сфері до вимог стандартів безпеки НАТО та Євросоюзу. У законопроєкті передбачено перехід на чотирьохступеневу систему контролю доступу до інформації, створення державної системи охорони секретної інформації, створення Національного органу безпеки, врегулювання його функціонування. 

Це не просто перехід на якісь інші стандарти. Це захист інформації, правила роботи з інформацією та правила обміну нею. Без цих змін ми не зможемо обмінюватися секретними даними з партнерами, а це означає, що не зможемо бути взаємосумісними на 100%.

До речі, представники країн-партнерів, у тому числі Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, наголошують, що, попри війну, Україна реформується і продовжуватиме реформуватися. Процес адаптації українського законодавства до стандартів НАТО триває постійно. 

- Які труднощі виникають на цьому шляху? Як їх можна подолати?

- У питаннях європейської та євроатлантичної інтеграції парламент має єдину позицію. Як правило, усі необхідні законопроєкти ухвалюються більшістю голосів. Ми рухаємося суттєвими кроками. 

Так зване “домашнє завдання” щодо євроатлантичної інтеграції виконується швидше і легше, аніж партнери ухвалюють рішення. Ми всі розуміємо, що адаптація законодавства до стандартів НАТО потрібна перш за все самій Україні, тому особливих перепон не виникає, це лише питання часу. Складніше переконувати партнерів у тому, що Україна має якнайшвидше отримати запрошення до НАТО, а потім і членство…

- Чи відбувається співпраця зі спеціалістами та експертами з країн-членів НАТО для забезпечення належної адаптації українського законодавства? 

- Ми співпрацюємо з експертами з різних країн. Наприклад, під час напрацювання законопроєкту про реформу СБУ проводилися консультації з партнерами із НАТО та Європейського Союзу. Постійно комунікуємо з ними. До речі, ми самі звертаємось за експертною допомогою, адже розуміємо, що це сприяє якісній інтеграції до союзів.

НАРАЗІ УКРАЇНА ЗА КРИТЕРІЯМИ ТА СТАНДАРТАМИ АРМІЇ ПЕРЕВАЖАЄ БІЛЬШІСТЬ КРАЇН-ЧЛЕНІВ НАТО

- Що стосується адаптації Збройних Сил України до стандартів Північноатлантичного союзу. Які практичні приклади успішної реалізації стандартів НАТО вже існують в українській армії? 

- Одна з найновіших складових Збройних Сил України – Сили спеціальних операцій – повністю побудовані за принципами і стандартами НАТО. Інші роди військ частково відповідають цим стандартам. 

У нас уже імплементовані стандарти, які пов’язані з військовими званнями, обміном даних, озброєнням. Ми перейшли на звання НАТО кілька років тому. Також розподілили повноваження між Міністерством оборони та Генштабом. Не скажу, що ми близькі до завершення адаптації ЗСУ до стандартів Альянсу, але цей процес триває постійно. 

Зараз ми переходимо на стандарти НАТО в тренуванні військових. Вони тренуються батальйонами, а іноді цілими бригадами, за кордоном: у Польщі,  Великій Британії, США, Канаді, інших країнах. Ми також досить швидкими темпами переходимо  на озброєння західного зразка, що відповідає стандартам Альянсу. 

Я вважаю, що наразі Україна за критеріями та стандартами армії переважає більшість країн Альянсу.

- Які кроки влада планує зробити для забезпечення фінансування ресурсів, необхідних для адаптації української армії до стандартів Альянсу? 

- Наразі 60% бюджету спрямовано на армію. Левова частка цих грошей іде на зарплати військових, їх забезпечення, озброєння, боєкомплекти. Але разом із тим, попри війну, ми реформуємося і поступово переходимо на стандарти НАТО. Деякі стандарти потребують додаткового фінансування, деякі потребують змін усередині Збройних Сил або Міністерства оборони. Я думаю, що впораємось власним силам, без допомоги від міжнародних партнерів.

Водночас ми маємо досить велике “домашнє завдання”, яке пов’язане з виходом до моря, тобто необхідно створити власний флот для того, щоб виконувати функції патрулювання, забезпечення безпеки в Чорному та Азовському морях. Якщо країни-члени НАТО бачать нас як одного з учасників цього безпекового процесу, звісно, нам потрібні будуть додаткові гроші на будівництво флоту. Але це вже питання післявоєнного майбутнього. 

ЧЛЕНСТВО УКРАЇНИ В НАТО ПОСИЛИТЬ АЛЬЯНС, А НЕ ПРИЗВЕДЕ ДО НОВИХ ЗАГРОЗ

- Наостанок прошу вас спрогнозувати подальшу повоєнну архітектуру безпеки в євроатлантичному регіоні.

- Війна в Україні – це не війна росії з Україною, це війна авторитарного світу з демократією. Програш у цій війні коштуватиме нашим партнерам дуже дорого. Фактично це означатиме, що кордони країн зможуть переглядатися, а авторитарні країни посиляться і витіснятимуть демократичні зі світової арени. Можемо уявити, до якого хаосу це призведе. Саме тому країни світу допомагають нам виграти в цій війні. 

Водночас, якщо ми не поставимо крапку в цій війні членством України в НАТО, вона може повторитися. На жаль, ми маємо майже 400 років спільної неприємної історії з російською імперією, срср, російською федерацією. І ця історія підтверджує, що загарбник не змінюється. Це – агресивний сусід, який постійно буде намагатися нападати на наближені країни. Єдиний варіант цього уникнути – взяти Україну в НАТО. 

В Європі не може залишитися сірих зон. Має бути конкретний розділ між західним та варварським світом. Україна може і стане тим кордоном, тим щитом захисту Європи і євроатлантичної спільноти від росіян. Ми довели, що ми можемо їх зупинити. Це означає, що членство України посилить Альянс, а не призведе до нових загроз. 

Одна з причин, чому деякі країни вагаються щодо надання Україні членства, – думки, що це може принести війну на територію країн НАТО. Це нонсенс, тому що росія чітко розуміє свої можливості та можливості Північноатлантичного Альянсу. Вони точно не перетнуть кордон НАТО. 

Ми намагаємося донести партнерам, що для того, аби гарантувати безпеку в майбутньому, потрібно переглянути чинну архітектуру безпеки в євроатлантичній спільноті, включивши туди Україну як одного з основних гарантів безпеки в регіоні Східної Європи.

Марина Шикаренко, Київ
Фото – Володимир Тарасов