Ляпаси для Путіна, ядерне загострення та збереження Ердогана

Рейд російських добровольців на територію Бєлгородської області став справжнім ляпасом для Путіна.

Проте не єдиним, як видається. Кремль підтвердив наміри розмістити тактичну ядерну зброю на території Білорусі. Реджеп Ердоган зберіг президентське крісло. Дмитро Кулеба здійснив африканське турне.

Восени 2016 року Владімір Путін гучно заявив, що кордони Росії ніде не закінчуються. Для керівника найбільшої за розмірами держави у світі це була не лише бравада, але і чітка позиція, адже у РФ прикордонники підпорядковуються ФСБ. Минулого тижня світ завдяки рейду групи озброєних російських громадян з Російського добровольчого корпусу та легіону «Свобода Росії» переконався, що російські кордони далеко не захищені. Міф про потужну Росію навряд чи буде зруйнований однією вилазкою групи озброєних людей чисельністю до 100 осіб, проте вони продемонстрували не лише неповороткість військової машини держави-агресора, але і зарегульованість пропагандистської машини Кремля, яка так і не зуміла дати адекватне пояснення подіям.

Очевидно, що в цій ситуації документальне оформлення розміщення у Білорусі російської тактичної ядерної зброї виглядає як компенсаторний механізм. І питання навіть не у документі, який підписали керівники військових відомств РФ та РБ у Мінську. Путін вправно використав амбіції та хвалькуватість Лукашенка, аби перенести ядерні боєприпаси на сотні кілометрів на захід та перетворити мільйони громадян Білорусі на заручників власної агресивної поведінки. Сумнівно, що Кремль прагне до безпосереднього використання зброї масового знищення, але дестабілізація ситуації у Польщі та Литві – серед його пріоритетів. У Польщі восени пройдуть парламентські вибори, на яких «російський фактор» буде потужним подразником. У Литві також спостерігається політична турбулентність, яку трохи стримує хіба що прийдешній саміт НАТО у Вільнюсі. Тому їх дестабілізація належить до прямих пріоритетів Кремля.

Повертаючись до ляпасів Путіну, варто звернути увагу на поведінку Євгенія Пригожина, який робить заяви, що дозволяють припустити ненормоване вживання власником «Вагнера» «Артемівського» ігристого вина. Командувач приватної армії критикує військове керівництво Росії та демонструє лояльність Путіну, проте не полишаючи прагнення зіграти у велику політику на федеральному рівні. Азартно косплеючи одночасно Мішку Япончика та маршала Жукова, Пригожин фактично перетворюється на символ сучасної Росії, огидний у власній примітивності.

Реджеп Ердоган виграв другий тур президентських виборів у Кемаля Киличдароглу, який оголосив про несправедливість процесу голосування та  наміри продовжити політичну боротьбу. Ердогана привітала з перемогою низка лідерів різних країн, що виглядає достатньою підставою говорити про завершення виборчого процесу. Нагадаю, що два тижні тому прихильники Ердогана здобули більшість у парламенті Туреччини.

Візит українського міністра закордонних справ до Африки означає не лише прагнення відкривати нові посольства нашої держави на Чорному континенті. Дмитро Кулеба слушно зауважив, що Україні потрібні від Африки політична підтримка, розвиток економічної співпраці та відновлення людських контактів. Вибудовуючи африканську політику, Україні не варто розраховувати на швидкі позитивні результати, проте в разі успіху міжнародна суб’єктність нашої держави суттєво виросте.

Євген МАГДА, Інститут світової політики