Саміт із продовженням
Хоча Україна не отримала офіційного запрошення стати членом НАТО під час саміту Альянсу у Вільнюсі, цю зустріч варто відзначити як важливу для нашої держави. Про це свідчить і низка подій, які сталися під час проведення саміту або одразу після його завершення.
«Двері НАТО відкриті для України», - ці слова неодноразово звучали з уст генерального секретаря Альянсу Єнса Столтенберга та лідерів держав, які входять до найпотужнішого оборонно-політичного об’єднання у світі. Щоправда, підійти до цих дверей нашій державі вдасться хіба що після завершення війни з Росією. РФ була незримо присутньою у столиці Литві, хоча всі високопосадовці НАТО заперечували та заперечують її вплив на ухвалення рішення. Проте ігнорувати факт найбільшої у світі у ХХІ столітті російсько-української війни прем’єри та президенти країн, які є членами Альянсу, не змогли, інакше б вони перетворилися на мішені для нищівної критики власних опонентів.
НАТО використало низку гібридних кроків для надання допомоги Україні та забезпечення власних інтересів. Зокрема, під прикриттям інформаційної активності навколо обговорення євроатлантичної інтеграції України Альянс вирішив питання власного розширення за рахунок Швеції: Реджеп Ердоган зняв власні застереження, і до кінця року скандинавська країна з потужним, як і належить справжнім у минулому нейтралам оборонно-промисловим комплексом, отримає свій прапор на щоглі перед штаб-квартирою Альянсу. Укладено угоду про розширене партнерство з Японією, яку можна назвати кроком на випередження у питанні протидію експансії Китаю у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
Не обійшлося без Японії і у головному для України документі, який був оприлюднений у Вільнюсі. Йдеться про «Декларацію «Групи семи» на підтримку України», яка визначила принципи взаємодії провідних демократій світу з Україною. Шість потужних країн НАТО та Японія готові надавати Україні військово-технічну, фінансову допомогу, навчати військовослужбовців та обмінюватися розвідувальними даними в обмін на здійснення нашою державою реформ, без яких побачити себе у складі НАТО доволі складно. Контрольним чек-пойнтом з виконання цієї декларації може стати Вашингтонський саміт Альянсу, який не лише знаменуватиме його 75-у річницю, але і пройде напередодні президентських виборів у США.
Під час проведення саміту НАТО польський Сейм одноголосно ухвалив постанову про вшанування жертв Волинської трагедії, у якій йдеться про необхідність вибачень України за воєнні злочини 80-річної давності. Документ було підтримано одноголосно, і це свідчить про настрої у польському суспільстві. Присутність у Варшаві голови Верховної Ради Руслана Стефанчука засвідчила готовність України до діалогу, проте змінити ситуацію не могла. Прем’єр Матеуш Моравецький, який очолить список правлячої партії «Право і справедливість», наголосив, що у поляків не буде спокою, доки остання жертва Волинської трагедії не буде похована за християнськими звичаями.
Дуже показовим виглядає неоголошений завчасно візит до Києва президента Південної Кореї, який відвідав Україну на шляху з Вільнюського саміту НАТО. Юн Сок Йоль провів переговори з Володимиром Зеленським та відвідав місця злочинів рашистів у передмісті Києва. Варто пригадати, що Південна Корея не лише живе з «синдромом 38-ї паралелі», яка розділила на дві частини одну націю, але і має потужний оборонно-промисловий комплекс, продукція якого могла б посилити спроможності ЗСУ. З іншого боку, українські зернові могли б бути використані для надання гуманітарної допомоги північним корейцям, які регулярно потерпають від голоду.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
Перше фото: ОП