Російські гелікоптери Мі-28 тепер сплавлятимуть до Африки

Як пафосно віддати непотрібне у вигляді допомоги

Буквально днями я писав про “подарунок” Росії Зімбабве, гелікоптери Мі-38 “Ансат”, які небезпечні для польотів, а тепер стало відомо, що РФ віддає африканцям ще й гелікоптери Мі-28НЭ.

Зокрема, було оголошено, що африканські країни на південь від Сахари зацікавилися ударними гелікоптерами Мі-28, про що повідомив директор Федеральної служби з військово-технічного співробітництва (ФСВТС) РФ Дмитро Шугаєв. При цьому питання про постачання Ка-52М не порушувалося, що очікувано.

Про те, чому очікувано, дещо пізніше поясню, а загалом, постачання пропонується разом із кредитом на купівлю, який, більш ніж впевнений, через десяток років стабільних невиплат просто пробачать. Загалом класична радянська схема купівлі лояльності африканців подарованою зброєю. Але є нюанс. Мі-28 це брухт.

Справа в тому, що Мі-28 пропонувався африканцям під вивіскою “ударний гелікоптер, який підтвердив якість у зоні бойових дій”. Але в зоні БД в Україні Мі-28 практично не з’являвся і був він дуже, дуже рідкісною «пташкою». Здебільшого всі завдання виконував Ка-52. І це не просто так.

З другої половини 2022 року ударні вертольоти Мі-28 перестали активно застосовуватися в бойових діях через дуже високий рівень втрат: як від вогню противника, так і від технічних проблем, що виникають через серйозні експлуатаційні навантаження, поломки, вихід з ладу обладнання.

Річ у тім, що коли сам собою Мі-28 з’явився, він вже значно відставав від AH-64 Apache. У радянського гелікоптера був слабкий комплекс озброєнь, який не забезпечував йому перевагу в повітрі, а системи, наприклад, РЛС, не оптимізували роботу гелікоптера, а обмежували її.

За 40 років експлуатації жоден недолік гелікоптера не був усунений. Системи Мі-28 не лише відрізнялися примхливістю та ненадійністю, а й критичною залежністю від погодних умов, які могли призвести навіть до втрати керування машиною, дезорієнтації пілотів.

В умовах похмурої погоди в Україні, навесні 2022-го, Мі-28 робили своїх пілотів сліпими та глухими, що у свою чергу робило їх легкою мішенню для мобільних груп із ПЗРК, у свою чергу їх пілоти могли навіть не помітити, а комплекс озброєнь не дозволяв вражати цілі на максимальному віддаленні.

Максимум на що виявився здатний Мі-28, так це пуски НАР методом кабрування і не більше того. Повторюся, практично всі бойові завдання виконували Ка-52. Але не тому, що вони настільки класні, а тому, що вийшли не такими кривими як Мі-28, але теж не без проблем.

Загалом, “На тобі, небоже, що мені негоже”. Вертоліт, що пішов у глибокий глухий кут за 40 років існування, абсолютно марний у реальних бойових діях, тепер сплавлятимуть до Африки. Ну, так, як транспорт для полювання на зебр цілком зійде, у серйозному конфлікті – труна з пропелером.

Олександр Коваленко