Блінкен у Києві, мелодраматичний саміт G-20 та Карпач без України

Візит керівника американської дипломатії до України традиційно супроводжується конспірологічним шлейфом

Держсекретар США Ентоні Блінкен відвідав Київ. Саміт G-20 в індійському Нью-Делі пройшов у форматі мелодрами з класики Болівуду. На Економічному форумі у Карпачі не виявилося офіційних представників української влади.

Візит керівника американської дипломатії до України традиційно супроводжується конспірологічним шлейфом. Цього разу звучали припущення, що Ентоні Блінкен відвідав Україну, щоб обговорити за закритими дверима перспективи екстрадиції Ігоря Коломойського до Сполучених Штатів та проведення наступного року в Україні загальнонаціональних виборів. Поки що Блінкен провів переговори з високопосадовцями та погладив пса Патрона, а США тим часом виділили черговий транш військово-технічної допомоги Україні, який включає снаряди зі збідненим ураном – традиційний подразник для російської пропаганди. Втім, візиту Блінкена і без того передував печерно-антисемітський випад Путіна на адресу Володимира Зеленського, який навряд чи варто залишати без уваги цивілізованому світу.

Україну, як відомо, не запросили до участі у саміті G-20, і його перебіг у Нью-Делі дав доволі чітке пояснення цій ситуації. Індія як господиня саміту намагалася зробити все для ухвалення підсумкової декларації, тому і тема війни в Україні в документі прозвучала максимально беззубо. Сприяла тріумфу Нарендри Моді передбачувана відсутність Владіміра Путіна та несподівана відмова Сі Цзіньпіна. Схоже, обидва лідери авторитарних країн вирішили продемонструвати, що їм нема чого робити у компанії людей, які напрацьовують цивілізовані правила гри.  Проте варто відзначити інформаційні постскриптуми у виконанні Еммануеля Макрона та Олафа Шольца, як і домовленість про створення логістичного коридору між Європою, Близьким Сходом та Індією. Її досягнення значною мірою пояснює гостинність індійського прем’єра.

Принагідно варто звернути увагу на безрезультатну зустріч в Сочі президентів Росії та Туреччини, під час якої Реджеп Ердоган намагався переконати Владіміра Путіна повернути РФ до виконання зернової угоди. Цей крок потрібен лідеру Туреччини не лише для піднесення власного престижу, але і для планування реалізації зернової змови за участі Росії та Катару, яка передбачає продаж на Близькому Сході російського зерна, значний обсяг якого може скласти вкрадене на півдні України збіжжя. Німецьке видання Bild повідомило, що Росію намагалися переконати і представники ООН, безпідставно обіцяючи послаблення санкцій, проте марно.

32-й Економічний форум у польському місті Карпач не відвідали українські посадовці та парламентарії, за виключенням представника «Слуги народу» Олега Дунди. Неофіційне, проте інтенсивно мусована пояснення – позиція офіційної Варшави щодо імпорту українського зерна, яка не надто подобається Києву. На жаль, офіційні українські представники фактично відмовилися від можливості аргументовано донести власну позицію до понад 5000 тисяч учасників «центральноєвропейського Давосу». У підсумку низка дискусійних панелей, присвячених перспективам відновлення України, пройшли без участі представників української влади. Складно не погодитися з Бартошом Цихоцьким – польським послом в Україні, який завершує своє перебування у Києві, що нам бракує порозуміння один з одним. Упускати можливості для діалогу в цій ситуації, м’яко кажучи, недалекоглядно.

Євген Магда, Інститут світової політики