Світ має об’єднатися і створити трибунал для покарання країни-агресора

Оксана Блажівська

Про роль та місце міжнародного кримінального трибуналу

Сьогодні Україна переживає нелегкі часи. Війна, яку розв’язала Російська Федерація проти неї, внесла корективи в наше життя та створила великий виклик міжнародному порядкові після 1945 року. Ми не могли припустити, що такі події відбуватимуться в самому серці Європи.

Як відомо, справжній мир неможливо встановити без справедливості. Покарання за численні воєнні злочини та відшкодування завданих унаслідок цього збитків є запорукою відновлення справедливості й миру.

Система захисту прав людини під час війни містить правові заходи, які встановлено відповідно до норм національного та міжнародного права. Однією з таких форм є спеціальні міжнародні кримінальні трибунали.

Слід зауважити, що питання створення спеціального трибуналу стосовно злочину агресії проти України є одним із актуальних для обговорення у професійній спільноті. Зокрема, 21 серпня 2023 року в рамках міжнародної конференції «Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України. Правосуддя, яке має бути здійснене» обговорювано важливі питання, пов’язані зі створенням спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України, можливі методи створення органу, особливості його функціонування, а також виклики на цьому шляху. У зазначеному заході взяли участь Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, заступник керівника Офісу Президента України Андрій Смирнов, члени Вищої ради правосуддя, представники Міністерства юстиції України, а також провідні національні та іноземні експерти з міжнародного і кримінального права та прав людини, зокрема Річард Голдстоун, перший головний прокурор міжнародних кримінальних трибуналів ООН щодо колишньої Югославії та Руанди; Клаус Кресс, професор міжнародного та кримінального права; Філіп Сендс, правник та директор Центру міжнародних судів і трибуналів у Університетському коледжі Лондона; Рейн Таммсаар, постійний представник Естонської Республіки при ООН, а також Франко Марсело Фіумара, адвокат, суддя кримінального суду 4-го судового департаменту Ла Матанса (Буенос-Айрес, Аргентина).

Андрій Смирнов під час свого виступу зазначив, що за півтора року Україна здобула потужну міжнародну підтримку стосовно створення трибуналу. Залишається нерозв’язаним тільки питання моделі, за якою він працюватиме.

За результатами обговорень і дискусій у рамках міжнародної конференції її учасники підписали спільне комюніке, у якому закликали міжнародне співтовариство об’єднати зусилля й тісно та спільно з Україною працювати над створенням спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ КРИМІНАЛЬНИХ ТРИБУНАЛІВ

Будь-яке питання задля його ефективного вирішення слід розглянути в  ретроспективі. На нашу думку, саме час зазирнути в історію розвитку міжнародного кримінального судочинства на особливості створення та функціонування міжнародних кримінальних трибуналів. Це зумовлено необхідністю аналізу розроблених раніше правових інструментів створення та функціонування спеціальних воєнних трибуналів для віднайдення тих інструментів, які будуть ефективними, враховуючи безпрецедентний характер військової російської агресії проти України.

Історичною передумовою створення міжнародних кримінальних трибуналів стали війни та конфлікти, які відбувалися з початку ХХ століття.

Щоб притягнути до відповідальності військових і державних посадовців за злочини, вчинені у Другій світовій війні, було створено перший в історії міжнародний суд – Нюрнберзький військовий трибунал. Це стало результатом домовленості чотирьох країн: СРСР, США, Об’єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії та Тимчасового уряду Французької Республіки.

Статут Міжнародного військового трибуналу містив позицію 23-х країн-учасниць Лондонської конференції та став основою для діяльності трибуналу, визначивши його основні принципи й засади діяльності.

Нюрнберзький трибунал – перший суд над міжнародними злочинцями та перший міжнародний суд – є прикладом реалізації принципів міжнародного кримінального права, і він уперше запровадив принцип індивідуальної відповідальності за міжнародні злочини.

Другим міжнародним судом був Токійський трибунал – Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу над японськими військовими злочинцями. По суті, цей трибунал наслідував Нюрнберзький судовий процес.

Статут Токійського трибуналу став генезисом найважливіших положень статуту Нюрнберзького трибуналу.

Однак, на відміну від останнього, у ньому не було дотримано принципу паритету, тобто рівноправної участі країн у організації та проведенні процесу.

За статутом Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу було визначено: організацію трибуналу, його склад, юрисдикцію; процесуальні гарантії підсудних для забезпечення справедливого судового розгляду; мову судочинства; захист підсудних; порядок ухвалення вироку й визначення покарання.

Критики Токійського процесу наголошують на тому, що трибунал не виконав свого головного завдання – швидкого суду.

Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, які були здійснені на території колишньої Югославії з 1991 року, став першим міжнародним спеціальним трибуналом, оскільки його створення та юрисдикція відрізнялися як від Нюрнберзького, так і від Токійського трибуналів. Його створила 25 травня 1993 року Рада безпеки ООН на основі резолюції № 827 Ради безпеки ООН.

Рада безпеки ООН затвердила статут Міжнародного трибуналу, який суттєво відрізнявся від попередніх установчих документів трибуналів, але містив основні принципи міжнародного кримінального правосуддя, що сформував Нюрнберзький трибунал.

Головною відмінністю від попередніх трибуналів було те, що за положеннями статуту МКТ щодо колишньої Югославії встановлено паралельну юрисдикцію Міжнародного трибуналу та національних судів стосовно судового переслідування осіб за великі порушення міжнародного гуманітарного права. Але юрисдикція Міжнародного трибуналу мала пріоритет над національними судами, – трибунал мав право на будь- якому етапі втрутитись у судовий розгляд та офіційно просити національні суди передати його.

За статутом було передбачено судові гарантії, на які мали право всі підсудні під час судового розгляду, а саме:

● принцип рівності перед трибуналом;

● право на справедливий судовий розгляд та публічні слухання;

● презумпцію невинуватості;

● право бути проінформованим про висунуті йому обвинувачення;

● право мати достатній час для підготовки свого захисту і спілкування з адвокатом;

●право бути судимим без невиправданої затримки і в його присутності;

● право на адвоката, а за необхідності й на безкоштовну юридичну допомогу;

● право вивчати докази проти нього й користуватися допомогою перекладача, а також право не бути примушеним давати свідчення проти самого себе або визнавати свою провину.

Право обвинуваченого постати перед судом у його присутності розглядали в поєднанні з можливістю проведення заочного судового розгляду.

Ще однією новелою стало положення про захист потерпілих та свідків, що були визнані необхідними заходами задля захисту їхнього приватного життя, безпеки жертв і свідків, їхньої чутливості, боязні залякувань і репресій. Деталі таких розглядів мали бути детально викладені в правилах процедури й доказування, які повинні містити, як мінімум, проведення закритих розглядів і захист особистості жертв.

МКТ щодо колишньої Югославії став першим судом, який відразу ставив для себе мету справедливого судочинства, а не за аналогом Нюрнберзького й Токійського трибуналів здійснював суд «переможців» над «переможеними».

Другим міжнародним спеціальним трибуналом став Міжнародний кримінальний трибунал щодо Руанди. Його створенню передували жахливі звірства на території Руанди в 1994 році.

Статут МКТ стосовно Руанди створено за аналогом статуту МКТ щодо колишньої Югославії. Він містив однакові положення, які регулюють організаційні та процесуальні аспекти роботи трибуналу, а також мав спільні органи з МКТ щодо колишньої Югославії. Це спростило підготовку до початку роботи трибуналу, оскільки обидва розглядали однакові процесуальні проблеми.

Спадок МКТ стосовно Руанди полягає в тому, що він уперше в історії постановив вироки проти осіб, винних за вчинення геноциду, уперше тлумачив визначення геноциду, подане в Женевських конвенціях 1948 року, а також уперше визнав зґвалтування як засіб вчинення геноциду.

Історії відомі й інші міжнародні трибунали, а саме:

  • Тимчасовий трибунал ООН для Сьєрра-Леоне (Special Court for Sierra Leone) – для розгляду злочинів, скоєних під час громадянської війни в Сьєрра-Леоне з 1996 до 2002 року.

  • Тимчасовий трибунал ООН для Камбоджі (Extraordinary Chambers in the Courts of Cambodia) – для розгляду злочинів, скоєних під час режиму Червоних кхмерів у Камбоджі з 1975 до 1979 року.

  • Трибунал ООН для Лівану (Special Tribunal for Lebanon) – для розгляду злочинів, пов’язаних із політичними вбивствами й терористичними актами в Лівані з 2005 року.

  • Тимчасовий трибунал ООН для Косова (UNMIK/ICTY Kosovo) – для розгляду злочинів, скоєних під час конфлікту на території Косова.

  • Трибунал ООН для Сирії (Independent International Commission of Inquiry on the Syrian Arab Republic) – комісія, яку створила ООН для збору доказів про можливі воєнні злочини та порушення прав людини в Сирії.

Нюрнберзький, Токійський, Югославський та Руандійський міжнародні трибунали стали першими міжнародними судовими інстанціями, які вирішували питання про кримінальну відповідальність фізичних осіб за вчинення міжнародних злочинів.

Нюрнберзький та Токійський трибунали були створені на паритетних основах і стали судами «переможців над переможеними», у результаті чого сторони мали нерівні позиції.

Щодо Югославського та Руандійського трибуналів, то вони – перші міжнародні спеціальні трибунали, тому що були створені за ініціативи Ради Безпеки ООН та містили всі принципи кримінального судочинства. Ці міжнародні трибунали об’єднує те, що всі вони були трибуналами ad hoc, тобто створені на конкретний випадок, у межах певного часу, для розгляду порушень, вчинених на одній території або в рамках одного збройного конфлікту.

Розв’язання збройних конфліктів, порушення звичаїв ведення війни і здійснення заходів, що спрямовані на знищення або обмеження прав етнічних чи інших меншин, є реаліями як ХХ, так і ХХІ століть.

ЧИ БУДЕ МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ ТРИБУНАЛ ЕФЕКТИВНИМ

Сказане свідчить про те, що міжнародний кримінальний трибунал є достатньо ефективним правовим засобом реалізації міжнародного гуманітарного права стосовно припинення його порушень.

В умовах російсько-української війни Росія систематично вчиняє акти агресії: незаконну анексію територій, убивства, катування, зґвалтування мирного населення, геноцид, знищення об’єктів цивільної інфраструктури тощо. Зауважу, що злочин агресії визнав одним із найтяжчих злочинів проти людства ще Нюрнберзький трибунал. Однак, як бачимо, зрозуміла вона не всім...

Вторгнення військ РФ в Україну, яке стало найбільшим злочином проти людяності в Європі після Другої світової війни, сформувало перед міжнародною спільнотою імператив – притягнути до відповідальності агресора.

Оскільки злочин агресії охоплює значно більшу частину людей, ніж інші злочини, притягнення до індивідуальної відповідальності має бути неминуче, унеможливлюючи допущення безкарності за великі порушення міжнародного права.

Більшість із воєнних злочинів – кримінально-карані діяння за законодавством майже всіх держав, тому цілком логічно, що настання відповідальності є невідворотним об’єктивним фактом. Але основна цінність такого національного процесу не може зрівнятися з міжнародним, оскільки лише в умовах військового трибуналу як форми кримінального переслідування, яку визнає більшість країн світу, можна досягти чи не найголовнішої мети покарання саме за воєнні злочини – публічної превентивності.

Президент України та український уряд щодня проводять титанічну роботу, докладаючи максимум зусиль задля відновлення основоположних прав і свобод людини, порушених унаслідок війни.

Відповідна робота триває на рівні лідерів держав, МЗС та Генеральної прокуратури України. Зокрема, відбувається співпраця з Міжнародним кримінальним судом.

Президент України Володимир Зеленський постійно займається питанням адвокування невідворотності покарання за злочин агресії, який Росія вчинила проти України, просуває ідею створення спеціального трибуналу з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.

Президент України наголошує на тому, що без покарання РФ за злочин агресії світова архітектура безпеки буде зруйнована, й більше жодна країна не почуватиметься захищеною.

На сьогодні Україна має досвід притягнення військовослужбовців РФ до відповідальності конкретно за злочин агресії. Однак на державному рівні відповідно до національного законодавства відсутня можливість висунення обвинувачення та притягнення до відповідальності російських високопосадовців із персональним імунітетом. Юрисдикція Міжнародного кримінального суду також не дозволяє подолати імунітет та забезпечити притягнення до кримінальної відповідальності вищих посадових осіб держави агресора.

Крім того, Міжнародний кримінальний суд стикається з об’єктивними труднощами в отриманні юрисдикції над злочином агресії, на відміну від інших основних міжнародних злочинів, оскільки учасники збройного конфлікту – Україна та Росія – не ратифікували Римський статут. Отже, притягнути до відповідальності російських високопосадовців за вчинення саме злочину агресії непросто. Зробити це за допомогою інших міжнародних інституцій, наприклад, Міжнародного суду ООН чи Європейського суду з прав людини також неможливо, що зумовлено їхньою спроможністю лише доведення відповідальності Росії як держави, але неможливістю покарати конкретних осіб.

Тому є гостра потреба у створенні спеціального трибуналу, що діятиме відповідно до норм міжнародного права. Спеціальний трибунал, який як суд ad hoc стане складовою частиною інституційної бази міжнародного правосуддя, необхідний для «подолання» імунітету вищих посадових осіб держави від іноземної кримінальної юрисдикції та покликаний забезпечити притягнення до відповідальності російських високопосадовців за планування, розв’язання та ведення агресивної війни проти України та її народу (злочин агресії).

Хочу наголосити, що переслідування злочину агресії гібридним трибуналом у рамках судової системи України, окрім неможливості подолання імунітету високопосадовців країни агресора, також матиме інші недоліки, частково зумовлені українським конституційним правом та іншими факторами. Конституція України забороняє створювати будь-які гібридні трибунали в межах української судової системи.

За ініціативи Президента України Володимира Зеленського, щоб забезпечити належне міжнародне розслідування і притягнення до відповідальності за вчинення злочину агресії проти України, розробити та підготувати пропозиції стосовно створення спеціального міжнародного трибуналу, створено робочу групу з опрацювання питання створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України. Зазначена робоча група функціонує як дискусійний майданчик та відіграє провідну роль у прокладанні шляху до створення спеціального трибуналу.

ЯКІ МОДЕЛІ СПЕЦІАЛЬНОГО МІЖНАРОДНОГО ТРИБУНАЛУ ОБГОВОРЮЮТЬ ТЕПЕР

На сьогодні відомі три моделі роботи спеціального трибуналу, про які неодноразово казав заступник керівника Офісу Президента Андрій Смирнов. Ці моделі також були предметом обговорень на міжнародній конференції, присвяченій створенню спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України.

Перша модель передбачає створення спецтрибуналу на основі угоди України з ООН із ухваленням відповідної резолюції Генасамблеї організації.

Згідно з другою моделлю, трибунал створюють на основі багатостороннього відкритого міжнародного договору між державами цивілізованого світу.

Відповідно до третьої моделі, це може бути суд, який працюватиме на основі українського права, але із залученням міжнародних структур для аналізу його діяльності.

Водночас 21 серпня 2023 року під час міжнародної конференції Андрій Смирнов поділився інсайдом, зокрема зауважив, що триває обговорення четвертої моделі створення трибуналу, відповідно до якої трибунал буде створено як частину судової системи іншої країни зі стійкою та розвиненою системою права.

Андрій Смирнов сказав, що нам потрібне не рішення трибуналу іменем України, а рішення іменем усього цивілізованого світу.

Необхідно зазначити, що будь-які гібридні формати спеціального міжнародного трибуналу неприйнятні для нашої держави, і це принципово.

4 травня 2023 року в рамках офіційного візиту до Нідерландів Президент України Володимир Зеленський наголосив, що український суд забезпечить відповідальність за злочини, які вчинили російські окупанти. Однак повноцінне правосуддя у злочині агресії Росії проти України здатний забезпечити лише спеціальний трибунал, а не «гібридна заміна суду».

Підтримуючи позицію України, яку висловив Президент, хочу зазначити, що, попри те, що безпосередній мандат майбутнього спеціального трибуналу для покарання злочину агресії проти України ще перебуває на стадії обговорення, вважаю за необхідне зауважити, що злочин агресії має особливі міждержавні політичні аспекти порівняно з іншими міжнародними злочинами, безпосереднім об’єктом яких є не певні особи, а вся держава. Саме тому за злочин агресії через його політичний вимір мають переслідувати в міжнародному суді.

Спеціальний міжнародний трибунал для розслідування російської агресії стане одним із елементів установлення миру в період перехідного правосуддя та унеможливлення повторення подібної агресії.

ЯКІ КРОКИ ВЖЕ ЗРОБЛЕНО ТА ЩО ЩЕ НЕОБХІДНО ЗАДЛЯ СТВОРЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО МІЖНАРОДНОГО ТРИБУНАЛУ З РОЗСЛІДУВАННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ РОСІЇ

Для України важлива підтримка Європарламенту щодо створення спеціального міжнародного трибуналу з розслідування воєнних злочинів Росії та її союзників проти України.

Міжнародна спільнота повинна зробити сміливий крок уперед після того, як Генеральна асамблея ООН засудила невиправдану агресію Росії та численні резолюції міжнародних і регіональних організацій закликали до всеосяжної системи відповідальності за міжнародні злочини, вчинені в Україні. 

Першим стратегічно важливим кроком на цьому шляху стало створення Міжнародного центру із переслідування за злочин агресії проти України (ICPA), який розпочав свою діяльність із липня 2023 року. Центр є своєрідним уніфікованим майданчиком, де збиратимуть усю інформацію про вчинені злочини.

Він працює над створенням доказової бази та розслідуванням фактів учинених злочинів, щоб підготувати матеріальну частину для суду. Фактично триває досудове розслідування з використанням методології МКС із залученням фахівців, які працюють на рівні національних юрисдикцій, зокрема в Україні. Центр працюватиме разом із МКС, який уже розслідує злочини війни та злочини проти людяності й геноцид.

У Міжнародному центрі з переслідування за злочин агресії проти України (ICPA) працює Спільна слідча група, до якої входять українські прокурори та прокурори країн-членів. Їхнім головним завданням є збір доказів, їхня уніфікація, розроблення стратегії досудового розслідування злочину агресії.

Україна має вже багато доказів, зокрема щодо підбурювання до знищення українців у риториці з боку вищих посадових осіб РФ та пропагандистів. Ці докази зібрані в рамках кримінального провадження щодо злочину агресії, яким займаються в Офісі Генерального прокурора.

На спеціальний міжнародний трибунал буде покладено основну відповідальність за відновлення легітимності міжнародного права та забезпечення юридичної відповідальності за найвищий злочин агресії проти України. Він має стати надійним механізмом правосуддя. Створення такого трибуналу свідчитиме, що індивідуальна кримінальна відповідальність тих осіб, які найбільше відповідальні за найвищий злочин агресії проти України як явне порушення Статуту ООН, по суті, неминуча.

Створення спеціального трибуналу має ґрунтуватися на нормах і підходах, які застосовує МКС і які викладено в його Римському статуті. Отже, спеціальний трибунал доповнюватиме МКС, не нівелюючи його значущості.

Міжнародний кримінальний трибунал як спеціальна міжнародна інстанція повинен акцентувати увагу не так на умовах скоєння злочину, як на змісті діяння незалежно від того, на кого таке діяння поширюється, хто його застосовує та як його реалізують. Пропаганда війни є загальновизнаним злочином і не можна її применшувати чи вилучати зі сфери судового розгляду, якщо діяння осіб кваліфікують не як воєнні злочини чи злочини проти людства, а як діяння під час внутрішньодержавного або гібридного конфлікту.

Створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України на основі багатостороннього міжнародного договору має відбуватися за кілька етапів.

Першим етапом є узгодження та укладення багатостороннього міжнародного договору щодо створення трибуналу та проведення заходів стосовно ратифікації. Наступним етапом стане організація фактичного початку роботи спеціального трибуналу.

Юрисдикція спеціального міжнародного трибуналу має охоплювати лише ті злочини, які посягають на міжнародний мир та безпеку (злочин агресії), щоб не створювати конкуренції в діяльності МКС, а, навпаки, посилити центральну роль МКС у розслідуванні основних міжнародних злочинів.

У такому разі два міжнародні суди, МКС і спеціальний міжнародний трибунал, здійснюватимуть розслідування щодо тих самих осіб за різні злочини, які підпадають під їхню юрисдикцію. 

МКС залишатиметься ключовим органом міжнародного кримінального правосуддя. Україна продовжить активну співпрацю з цим судом.

Та сама особа одночасно не перебуватиме під вартою та перед судом у цих двох інституціях. Кримінальний процес, найвірогідніше, потребуватиме багато часу для проведення послідовних судових процесів у МКС та спеціальному міжнародному трибуналі. Це реальність міжнародного судочинства.

Хоча МКС і не наділений правом переслідувати за злочин агресії щодо ситуації в Україні, за статтею 20(3) Римського статуту можна вимагати від МКС дослідити початкове кримінальне переслідування конкретної особи за злочин агресії, яке здійснюватиме спеціальний міжнародний трибунал стосовно того, чи може той самий підсудний бути притягнутим до відповідальності за поведінку, яка одночасно охоплює як злочин агресії, так і будь-який інший злочин відповідно до Римського статуту: геноцид, злочини проти людства та воєнні злочини.

На думку експертів, до відносин між МКС та спеціальним міжнародним трибуналом може бути застосована Угода про взаємовідносини між Міжнародним кримінальним судом та Організацією Об’єднаних Націй. Ця угода вимагатиме від спеціального міжнародного трибуналу дуже тісної співпраці з прокурором МКС та укладення «таких домовленостей або, у відповідних випадках, угод, які можуть бути необхідними для сприяння такій співпраці».

Звернення до Угоди про взаємовідносини та будь-якої подальшої угоди, узгодженої та укладеної між спеціальним міжнародним трибуналом та МКС, має забезпечувати міцні та взаємовигідні робочі відносини між двома установами.

ЯКИМ ЮРИДИЧНИМ АКТОМ БУДЕ УРЕГУЛЬОВАНО ДІЯЛЬНІСТЬ СПЕЦІАЛЬНОГО МІЖНАРОДНОГО ТРИБУНАЛУ

Особливості функціонування спеціального міжнародного трибуналу необхідно урегулювати за допомогою статуту.

За статутом має бути визначено:

  • предметну, часову, територіальну та суб’єктну юрисдикції;

  • місцезнаходження, структуру, порядок призначення вищих суддівських посад і апарату, робочі мови;

  • правила процедури та доказування;

  • права обвинуваченого;

  • правила тримання під вартою;

  • вимоги до судового рішення;

  • види покарань та порядок їх призначення тощо.

Статут обов’язково повинен містити визначення злочину агресії відповідно до статті 8 Статуту Міжнародного кримінального суду та звичаїв міжнародного права.

Статутом важливо передбачити, що особисті імунітети не застосовуватимуть до чинних високопосадовців країни-агресора відповідно до практики інших міжнародних кримінальних трибуналів, і що функціональний імунітет у жодному разі не може бути застосований до злочину агресії.

Доцільно передбачити перелік прав на справедливий судовий розгляд обвинуваченого, а також посилання на принципи законності й non bis in idem відповідно до міжнародного права прав людини та Європейської конвенції про права людини у тлумаченні Європейського суду з прав людини.

Потребують урегулювання практичні та юридичні питання особливостей співпраці МКС та спеціального трибуналу, зокрема:

  • процедура передавання доказів, визнання їх належними та допустимими;

  • утримання під вартою підозрюваних;

  • розроблення загальних схем захисту свідків та послідовність судових процесів стосовно осіб, яких переслідують обидва суди.

Ці процесуальні питання також має врегулювати статут.

Важливо зазначити, що рішення спеціального трибуналу матимуть прецедентне і преюдиційне значення для рішень інших, зокрема міжнародних інституцій, таких як МКС, оскільки міститимуть доведені конкретні юридичні факти, також щодо злочину агресії. Крім того, такі рішення мають визнавати й виконувати інші держави.

Новозаснований трибунал може передбачати в своєму статуті механізм відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок агресії Росії як Українській державі в цілому, так і окремим громадянам чи юридичним особам, які зазнали збитків.

Хоч наявні певні виклики, пов’язані з відшкодуванням збитків, завданих агресією. Метою притягнення до відповідальності винних за агресію є не тільки засудження цих осіб, але й відшкодування шкоди, якої завдано внаслідок агресії. Таке відшкодування може відбуватися з двох основних джерел: коштів і майна, що перебувають за кордоном і належать особам, які сприяли агресії та фінансували її (наприклад, олігархам, причетним до агресії), та держав-агресорів загалом. Це зумовлює розширення мандата трибуналу щодо накладення такого покарання, як конфіскація закордонних активів на користь України. Однак, за загальним правилом, суб’єктами вчинення злочину агресії є конкретні представники Росії та Білорусі, а не держава-агресор загалом. Це вимагає продовження пошуку ефективних механізмів відшкодування шкоди з боку держав-агресорів загалом у результаті притягнення їх до відповідальності за порушення Статуту ООН та їхньої агресії проти України з можливістю конфіскації їхніх активів.

Доцільно створити, наприклад, Фонд збереження конфіскованих коштів та майна, до якого тимчасово передаватимуть на зберігання конфісковані кошти та майно, які в подальшому гарантуватимуть юридичним та фізичним особам отримання відшкодувань та компенсацій за збитки, завдані їм унаслідок дій країни-агресора. Процедуру передавання на зберігання конфіскованих коштів та майна, а також інші особливості діяльності такого фонду має регулювати статут.

Справжнє правосуддя не може відбутися миттєво. Наша головна мета – невідворотність покарання, тому всі процедури мають бути неухильно дотримані.

Водночас трибунал має відбутися якнайшвидше. Його створення може суттєво вплинути і на перебіг самої війни, створивши додатковий тиск на посадовців РФ. Крім того, створення трибуналу під час війни, а не після її закінчення дасть змогу уникнути різноманітних спекуляцій і не зможе бути потрактовано як суд переможця над переможеним.

Цивілізований світ має об’єднати зусилля, відкинувши упередження, щоб створити трибунал для покарання країни-агресора заради спільної мети – безпечного і процвітаючого майбутнього, яке неможливе без миру і стабільності.

Оксана Блажівська, член Вищої ради правосуддя, член Другої дисциплінарної палати