Відірваність від реальності: Пентагон підготував експертизу психологічного здоров’я путіна
Відсутність страху допомагає пояснити, чому з путіним не працює традиційна стратегія стримування
У діяльності потужних світових спецслужб практикується здійснення аналізу виступів тих чи інших політичних, державних діячів, після чого відпрацьовуються відповідні рекомендації щодо подальших дій керівництва країни.
Злість, презирство, але ніякого страху. Такі результати аналізу виступу володимира путіна перед вторгненням в Україну та після нього, котрим психолог Ніріт Пізано поділилася з учасниками Симпозіуму зі стратегії стримування, який проводився Стратегічним командуванням Збройних сил США.
Відсутність страху допомагає пояснити, чому з путіним не працює традиційна стратегія стримування, розповіла Пізано 700 пов’язаним з Пентагоном учасникам конференції та видавництва Nikkei Asia.
Лабороторія Cognovi Labs, де Пізано працює провідним психологом, використовує штучний інтелект та поведінкову психологію для оцінки емоцій людей. У випадку з путіним Cognovi Labs аналізувала його виступ 21 та 24 лютого 2022 року, а також декілька виступів протягом року та більше – послання федеральному зібранню 21 лютого 2023 року і конференцію з президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом 4 вересня.
Хоча військові дії, незважаючи на подальші ствердження путіна, пішли не за планом, це не змінило його емоційної позиції та готовності продовжити війну, встановили експерти. У зверненні до федерального зібрання через рік після вторгнення у виступі путіна, як і раніше, домінує надія, а також злість, огида, презирство та віра. Рейтинг намірів склав 61 пункт проти 39 та 50 у виступах 21 та 24 лютого 2022 відповідно.
На недавній зустрічі з Ердоганом, де путін відмовився від продовження зернової оборудки, відмічається у доповіді той же набір емоцій – як у виступі з підготовленим спічем, як і в наступній розмові: високий рівень злості, огиди, презирства, надія, а також здивування. Рейтинг намірів складає 54 пункти.
Що особливо важливо з точки зору військових та політиків країн, що протистоять кремлю – у всіх промовах путіна абсолютно не було страху, зазначає Пізано. Це означає, що стратегія стримання у його випадку, очевидно, не спрацьовує.
Складається враження, що путін дійсно може не переживати відчуття страху, проте усі засоби безпеки, котрі оточують рашистського диктатора, навпаки – свідчать про параноїдальний страх за себе, за своє життя. Як свідчить історія, особи подібного типу найбільше переймаються собою, питання ж громадської безпеки їх турбують якнайменше, бо спостерігається певна відірваність від реальності, котра заважає реально та адекватно мислити.
Показовим може бути й інший приклад: як повідомляла раніше група “ІС”, путін, який хотів відновити славу імперії, благає про допомогу Кім Чен Ина.