Близькосхідний вибух, подвійний центр європейської дипломатії та нестерпно звичний Путін

Атака бойовиків ХАМАС на Ізраїль спричинила потужний військово-політичний вибух  на Близькому Сході з планетарним резонансом. 

Керівники дипломатії ЄС вперше в історії зібралися за межами Євросоюзу, у Києві, а члени Європейської політичної спільноти обговорили проблеми континенту у іспанській Гранаді. Путін у Сочі імітував дискусію без вогника.

За 50 років після Війни Судного Дня Ізраїль став жертвою зухвалого та продуманого нападу. Сотні бойовиків ХАМАС несподівано атакували низку військових об’єктів та КПП Сектору Газа, зумівши прорватися на територію Ізраїлю. Прикриттям для атаки десятків ДРГ став масований ракетний обстріл. У підсумку бойовики не лише потрапили за захищений периметр кордону Ізраїлю з Палестинською автономією, але і створили криваву баню у кількох місцях. Рахунок вбитих ізраїльтян йде на сотні, десятки опинилися у полоні ХАМАС. Беньямін Нетаньяху негайно оголосив війну нападникам та пообіцяв влаштувати їм Судний День та  звернувся по допомогу до США (відставка спікера Палати представників Кевіна Макарті перетворюється на вагомий фактор не лише для України)  та запропонував представникам опозиції увійти до уряду.

Очевидно, що за спиною ХАМАС перебувають Іран та Росія, для кожної з яких є свій інтерес у нападі на Ізраїль. Прагнення Нетаньяху шукати порозуміння з Кремлем для забезпечення інтересів Ізраїлю відверто провалилося, проте політичну відповідальність за це він понесе після завершення бойових дій. Перспектива розширення конфлікту за рахунок участі «Хезболли», позиція арабських країн та Ірану – всі ці компоненти Нетаньяху доведеться враховувати, навіть спираючись на підтримку Сполучених Штатів. Україні в ситуації, що склалася, доцільно наголошувати на небезпеці безкарного державного тероризму, жертвою якого може стати країна в будь-якій частині світу.

Керівник дипломатії ЄС Жозеп Боррель провів перше в історії засідання Ради міністрів закордонних справ за межами Євросоюзу, у Києві. Не дивно, що його український колега Дмитро Кулеба наголосив, що ЄС визначився щодо вступу України, залишилося лише назвати дату. Тут можна пригадати слова голови Європейської Ради Шарля Мішеля, який нещодавно припустив, що Україна стане членом ЄС у 2030 році. Дворічний оптимізм з цього приводу Дениса Шмигаля європейські політики та експерти не поділяють. Проте Анналена Бербок наголосила, що ЄС розшириться від Лісабону до Луганська, що не надто сподобалося Кремлю.

Саміт Європейської політичної спільноти у Гранаді не став місцем примирення Азербайджану та Вірменії (Ільхам Алієв скасував візит до Іспанії), проте дозволив лідерам Старого Світу обговорити у коротких двосторонках ключові існуючі проблеми континенту. Серед них, безумовно, російсько-українська війна, включаючи її економічні наслідки, ситуація навколо українського зерна та жевріння міжетнічного конфлікту на Балканах.

Тим часом Путін продовжив ритуальні нападки на Захід зі звинуваченням його представників у всіх смертних гріхах. Російський президент на засіданні «Дискусійного клубу «Валдай» у Сочі звично маніпулював фактами, погрожував ядерною зброєю та перекручував історичні факти з вправністю ілюзіоніста. Зі зрозумілих причин серед російських путіністів та ввезених на короткий термін путінферштеєрів не знайшлося нікого, хто став би заперечувати Путіну. Проте його геополітичну самотність не може спростувати навіть прийдешній візит до Китаю, «на килим» до Сі Цзіньпіна.  

Євген МАГДА, Інститут світової політики