Москва і Тегеран прогнозували собі «прибутки» після поразки їхньої маріонетки

Ініціатори безпрецедентного кривавого теракту проти Ізраїлю прекрасно знали, що ЦАХАЛ за лічені дні перетворить ХАМАС на пил. Тоді на що вони розраховували?

Армія оборони Ізраїлю протягом однієї доби, блискавично оговтавшись від раптового нападу, повністю взяла під контроль тимчасово захоплені території. Очищення святої землі від терористів ще триває, їхні незначні групи намагаються чинити опір, але вже зараз можна з упевненістю сказати – державному суверенітету та територіальній цілісності єврейської держави з боку сектора Гази вже нічого не загрожує. До армії призвали 300 тис. резервістів, на кордоні із Газою розгорнуто танкові та артилерійські частини. Повітряний простір над терористичним ексклавом контролюється ізраїльською авіацією, а у самому секторі діють ізраїльські спецпризначенці.

Власне, це все легко прогнозувалося. Надто разюче відрізняються потенціали і мотивація Армії оборони Ізраїлю і терористичних банд ХАМАСу. Про це прекрасно знали нападники і на воєнну перемогу не розраховували ні вони, ні їхні натхненники та спонсори. Такий парадокс: розрахунок, очевидно, робився на те, що буде після їхньої поразки. До яких наслідків у світі вона призведе, які процеси запустить, чиї плани зруйнує…

Якщо з воєнним боком цих трагічних подій усе вже зрозуміло, то щодо подальшого розвитку внутрішньополітичного стану справ у Ізраїлі, нормалізації відносин з арабськими державами та майбутнього не лише Близького Сходу, а й у цілому геополітичної ситуації є чимало запитань.

Наслідки для Ізраїлю: несподівано для ворога почалася консолідація

Можна прогнозувати, що атака ХАМАСу та «Ісламського джихаду» і явна неготовність до неї силових структур Ізраїлю стане предметом прискіпливого розгляду відразу після закінчення активних бойових дій. Надто страшні втрати поніс Ізраїль та його народ. Схоже, вони перевищать трагічні цифри першої Війни Судного дня. Нагадаємо, у 1974 році висновки комісії Шимона Аграната, з аналізом дій вищого військового та політичного керівництва напередодні та під час Війни Судного дня 1973 року, призвели до чималої кількості відставок.

Півстоліття тому, у часи радіоламп та транзисторів, промахи розвідки та військових аналітиків можна було віднести до проблем аналізу суперечливої інформації та непевний зв’язок з агентами. А от як можна було проґавити масову інвазію терористів, маючи на озброєнні наземні, повітряні та космічні засоби моніторингу, системи штучного інтелекту та суперкомп’ютери – точно стане одним із завдань майбутнього розслідування. Це може призвести до серйозних змін у політичному ландшафті ізраїльської політики, аж до змін тектонічних. Як би далі не розгорталися події, очевидно, що уряд Нетаньягу нестиме відповідальність і перед своїми виборцями, і перед усім народом єврейської держави. Масові демонстрації проти судової реформи, які тривали кілька місяців, скоріше за все, згадуватимуться як милі прояви певних непорозумінь.

Можна із великою долею впевненістю прогнозувати, що політична кар’єра Беньяміна Нетаньягу та щонайменше міністрів, які очолюють силові міністерства, добігає останніх місяців. Адже аналізу причин, з яких не було передбачено початок першої війни Судного дня, під впливом громадської думки подали у відставку не менш харизматичні від Нетаньягу тодішній прем'єр-міністр Голда Меїр та легендарний міністр оборони Моше Даян. Схоже, на подібне розраховують терористи і в жовтні 2023-го. Але.

В ізраїльських верхах наочно побачили, на що обернулася багаторічна політична гризня з безкінечними дочасними виборами. Ізраїль консолідується – є інформація про переговори між діючим урядом Нетаньягу і партією Бені Ганца, про участь опозиційних міністрів. І це, мабуть, перше, на що таки не розраховували вороги Ізраїлю і цивілізованого світу.

Крім внутрішньополітичних висновків, Ізраїль напевно зробить їх і щодо організації захисту прикордоння, перегляне (і вже почав це робити) критерії, за якими пересічні громадяни можуть мати вогнепальну зброю. Принагідно варто сказати, що легенда про тотальне озброєння ізраїльтян у них самих викликає лише гірку посмішку.

Складно прогнозувати наслідки для ізраїльської економіки. За добу від початку терористичної атаки шекель суттєво послабився, Банк Ізраїлю був змушений здійснити валютну інтервенцію із своїх золото-валютних запасів, які складають більш як 200 млрд доларів (вшестеро більше, ніж, наприклад, в України. – Ред.), проте не є безмежними теж.

Арабський світ може повестися нетрадиційно

У відносинах з палестинськими арабами з сектора Гази ізраїльське керівництво зайняло жорстку, але цілком виправдану позицію. Гілад Ердан, представник Ізраїлю в ООН, яка так і не спромоглася офіційно виступити із засудженням терористичного нападу, заявив: «Епоха розмов із цими дикунами завершена. Настав час знищити терористичну інфраструктуру ХАМАС, повністю стерти її, щоб такі жахи більше не повторилися». Вперше за багато років не йдеться про будь-які можливі переговори з вбивцями мирного населення. І ще не чутно на високому міжнародними рівні традиційних закликів «припинити різню». Очевидно, хамасівські вбивці перестаралися, на Заходи поки що, схоже, не повертаються язики задля того, щоб після того, що всі побачили у прямому ефірі, сказати щось подібне.

Так, очікувано жодного слова засудження хамасівського терору не пролунало з вуст представників «Держави Палестина», яка визнається Ізраїлем як автономія. На офіційному сайті палестинського державного утворення можна знайти повідомлення про те, що «Ізраїльські окупаційні сили вночі продовжили різанину палестинських мирних жителів в обложеному секторі Гази». Слід очікувати, що й у відносинах між Ізраїлем та Палестинською автономією серйозне напруження виникне, але, немає сумніву, що будь-які спроби зазіхань на життя та безпеку ізраїльтян з території автономії будуть припинятися вкрай жорсткими методами. Тож навряд чи структури ХАМАСу, які безперечно є й на Західному березі, наважаться на щось серйозне. Фактор несподіваності ними втрачений на довгі роки, а скоріше - назавжди.

Разом з тим, арабським державам набридло весь час фінансово підтримувати палестинських арабів, не отримуючи навзаєм жодних політичних або економічних дивідендів. Після Війни Судного дня стало остаточно зрозуміло, що Держава Ізраїль створена всерйоз і надовго, скинути у море її не вдасться, отже потрібно вибудовувати міждержавну політику з урахуванням цього факту.

Саме тому можна було б прогнозувати, що  реакція арабських країн на хамасівську атаку Ізраїлю жодним чином не нестиме ідеологічного, релігійного або реваншистського навантаження.

Є загроза з боку Лівану, де діє проксі-іранська терористична армія Хезболли. Погрози поновити війну з Ізраїлем у разі початку наземної операції ЦАХАЛу в секторі Гази звідти звучали. На другий день був нанесений мінометний удар по Півночі Ізраїлю, за чим слідувала артилерійська відповідь. А ще до берегів Лівану підійшов флот США, в яких особливі відносини з Іраном і їхніми ставлениками. У Лівані, схоже, це оцінили. Тож там прогнозується відносна тиша.  

 Слід пам’ятати, що у самому Ізраїлі мешкає близько двох мільйонів арабів, а також значні громади друзів та черкесів, які у більшості є мусульманами. Це, переважно, люди працьовиті, законослухняні і не налаштовані на катастрофічні наслідки для них самих від війни із своїми співгромадянами-євреями. Звісно, скажених вистачає і серед них, що не раз було продемонстровано. Але тут ізраїльські спецслужби мають багаторічний надійний досвід і не допустять неконтрольованого розвитку ситуації. І якщо багато ізраїльських арабів і співчуватимуть своїм зубожілим та ошуканим власним керівництвом родичам у Газі, то вони точно не бажають жити під владою палестинського відгалуження «братів-мусульман», яким є ХАМАС.

Іранський слід, російський інтерес, реакція Заходу

Західний світ багато розмірковує про глобалізацію, однак розглядає її здебільшого як економічне та інформаційне єднання. Глобалізація ж є не лише носієм технологій, гуманітарної допомоги та інвестицій. Але як виявляється, в сучасній війні це виявляється більш ніж важливим, бо перетворює санкції на фікцію, а технології оборонки часто переводить у фактично відкрити доступ.

Інший бік глобалізації, який довгий час не бажали бачити, – це створення глобальних терористичних зв’язків, використання релігій як транзитерів екстремізму та ксенофобії, полегшення координації між країнами-ізгоями. Глобальна вісь Добра, яку так і не спромоглися остаточно вибудувати цивілізовані країни, немов жердина у руках доброго героя з фільмів про східні єдиноборства, зараз тримає удар іншої жердини, за яку вхопилися іранські, північнокорейські та російські руки. Десь там, якщо придивитися, видно й інтерес Китаю. Тобто вісь Зла, уже побудовано.  І вона уже діє – в Україні, а тепер і в Ізраїлі теж. Сценарій цього реального протистояння пишеться щодня, а результат залежатиме від вправності та злагодженості сил Добра.

Очевидно, ті хто нацьковував ХАМАС на Ізраїль, одночасно плануючи поразку своїх ставлеників, мали на увазі гарантовано не дати Заходу сконсолідуватися: адже ставлення до близькосхідної кризи є традиційним каменем спотикання всередині цивілізованого світу. Ну, тут нам залишається лише почекати: більш-менш ясною ситуація стане за кілька тижнів.

Напад планувався такий, щоб не залишити Ізраїлю варіантів: відповідати швидко і  максимально жорстко, щоб стерти з землі ХАМАС і його злочинну інфраструктуру, не реагуючи на лицемірні заклики давно деградованої ООН та іншої корумпованої міжнародної бюрократії. А це, у свою чергу, мало б спровокувати прогнозовану реакцію арабського світу: наших б’ють! А це означало б на довгі роки зупинити процес налагодження нормальних взаємин між євреями та арабами. Про те, що це можливо, свідчить досвід кількох десятиліть нормальних відносин між Ізраїлем та Єгиптом, Йорданією. Додайте до цього угоди Авраама про нормалізацію взаємин з країнами Затоки. Переговори про те ж саме з Саудівською Аравією наближалися до такого ж результату. А тепер… Ніхто не спрогнозує, що буде з усім цим тепер. Якщо зближення Ізраїлю з сусідами буде, зірване, Тегеран і Москва очевидно розраховують встановити свій тотальний контроль на світових ринках нафти. І тут – все прозоро, оцінок і прогнозів не даємо.

Вони хотіли домогтися послаблення допомоги Україні? Як би не вийшло навпаки…

Вплив на війну в Україні також, безперечно, прораховувався натхненниками нової війни в Ізраїлі. Українське ставлення до трагічних подій в Ізраїлі, крім безумовної емпатії до ізраїльтян, вибудовується й обставинами нашої війни з росіянами, яка щодня продовжує забирати життя і військових, і цивільних. Будь-який масштабний збройний конфлікт у світі є потенційно небезпечним для нас з огляду на те, що Захід буде змушений спрямовувати частину своїх воєнних та фінансових ресурсів на допомогу іншим союзникам. Це гратиме на користь Росії, адже що менше артилерійських снарядів або зенітних ракет буде в української армії – то довше росіяни матимуть можливість утримувати захоплені території.

Ізраїль, безумовно, впорається із страшними викликами, вистоїть і стане ще міцнішим, й усі ми йому цього щиро бажаємо. А для західних «миролюбців» це нагода нарешті усвідомити, що система міжнародної безпеки, яка вибудовувалася у повоєнні часи, після 1945 року, потребує докорінного перегляду. І тут Україна, навпаки, може отримати виграш.

Існуючу нині  геополітичну модель було докорінно переглянуто у 1973 році, після важкої перемоги Ізраїлю у першій Війни Судного дня. Цю систему глобалізованого світу і глобалізованої економіки доречно назвати іменем її автора, держсекретаря США тих часів Генрі Кіссінджера. І дуже символічно, що саме сторічний Кіссінджер кілька місяців тому де-факто проголосив про кінець свого проєкту, закликавши у форсованому темпі приєднати Україну до НАТО. Патріарх світової політичної кухні прямо говорить про необхідність консолідації вільного світу. Чи почують його політичні нащадки?

Сучасний світ заснований на праві, але потрібно розуміти, що сила права мусить підкріплюватися військовою силою, доки існують держави, які прагнуть пересунути кордони, нав’язати свою злу волю іншим країнам та народам. Глобальний світ демократичних і цивілізованих країн зазнає спроб дефрагментації та інвазії з боку екстремістів та імперіалістів по фронтиру, який відділяє цивілізацію від варварства, право від сваволі, життя від смерті. Україна та Ізраїль тримають цей фронтир ціною життів своїх громадян.

Дмитро Редько, Київ