Ольга Стефанішина, віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції

Довга і багатокрокова гра з високими ставками та іспитом на готовність відстоювати свої інтереси. Так характеризує віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина те, що очікує на Україну після надання Єврокомісією рекомендацій відкрити перемовини про вступ до ЄС. В інтерв’ю Укрінформу вона розповіла про основні правила й етапи цієї гри, «брюссельську словесну хореографію» напередодні офіційного оприлюднення звіту Єврокомісії та як ставитися до криз, що виникають у відносинах з деякими країнами-членами, у процесі нашого все більшого зближення з ЄС.

ЄВРОКОМІСІЯ ОДНОЗНАЧНО РЕКОМЕНДУЄ ВІДКРИТИ ПЕРЕМОВИНИ

- Звіт Європейської комісії називають визнанням наших трансформацій. Чи ви погоджуєтеся, що це справжнє визнання, і наскільки, на вашу думку, воно справедливе?

- Я багато разів до публікації говорила, що звіт буде позитивним. У цьому ми були впевнені через те, що доклали максимум зусиль, щоб Європейська комісія мала підґрунтя для надання рекомендації про відкриття перемовин і позитивної оцінки по семи кроках.

Ми розуміємо, що звіт базується не лише на досягненнях країни. Він враховує геополітичний контекст, баланс між прогресом різних країн і є результатом оцінки кожним членом Європейської комісії у своїй сфері. Можуть бути певні нюанси, але найважливіше те, що ми отримали абсолютно однозначне рішення про те, що Україна відповідає Копенгагенським критеріям, тобто Європейська комісія однозначно рекомендує відкрити перемовини. Крапка.

- За день до офіційного оприлюднення документа було багато публікацій із посиланням на текст, в якому, мовляв, 4 із 7 рекомендацій були виконані. Ці зливи означають, що обговорювалися гірші варіанти звіту про розширення ЄС і Україні доводилося боротися за кращий з них?

- Злив документа в пресу відбувся з Брюсселя. Цей документ був не остаточним і відрізнявся від того, який опублікували офіційно. Я дуже засмутилася такій комунікації. Увесь рік весь світ спостерігав за тим, як ми рухались вперед по виконанню політичних критеріїв, як ми вели перемовини, як парламент голосував за закони, а уряд ухвалював рішення – і все це знецінюється.

Мені здавалося, що це дуже несправедливий меседж для наших громадян, для наших військових. Ми всі достатньо в складних умовах чекаємо на ще складнішу зиму і це дійсно несправедливо, однак цей документ не був фінальним. У офіційному документі ми не побачили двозначностей, тому ця знаменита «брюссельська словесна хореографія» була переглянута в бік того, що все ж таки Європа має бути на світлій стороні історії.

- У ЗМІ є багато інформації про те, що єврокомісар Олівер Варгеї – частина тієї «європейської хореографії». Мовляв, він діє в інтересах Угорщини. Як ви можете схарактеризувати вашу співпрацю з ним?

- З Олівером у нас повна взаємодія. Він є офіційно призначеним комісаром, який відповідає в цілому за процес розширення і за підготовку всіх документів, пов’язаних із розширенням. Ми в постійному діалозі з ним і мали багато зустрічей у Києві, у Брюсселі. Коли він перебував у Києві з Жозепом Боррелем, який привіз міністрів закордонних справ в Україну, ми вважали важливим, щоб він мав зустрічі в парламенті з представниками різних фракцій. Цей діалог був, є і буде продовжуватись.

- Скільки часу потрібно Україні, щоб у тексті звіту мова йшла про «виконання», а не «в Україні проведена підготовка до…»? Чи встигнемо ми до березня, коли Єврокомісія проводитиме черговий огляд прогресу на шляху до ЄС?

- У документі Комісія вітає значні зусилля щодо реформ, вжиті Україною. Вона вважає, що Україна досягла важливого прогресу щодо семи кроків і вжила додаткових заходів для закріплення та підтримки цих досягнень.

Якщо формування всіх суддівських органів – це «підготовка», то що ж тоді сама реформа? Й основний меседж у звіті Єврокомісії – це не чотири пункти, а те, що реформи мають продовжуватися. Це має бути безперервний процес трансформації, удосконалення і закріплення тих змін, які ми сформували.

Ми провели заходи в рамках судової реформи. Тепер треба сказати, що в нас справедливе судочинство. Це шлях, тому що ці інституції мають бути сформовані, судді мають довести, що вони відповідають тим критеріям, за якими їх обрали, а люди мають відчути, що вони можуть довіряти їм.

Так само з антикорупційними інституціями: вони створені, керівники призначені, вони працюють. Ми бачимо справи, вироки, і тепер ми маємо дійти до того моменту, коли люди будуть впевнені, що є відповідальність.

Це тривалий шлях, який не складається з якогось переліку завдань, які можна визначити у звіті. Це дуже динамічний процес. Цього року ми бачили одні пункти; наступного року буде оцінка – будуть інші пункти, тому що ми будемо вже на іншому етапі.

Навіть коли країна стає членом ЄС, вона так само, щороку проходить оцінку Європейської комісії. Це безперервний процес, який і є основним лейтмотивом звіту.

ЧИМ ВАЖЛИВІШІ РІШЕННЯ В ПРОЦЕСІ РОЗШИРЕННЯ ЄС, ТИМ ВИЩЕ СТАВКИ

- На Європейській Раді 14-15 грудня рішення про початок переговорів про вступ прийматимуть країни-члени. Тут потрібно згадати зернову кризу, те, що тепер у Польщі ми маємо кризу з перевізниками, маємо Словаччину, де премʼєр Фіцо називає нас найкорумпованішою країною у світі. Ви очікуєте все нових заяв по відношенню до України, щоб підігріти градус і скористатися ситуацією?

- Звичайно, це політика і ми маємо звикнути, що політичні процеси в країнах ЄС – це вже не зовнішня політика, а частина нашої внутрішньої політики. Ми політична родина в тому розумінні, що події в Україні впливають на розвиток подій у країнах ЄС, і їхні події впливають на розвиток нашої держави і те, коли ми станемо членами Європейського Союзу, на наше щоденне життя.

Чим важливіші рішення в рамках розширення, тим вищі ставки.

Якщо ви проаналізуєте наративи, пов’язані з Молдовою, Грузією, балканськими державами, ви побачите інше коло країн, які так само роблять заяви напередодні засідання Європейської ради. Для когось це може бути новим, для мене – це вже частина мого щоденного життя. Це баланс і досвід роботи у консенсусному політичному оточенні.

- Єврокомісія все-таки не має важелів впливу на країни-члени ЄС, якщо вони будуть занадто політизувати процес?

- Держави-члени також проходять щорічну оцінку. Такий самий звіт, як і про Україну, є щодо держав Європейського Союзу. Стосовно деяких країн є питання до верховенства права, антикорупційних заходів, інформаційного впливу, дотримання правил внутрішнього ринку і взагалі правил перебування в ЄС. Безумовно, всі ці дії будуть знаходити відображення в цих оцінках, документах, на основі яких формується фінансова рамка щодо кожної країни і рішення, які ухвалюються всередині Європи щодо субсидій, застережень та допомоги.

Ця історія – не про миттєвий ефект. Усе, що відбувається в ЄС – оскільки мова йде про консенсус – це завжди довга і багатокрокова гра. Немає швидких рішень, але точно є розуміння, що всі пов’язані принципом стримування і противаг. Якщо ти хочеш жити, потрібно десь себе стримувати і завжди пропонувати противагу рішенням партнерів, щоб у кінці дня отримати більше. Це завжди багаторівневі стратегії.

Зараз ми бачимо вікно можливостей для популізму, тому що повномасштабна війна і російське вторгнення дуже сильно змінили світ. Ми змогли швидко змінитися, люди стали на захист України, але популістам стало дуже легко це відмотувати і підважувати. Ми маємо вчитися трансформуватися, робити висновки про формування політики в ЄС і вчитися бути його частиною.

УГОДА ПРО ВСТУП УКРАЇНИ ВИНЕСЕ ВИРОК, НАСКІЛЬКИ МИ МОЖЕМО ВІДСТОЮВАТИ СВОЇ ІНТЕРЕСИ

- Якраз про вчитися. Для українського суспільства зернова криза стала уроком про те, що наша дорога не буде ідеально рівним автобаном. Будуть суперечки і нам доведеться відстоювати свої інтереси. Але я згадую слова посла Німеччини про те, що «законодавство ЄС – це не меню в ресторані, де можна обирати. Доведеться ковтати все і перетравлювати». То де наше поле для маневру і відстоювання свого інтересу?

- Це переговорний процес. Його зміст полягає в тому, що є 80% позицій, які обов’язково мають бути впроваджені, тому що ми стаємо частиною Єдиного ринку. Він має функціонувати на певних умовах. Якщо в кожної країни свої умови, тоді немає поняття Єдиного ринку. У цьому плані це імператив, який ми маємо впроваджувати, але для цього й існує переговорний процес: щоб ми встановлювали перехідні періоди і визначали винятки.

Переговорний процес сприятиме тому, що політики ЄС будуть переглядатися. Транспортна політика, аграрна й інші виходять на новий рівень через необхідність адаптуватися до нових економічних умов. Переговори – це мистецтво відстоювати свої інтереси. Їх завершення й угода про приєднання до ЄС винесуть вирок, наскільки ми змогли відстояти свої інтереси і наскільки серйозні ми створили можливості, аби стати великим гравцем в європейській економіці й розвинути свій ринок, не уповільнити повоєнне відновлення.

Це буде складний, але важливий процес. Ми вже зробили аудит законодавства і знаємо, який обсяг завдань перед нами стоїть ще до початку перемовин. Із цього ми формуємо переговорні позиції і будемо консультуватися з бізнесом, передусім з національними виробниками, регіонами і будемо опановувати мистецтво переговорів.

КОНСЕНСУСНУ БІЛЬШІСТЬ У КРАЇНАХ ЄС УКРАЇНА ВСЕ-ТАКИ МАЄ

- Крім Словаччини й Угорщини, є ще 25 країн-членів ЄС. Є не противники України, а, скажімо, прискіпливі держави – Данія, Швеція, Нідерланди. Вони можуть посилатися на те, що, мовляв, ми маємо виконати ще чотири реформи, і краще почекати? І загалом, які взагалі настрої в країнах-членах?

- Висновок Європейської комісії був дуже важливим, тому що для значної більшості держав-членів ЄС саме він є базою для підтримки рішення в грудні. Прем’єр-міністр якоїсь країни не прокидається вранці й вирішує підтримати переговори. «А чому б ні?» – це не так виглядає. Це серйозний процес і в деяких країнах потрібне голосування, підтримка парламенту, певних комітетів; у деяких – має бути рішення уряду. Нідерланди навіть проводили референдум на предмет того, чи підписувати Угоду про асоціацію, не говорячи вже про прийняття певних членів.

Оцінка Європейської комісії – це величезна база для ухвалення позитивного рішення. Я це чула від багатьох країн, і є упевненість, що консенсусну більшість ми все ж таки сформуємо. Певні застереження є похідними від того, що деякі країни не хочуть ухвалювати рішення про процес розширення. Україна дала зрозуміти, що ми дружні, відкриті до діалогу, але силою нас зламати не можна, тим паче враховуючи стан війни. Зранку ти прокидаєшся з думкою про те, що ти сьогодні борешся. Намагатися зламати Україну і схилити до ультиматумів – це абсолютно програшна стратегія.

- Чи розпочнеться ваше турне, або ваших колег, країнами Європи, щоб переконати підтримати нас у грудні?

- Будемо їздити. Зараз думаємо про маршрут, але це, безумовно, будуть сусідні країни.

Іван Косякін, Київ

Фото: Геннадій Мінченко, Укрінформ