Боротьба Естонії з впливом РФ: прокремлівський активізм із заходом у політику

Розглядаємо найбільш резонансні справи та події 2023 року

Після розпаду СРСР і розвалу «соціалістичної системи» у Східній Європі, у країнах, що звільнилися від впливу комуністичних догм, розпочалися демократичні та ринкові реформи. В Естонії вони проходили швидко та успішно. Причому не лише на тлі пострадянських держав, а й у порівнянні з іншими східноєвропейськими лідерами у перетвореннях – Польщею, Словенією, Чехією.

Щоправда, це все одно не позбавляло країну від труднощів, пов'язаних із підвищеною “увагою” Росії та її спецслужб.

МАРГІНАЛЬНА ПРОРОСІЙСЬКА ПАРТІЯ ТА ЇЇ ШАНСИ НА ВИБОРАХ

5 березня цього року в Естонії відбулися парламентські вибори, перемогу в яких здобули проєвропейські сили. Вони ж сформували правлячу коаліцію. Але сюрпризом, причому неприємним, став результат, показаний скандальною та відверто прокремлівською політичною силою – блоком Об'єднаної лівої партії (ОЛПЕ – результат багатьох реінкарнацій компартії Естонії) та руху «Koos/Разом». До естонського парламенту (Рійгікогу) вони, звісно, не пройшли. Проте набраних голосів (2,39%) було достатньо, щоб отримати право на держфінансування партійної діяльності. (А лідеру «Koos» Петерсону не вистачило лише кількох сотень голосів, аби, згідно з існуючою в Естонії змішаною виборчою системою, пройти в Рійгікогу).

Після 24 лютого 2022 року в Естонії були ухвалені закони, які юридично забороняли підтримку агресії проти України. Тому особливо розлючені виборці, які традиційно орієнтувалися на промосковські сили, раді були голосувати за тих, хто зможе висловлювати неприйняття України та підтримку Кремля досить відверто, ходячи по вістрю леза (з ризиком опинитися за ґратами).

Такою силою став рух «Koos/Разом», очолюваний криптобізнесменом Олегом Івановим та людиною багатьох професій Айво Петерсоном. Рух цей з'явився в квітні-травні 2022 року й одразу почав стверджувати, що у великій війні, яка триває, «не все так однозначно», «з Росією потрібно дружити, а не воювати». До початку виборів «Koos/Разом» не зумів оформитися в політичну партію (через брак дійсних членів, їх виявилося менше 500). Тому рух був змушений долучитися до партійного списку Об'єднаних лівих.

Зареєструвати партію вдалося лише після виборів (у святковий день 8 травня). Їй дали дивну, якусь викручену назву – «Організація KOOS вказує на суверенітет». Талліннське видання Õhtuleht («Вечірня газета»), проаналізувавши партійний список «Koos», дійшло висновку, що з 507 членів нової партії 60 мають кримінальне минуле. Втім, найкраще ситуацію прояснить довгий заголовок матеріалу: «Багато хороших людей разом?! У новій політичній партії чотири вбивці, троє ґвалтівників, а також безліч торговців наркотиками та крадіїв. Окремо назвати п'яних водіїв просто неможливо».

Але повернемося трохи назад. Передвиборна риторика і діяльність «Koos/Разом», її лідерів викликала здивування: «А що, в ході кривавої російської агресії так можна?..». Проте естонська спецслужба заспокоювала співгромадян: «Поліція безпеки стежить за діяльністю Петерсона». І невдовзі показала, що це справді так. Незабаром після виборів, у ніч на 10 березня 2023 року Айво Петерсон був затриманий. А разом з ним – активіст «Koos» Дмітрій Роотсі та громадянин Росії з ППП (посвідка на постійне проживання, - ред.) в Естонії Андрій Андронов.

Потім пройшла реєстрація партії, про яку ми вже сказали. І 19 травня стало відомо, що інший лідер «коосівців» Олег Іванов утік до Росії. Він обіцяє звідти не лише керувати «Koos'ом», а й брати участь у виборах до Європарламенту (червень 2024 року).

АЙВО ПЕТЕРСОН – НЕВДАХА, ЯКОМУ ПОЩАСТИЛО… ВЛЯПАТИСЬ У РФ

Таким чином, в історії з «Koos» залишився один головний об'єкт уваги – Петерсон. Отже, варто поглянути на нього крупним планом. Він народився 1970 року, прізвище при народженні – Крилов. Відслуживши в радянській армії, попрацював прикордонником у вже незалежній Естонії, але у 2004 році був звільнений за станом здоров'я. У ті ж роки Петерсон спробував зайнятися політичною діяльністю, у 2002-2008 роках був у Центристській партії, у 2008-2011-му – в Соціал-демократичній (лівоцентристська проєвропейська партія, яка зараз перебуває в правлячій коаліції). Пройти до міської ради Нарви йому не вдалося ні в одному випадку, ні в іншому.

Що стосується роботи, то Петерсон пробував зайнятися різними справами: ріелтер, організатор весіль. Та зупинився на професії масажиста. У прагненні виділитись у політиці він усе більше скочувався на маргінальні, дрімучі, консервативно-проросійські позиції: протест проти ЛГБТ, вакцинування, високих цін на енергоносії. Все це подавалося, наскільки можливо, різко та скандально. 2021 року невдалий політик спробував ще раз балотуватися до органів самоврядування Нарви, знову від центристів, і знову невдало.

Та тут розпочалося повномасштабне російське вторгнення, і Петерсон знайшов свою «нішу» в антиукраїнській та проросійській риториці. При цьому він грав на відомих політичних мемах, порівнюючи «Koos» із застарілими центристами, а себе самого з лідером центристів, ветераном естонської політики (нині покійним) Едгаром Савісааром.

Проте найбільш скандальним і навіть зухвалим жестом Петерсона, яким він відразу переплюнув Іванова (котрий більш активно працював у ютубі), стала поїздка напередодні виборів на окуповані території, зокрема до Донецька та Маріуполя. Звичайно, Айво підводив під це гарні пояснення – благодійність, бажання розібратися, побачивши все на власні очі. Але говорячи про це, Петерсон поширював тези російської пропаганди (злегка прикриваючи їх димовою завісою). Не кажучи вже про те, що такий маршрут не міг би відбутися без узгодження з ФСБ.

Розгляд справи Петерсона та його посібників по суті розпочнеться у другій половині лютого. Естонських громадян Петерсона та Роотсі звинувачують у держзраді. Росіянина Андронова – лише в ненасильницьких діях проти Естонії. Втім, вчитаймося уважніше, як звучить звинувачення:

«Діючи на підставі вказівок, отриманих від РФ, свідомо й організовано допомагали Росії та особам, що діють від імені російської влади, у ненасильницьких діях, спрямованих проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності Естонської Республіки в період з жовтня 2022 по 10 березня 2023 року».

Виходячи з такого визначення, неважко зрозуміти, на чому будуватиметься захист трьох названих персонажів. Дії – «ненасильницькі», тобто лише мирні вчинки, слова, висловлювання особистої думки, персональних переконань. Що у демократичній країні є непідсудним.

Звернімо, однак, увагу на терміни скоєння злочину. Фінальна точка – ніч арешту. А початок – жовтень 2022-го. Але не квітень-травень, коли Петерсон та Іванов уже розгортали діяльність зі створення «Koos». Тобто, мабуть, є надійні докази того, що саме з жовтня група «діяла на підставі вказівок, отриманих із РФ». Відповідно має бути доведено, що інформаційна підтримка пропаганди країни-агресора – також злочин. А це фактично зміна порядку денного: різке звуження простору діяльності, можливості маневру для агентури Москви, що працює на відродження імперії. Тому так важливо – як прецедент, – щоб естонське звинувачення переконливо довело свою правоту. Якщо це станеться, рашистам буде складніше інструментально використовувати природне для Заходу поняття свободи слова.

АЛЛАН ХАНТСОМ – ВІД НЕОНАЦИСТІВ ДО БЕЗСМЕРТНОГО ПОЛКУ

У грудні 2023 року стало відомо про арешт ще одного члена «Koos» – Аллана Хантсома. Його затримали 7 грудня, пред'явивши підозру в розвідувальній діяльності проти Естонії та підтримці таких дій. Якщо ознайомитися з біографією Хантсома побіжно (один із організаторів «Безсмертного полку», у 2017-2022 рр. член ОЛПЕ, в «Koos» вступив у травні 2023-го), то він може здатися персонажем, схожим на Петерсона й Іванова. Але ж ні – це особливий фрукт, політичний фрик, гідний окремого опису. Просто річ у тому, що «Koos», досить голосно заявивши про себе на виборах, стала своєрідною «точкою збирання» для прокремлівських діячів…

Уявіть собі, що на початку 2000-х Хантсом був організатором естонської філії неонацистської організації «Російська національна єдність». «Організувавши в Естонії регіональне відділення РНЕ, ми намагалися на своєму рівні перешкоджати знищенню історичної пам'яті та роз'єднанню російських в Естонії», – пояснював Хантсом. Пізніше він ще роз'яснив, чому зміни у східного сусіда зробили участь у РНЕ зайвою: «До влади в Росії прийшли здорові патріотичні сили в особі Владіміра Путіна, які поставили основні цілі РНЕ – відродження Росії та російського народу – на чолі державної політики».

У 2013 році Хантсом запустив портал «Rodina / Естляндська Губернія». При цьому брендове було перше слово. Активіст так зареєстрував своє нове дітище – «MTÜ Eestiindoeurooplaste liit Rodina / Некомерційна організація Естонський індоєвропейський союз Rodina». Тоді ж Хантсом сходив із «Виборчим блоком Rodina» на місцеві вибори. Передвиборна програма в нього була коротка, проте яскрава: легалізація зброї, проституції, наркотиків, багатоженства; заборона на легалізацію та пропаганду педерастії та посилення покарань за педофілію.

Йому вдалося набрати аж 24 голоси (з такою програмою також непогано).

У цей же час Хантсом зазнав критики з Росії – за надмірне захоплення правою риторикою. Але після початку Росією гібридної війни проти України, обґрунтуванням якої російська пропаганда зробила «боротьбу з фашизмом», діячеві довелося різко полівішати. Він став одним із засновників НКО «Добросвіт» (яка збирала гуманітарку в окуповані Росією частини Донбасу), а також одним із організаторів «Безсмертного полку» в Таллінні.

Вступивши у 2017 році до ОЛПЕ, Хантсом сходив на місцеві вибори вже від неї. Перемогти не вдалося, але певного прогресу досяг, зумівши зібрати… 26 голосів!

Весь цей час правий… точніше, вже лівий… одним словом – прокремлівський активіст (так точно не помилишся) писав не лише у свій портал Rodina, а й для не менш рідного естонського Sputnik'а. У 2023 році Rodina почала все частіше писати, як і куди краще переїхати до Росії. За словами однопартійця Олега Іванова, сам Хантсом продав квартиру в Естонії та збирався піти тим же маршрутом. І саме в цей час його заарештували.

Тож і тут чекаємо подробиць.

ДЕПОРТАЦІЇ ПРОВОКАТОРІВ ТА ВТЕЧА ПРОПАГАНДИСТКИ

Тепер продовжимо тему «Безсмертного полку». Якісь ілюзії з приводу добрих намірів організаторів пропагандистської прокремлівської акції давно розвіялися. Щоправда, ілюзії розвіялися, але організатори залишились. І після того, як Естонія почала у 2022-2023 роках обмежувати можливості приїзду в країну російських туристів, у тому числі політичних, більша увага була звернена на тих, хто давно живе в країні, маючи ППП.

Першою ластівкою, що швидко вилетіла з Балтії у напрямку Росії, став Олексій Єсаков, який проживав в Естонії з 1978 року, проте місцевий паспорт так і не взяв (а взяв російський). Єсаков був не тільки координатором талліннського «Безсмертного полку», а й входив разом з Хантсомом до правління НКО «Добросвіт». Естонської ППП його позбавили у травні минулого року, а у вересні 2023-го суд підтвердив прийняте рішення, відхиливши апеляцію.

14 лютого цього року з Естонії було депортовано ще одного координатора «Полку» Сергія Чауліна. А далі стався цікавий фінт долі. У Петербурзі цей діяч опинився на вибуховому творчому вечорі Владлена Татарського (пам'ятаємо його карбоване: «Всіх переможемо, всіх уб'ємо, всіх кого треба пограбуємо, все буде як ми любимо»). Російська «дипломатія» вважала такого свідка настільки важливим, що відправила його до Нью-Йорка, виступити на Раді Безпеки ООН 31 липня… Але естонський суд не перейнявся розумінням важливості таких подій і підтвердив колишнє рішення про позбавлення Чауліна ППП в Естонії.

Ну й у червні 2023-го «Безсмертного полку» в Росії прибуло. На кордоні позбавили ППП ще одну активістку – Зою Палямар. Вона, як і Чаулін, є володаркою сірого паспорта негромадянина (його брали ті мешканці країни, хто не хотів отримувати естонське громадянство, проте й на російське не претендував). Зараз у судах за право Палямар жити в Естонії бореться найяскравіша представниця проросійського крила Центристської партії Яна Тоом (багато в чому завдяки їй ця політсила ще зберігає частину симпатій промосковського електорату).

Та у фіналі – знову про Sputnik, про який ми вже кілька разів згадували. Колишній шеф-редактор його естонської редакції Олена Черишева після закриття пропагандистської філії не заспокоїлася і спробувала відродити цю помийницю під іншим ім'ям. Коли у 2022 році почалася велика війна, Черишеву було затримано за підозрою у порушенні міжнародних санкцій та санкцій, накладених урядом Естонії. Однак її не заарештували, а лише заборонили залишати місце проживання. Наприкінці року вона порушила заборону. І, за інформацією естонської Поліції безпеки, з 2023 року знаходиться в окупованому Криму, де працює за своєю прямою спеціальністю – поширює російську пропаганду.

Після появи такої інформації в Естонії якось одразу змовкли ті, хто ще донедавна захищав «журналістку» Черишеву. Все стало надто очевидним.

Що ж, тепер найцікавіше питання, куди вирішить тікати – свого часу – Олена Черишева з Криму. Тут можна порадити їй почитати сайт Rodina за 2023 рік її давнього автора Хантсома…

Справді, у павутині російської агентури в Естонії якось воно так: всі особливо тісно пов'язані одне з одним.

Олег Кудрін, Рига