Ізраїль готується вести війну ще рік

Те, що в Біблії було «раєм на Землі», стало «пеклом сучасності»

На початку жовтня Близький Схід став ще однією гарячою точкою на світовій мапі. Напад ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року – найбільша та наймасштабніша операція, яку коли-небудь це угруповання розпочинало з Гази. Не менш несподіваними були необізнаність та неготовність Ізраїлю до такого нападу. Однак Ізраїль оговтався швидко й дав потужну відповідь, атакуючи нападників. Але згодом ціллю атак, окрім ХАМАСу, все частіше ставало мирне населення Сектора Гази.

Сектор Гази, який є однією з територій з найбільшою щільністю населення у світі, останніми місяцями перетворився на пекло. Територія Гази (завдовжки 41 км і завширшки 10 км) розміщена між Ізраїлем, Єгиптом і Середземним морем, фактично її контролює Ізраїль, зокрема повітряний простір та берегову лінію. А з іншого боку кордон тримає під контролем Єгипет.

У Секторі Гази до нинішнього загострення проживало 2,3 млн людей. Тепер населення Гази перебуває в облозі, і майже всі переміщені жителі Гази борються за виживання, не маючи найнеобхіднішого.

Ізраїль у перші дні року оголосив про часткове виведення своїх військ із Сектора Гази, але не як крок до миру, а для перегрупування військ. Війну Ізраїль готовий вести протягом 2024-го року*.

КОНФЛІКТ, ЩО МАЄ ПОЧАТОК, ТА В ЯКОМУ НЕ ВИДНО КІНЦЯ

Географічна й історична назва «Палестина» знана ще з біблійних часів. Західний берег і Газа, що тепер відомі як палестинські території, а також Східний Єрусалим та Ізраїль – це були частини Палестини ще за Римської імперії. У Біблії згадано єврейські царства на цій території, і тому Ізраїль вважає їх своєю давньою батьківщиною.

Палестина була однією з територій колишньої Османської імперії (звідси така активна позиція в цьому питанні та підтримка Туреччини), мандат на управління якою Ліга Націй надала Великій Британії в 1922 році. Всі ці території зрештою стали повністю незалежними державами, окрім Палестини.

Британський мандат передбачав створення в Палестині «національного вогнища для єврейського народу». Завдяки цьому до закінчення Другої світової війни на ці території відбувалася масова імміграція євреїв, переважно зі Східної Європи. Арабське населення цих територій вимагало незалежності та виступало проти масової міграції євреїв, що призвело до повстання арабів, ескалації насильства з обох боків.

У 1947 році в Лондоні вирішили винести палестинське питання на розгляд ООН, яка запропонувала розділити Палестину на дві незалежні держави: арабську та єврейську, а для Єрусалима визначити спеціальний міжнародний режим. Ізраїль було проголошено державою в 1948 році, і внаслідок війни з сусідніми арабськими державами він захопив 77% території підмандатної Палестини, зокрема більшу частину Єрусалима. Решта територій опинилися під контролем Йорданії та Єгипту. Під час війни 1967 року Ізраїль окупував і ці території (Сектор Гази та Західний берег річки Йордан), зосібна Східний Єрусалим, який згодом анексував. Ці війни супроводжувала масова міграція арабського населення з територій, які зайняв Ізраїль. У 1974 році Генеральна Асамблея підтвердила невід'ємні права палестинського народу на самовизначення, національну незалежність, суверенітет та повернення біженців, а наступного року надала Організації визволення Палестини (ОВП) статус спостерігача в Асамблеї та на конференціях ООН. Відтоді Палестинська держава перебуває в процесі утворення. Проголошення Держави Палестини відбулося 15 листопада 1988 року в Алжирі на сесії Палестинської національної ради – найвищого дорадчого органу ОВП. Слід зауважити, що на той час ОВП не контролювала тієї території, на яку претендувала. Палестинська національна адміністрація (ПНА) була створена у вересні 1993 року, й «обидві сторони взяли на себе конкретне зобов'язання не робити ніяких односторонніх дій щодо зміни статусу Західного берега річки Йордан та Сектора Гази». Конфлікти на цих землях, як і спроби переговорів та врегулювання, тривають десятиліттями, і нинішнє загострення – одне з багатьох, але й одне з наймасштабніших та з найбільшою кількістю жертв. Більш детально ці історичні процеси описані, зокрема, на сайті ООН.

Угруповання ХАМАС було засноване у 1987 році, воно діє проти Ізраїлю силовими та насильницькими методами, маючи на меті створення ісламської арабської держави на всій території Ізраїлю, Сектора Гази та Західного берега річки Йордан. ХАМАС набув політичної сили в 2006 році, вигравши вибори в Палестинську законодавчу раду. Його визнали терористичною організацією США, Канада, ЄС, Японія та інші країни, а також низка організацій.

КІЛЬКІСТЬ ЖЕРТВ ЗРОСТАЄ, ПРО ПЕРЕМИР'Я НЕ ЙДЕТЬСЯ

Унаслідок нападу ХАМАСу 7 жовтня було вбито близько 1,2 тисячі людей, щонайменше 240 осіб захоплено в заручники. Близько 110 заручників були звільнені протягом гуманітарної паузи 24 листопада – 1 грудня, ще понад 20 інших оголошені загиблими.

Ізраїль повідомив про загибель 172 своїх солдатів від початку наземного вторгнення 27 жовтня. Причому 18 з них загинули внаслідок «дружнього вогню», 11 потрапили в ДТП, зокрема за участі бронетехніки. Ще 937 військових отримали поранення в ході наземної операції: 211 – важкі поранення, 347 – середньої тяжкості та 379 – легкі.

За даними Міністерства охорони здоров'я в Газі (слід зважати на його підконтрольність ХАМАСу) кількість загиблих через атаки ізраїльської армії на кінець року становить 21822 особи, а кількість поранених зросла до 56 451 особи. Серед загиблих щонайменше 9 тисяч – це діти, 6450 – жінки. Повністю зруйновано 65 одиниць житла, 117 мечетей, 92 будівлі закладів освіти. Ушкоджено 290 тисяч одиниць житла, 285 закладів освіти, 208 мечетей та 3 церкви. Виведено з ладу 25 лікарень та 53 центри здоров'я.

На фоні зростання жертв серед цивільних в Секторі Гази Ізраїль вже озвучив плани «заохочувати добровільну еміграцію» на території Сектора Гази після закінчення війни з терористами ХАМАСу. В ООН «серйозно стурбовані» розширенням конфлікту між Ізраїлем та ХАМАСом, припускаючи його руйнівні наслідки для всього регіону. Навіть найближчий союзник Ізраїлю – Сполучені Штати Америки – поділяє стурбованість різким зростанням насильства на Західному березі річки Йордан і безпрецедентною кількістю жертв у Газі, закликаючи до деескалації.

ТУРЕЧЧИНА – ЗА ПАЛЕСТИНУ

Новий, 2024-й, рік у Туреччині стартував багатотисячним мітингом на підтримку Палестини та палестинців у Стамбулі. Десятки тисяч людей зібралися на ранкову молитву, щоб підтримати Палестину в мечетях мегаполісу, згодом пройшли маршем по Галатському мосту, скандуючи заклики до миру, припинення насильства, покарання Ізраїлю за бомбардування Гази.

Раніше масові мітинги та акції протесту проти насильства щодо палестинців відбувалися на летовищі аеропорту ім. Ататюрка (за участі президента Туреччини), біля посольства Ізраїлю в Анкарі, біля генконсульства в Стамбулі та в інших місцях.

Туреччина від самого початку конфлікту докладає зусиль, аби він припинився та кількість жертв не зростала, але ці старання мали не настільки успішний результат, як очікували. В Анкарі довготривале розв’язання конфлікту бачать виключно у створенні незалежної Палестини відповідно до кордонів, встановлених у 1967 році, зі збереженням її територіальної цілісності та із столицею у Східному Єрусалимі. Окрім того, Туреччина готова докладати зусиль для припинення вогню і встановлення сталого миру між Палестиною та Ізраїлем, а також бути гарантом виконання домовленостей.

Також в Анкарі бачать як інструмент урегулювання палестино-ізраїльського конфлікту, яке мало б початися з припинення вогню, створення нового механізму безпеки для досягнення миру.

Анкара активувала дипломатичні зусилля в регіоні для врегулювання конфлікту, звинувачуючи країни Заходу в підливанні олії у вогонь конфлікту та небажанні його припиняти.

Сектор Гази перебуває під блокадою з 12 жовтня, і Туреччина є однією з тих країн, які активно доправляють допомогу в Сектор Гази, доставляючи її до Єгипту повітрям, а потім наземними засобами – до жителів Гази. Також Туреччина евакуювала для лікування онкохворих палестинців.

Палестина була частиною Османської імперії протягом майже чотирьох століть, Туреччина активно підтримувала ідею створення незалежної держави та лобіювала це рішення, зокрема на полях ООН, задовго до нинішньої ескалації конфлікту.

НОВА ВІЙНА ЗУПИНИЛА ПОСТУП У ВІДНОСИНАХ ТУРЕЧЧИНИ З ІЗРАЇЛЕМ

Турецько-ізраїльські відносини були далекі від дружніх і до цього конфлікту. У 2010 році, коли «флотилія свободи» спробувала прорвати морську блокаду Сектора Гази і її зупинив ізраїльський спецназ, було вбито дев'ять турецьких активістів, ще 40 осіб постраждали. Це призвело до значного охолодження відносин між країнами. Проте у 2016 році Туреччина та Ізраїль на переговорах у Римі остаточно узгодили текст документа про нормалізацію відносин між двома країнами. Але у 2018 році, після оголошення Єрусалима столицею Ізраїлю, сталося нове загострення. Посол Ізраїлю в Туреччині залишив країну на невизначений термін у травні 2018 року. До цього Туреччина відкликала свого посла з Тель-Авіва для консультацій, а пізніше Ізраїль наказав турецькому консулові в Єрусалимі виїхати також на невизначений термін. Відносини погіршилися й у сфері двосторонньої торгівлі. Міністерство сільського господарства заморозило імпорт сільськогосподарської продукції з Туреччини.

Потепління настало в кінці 2021 року, коли президент Ердоган заявив, що Туреччина хоче поліпшити свої відносини з Ізраїлем. Процес перемовин завершився призначенням послів у жовтні 2022 року, але з нинішньою ескалацією дипломати знову залишили свої пости та повернулися додому. У Туреччині нині бойкотують товари та компанії з Ізраїлю, а заодно й західні, які підтримують цю країну. Президент Ердоган неодноразово наголошував на тому, що жодних перемовин з нинішнім прем'єром Ізраїлю Туреччина більше не вестиме, оскільки на його совісті – тисячі смертей невинних жертв у Газі.

ІЗРАЇЛЬ ЗУПИНЯТИСЯ НЕ ПЛАНУЄ, АЛЕ «ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ МИРУ» НАЗВАВ

Нещодавно Ізраїль і ХАМАС отримали від Єгипту ще одну пропозицію припинити війну. План Єгипту має три послідовні та пов'язані між собою етапи, але які саме, Каїр не розкриває. Відомо лише, що втілення запропонованого плану має завершитися постійним припиненням вогню. Також він містить звільнення полонених Ізраїлем і ХАМАСом. План буде розкрито після отримання відповідей від обох сторін.

Нещодавно прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу відвідав зону бойових дій у Секторі Гази, після чого заявив, що війна проти ХАМАСу є далекою від завершення, і зупинятися Ізраїль наміру не має, навпаки – продовжуватиме боротьбу і посилюватиме бойові дії.

Крім того, він назвав три передумови для миру між Ізраїлем та палестинцями: знищення ХАМАСу, демілітаризація Гази і дерадикалізація всього палестинського суспільства. Це потребуватиме створення тимчасової зони безпеки по периметру Гази та інспекційного механізму на кордоні між Газою і Єгиптом, який відповідатиме потребам безпеки Ізраїлю і запобігатиме контрабанді зброї на цю територію. Також в Ізраїлі не вірять у те, що Палестинська адміністрація зможе керувати Газою та демілітаризує її після війни, та впевнені, що й тепер вона «фінансує і прославляє тероризм», навчає палестинських дітей прагнення знищити Ізраїль. Тут Нетаньягу бачить необхідність суспільних трансформацій, щоб «люди підтримували боротьбу з тероризмом, а не фінансували його».

Незважаючи на мирне спрямування риторики, атаки з боку Ізраїлю тривають. Атака напередодні Різдва на табір біженців Мугазі в центральній частині Гази стала однією з наймасштабніших у війні. В ООН повідомили про загибель 86 людей, серед яких багато жінок та дітей. Навіть у тих районах, куди Ізраїль наказав жителям Гази переїхати для безпеки, відбуваються атаки та обстріли.

Ізраїль різко посилив свій наземний наступ у Газі незадовго до Різдва, незважаючи на публічні прохання Сполучених Штатів Америки зменшити масштаби кампанії в останні тижні року. Населення Гази стурбоване тим, що світ забуде про їхні страждання, перебуваючи на Різдвяних канікулах, тоді як інтенсивність бомбардувань з боку Ізраїлю зростатиме і надалі. У перший день нового року в Ізраїлі заявили про виведення частини військ із Сектора Гази, але не для завершення конфлікту, а для більш цілеспрямованих атак проти ХАМАСу та, можливо, відкриття «другого фронту» в Лівані. Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу 30 грудня заявив, що військова кампанія проти угруповання ХАМАС відбуватиметься ще багато місяців. Нинішній прогноз ізраїльської армії щодо війни з ХАМАСом – вона триватиме протягом усього 2024 року.

Ольга Будник, Анкара

*У статті використані матеріали з офіційного сайту ООН.

Перше фото: АА